Файл: Соціальна філософія.doc

Деякі високоорганізовані тварини використовують предмети природи як знаряддя праці, в них можна спостерігати інстинктивні форми трудової діяльності. В чому ж тоді різниця між такими тваринами і людиною, яка також використовує примітивні знаряддя праці?

Як ви розумієте природу, сутність та призначення

людини? Чи можливо виробити завершене, вичерпне уявлення про людину? У чому полягає проблематичність людського буття?

5. Покажіть зв'язок розумності людини з тим, що вона здійснює свою життєдіяльність у сфері соціокультурних процесів.

6. Як ви розумієте сенс людського життя?

7. Охарактеризуйте основні аспекти філософського розуміння особи та особистості.

Тема 16

11 Філософія: Навчальний посібник// І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін./ За ред. І.Ф. Надольного. -К.: Вікар, 1997.

Політична система суспільства План

Сутність, структура та функції політичної системи.

Держава — базовий інститут політичної системи,

Особливості політичної системи сучасної України.

Радимо прочитати:

1. Андреев С.С. Политические системи и политиче-ская организация общества //Социально-политическиенауки. — 1992.— № 1.

Андрущенко В.П. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. — К.: «Генеза», 1996.

Аристотель. Политика: Соч. в 4 т. — М., 1983. — Т.4.

Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави. У кн. Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Т.21. Гл. V, IX.

Крапивенский С.З. Социальная философия: Учебное пособие. — Волгоград: Комитет по печати. 1996.

Лузан О.О. Політика і суспільство // Політологічні читання. — 1993. — № 1.

Понченко А.М. Політика: теорія і технологія.— К., 1996.— С.5-36.

Політичні структура та процеси в сучасній Україні.- К., 1995.— С. 7-321.

Пріцак О. Хозарська держава — попередниця Київської Русі // Віче, 1992. — № 4.

10. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави.— К.,1996, — С. 11-21, 45-69.

Поради та матеріал до вивчення теми

У даній темі передбачається показати сутність та зміст політичної системи суспільства, її різноманітні функції, основні елементи, різновидність політичних інститутів, показати державу як політичну організацію суспільства, джерело права та закону, організуючої сили життя, її власних структур у системі політичних та соціальних відносин; показати політичну владу, політику та мораль, ознаки легітимності влади та політики.

Основні визначення та категорії теми: політика, політичні режими, політична система суспільства, політична форма, політична стабільність, легітимність влади, ліберальна демократія, політичні інститути, політична свідомість. Приступаючи до розгляду першого питання «Сутність, структура та функції політичної системи», слід звернути увагу на політичну систему суспільства як на цілісну упорядковану сукупність політичних інститутів, політичних ролей, відносин, процесів, принципів політичної організації суспільства, підвладних кодексу політичних, соціальних, юридичних, ідеологічних, культурних норм, історичним традиціям і установкам політичного режиму.

Політична система суспільства включає наступні елементи:

соціально-політичні відносини;

політичні інститути;

правові і політичні норми;

політичну культуру.

Слід мати уявлення про зміст кожного елемента політичної системи суспільства.

Політичні відносини є першим фундаментальним елементом політичної системи суспільства. Політичні відносини виникають у суспільстві з приводу здійснення державної влади. Необхідно показати кілька типів або систем політичних відносин у суспільстві:

— по-перше, це відносини, які виникають усередині політичних організацій: між державою та її громадянами, між політичними партіями, політизованими

громадськими об'єднаннями та їх членами, між різними органами, установами, закладами політичної організації;

— по-друге, це відносини, які виникають між різними політичними партіями та політизованими громадськими об'єднаннями (опосередковані політичними організаціями відносини між різними соціальними спільнотами);

— по-третє, відносини між партіями та політизованими громадськими організаціями, з одного боку, та державою — з іншого (опосередковані відносини між суспільством у цілому та його соціальними групами).

Політичні відносини забезпечують динамічний характер політичної галузі. Формою функціонування політичних відношень виступає політична діяльність. Зміст і сутність політичної діяльності є діяльність, яка починається з виникнення того чи іншого інтересу, потреб соціальної спільності, всього суспільства і завершується їх реалізацією, тобто практичними результатами.

Другим елементом політичної системи є політичні інститути як різновид соціальних інститутів. Політичні інститути — це сукупність політичних установ з організованою структурою, централізованим управлінням, виконавчими та іншими структурами. До політичних інститутів відносяться держава, політичні партії, а також суспільні громадські об'єднання, що мають політичну спрямованість. Провідна роль серед них належить державі, яка являє собою систему різних органів, установ, закладів державної системи.

Специфіка політичних інститутів складається в тому, що вони завжди узаконені і їх діяльність регламентується відповідними законами, рішеннями та іншими юридичними актами. Кожний з політичних інститутів здійснює визначений вид політичної діяльності і включає соціальну спільність, верству, групу, спеціалізовану на її виконанні.

Наступним елементом політичної системи суспільства є правові і політичні норми. Вони виконують роль регулятивної підсистеми. Політичні норми — це фіксовані у відповідних актах та нефіксовані, але фактично діючі правила політичного життя. Політичні норми диференціюються, насамперед, за інституційною належністю. Серед них вирізняються державні та політичні норми. Між державними та політичними і суспільними нормами існує суттєва різниця. Державні норми мають обов'язкову силу дії щодо всіх членів суспільства, а їх додержання забезпечується до того ж і примусовими засобами. Норми політичних партій та політизованих громадських об'єднань можуть добровільно сприйматися і виконуватися громадянами.

Правові й політичні норми як регулятивна підсистема надає політичному життю впорядкованості. Певну роль у регуляції політичного життя відіграють норми моралі, але вони безпосередньо не входять до політичної системи, а впливають на неї через політичну культуру. За допомогою правових і політичних норм політико-власні структури інформують суспільство, соціальні групи, окремих індивідів, вірогідну опозицію, обґрунтовують політичні рішення, що приймаються, і визначають модель поведінки всіх учасників політичного життя. Таким чином відбувається формування політичної свідомості і поведінки суб'єктів політичної діяльності.

Четвертим елементом політичної системи суспільства є політична культура. Політична культура — це історичний досвід, пам'ять соціальних спільностей і окремих людей у сфері політики, їх орієнтації, навички, які впливають на політичну поведінку. Політична культура — особлива частина загальної культури суспільства, хоча і володіє певною автономією.

Провідним елементом політичної культури виступають політичні ідеали, цінності, цілі, які формуються перш за все політичними організаціями. Кожна політична партія та політизоване громадське об'єднання керуються певною ідеологічною системою, яка відбиває інтереси тієї чи іншої соціальної групи, визначає її ідеали, цінності, цілі.

Політична культура пов'язана з конкретною політичною системою. Вона означає:

по-перше, пізнавальні орієнтації, які охоплюють знання про політичну систему, її роль і функціонування;

по-друге, емоційні орієнтації, які відображають відношення до політичної системи, її функцій та учасників її діяльності;

по-третє, оціночні орієнтації, які відображають особисте відношення до політичної системи, її учасників та їх дій.

Політична культура виступає важливою складовою частиною духовного життя суспільства, знаходить вираження в політичній свідомості, у тому числі його ідеології. Однак багато орієнтацій, які складають політичну культуру, йдуть від природи, інтуїтивно і часто проявляються поза волею, без попередніх роздумів. Такі почуття визначають поведінку громадян і сенс політичної діяльності, сприяють формуванню більш глибоких уявлень про політику.

Політична свідомість виступає лише однією із форм реалізації політичної культури разом з несвідомими реакціями орієнтованого порядку й імпульсивними актами поведінки. Поведінка — це спосіб існування культури, без якого політична культура неможлива.

Таким чином, політична культура надає політичному розвиткові певної цілеспрямованості.

По закінченні першого питання необхідно розглянути функції політичної системи. Кожна функція визначає певну систему якостей. На цій підставі можна відокремити наступні основні функції політичної системи суспільства:

по-перше, визначення цілей і завдань суспільства;

по-друге, мобілізація ресурсів;

по-третє, владо-політична інтеграція суспільства;

по-четверте, регулювання режиму соціально-політичної діяльності;

по-п'яте, легітимізація, під якою розуміється досягнення необхідного ступеня відповідності реального політичного життя офіційним політичним і правовим нормам.

Виконуючи свої функції, політична система забезпечує цілісний керівний вплив на суспільство як єдиний організм, що ефективно управляється політичною владою.

При вивченні другого питання «Держава — базовий інститут політичної системи» необхідно звернути увагу на історичний розвиток розуміння держави. Держава існувала не завжди. Це результат розвитку цивілізації суспільства. В епоху первіснообщинної формації не було необхідності в особовому органі влади. Влада здійснювалася через авторитет старійшин або вождів.

Диференціація та ускладнення суспільного життя вимагали особливого органу, який би повноважно виконував регулювання та управління різноманітними функціями суспільства. Для реалізації цих функцій необхідні певні органи, які в сукупності складали державу.

До основних ознак держави відносяться: система органів влади; визначена територія, на яку поширюється юрисдикція даної держави, територіальний розподіл населення, пристосований для зручного управління; права, які закріплюють відповідну систему норм, та інші.

Далі слід розглянути функції держави. Держава виконує внутрішні та зовнішні функції. Внутрішніми прийнято вважати господарсько-організаційну, управлінську, соціальну, національно-інтегративну, демографічну, освітянську, культурно-виховну, екологічну, правоохоронну функції. До основних зовнішніх функцій держави слід віднести дипломатичну (встановлення широких сталих економічних, політичних, культурних та інших зв'язків з іншими державами) і оборонну.

Функціонування держави у внутрішньополітичному і зовнішньополітичному просторі набуває особливого значення, оскільки без цього політичного інституту неможливі національна ідентифікація і самовизначення. В такому разі функції держави покликані «захистити» вільний розвиток нації як складової світового співтовариства.