Файл: Соціальна філософія.doc

Особливої уваги потребує вивчення суб'єктів суспільного розвитку. Суб'єкт — це носій предметно-практичної діяльності і пізнання, джерело активності, спрямованої на об'єкт. Суб'єкт є особистість, яка діє свідомо і несе відповідальність за свої вчинки. В кожній особистості живуть і функціонують індивідуально-конкретні потреби, інтереси, цілі витоки, які треба шукати в суспільстві.

У чому виражається активна роль особистості в суспільстві? Розгляньте це питання відносно кожної сфери — соціальної, політичної, духовної. В яких діях знаходить своє втілення роль народних мас, груп та інших соціальних спільнот. Від дій саме особистості залежать колорити і унікальність суспільного життя.

Підготуйте питання про роль видатних історичних особистостей. Від чого залежить роль цих особистостей у суспільному розвитку? Зупиніться на соціальних умовах, суспільних потребах (становище в економіці, політиці, в державі), на стані об'єктивних умов діяльності, на якостях особистості, на її розумінні законів розвитку суспільства і, що не менш важливо, на здібностях таланту або геніальності конкретної особистості.

При вивченні питання про суб'єкти історії зверніть увагу на поняття «соціальні групи» [1, с.179-192; 10, с.408-416]. їх поділяють на малі, середні й великі. Чим вони відрізняються одна від одної? До малої групи належать: сім'я, первинні виробничі об'єднання. Існують формальні і неформальні малі групи. їх роль як суб'єктів соціального розвитку незначна, але у формуванні особистості буває навіть визначальною. Значно вищою є їх роль як суб'єкта суспільного розвитку середніх груп, що виникає на основі об'єктивних обставин життя. Великі групи, в порівнянні з іншими, є головними суб'єктами суспільного життя.

Треба зупинитися на ролі класів, які серед великих соціальних груп є найважливішими суб'єктами розвитку суспільства. Дуже багато філософів приділяли увагу вивченню цієї групи людей. Існує багато точок зору про їх сутність — це самостійні групи, що об'єднуються на основі розрізнених інтересів, відмінностей у психології, ідеях. Є і така характеристика цих великих соціальних груп, які відрізняються: місцем у певній історичній системі суспільного виробництва, відношенням до засобів виробництва, роллю у суспільній організації праці, способом одержання і часткою прибутку — це марксистське визначення класів. Дайте його оцінку. Чи дійсно класи пов'язані лише з матеріальним виробництвом?

Розгляньте питання про конфлікти, повстання, революції, які виникають в результаті загострення суперечностей між класами в різних сферах суспільства. Ви зіткнетеся з різними точками зору з цього питання. Марксизм розглядає класову боротьбу як рушійну силу розвитку антагоністичних суспільств. Боротьба, згідно з цією теорією, приводить до революцій, до зміни однієї суспільно-економічної формації іншою. Зовсім виключені як суб'єкти історичного розвитку середні класи, затушовано єдність суспільства. В західній філософії існують інші підходи відносно соціальної структури суспільства. Це теорія соціальної стратифікації та соціальної мобільності. Розгляньте ці теорії. Згідно з ними: класи зникли, існують тільки соціальні «пласти», або шари. Замість поняття «класи» користуються поняттям «страт», ознаки його різні — це рід занять, розмір прибутку, престиж, звички та інше.

Дайте характеристику соціальної структури, яка склалася в сучасній Україні. Варто зупинитися на ролі і значенні в житті суспільства інтелігенції (що в перекладі з латинської означає «знавець», «фахівець»). Суб'єктом суспільного розвитку є також народ. З'ясуйте зміст цієї категорії. В широкому розумінні — це все населення тієї чи іншої країни. Існують різні філософські розуміння ролі народних мас в історії. Сучасна соціальна філософія розглядає народ як справжнього суб'єкта історії, творця глибоких матеріальних, духовних переживань [10, с.413-416].

У західній філософії існують три концепції маси:

1. Аристократичний варіант (Ф.Ніцше, Г.Лебон, Х.Ортегаі Гассет).

2. Ліберально-демократична концепція (Е.Фромм,Х.Арендтта та інші).

3. Маса є пасивна більшість напівосвічених людей, якіє опорою всякого конформізму. Вона потребує як політичного, так і культурного виховання.

Еліта, згідно з цією теорією, розбещує маси і сама розбещується ними. Кожна з розглянутих концепцій має свої вади, свої раціональні моменти.

Усі переглянуті вище чинники можуть відігравати визначальну або підпорядковану роль. Це залежить від збігу конкретно-історичних обставин. Визначення пріоритетів носить відносний характер. Абсолютну роль, мабуть, відіграє людська праця, діяльність, яка є сутністю способу буття людини.

Питання для самостійного вивчення теми

1. Як співвідносяться формаційний та цивілізаційний підходи до історичного процесу в контексті сучасної філософії?

2. Охарактеризуйте основні закономірності розвитку сучасного суспільства.

3. Яка роль поколінь як суб'єктів суспільного розвитку?

4. Соціально-етнічні спільності та тенденції їхнього розвитку.

5. Сутність інформаційного суспільства та тенденцій його розвитку.

Питання для самоконтролю знань

1. Охарактеризуйте суспільство як підсистему об'єктивної реальності.

2. Хто і коли заклав підвалини формаційної теорії розвитку історичного процесу?

3. Дайте визначення поняття суспільного виробництва.

4. Назвіть джерела духовності та її формоутворення.

5. Західна соціальна філософія про народ як творця історії.

6. Розкрийте діалектику розвитку процесів етносоціального буття.

7. У чому полягає специфіка формування українського менталітету?

8. У чому полягає сутність етносоціальної культури?

Теми рефератів

Діяльність як спосіб існування соціального.

Теорія суспільно-економічної формації і реалії сучасного історичного процесу.

Сутність цивілізаційного підходу до історичного процесу.

Античні та західноєвропейські філософські концепції історичного кругообігу, їх порівняльний аналіз.

Основні тенденції розвитку процесів етносуспільного буття.

Нації та національні відносини в сучасному світі.

Роль еліти і видатних особистостей в історичному процесі.

Проблемно-пошукові завдання та вправи

Чи можна погодитися з твердженням Ж.-П.Сартра про те, що «…немає детермінізму, людина — це свобода». (Сартр Ж.-П. Екзистенціоналізм — це гуманізм // Ф.Ницше, З.Фрейд, З.Фромм, А.Камю, Ж.-П.Сартр. Сумерки богов. — М., 1989. — С.327).

Суспільство — це частина природи. Закони цілого впливають на складові його частини. Чому ж закони природи недостатні для функціонування і розвитку суспільства? Назвіть закони, які зумовлюють розвиток суспільства.

Філософи минулого пояснювали суспільне життя ідеальними мотивами історичної діяльності людей, а саме суспільство розглядали як сукупність окремих індивідів. Чому неможливо розкрити суть суспільства і закони його розвитку, керуючись таким підходом?

У суспільному житті люди вступають у різноманітні відносини і діють свідомо. Чи всі відносини проходять через свідомість людей? Якщо ні, то які з них складаються незалежно від волі і свідомості людей і чому?

Дайте логіко-гносеологічний аналіз перерахованих нижче парних категорій:

продуктивні сили — виробничі відносини;

економічний базис — суспільна надбудова;

суспільне буття — суспільна свідомість.

6. До якого філософського погляду може належати така думка: «Всі події в суспільстві здійснюються відповідно до суворої необхідності, яка включає всі випадковості»?

Матеріалістичне розуміння історії.

Фаталізм.

7. До якого напрямку належить думка про те, що розвиток суспільства є результатом організованих і свідомих зусиль найбільш видатних представників людства?

Релігійне розуміння історії.

Фаталізм.

Суб'єктивний ідеалізм.

Матеріалістичне розуміння історії.

Хто і коли ввів поняття «суспільно-економічна формація» і заклав основи формаційної теорії історичного процесу? В яких основних значеннях вживається термін «формація», в чому проявляється неконкретність формаційного редукціонізму і формаційного нігілізму?
Який елемент, головним чином, визначає зміст формації?

Економічний базис.
Рівень і характер розвитку продуктивних сил.
Класовий склад і спеціальна структура.
Пануюча ідеологія.

10. Як ви розумієте об'єктивний характер історичного процесу?

Історія розвивається сама по собі, і людина не може її змінити.

Людина сама творить свою історію, її діяльність не підкоряється об'єктивним законам.

Людина — це іграшка в руках стихійних сил природи і суспільства.

Тема 14 Суспільство і природа План

1. Природа як об'єкт філософського аналізу.

2. Географічне середовище та його роль у житті суспільства.

3. Екологічні проблеми, засоби їх розв'язання.

Радимо прочитати:

Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія — К., 1996.— С. 111-135.

Вернадський В.И. Несколько слов о ноосфере // Русский космизм: Антология философской мысли. — М., 1993.— С.303-311.

Грак 1.1., Ящук Т.І. Проблема спрямованості людської історії // Філософія: Курс лекцій. — К., 1993.— С.3-16.

Грушевський М. Очерки истории украинского народа.- К., 1991.— С.16-38.

Канке В.А. Философия: Учебник. — М., 2001.— С.241-249.

Костенко Н. Майбутнє дітей в сюжетах про Чорнобиль // Філософська і соціальна думка. — 1993.— №4.— С.9-23.

Петров В. Походження українського народу. — К., 1992.— С.23-57.

Пружиник В.И. Звезды не лгут или астрология глазами методолога // Многообразие вненаучного знання. — М.,1990.— С.97-132.

Філософія: Навчальний посібник / За ред. І.Ф. Надольного. — К., Викар. 1997.— С.347-382.

Філософія: Курс лекцій.- К., 1994.— С.478-492.

Философия: Учебник. — Киев—Харьков, 1998.— С.397-419.

Чижевский Л.А. Колыбель жизни и пульсы Вселенной //Русский космизм. Антология философской мысли. — М., 1993.— С.317-327.

Швебс Г.И. Идея ноосфери и социальная екология // Вопросы философии. — 1991.— №7.— С.36-42.

Ясперс К. Смысл и назначение истории. М., 1991.— С.448.

Поради і матеріали до вивчення теми

Вивчення цієї теми дасть змогу ознайомитися з найбільш широким поняттям «природа», яке охоплює всесвіт, все суще. Це світ, в якому панують розумні закони, перемагає природна необхідність. Тут немає місця примхам, свавіллю, які, на жаль, дуже часто зустрічаються у взаємовідносинах між людьми та в їх поведінці. Суспільство та природа є об'єктами дослідження багатьох наук, оскільки відношення між ними є досить складною і багатоаспектною проблемою.

1. У науковій літературі «природа» вживається в двох значеннях. У широкому розумінні слова природа охоплює і суспільство, і навколишній світ у всій багатоманітності проявів. А у вузькому розумінні природа — це частина світу, яка протистоїть суспільству і взаємодіє з ним, це природне середовище, в якому живе суспільство. Інколи кажуть, що природа — це сукупність природних умов і існування людини і людства в цілому. Обов'язково виникає проблема співвідношення «людина і суспільство», «природа і суспільство». Суспільство і людина, дійсно, мають певну природну основу буття, але вони не є частиною природи. Природа під дією людини завжди залишається сама собою. Людина не здатна створити іншу природу, вона тільки дає їй символічне значення. Близькі за змістом поняття «природа» і «матерія». Але пам'ятайте, що матерія — це об'єктивна реальність, яка суттєво відрізняється від природи.