ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 01.09.2024

Просмотров: 114

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

ББК С5я73-1+Ч612я73-1

Л823

УДК 316:070](075.8)

Рецензенти:

Ю. Бідзіля - завідувач кафедри журналістики (Ужгородський національний університет); В. Стадник - начальник кафедри журналістики Військового інституту (Національний університет «Львівська Політехніка»)

Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів

(Лист № 14/18.2-1697 від 13 липня 2005 року)

Лубковим І. М.

Л823 Соціологія і журналістика: Підручник. - Львів: ПАІС, 2005. - 176 с.

966-7651-29-0

У підручнику розкрито вплив соціології на суспільну, передусім жур­налістську діяльність, проаналізовано застосування соціологічних методів у •журналістській практиці.

Для студентів коледжів, вищих навчальних закладів, журналістів- практиків.

ІБІДО 966-7651-29-0

ББК С5я73-1+Ч612я73-1

© І. М. Лубкович, 2005 © ПАІС 20ё

Передмова

Автор цієї книжки читає соціологію на факультеті журналістики майже 20 років і вважає, що він може пояснити, для чого сучасній осві­ченій людині ця наука, як має і чи мусить журналіст у своїй практичній роботі застосовувати її методи, результати і т. д. Власне, «чи мусить» - запитання риторичне, бо практично кожен засіб масової інформації, пра­цівники якого поважають себе, тією чи іншою мірою використовує ре­зультати соціологічних досліджень. Тут йдеться про інше. Журналісти залюбки пишуть про медицину, у лютому 2005 р. чи не всі газети (й інші ЗМІ) опублікували інформацію про небувалий вибух нейтронної зірки в сузір'ї Стрільця1. Однак це не означає, що журналістові треба вивчати медицину, астрономію. То ж навіщо йому соціологія?

Соціологія як така потрібна журналістові не більше, ніж астро­номія чи бухгалтерський облік. Зате йому конче потрібне системне мислення про світ, про своє місце в ньому, врешті-решт, про ту ж меди­цину й астрономію. А таке системне мислення можна виробити, опанувавши соціологію.

Прагнучи об'єктивно відображати події та явища, кожен журна­ліст воліє мати у своєму розпорядженні достовірну, надійну та якісну ін­формацію. А журналістська методика здобуття такої інформації якраз грунтується на методиці соціологічній.


Соціологія в сучасному суспільстві - це як футбол, політика чи су­часна музика: кожен вважає, що добре розуміється на них. Точніше, майже кожен. Принаймні ведучий одного популярного, авторитетного телеканалу, запросивши перед президентськими виборами 2004 р. до себе в програму двох поважних соціологів, не міг зрозуміти їхніх пояснень того, як на рейтинги впливає обсяг і тип вибірки, формулювання запитань - тобто речей банальних і очевидних для людини, яка уважно прочитає цю книжку.

Зрозуміло, однак, що мову про соціологію в журналістиці можна вес­ти лише, з'ясувавши суть соціології як науки. Дві третини цього підручника

Див., напр.: В історії людства міг настати останній день // Високий Замок. - 2005.-23 лют.

присвячено цьому завданню. Підручник дає загальне уявлення про соціологію як науку (Розділ 1). про соціологічні методи збору інформації (Розділ 2), про методику проведення конкретного, соціологічного дослідження (Розділ 3). 1 лише в Розділі 4 йдеться про вплив соціологічної методики на роботу журналіста, значення соціології у журналістській діяльності.

Мета підручника - виробити в майбутніх журналістів системне, соціологічне мислення, розкрити способи одержання надійної і достовірної інформації про суспільні процеси та об'єктивного її аналізу. Соціологічну інформацію та соціологічні методики застосовують дедалі активніше не тільки в журналістській практиці. Автор також вважає, що підручник допоможе майбутнім (та й теперішнім) спеціалістам уникнути профанації соціології, сприятиме кваліфікованому використанню соціологічної інформації передусім у журналістиці. Адже журналіст мас уміти об'єктивно оцінити соціологічну інформацію, а якщо потрібно - самому провести кваліфіковане дослідження. На досягнення цієї мети і розрахований підручник.

Якось давній приятель автора зауважив: коли ми вчилися, нам соціології не викладали взагалі. Однак ми стали непоганими фахівцями. «А ти уявляєш, якими фахівцями ви стали б, якби ще й соціологію опанували», — напівжартома відповів йому автор.

Насправді автор не вважає соціологію найголовнішим предметом у вищій школі. Однак він переконаний, що без ґрунтовних знань соціології неможливо стати кваліфікованим фахівцем, особливо в галузі суспільних процесів. Автор бажає своїм читачам стати висококваліфікованими фахівцями і саме тому пропонує їхній увазі цю книжку.

ВСТУП

Якщо сучасну людину із середньою чи навіть гуманітарною вищою освітою запитати, що таке біохімія, астрофізика, геологія, генетика чи кібернетика, то вона зуміє досить точно схарактеризувати кожну з цих наук, хоча жодної з них не вивчають ні в школі, ні на гуманітарних факультетах. Однак, як свідчить досвід, не кожен і не відразу може дати визначення соціології.


Принаймні студенти факультету журналісти­ки, даючи визначення соціології, найчастіше йдуть або семантичним шляхом (соціологія - наука про суспільство), або ж, сказати б, емпіричним (соціологія - наука, яка займається анкетуванням). В обох випадках такі визначення не повні й не окреслюють суті соціології. Справді, якщо вона - «наука про суспільство» (соціо - суспільство, логос - вчення), то незрозуміло, чим соціологія відрізняється від інших суспільствознавчих наук. У другому випадку зводиться до абсолюту лише один із різновидів одного із соціологічних методів збору інформації. На причині цього явища зупинимось згодом, тепер відзначимо той очевидний факт, що абсолютизація одного (хай навіть найпоширенішого) методу неминуче обмежує, а отже, спотворює уявлення про науку.

Соціологія справді є наукою про суспільство, але розглядає його як цілісну систему. Окремі соціальні інститути, процеси, суспільні групи соціолог вивчає не відокремлено, а в їх зв'язку з іншими інститутами, процесами, групами, із суспільством загалом. Окрім того, на відміну від інших суспільствознавців, соціолог намагається виміряти досліджувані явища конкретними величинами.

Соціодогія - це наука про соціаль­ні інститути, про­цеси, суспільні групи та їх взаємо­зв'язки як цілісну систему. Головна ознака соціології - її орієнтація на ви­мірювання дослі­джуваних явищ конкретними ве­личинами

Залежно від світоглядних позицій соціолог досліджувані зв'язки може розглядати як меха­нічне зчеплення елементів чи як органічний і нерозривний взаємозв'язок, пріоритет може віддавати найрізноманітнішим елементам суспільної структури, але підхід до суспільства як до складної структури - неодмінна передумова будь-якої соціологічної теорії.


1. Теоретичні засади соціології

1.1. Місце соціології в системі суспільних наук

Відмінність соціології від суспільствознавства, від філософії як сис­теми поглядів на суспільство в тому, що суспільна філософія є світогляд­ною, методологічною основою соціології. Адже соціологія, як і будь-яка інша наука - від математики до теорії літератури, - має світоглядну основу, так званий теоретичний рівень або загальну соціологічну теорію.

Очевидно, марксистське вчення виявилося «вічно живим» ще й через свою нетерпимість: во­но було «істинно правильним», а всі інші взагалі не мали права на іс­нування

Спеціальні со­ціологічні теорії займають поміт­не місце в сучас­ній системі знань про суспільство

За радянських часів такою загальною со­ціологічною теорією визнавали історичний мате­ріалізм і тільки його1. Він справді був і надалі є світоглядною основою марксистської соціології (якщо така залишилась). Однак тільки марксист­ської, а не всієї соціології взагалі. Ситуація вигля­дала комічно, бо згідно з цим постулатом (істмат - теоретіічна база соціології) той же Ґеллап чи будь- який інший західний соціолог свої дослідження мусив будувати на марксистському вченні, а будь-яку соціологічну теорію слід було оцінювати за тими ж марксистськими мірками. Насправді теоретичним рівнем со­ціології можуть бути (і є), окрім марксизму, інтеракціонізм, і структур­ний функціоналізм, і теорія соціальної дії, - тео­ретична база будь-якого з тих напрямів соціології, про які йтиметься далі.

Об'єктивність вимагає визнати, що будь- який соціологічний напрям, по-перше, мусить мати теоретичний рівень, по-друге, цей рівень у різних випадках можуть творити різні системи поглядів на суспільство, і по-третє, кожну соціологічну течію слід оцінюва­ти, зважаючи на зміст її теоретичного рівня, її методології.

Другий рівень соціології - спеціальні соціологічні теорії. їх об'єктом є або окремі галузі суспільного життя (праця, відпочинок, сім'я, журналістика; і тоді маємо підстави говорити про соціологію праці, со­ціологію відпочинку, соціологію сім'ї, соціологію журналістики), або - за іншим принципом поділу - спосіб життя, соціальна структура сус­пільства (соціологія села, промисловості, соціологія молоді, соціологія навчання тощо). Об'єкти вивчення спеціальних соціологічних теорій на­зивають предметними зонами, або предметними галузями соціології. Серед таких предметних зон є важливі у вивченні інших предметних га­лузей. Відповідно і побудовані на них спеціальні соціологічні теорії на­бувають загальносоціологічного значення. Таке загальносоціологічне значення мас, наприклад, соціологія структури суспільства. Вона вив­чає чинники, які визначають структуру суспільства, її зміни, особливо


соціології праці, політичної соціології.

Не менш важливими є соціологія особи, яка вивчає стосунки особи зі суспільством, рольові суспільні вимоги і їх реалізацію особою, соціологія малих груп, соціологія громадської дум­ки. Адже ці спеціальні соціологічні теорії розви­ваються, по суті, в головних предметних зонах сучасної соціології.

Однак й інші предметні зони і відповідно спеціальні соціологічні теорії посідають помітне місце в сучасній системі знань про суспільство. Скажімо, соціологія політики, виходячи з відомостей про структуризацію суспільства, вивчає рівень його політичної активності, роль і вплив різних політичних сил. А це дає змогу робити певні політичні прогнози. Особливо зростає вага соціології політики в умовах демократичного суспільства. І в період виборів, і після них здобутки цієї спеціальної соціологічної тео­рії стають особливо актуальними.

Соціологія способу життя не тільки дає наукову відповідь на за­питання «Як ми живемо?», а й вивчає взаємовплив різних типів життя в одному суспільстві, чинники формування ціннісних орієнтацій на різних етанах суспільного розвитку.

У зв'язку з прикладною орієнтацією соціології чи не найпоши­ренішою є соціологія праці, яка вивчає головну сферу життєдіяль­ності людей.

Соціологія побуту вивчає місце матеріальних і духовних ціннос­тей у побуті, затрати часу на різні невиробничі заняття, їх престижність.

Зрозуміло, що соціологія побуту тісно по­в'язана із соціологією способу ЖИТІЯ і соціоло­гією вільного часу, предметом якої є взаємо­вплив характеристик робочого і неробочого часу, визначення частки і способу використання чисто­го вільного часу (тобто часу, який залишається після самої роботи, задоволення фізичних (сон, приготування й споживання їжі) та інших потреб (час на дорогу до робо­ти і назад, стояння в чергах тощо).

Ще одна тісно пов'язана з побутом галузь - сім'я. Утім оскільки сі­мейні стосунки не зводяться до побутових, го й предметом вивчення соціо­логи сім'ї є розподіл ролей у сім'ї, природа батьківського авторитету і фор­ми впливу на дітей, чинники зміцнення й руйнування сім'ї.

Соціологія молоді, ясна річ, найактивніше досліджує чинники і процеси формування особистості, проблеми соціалізації особи (вклю­чення особи в соціальні процеси, формування почуття соціальної відпо­відальності)1.