ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 01.09.2024

Просмотров: 108

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
              1. У чому унікальність експериментального методу збору інфор­мації?

              2. Які є схеми встановлення причинових зв 'язків?

              3. Яка роль контрольної групи в експерименті?

              4. Які обов'язкові елементи структури експерименту?

3. КОНКРЕТНЕ СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Соціологічні дослідження поділяють на емпіричні й теоретичні, прикладні та фундаментальні. Цей поділ залежить від об'єкта, проце­дури та рівня узагальнення. Якщо об'єктом є універсальні зв'язки і про­цеси, таке дослідження називають фундаментальним. Емпіричний матеріал у ньому — лише база для загальних, масштабних висновків про нові закономірності та тенденції, які особливо важливі для соціологічної науки. Якщо ж завдання соціологічного дослідження зорієнтовані на розв'язання практичних проблем і непередбачають здобуття нових теоретичних знань, то такі дослідження називають прикладними. Прикладні дослідження найчастіше виконують на замовлення якихось соціальних структур і є емпіричними, тобто такими, які встановлю­ють і обґрунтовують емпіричні факти. Хоча поняття «емпіричне дослі­дження» і «прикладне дослідження» близькі за змістом і часто збігають­ся, але вони не тотожні. Прикладне дослідження може бути теоретич­ним, емпіричне - стосуватись фундаментальних проблем суспільства. До того ж єдність і взаємозв'язок емпіричного й теоретичного, приклад­ного і фундаментального дослідження є обов'язковою передумовою ґрунтовного соціологічного дослідження. Залежно від методики виділяють ще такі дослідження: панельні (повторювані через пев­ний період часу для порівняння), ролінгові (пов­торювані з коротким інтервалом) і моніторингові (постійні). Завдання панельного дослідження - простежити зміни ситуації, об'єкта, а ролінго- вого та моніторингового - ше й динаміку та­ких змін. У різних галузях соціології, особливо в соціології громадської думки, проводять рейтин­гові дослідження - щоб встановити рівень важли­вості певних явищ, осіб із погляду громадської думки (фахівців, фанів, електорату тощо). Екзитполи (опитування виборців на виході з виборчих дільниць), які вперше було застосовано в США всередині XX ст. і які були інформаційною базою для ток-шоу в день виборів, у наших умовах стали чи не найваж­ливішими КСД (див. про це 1.4).


Проведення конкретного (емпіричного) соціологічного дослі­дження (КСД), про яке йтиметься в цьому розділі, неможливе без теоре­тичної бази, без урахування набутків соціологічної теорії.


3.1. Програма соціологічного дослідження. Методологічний розділ

Теоретична основа соціологічних процедур дослідження - збору, обробки й аналізу інформації називається програмою КСД. Цільний текст прог­рами конче потрібний, якщо соціологічне дослі­дження проводить група соціологів: кожен учасник має чітко усвідомлювати значення тієї чи іншої процедури, завдання і цілі, які стоять перед виконавцями КСД. Соціологові ж, який проводить КСД самостійно, не обов'язково самому для себе писати програму. Однак і він мусить з'ясувати для себе, що, для чого і як він збирається досліджу­вати, тобто сформулювати для себе мету й завдан­ня дослідження, визначити, який метод (методи) збору інформації він використовуватиме, які емпі­

На початку со­ціолог не знає, як розв'язати цю су­перечність (з'ясу­вати це якраз і є завданням КСД), але зафіксувавши таке «знання про незнання» - соці­альну проблему, він може визна­чити носія проб­леми - об'єкт дос­лідження

Підставою, приводом до проведення соціологічного дослідження є проблемна ситуація. І перше, що має бути у програмі, - точно і правильно сформульовані проблема та мета КСД, його об'єкт і предмет.

Проблема соціологічного дослідження ок­реслює суперечність, яка існує в соціальній дійс­ності. Предмет КСД містить ті елементи і властивості об'єкта, які в найпов­нішому вигляді розкривають проблему. Скажімо, проблема КСД пов'язана зі ставленням до музики. Тоді об'єктом будуть носії такого ставлен­ня - конкретні соціальні чи демографічні групи. Пошук же в об'єкті найповніших виявів проблеми неминуче виведе дослідника на зовнішній вплив на ставлення до музики (суспільне та домашнє вихо­вання) і на внутрішні ціннісні орієнтації, соціаліза­цію особи. Усе це й буде предметом такого КСД.

Усвідомлення проблеми, об'єкта та пред­мета дослідження дають змогу чітко визначити, що, для чого та и чи треба вивчати. Адже саме на етапі формулювання проблеми та цілі може з'ясуватися, що розв'язання саме цієї конкретної проблеми не потребує соціологічного дослідження. Скажімо, керівництво навчального закладу доручило соціологам вивчити відвідування лекцій із профільних дис­циплін. Сформувавши проблему і мету, соціолог дійде висновку, що со­ціологічне дослідження з цього приводу не потрібне: тут досить подиви­тися журнали відвідувань чи провести переклички1.


Намагаючись виразити суть проблеми і досліджуваного предмета, соціолог виділяє ті поняття й категорії, які становлять цю суть. Вони - своєрідні віхи на шляху дослідження, бо диктують напрям пошуку шляхів розв'язання проблеми і тому потребують особливої уваги, вичерпної інтерпретації. «Інтерпретація понять... здійснюється через низку послідов­них етапів. На першому етапі проводиться переведення проблемної ситу­ації у формулювання наукових термінів. На дальшому етапі кожне поняття цього формулювання розкладають на такі операційні складові, які потім можна досліджувати за допомогою кількісних методів»2. Інтерпретація понять - надзвичайно важливий елемент програми, оскільки помилкова інтерпретація може порушити логіку всього дослідження, звести соціологічна манівці, до характеристики явищ, вивчати яких він не збирався, або які мають другорядне значення3.

Формулюючи мету дослідження - пізнати певні властивості, зв'язки і відношення, СОЦІОЛОГ володіє певною інформацією шодо суті проблеми, яка вивчається: щось із цього приводу він читав, щось довелося спостерігати, щось знає з інших джерел. Ці знання дають йому змогу робити при­пущення щодо загальних результатів майбутнього дослідження, причин та наслідків тих явищ, які він вивчає. Тобто исунути гіпотезу, яка є наступ­ним елементом програми.

Відмінність наукової гіпотези від звичайного припущення полягає в тому, що:

  1. Вона мас грунтуватись на засадах загальносоціологічної теорії.

  2. Наукова гіпотеза не має суперечити аргументованим і дове­деним науковим твердженням.

  3. Не суперечити дідомим і перевіреним фактам. Якщо серед та­ких фактів с хоча б один, з яким соціологічна гіпотеза не узгоджується, її слід відкинути або переформулювати.

Факти, з якими співвідноситься гіпотеза, мають бути справді переві­реними. Вважають, наприклад, що пересічний читач починає читати газети з останньої сторінки. Однак результати більшості кваліфікованих соціоло­гічних досліджень доводять, що це не так: інтенсивне і глибоке сприймання газетного тексту маємо тоді, коли аудиторія читає внутрішні сторінки.


  1. Якщо у програмі є кілька гіпотез, то вони не мають суперечити одна одній (якщо вони не альтернативні).

  2. Гіпотезою у науці, зокрема, в соціології, назива­ють наукове при­пущення, яке ви­сувають для пояс­нення конкретних явищ дійсності

    Гіпотеза має бути доступною перевірці у ході соціологічного дослідження.

Останній пункт важливий з огляду на те, що конкретне соціоло­гічне дослідження проводять як перевірку істинності гіпотези. Встанов­лення хибності гіпотези не обов'язково означає марність самого КСД. Добре продумана гіпотеза цілком хибною виявляється надзвичайно рід­ко. Наприклад, гіпотеза про те, що головним чинником успіху роботи бізнесмена є його уміння спілкуватися з людьми, може виявитися хиб­ною. Користь від КСД із такою гіпотезою мінімальна: воно лише встано­вить, що не це сприяє успіхові бізнесмена. А коли гіпотезу сформулюва­ти ширше: «головним чинником успіху роботи бізнесмена є його під­приємливість, особливо уміння спілкуватися з людьми», то така гіпотеза мусить перевірити значення й інших моментів: організаторських здіб­ностей, наполегливості, вимогливості, розуміння суті справи тощо. Одержавши негативний результат стосовно уміння спілкуватися з людь­ми, соціолог все-таки встановить головний чинник успіху.

Зауважмо, що другий, кращий варіант наве­деної вище гіпотези хтозна чи можливий, якщо поставити таку мету: «Встановити, чи вміння спіл­куватися с вирішальним чинником успіху бізнес­мена» і цілком реальний у такому її формулюванні: «Встановити: що с вирішальним чинником успіху бізнесмена?»

На практиці досить часто трапляється ситуація, коли соціологові для формулювання гіпотези бракує первинної інформації. У такому разі проводять розвідувальне дослідження (або, мовою соціологів, реалізу­ють розвідувальний план дослідження). Його завдання - зібрати інформацію, достатню для формулювання гіпотези. І досягають його ме­тодом вивчення літератури, аналізу документів, експертного опитуван­ня, спостереження.

Самі ж гіпотези в соціології поділяють на описові та поясню­вальні, основні та неосновні, первинні та вторинні (вторинні висува­ють замість спростованих емпіричними даними).

До описових належать гіпотези, які стосуються структури об'єкта, який вивчають, функцій його компонентів (описові гіпотези ще поділяють на структурні та функціональні). Пояснювальними на­зивають гіпотези стосовно причиново-наслідкових зв'язків у явищі, яке вивчають, і причиново-наслідкових зв'язків його з навколишнім світом.