Файл: Соціологія МК.doc

У будь-якому вибірковому дослідженні неможливо повністю уникнути похибки. Це, звичайно, не означає, що дослідник мусить миритися з ними, нехтувати ними. Навпаки, завдання в тому, щоб похибки максимально зменшити. Тим паче, що завжди є можливість розрахувати їхнє значення, а в деяких випадках уникнути похибки.

Похибки репрезентативності поділяють на випадкові та систематичні. Фактично неминучими у вибірковому дослідженні є похибки випадкові. Вони залежать від способу добору одиниць спостереження, коливання ознаки в сукупності, від деяких інших чинників і призводять як до перебільшення, так і до зменшування реального значення вимірюваних змінних. Остання обставина означає, що в масових вимірюваннях випадкові похибки перекривають одна одну і тому не дуже небезпечні. Тим паче, що існують спеціальні методики їх розрахунків^¹. Тож завдання полягає в тому, щоб випадкова похибка не перевищувала допустимих меж. Значно небезпечніші систематичні похибки,які витікають, якщо:

порушено принцип випадкового добору у формуванні вибірки;
одиниці спостереження замінено з порушенням правил чи нструкцій;
дослідження не цілком охоплює всю вибіркову сукупність;
періодичність повторення елементів генеральної сукупності збігається з кроком вибірки.

Скажімо, якщо в контент-аналізі триразової газети крок добору номерів 3, то до вибірки потраплять номери лише за певний день, наприклад, суботні номери. Щоб уникнути систематичної похибки в цьому випадку, крок вибірки не має бути кратним трьом. Причина систематичної похибки - особливості систематичної вибірки. Утім систематичні похибки можливі й в інших вибірках, інших ситуаціях.

Анкетерові, який розносив анкети вдень, відчиняли і, відповідно, заповнювали анкету люди, які в робочий час були вдома: пенсіонери, безробітні, ті, хто працює у другу зміну. Ясна річ, що ці категорії населення не можуть репрезентувати Генеральної сукупності

Якось анкетер мав роздати анкети у щодесятій квартирі. В одній із квартир, яка потрапила до вибірки, йому кілька разів ніхто не відчиняв. Коли за четвертим чи за п'ятим разом відчинили двері в сусідній з потрібною квартирі, анкетер подумав: не буде великої біди, якщо анкету заповнять мешканці цієї квартири: усі ж квартири мають однакові шанси потрапити до вибірки. І далі, коли йому не відчиняли в потрібній квартирі, він дзвонив до сусідніх, а щоб дотриматися репрезентативності - раз до квартири ліворуч, наступний - праворуч. Причиною систематичної помилки в цьому випадку стало те, що анкетер працював лише в робочий час і порушував правила відбору одиниць спостереження.

Класичний приклад систематичної помилки - дослідження, яке провели соціологи «Літерарі Дайджест» перед президентськими виборами у США в 30-х роках. Вони методом поштового анкетування опитали 10 мільйонів (!) власників телефонів й автомобілів. Результат був однозначний: на виборах переможе Ландон. За шість тижнів до цього (!) Дж. Ґеллап опублікував повідомлення про те, що «Літерарі Дайджест» проведе таке дослідження і встановить перевагу Ландона з 56% голосів виборців (насправді «Літерарі Дайджест» віддала Ландону 57% голосів) Згодом Дж. Ґеллап писав, що роблячи такий прогноз, він нічим не ризикував, оскільки сам розіслав 3 000 пош- тівок за адресами, аналогічними до тих, які використовує редакція. Такої кількості, вважав Дж. Ґеллап, цілком достатньо (як бачимо, він мав рацію). Однак суть сенсації полягала в іншому: Дж. Ґеллап не тільки передбачив майбутній результат чужого опитування, а й заявив, шо прогноз «Літерарі Дайджест» буде неправильним з уваги на хибність вибірки; опитавши чотири тисячі виборців за своєю методикою, він стверджував, що переможе Рузвельт¹. Президентом став Рузвельт. Помилка «Літерарі Дайджест» полягала в тому, що телефон і автомобіль на той час у Америці мали лише заможні люди, тобто у формуванні вибірки було порушено принцип випадкового добору.

Отже, на відміну від випадкової, систематичної похибки можна і треба уникати. 1 робити це слід на етапі складання програми, розробляючи принципи вибірки і процедуру добору одиниць спостереження.

Запитання для самоконтролю

Що є головною проблемою у фіксації суспільних явищ?
Що таке операціоналізація понять? 5. Яке значення шкал у соціології?
1. Наведіть приклади шкали найменувань, порядку, інтервальної шкали.
2. Що таке вибірка?
3. Від чого залежить обсяг вибірки?
4. Які Ви знаєте види вибірки?
5. Які Ви можете назвати типові причини систематичних

похибок?

3.3. Обробка, аналіз і подання результатів дослідження

Уявлення широкого загалу про соціологічне дослідження зводиться до роздавання і заповнення анкет. Про те, що відбувається потім, відомо менше. А потім настає аналітичний етап: обробка інформації, тобто приведення її до стану придатності для аналізу, сам аналіз і подання висновків.

Перед обробкою інформації польові документи мають пройти стадію відповідної підготовки до обробки. Йдеться передусім про перевірку на повноту та якість заповнення польових документів. Особливо така перевірка важлива щодо анкет і щоденників самоспостереження - документів, які респонденти заповнюють самостійно. Зазвичай із одержаного масиву вибраковують ті документи, в яких нема відповідей на більш як третину запитань. Подібно аналізують чіткість та зрозумілість суті відповідей, почерку, яким заповнені польові документи, якщо потрібно, вибраковують незрозумілі чи незрозуміло записані відповіді.

Перевірка адекватності відповідей, серед • них і на контрольні запитання, також важлива, особливо якщо йдеться про подальшу ручну обробку анкет. При комп'ютерній обробці перевірку адекватності здійснюють у процесі самої обробки: комп'ютер вилучає із загального масиву відповіді, які суперечать одна одній.

Наступний етап підготовки польових документів - кодування інформації, яку вони містять. У процесі кодування кожна позиція, за якою збирають інформацію, і варіанти цієї інформації (в анкеті - запитання і варіанти відповіді на нього) одержують свій номер. Кодують, зазвичай, або всі групи ознак (стать: 001 - чол., 002 - жін.; освіта: до 9 кл. - 003, до 11 кл. - 004 і т. д.), або лише параметри, а групи ознак щоразу нумерують заново (01. Аналітичність тексту: 1 - аналітичний, 2 - інформаційний; 02. Обсяг: 1 - до 30 рядків, 2 - до 50 і т. д.). У результаті вся інформація, яку містить польовий документ, перетворюється в упорядковану систему чисел, придатну для обробки на комп'ютері.

Зазвичай кодування проводять заздалегідь, складаючи польові документи. Тоді ж розробляють принципи, за якими систематизуватимуть інформацію. Немає, наприклад, суттєвої потреби розрізняти публікації обсягом 32 і 37 рядків, чи людей віком 26 і 29 років. У першому випадку за обсягом, а у другому - за віком ці одиниці спостереження належатимуть до однієї групи. Заздалегідь у польовому документі виділяють певну кількість кодів - чисел для відповідей на відкриті та напівзакриті запитання. Готуючи до обробки, ці відповіді систематизують і присвоюють їм певні коди.

Якщо з відповіді на одне запитання випливає, що опитуваний щоденно читає місцеву пресу, а з відповіді на інше, що не може назвати жодної, то вибраковують відповіді на обидва запитання

Як видно, інформація, яку містять польові документи, уже частково оброблена. Власне ж обробка зводиться до визначення частки (у процентному вимірі) зафіксованих ознак у загальному масиві: у скількох відсотках відібраних для аналізу текстів таке-то слово чи така-то думка трапляється раз, у скількох - двічі і т. д.; скільки відсотків опитаних на таке-то запитання дали такий варіант відповіді, а скільки - такий. Таке опрацювання (або обрахунок) називається первісним або простим. Далі ж починається власне аналіз. Дослідник з'ясовує, у текстах якого типу певне слово чи думка трапляється частіше, у яких рідше чи зовсім відсутнє, і намагається знайти цьому пояснення; як на таке-то запитання відповідають люди тако- го-то тилу (напр., одружені чоловіки з вищою освітою і т. д.).Дещо складніше аналізувати відповіді на ранговані запитання і на запитання тестів. Тут кожен варіант відповіді оцінюється певною кількістю балів; їх сумують, а потім одержану суму ділять на кількість відповідей. Наприклад, «Україна молода» в одній відповіді на ранговане запитання була поставлена на перше місце, у другій - на четверте, у третій - на трете. Перше місце оцінюється чотирма балами, друге - в трьома і т. д. Тоді одержуємо суму 4+1+2=8. Ділимо її на 3 і одержуємо загальний бал 2,7. Інший спосіб підрахунку - визначення «середнього» місця: (1+4+3): 3 = 2,7

Є три типи обробки інформації: ручний, механізований і комп'ютерний.

Ручну обробку застосовують:

а) якщо дослідження проведено на невеликій вибірці;

б) якщо зібрана інформація не потребує складного аналізу. Тобто маючи невелику кількість польових документів (опитувальних листів, соціометричних карток, протоколів спостереження), дослідник може, розкладаючи їх на відповідні купки, порівняно швидко підрахувати, як, наприклад, опитувані відповіли на те чи інше запитання.

Зрозуміло, що при ручній обробці немає потреби кодувати відповіді. Зате потрібно графічно виділяти їх, це значно прискорить обробку інформації

- Важливо заздалегідь систематизувати можливі відповіді на максимальну кількість запитань. А там, де зробити це неможливо і доводиться вдаватися до відкритих запитань, - систематизувати вже одержані відповіді й кожному варіантові присвоїти певний номер, що теж полегшить обробку.

Порівняно недавно (а подекуди і тепер), якщо є значний масив інформації (кілька сотень польових документів), вдавалися до механізованої

обробки, яка передбачає застосування різних механічних пристроїв, зокрема, перфоратора. Інформацію в цьому випадку кодують і заносять на перфокарту. Механізована обробка прискорює й урізноманітнює

Механізована обробка має переваги перед ручною, як арифмометр перед рахівницею. Однак як арифмометр у бухгалтерії, так і перфоратор у соціології - це вже позавчорашній день

аналіз інформації (перфоратор за один раз може за кількома параметрами виокремити кілька десятків перфокарт). Про механізовану обробку інформації доводиться говорити хоча б тому, що журналіст, який проводить соціологічне дослідження, не завжди має комп'ютер або ж доступ до нього. Саме тому в журналістському середовищі набув поширення такий «механічний пристрій» для обробки соціологічної інформації, як... в'язальні дроти. Якщо картотеку, наприклад, редакційної пошти, вести на перфокартах, на яких кожен отвір має певне значення, то, вставивши дроти в потрібні отвори, можна легко виділити із загального масиву потрібні листи (наприклад, які надійшли з певного району, написані на конкретну тему і авторами яких с певна група людей).

Та все ж найкращий і найшвидший метод обробки як завгодно великих масивів інформації - комп'ютерна обробка. Правда, тут є парадокс, який треба враховувати. Комп'ютерна обробка передбачає наявність відповідної програми, попереднє суцільне кодування інформації, занесення її (всієї) до комп'ютера і аж потім - обробку за спеціальною комп'ютерною програмою. Це складно й недешево, однак для обробки великих масивів інформації, для комплексного аналізу її комп'ютер незамінний. Хоча б тому, що за добре складеної комп'ютерної програми комп'ютер не тільки підрахує одержані результати, а й попередньо їх проаналізує. Він здійснює мільярди логічних і математичних операцій, - те, що людині просто не під силу.