ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 05.09.2024

Просмотров: 147

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

Рецензенти:

1 Булгаков с. Філософія хазяйства. — м., 1990. — с. 265.

3. Зміст третього питання визначається проблемами, якими займається філософія, та її основними завданнями.

10. За яких ситуацій суспільство й особистість потребують безпосереднього застосування філософії? Проаналізуйте з цих позицій сучасну ситуацію в нашому суспільстві.

Антична філософія

1. Першоджерелом грецької філософії була міфологія. Ранні грецькі філософи відчували помітний вплив міфологічних образів.

3. Після смерті Арістотеля починається нова доба в історії античного світу.

Середньовічна філософія та Ренесанс

1. Відповідь на перше запитання плану повинна початися з оцінки історичної ситуації.

3. Наступне, третє питання присвячене висвітленню ролі творців «отців церкви» у розвитку християнської філософії.

5. Ренесанс або Відродження — важливий час в історії розвитку філософської думки (хіv-хvі ст.).

Філософія Нового часу

Німецька класична філософія та філософія марксизму

1. Філософські погляди і. Канта, й. Фіхте, ф. Шеллінга.

2. Під час вивчення проблем другого питання «Система ідеалістичної діалектики г. Гегеля» студенту слід усвідомити, що саме Гегель надав ідеям класичної філософії системно-завершеного вигляду.

10. Вчення к. Маркса про суспільно-економічну формацію.

Сучасна світова філософія

3. Філософія ірраціоналізму спочатку суперечить філософії науки та й раціоналістичній філософії в цілому. За приклад можна взяти екзистенціоналізм як різновид філософії ірраціоналізму.

Історія філософської думки в Україні

3. На ґрунті ознайомлення з науковою спадщиноюМ.Грушевського зробіть висновок про взаємозв'язок філософії та історичної науки.

Філософський зміст проблеми буття

3. Волчек е.З. Философия: Учеб.Пособие. Мн.: ип«Экоперспектива», 1998.— с.83-96.

2. Які форми має буття людини? їв 3. Чи можна ототожнити матерію з речовиною? Якщо ні, то чому?

Тема 10

Свідомість як відображення і діяльність

3. Свідомість не може бути зведена до особистої форми. Носіями суспільної свідомості є не лише індивіди, а й соціальні групи, суспільство в цілому.

4. Які твердження вірно характеризують риси свідомості?

Тема 11

Діалектика та її альтернативи

6. Зробіть аналіз діалектики як логіки і теорії пізнання.

Тема 12

Філософія пізнання

7. Працюючи над цим питанням, треба розпочати з умов, за яких існувала філософія даного історичного періоду. Певний вплив на її занепад спричинили втрати, які понесла українська інтелігенція в роки революції і громадянської війни, виїзд за кордон наукової і творчої інтелігенції, висилання за межі СРСР провідних учених. Натомість радянський уряд та комуністична партія ВКП(б) вживають заходів щодо підготовки вчених, які стануть провідниками політичних та ідеологічних доктрин нової влади.

Створюється інститут Маркса-Енгельса, розпочинається видання їхніх праць. Праці «Діалектика природи» Ф. Енгельса, «Матеріалізм та емпіріокритицизм» В. Леніна та «Про значення войовничого матеріалізму» стають основою визначення філософського курсу в СРСР. На ґрунті вивчення згаданих праць виникає дискусія між групою Деборіна (діалектики) та групою Тимірязєва (механісти) Наслідком дискусії стає визнання того, що єдино вірним світоглядом є марксизм-ленінізм та його філософія — діалектичний та історичний матеріалізм. У грудні 1932 р. Й. Сталіним проголошується «поворот на філософському фронті», який означає повний перехід від філософії до політики та псевдофілософії, яка виголошується у «Короткому курсі ВКП(б)» як вершина філософської думки та зводиться до коментування рішень партійних форумів у дусі марксизму-ленінізму.

Упродовж 30-40-х років філософське життя в радянській Україні «завмирає». Проте певний розвиток національної філософії відбувається за межами України. За кордоном створюються культурно-громадські, освітні, науково-дослідницькі центри, в тому числі у галузі філософії. Йдеться, в першу чергу, про Український Вільний Університет (Прага, 1921 p.); Українську Вільну Академію Наук (Аугзбург, 1945 p.); Український Вільний Університет та наукове товариство імені Т. Шевченка (Мюнхен); Гарвардський український дослідний інститут (70-ті роки); Інститут українських студій (Канада). Ці заклади створюють базу для досліджень у галузі розробки філософії української ідеї. Певний внесок у її розвиток зробили Д. Донцов, В. Липинський, Д.Чижевський, М. Шлемкевич.

Пожвавлення філософського життя в Радянській Україні відбувається завдяки активній діяльності талановитого філософа П. Копніна (1922-1971рр.). В Україну він приїжджає у 1958 р. З 1962 р. по 1968 р. стає директором інституту філософії АН України. Наукові інтереси П. Копніна зосереджуються навколо дослідження проблем логіки, теорії пізнання, методології науки, які лягають в основу наукових пошуків створеної вченим київської школи «логіки наукового пізнання». Спираючись на апарат сучасної формальної логіки та на культурознав-чий матеріал, вчені досліджують такі складові наукового пізнання як наукова проблема, науковій факт, наукова абстракція, наукова ідея, світогляд тощо.


Іншим спрямуванням, що активізується цього часу, є історико-філософські дослідження. В першу чергу, це спадщина німецької класичної філософії, здобутки зарубіжної філософії XX ст. та питання історії філософії України.

Зрештою у 1968 р. Копніна і його школу в Москві звинувачують у проповіді ідей «буржуазної філософії». У 70-ті роки деяких українських філософів репресовано за звинуваченням в «українському буржуазному націоналізмі», що, проте, не зупинило розвиток національної філософської культури.

Питання для самостійного вивчення теми

Прочитайте роботу П.Юркевича «Серце та його значення в духовному житті людини, згідно з вченням Слова Божого» і розкрийте фундаментальну ідею, на якій ґрунтувалася філософська позиція автора [15].

Оцініть значення літературної творчості М.В.Гоголя для розвитку української філософської думки.


3. На ґрунті ознайомлення з науковою спадщиноюМ.Грушевського зробіть висновок про взаємозв'язок філософії та історичної науки.

Питання для самостійного контролю знань

Розкрийте специфіку української філософської парадигми.

Покажіть вплив філософських думок доби Київської Русі на подальший розвиток історії української філософії.

Які моменти філософських переконань І. Вишен-ського заслуговують на особливу увагу і необхідність сучасних досліджень?

Що являє собою традиція кордоцентризму в українській філософії?

Визначте провідну тенденцію у розвитку української філософської думки кінця XIX — початку XX століття.

Яку концепцію історії української філософії запропонував Д. Чижевський?

Висвітліть філософські проблеми, які, на вашу думку, потребують першочергової уваги вітчизняних мислителів.

Охарактеризуйте розвиток філософії в Україні епохи Бароко.

Покажіть внесок Т. Шевченка у розвиток філософії української ідеї.

Теми рефератів

Дмитро Чижевський як видатний український історик філософії.

Розвиток української філософської думки в літературних творах ХІХ-ХХ ст. Вплив філософії Гегеля на духовне життя українців.

Філософські погляди діячів культури Київської Русі.

Філософія Відродження в Україні.

Розвиток філософії у братських школах.

Основні філософські ідеї П. Юркевича.

Філософія української ідеї в світовій культурі XIX ст.

Філософська думка в Радянській Україні.

10. Трактат В. Винниченка «Конкордизм» і сучаснаморальна свідомість в українському суспільстві.

Проблемно-пошукові завдання та вправи

1. З якого часу слід починати відлік історії української філософії і чому?

2. Знайдіть спільні риси філософських поглядів Г. Сковороди і П. Юркевича.

Г. Сковороду називали «українським Сократом», «пантеїстом», «містиком», «евдемоністом». Яка з цих характеристик найбільш відповідає особі мислителя?

Г. Сковорода якось сказав: «Світ ловив мене, та не впіймав». Що, на вашу думку, мав на увазі мислитель?

Чому українська філософська та соціально-політична думка, що розвивалася в українській діаспорі, носила переважно християнський характер?

У чому полягала нетрадиційність поглядів Києво-Могилянських професорів XVIII ст. у порівнянні зі здобутками західноєвропейської університетської філософії?

Яке значення для розвитку української філософії має творчість емігрантів, діяльність яких проходила за межами Батьківщини — Д. Чижевського, В.Зіньківського, В. Петрова, О. Кульчицького?


ТЕМА 9

Філософський зміст проблеми буття

План

Буття і основні його форми.

Філософські поняття матерії.

Спосіб та форми існування матерії. Матеріальна єдність світу.

Радимо прочитати:

Алексеев П.В., Панин А.В. Философия.— М.: Проспект, 1997.— С. 342-400.

Горак ГЛ. Курс Лекцій. — К.: Вільбор, 1997. — С. 70-122.

3. Волчек е.З. Философия: Учеб.Пособие. Мн.: ип«Экоперспектива», 1998.— с.83-96.

Лазарев Ф.В., Трифонова М.К. Философия: Учебное пособие. — Симферополь: СОНАТ, 1999. — С. 134-161.

Таранов П.С. Острая философия: Выдающиеся сюжеты овладения неизвестным.— Симферополь: Реноме, 1998.— С. 15-115.

Цофнас А. Комплементарність світогляду і світорозуміння // Філософська і соціологічна думка.— 1995.— № 1-2.— С 5-22.

Філософія: Підручник / Г.А. Заїченко, В.М. Сага-товський, 1.1. Кальний та ін.— К.: Вища шк., 1995.— С 185-205.

Філософія: Навчальний посібник / І.Ф. Надоль-ний, В.П. Андрущенко та ін./ За ред. І.Ф. Надольного.— К.: Вікар, 1997.— С 186-200.

Філософія: Курс лекцій /За ред. СМ. Мануйлова, О.П. Єфімця.— Харків: ХВУ, 1997.—С 146-159.

Философия. Основные идеи и принципы / Под общ. ред. А.И. Ракитова.— М.: Политиздат, 1990.— С. 40-64.

Юрченко O.I. До проблеми розуміння категорії «матерія» //Философские науки.— 1989.— № 9.

Поради та матеріали до вивчення теми

Вихідними філософськими поняттями, які необхідно засвоїти, відкриваючи світ філософського знання, є поняття «буття», «матерії», «субстанції», «руху», «простору», «часу», «картини світу».

Вивчення першого питання теми слід починати з історії формування уявлень про «буття» [7, С 24-30, 35-41, 45-51; 4, С. 134-156]. Проблема буття яскраво виникає лише тоді, коли передумови її виникнення перетворюються на предмет сумнівів і роздумів. Варто лише сказати, що світ існує «тепер», як природно виникають питання про його минуле та майбутнє. Відповідаючи на них, одні філософи стверджують, що світ неминущий — завжди був, є і буде. Інші доводять, що світ був, є та буде, але має при цьому початок і кінець як у просторі, так і в часі. При роздумах про буття у людини виникають питання про смерть та життя, мінливість і сталість буття, про його влаштованість та його структуру. Буття визначають звичайно як філософську категорію для позначення всієї існуючої реальності.

За допомогою цієї категорії інтегруються основні ідеї, які втілені в процеси послідовного осмислення питання про існування світу:

світ є, він як безмежна і неприходяща цінність;

природне і духовне, люди й істоти рівно існують, хоча і в різних умовах їх існування як передумова єдності світу;


світ утворює сукупну реальність, дійсність, яка випереджає свідомість і дії конкретних індивідів та поколінь людей;

існуючи в тісному взаємозв'язку і багатоманітності своїх форм, буття виявляється через зв'язки між одиничними сутностями, кожна з яких невідтворю-вальна, унікальна.

У філософії виділяють чотири відмінні, але взаємопов'язані основні форми буття:

буття речей, процесів, яке поділяється на буття речей, процесів природи, буття природи як цілого та буття речей і процесів, створених людиною («друга природа»);

буття людини, яке поділяється на буття людини в світі речей і суто людське буття;

буття духовного (ідеального), в якому розрізняють індивідуалізоване духовне і об'єктивне духовне;

буття соціального, яке вміщує в собі індивідуальне буття (буття окремої людини в суспільстві і в процесі історії) і буття суспільства.

Розглянемо детально основні форми буття. Говорячи про буття природи, необхідно зазначити, що її речі, стани і цілісність існують до, поза і незалежно від свідомості людини. У цьому полягає важлива відмінність природи як основної форми буття. Природа у цілому безкінечна в просторі та часі — вона завжди і всюди була, є і буде, ця особливість не притаманна окремим речам, процесам і станам. Важливою особливістю природи є діалектика плинного і стійкого буття окремих речей у безперервному бутті природного світу.

У чому полягає специфіка буття «другої природи», тобто предметів, створених людиною? Буття предметів і процесів «другої природи» полягає у тому, що перші виступають як нерозривна єдність природного матеріалу, опредметненого духовного, опредметненої діяльності людей і функції даних предметів.

Специфіка буття окремих предметів «другої природи» і її як цілого полягає у тому, що це абсолютно інша порівняно з первинною природою комплексна реальність.

Природа в цілому — безмежне буття, де існування окремої людини є швидкоплинним моментом.

«Друга природа» є буттям, яке тісно пов'язане з часом і простором людського існування. Природа є безкінечним, неоглядним, невичерпним світом, який створюється людиною у його дуже незначній частині. «Друга природа» — це світ, де також діють закони природи, але вони не переплітаються з перетворюючими діями і свідомістю людей. Предмети і процеси «другої природи» створені людиною, і через те їх буття стоїть ніби на межі буття природи і людського світу. Людина є частиною природи. Природа, як щось ціле, не протистоїть людині, вона є сукупністю окремих речей, що мають свої властивості, а однією з найбільш досконалих і високих речей виступає людина.