Файл: МОВОЗНАСТВОш.docx

Перенесення за функцією - перенесення, за якого речі можуть бути абсолютно різні, головне, щоб вони виконували однакові чи подібні функції. Так, наприклад, колись писали гусячим пером, а згодом цю функцію перебрав металевий предмет, який також було названо пером. Також годинником називають не тільки механічний прилад, а й пісочний, водяний, сонячний, бо всі вони виконують одну функцію - визначають час.

Функціональне перенесення є різновидом метафоричного, оскільки в його основі лежить також подібність, тільки не за формою, а за функцією.

Перенесення за суміжністю називається метонімічним. Суміжність може бути просторовою (уважна аудиторія, школа на канікулах), часовою (літературний вечір), причиново-наслідковою (чудовий переклад, вивчення словотвору).

Загалом поширеними є такі регулярні моделі метонімічного перенесення:

1. форма (вмістище) - зміст (цікава книжка, випив дві чашки):

2. матеріал - виріб із нього (столове срібло, виставка фарфору, ходить у шовку);

3. місце - жителі цього місця, пов'язані з ним історичні події (все село у полі, герої Крутів);

4. місце - виріб із цього місця (мадера, панама, бостон);

5. дія - її результат (зупинка трамвая, рос. печенье);

6. знаряддя - продукт, що виник внаслідок використання цього знаряддя (гостре сатиричне перо);

7. ім'я - суспільне становище (Цезар - цісар, кесар, цар);

8. ім'я - виріб (маузер, браунінг, форд, макінтош, галіфе).

Особливим різновидом метонімії є перенесення назви з цілого на частину і навпаки (напр. укр. в сім'ї п'ять ротів, англ. foot - "нога" і "піхота", hand - "рука" і "робітник"). Таке перенесення називають синекдохою (від гр. Synekdoche із syn "разом" і ekdochë "переймання").

50. Лексико-семантичні та лексико-тематичні групи, семантичне поле.

1) Лексико- семантична група - це група слів однієї частини мови , обєднані спільністю значень

Лексико- семантична група дієслів руху (всі дієсл групи летіти, літати, поїхати, полетіти, попливти)-одна частина мови.

2). Лексико-тематична група- сукупність слів , обєднаних темою: літо, сонце, лежак, коктейль, курорт.

Семантичне поле- це група слів різних частин мови, обєднаних спільністю значень.

(Лексико- семантична група дієслів руху- бігти, плавати, лексико- семантична група іменників руху- біг, плавання).

51. Внутрішня форма слова. Деетимологізація, народна етимологія, катахреза.

Вну́трішня фо́рма сло́ва — ознака реалії, покладена в основу її мовної назви. Наприклад, внутрішньою формою іменника склянка («скляна посудина циліндричної форми, без ручки, призначеної для пиття, зберігання рідини тощо») є ознака «скляна». Отже, той, хто придумав цю назву, взяв до уваги матеріал, з якого зроблено предмет. Внутрішня форма слова є мовною універсалією, тобто притаманна абсолютно всім словам усіх мов світу.

Називаючи ту саму реалію (денотат), носії різних мов нерідко використовують різні ознаки. Так, квітка родини гіацинтових у російській мові зветься подснежник, а в українській — пролісок. Росіянин при номінації використав той факт, що квітка проростає під снігом, а українець – що вона пов'язана з лісом.

Внутрішня форма може повністю збігатися з лексичним значенням слова (водонос, скрипаль), може бути вужчою, ніж лексичне значення (столяр – крім столів, столярі виготовляють й інші вироби з дерева) чи ширшою за лексичне значення (водосховище – це не будь-яке сховище для води, а лише «штучне водоймище, створене шляхом перегороджування греблею річки для зберігання та регулювання запасів води»), а також суперечити лексичному значенню (білка – тварина зазвичай руда).

Деетимологізація

З погляду мовця внутрішня форма слова буває ясною та затемненою, прихованою. Такою для україномовця є внутрішня форма більшості чужих слів (абажур, сальто, кімоно); хоч носії мов, з яких ці слова запозичено, можуть її розуміти. Внутрішня форма зазвичай затемнюється через звукові та значеннєві зміни, втрату мовою твірного слова. Наприклад, росіяни не усвідомлюють внутрішньої форми слів колесо, кольцо, около, бо російська мова втратила слово коло, яке, однак, є збереженим в українській.

Втрату словом своєї внутрішньої форми, тобто етимологічних зв'язків із спорідненими словами (відповідно й первинного значення), називають деетимологізацією.

Не кожен пересічний мовець здогадається, що слово жінка пов'язане зі словами ген, генеза, генетив і мотивоване значенням "та, яка народжує", що слова початок і кінець мають один корінь, що рос. ожерелье пов'язане зі словом горло, що нім. elephant "слон" і укр. верблюд походять від одного й того самого слова.

Розрив зв'язку з однокореневими словами наступає внаслідок фонетичних змін (слова початок і кінець походять від одного кореня, в якому чергувалися голосні [о] і [е] - кон/кен; [к] перед голосним переднього ряду [е] перейшло в [ч]) та перебудови семантичних зв'язків (рос. понедельник деетимологізувалося, оскільки неделя "день тижня, коли нічого не роблять (не делают)", стало використовуватися на позначення тижня).

Деетимологізація уможливлює поєднання слів, які за живої етимології були б неможливими (біла білизна, синя білизна, чорне чорнило, червоне чорнило, рос. путешествовать поездом).

Народна етимоло́гія (помилкова етимологія, лексична асоціація) — хибне пояснення походження слів, засноване на випадковій подібності або тотожності з іншими, більш знайомими словами.

Народна етимологія характерна для сприймання незрозумілих слів (іншомовних, застарілих та ін.) і найчастіше трапляється в мові дітей чи малоосвічених людей, або використовується як стилістичний засіб в іронічно-гумористичних, сатиричних творах.

Наприклад: «нервоз» замість «невроз», , «страшний тиждень» замість «страсний тиждень», «мазелін» замість «вазелін» (під впливом «мазати»).

Катахреза  — різновид гіперболічної метафори, в якій сполучаються слова, логічно між собою не узгоджені («червоне чорнило», «пекучий лід» тощо). Часто подібні тропи називають оксиморонами, оскільки вони створюються завдяки незвичайному використанню епітетів (напр. назва збірки В. Стуса «Веселий цвинтар» тощо). Подеколи катахреза вживається і в ширшому розумінні — як сполучення несумісних понять: «Я вже човен в снігах. Я в сніги вже гребу».

52. Лексикалізація. Фразеологізми. Різниця між термінами „лексикалізоване словосполучення” та фразеологізм

Лексикалізація — перетворення окремого елемента мови (морфеми, словоформи), поєднання слів в окреме знаменне слово або стійку фразеологічну одиницю — лексикалізовані поєднання або фразеологізм, що функціонує як еквівалент окремого слова.

Фразеологізм — семантично пов'язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (висловів або речень), не виникає в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих закономірностей поєднання лексем, а відтворюється у вигляді усталеної, неподільної, цілісної конструкції. Ще його називають «Крилатим висловом».

53. Класифікація фразеологізмів.

Фразеологізм - відтворювана одиниця мови з двох або більше слів, цілісна за своїм значенням і стійка за складом та структурою.

Існують різні класифікації фразеологізмів. Найвідомішою є класифікація фразеологізмів за ступенем злютованості їх компонентів.

За цією класифікацією фразеологізми поділяють на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення - семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів.

Напр. укр. точити баляндраси "вести пусті розмови", пекти раків "червоніти від сорому", рос. бить баклуши "нічого не робити, байдикувати", англ. a fishy story "видумка" .

Фразеологічні зрощення називають ще ідіомами (фразеологізми з повною втратою внутрішньої форми). Пояснити, як склалося значення ідіом є складною етимологічною проблемою бо, наприклад, англ. tit to tat має значення "око за око", але пояснити, що означають слова tit і tat, ніхто не може.

Фразеологічні єдності-семантично неподільні фразеологічні одиниці, цілісне значення яких умотивоване значенням їх компонентів.

Значення фразеологічної єдності виникає внаслідок узагальненого переносного значення вільного словосполучення. Це результат образного метафоричного переосмислення словосполучення. Напр.: зробити з мухи слона "перебільшити щось", прикусити язика "замовчати".

Для фразеологічних єдностей характерна семантична двоплановість. В окремо взятих таких зворотах, ізольованих від контексту, не можна однозначно встановити їх значення, бо такі словосполучення можуть уживатися як вільні у прямому значенні і як фразеологічні в переносному. Наприклад: Дівчина намилила голову, а потім змила її теплою водою. На зборах йому добре намилили голову.

Фразеологічні сполучення - звороти, в яких самостійне значення кожного слова є абсолютно чітким, але один із компонентів має зв'язане значення.

Наприклад: брати участь, досада бере,розквасити ніс; англ. to break silence "порушити мовчання", to make friends "подружитися".

У кожному наведеному звороті всі слова мають своє значення, але одне зі слів реалізує таке значення, як правило, тільки в цьому звороті. Так, скажімо, слово розквасити реалізує значення "розбити до крові" лише зі словами ніс, обличчя та їх синонімами.

В широкому розумінні фразеології виділяють ще 4 тип фразеологізмів.

Фразеологічні вирази - стійкі за складом і вживанням семантично подільні звороти, які складаються повністю зі слів із вільним значенням.

Це прислів'я, приказки, афоризми відомих письменників тощо. Напр. Сім раз відмір, один відріж; Караюсь, мучусь, але не каюсь (Т. Шевченко).