Файл: МОВОЗНАСТВОш.docx

45. Лексичне значення слова.

Поняття – категорія мислення, лексичне значення – категорія мови. Вони тісно пов’язані між собою, але не тотожні. Зокрема поняття у своїй структурі містить обов’язкові та достатні риси предмета, дії, ознаки і т.д. Лексичне значення може відображати у своїй семантичній структурі лише фрагмент цих рис. Наприклад, уведена в науковий обіг А. Вежбицькою [Язык. Культура. Познание. – М.: Русские словари, 1996 – 412 с.] лексема холостяк виражає лексичне значення ‘неодружений чоловік’. Однак поняття ‘холостяк’ включає у себе, крім риси ‘неодружений чоловік’, ряд інших рис: 1) ‘відповідного вікового цензу’ (умовно від 30 до 55); 2) ‘відповідного суспільного цензу’ (папа римський, монахи не холостяки, але не одружені); 3) ‘відповідного соціального цензу’ (Мавглі, Тарзан, люди з тяжкими психічними вадами не холостяки, вони поза людським суспільством); 4) ‘відповідного матеріального цензу’ (чоловік без жодних матеріальних можливостей утримувати жінку та дітей – наприклад, сирота в народній культурі, не розглядався як бажаний жених, тому не був холостяком). Отже, поняття ‘холостяк’ окреслює чоловіка, який з точки зору суспільства може створювати сім’ю і народжувати дітей, але з якихось причин цього не робить. Лексичне ж значення слова холостяк дуже вузько передає цей поняттєвий зміст.

Однак лексичне значення має складнішу структуру, ніж поняття. Воно може складатися з різного типу значень: денотативного, конотативного, концептуального, контекстуального, прагматичного і т.д.

Денотативне значення – частина значення лексеми, що відображає в узагальненій формі предмети та явища позамовної дійсності. Денотативний компонент містить у своїй основі поняття, яке характеризує позамовний об’єкт – предмет. Віднесеність до предмета позамовного характеру – це основна риса денотативного значення [Стернин Й. А. Проблемы анализа структуры значения слова. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун – та, 1979. – 154 с., c. 48]. Денотативне значення – це актуальне, конкретне позначення предмета, явища, ситуації, поняттєве ядро значення, тобто, «об’єктивний» («номінативний», «зовнішньо­ситуативний», «когнітивний», «репрезентативний», «фактичний», «дактальний», «предметно-реляційний») компонент смислу, абстрагований від стилістичних, прагматичних, модальних, емоційних, суб’єктивних, комунікативних і т.п. відтінків. Наприклад, лексема кінь містить денотативне значення ‘велика свійська однокопитна тварина’. Усі ознаки, відображені в структурі лексичного значення, вказують на групу предметів, оскільки притаманні усім представникам цього виду тварин. У цьому значенні не зазначений колір коня, його висота, бо за такими ознаками вони можуть відрізнятися один від одного. Денотативне значення було виділене в межах структурної лінгвістики як протиставлення до конотативного значення

Конотативне значення – це емоційні, експресивні, стилістичні відтінки, до основного значення слова, які надають слову стилістичного забарвлення. Лексема кінь зі значенням ‘велика свійська однокопитна тварина’ має свій стилістичний відповідник – кляча ‘хвора, немічна, стара велика свійська однокопитна тварина’ Як видно, у структурі останнього лексичного значення міститься денотативне, предметне значення, і оцінне, конотативне значення. Відтінки конотативного значення вказують на сферу функціонування слова, наприклад: капуста ‘гроші’ (злодійський жаргон), зависати ‘довгий час перебувати в мережі інтернету’ (молодіжний сленг)

Сиґніфікативне значення – це ядро лексичного значення, що відображає поняття\

Концептуальне значення слова – це складна структура лексичних значень (денотативного, конотативного, прагматичного, сиґніфікативного й інших), що відповідає усьому комплексу поняття про певне явище дійсності. Концептуальне значення обов’язково відображає культурний, прагматичний контекст і змінне у часі. Так, поняття ‘холостяк’ як ядро лексичного значення лексеми холостяк у своєму фрагменті ‘відповідного вікового цензу’ змінює свої ознаки від культури до культури, а навіть у межах однієї культури з плином часу зазнає суттєвих змін. Наприклад, українські народні тексти засвідчують, що раніше українські парубки одружувалися в нормі приблизно в 20 років, якщо цього не ставалося (вони переходили у розряд холостяків), то народні звичаї мали цілу низку спонукальних заходів, дуже неприємних як для молодої людини, так і для її батьків. Нині в українській культурі холостяком можна назвати чоловіка вже після тридцяти. В українській мові лексема корова позначає поняття ‘велика парнокопитна рогата свійська молочна тварина, самка, м'ясо якої споживають’. В мові гінді лексема корова позначає поняття ‘священна велика парнокопитна рогата молочна тварина, самка’. Ці відмінності зумовлені різними релігійними системами. В індусів корова священна, тому ніхто не має права її вбити, не те що споживати її м'ясо. Концептуальне значення було виділене у межах когнітивної семантики.

46. Елементи семантичної структури слова

Семантична структура слова твориться семантичними компонентами різних видів: семемами та семами. Семема – це одиниця лексико-семантичного рівня мови, конкретне значення певної лексеми. Однозначна лексема в своїй семантичній структурі містить одну семему, багатозначна – кілька (наприклад, лексема поле: 1) семема ‘безліса рівнина, рівний безлісий простір’ – гуляв по полю; 2) семема ‘значна площа чи ділянка землі, спеціально відведена під що-небудь’ – поле зрошення; 3) семема ‘простір, у межах якого відбувається якась дія або який знаходиться у межах якоїсь дії’ – поле бою і т.д.). Сукупність таких семем у семантичній структурі лексеми називається семантемою. Семема має складну значеннєву структуру, оскільки складається з елементарних складових значення – сем. Наприклад, лексема тиждень складається з семеми ‘одиниця виміру часу від понеділка до неділі включно’. У свою чергу, ця семема складається з сем ‘понеділок’, ‘вівторок’, ‘середа’, ‘четвер’, ‘п’ятниця’, ‘субота’, ‘неділя’. Семи в межах семантичної структури семеми розміщені в ієрархічному порядку (наприклад, у лексемі тиждень семема містить семи в ієрархічній послідовності: порядок сем ‘четвер’, ‘понеділок’, ‘середа’, ‘п’ятниця’ неможливий; або лексема чоловік, семема ‘особа чоловічої статі’має таку ієрархічну структуру сем ‘людина’, ‘чоловіча стать’, ‘дорослий’). Усі семеми багатозначного слова пов’язані між собою за допомогою архісеми. Саме архісема зумовлює цілісність семантеми. Якщо семема втрачає спільну архісему, то полісемне слово втрачає одне зі значень, натомість з’являється нове слово-омонім.

Лексема, реалізуючись у мовленні, актуалізує лише якийсь фрагмент своєї семантичної структури – конкретну семему. Реалізована конкретна семема в мовленні називається лексико-семантичним варіантом.

47. Типи лексичних значень.

1. Об'єктивна дійсність представлена предметами, процесами, ознаками, відношеннями, явищами, які потребують словесного вираження. Як об'єкти семантики лексеми вони є денотатами (лат. сіепоіайиз — позначений). Значення слова, обмежене відображенням певного денотата, є денотативним, напр.: будинок — «споруда, призначена для житла», корабель — «велике морське судно», кінь — «свійська тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів», дід — «батьків або материн батько». Результати пізнання людиною Дхисності закріплюються в словах, втілюються в їх значенні.

2. Історичні обставини, ментальність народу сприяють закріпленню лексичного значення, спричинюють його зміну й уточнення в процесі розвитку мови. Вони обумовлюють конотативне (лат. соп — разом, по- £аге — позначати) значення слова , тобто додаткове його значення, відтінки, як і накладаються на основне значення, і оцінку денотата. Відповідно додаткове, відтінкове або стилістичне значення лексеми є конотативним, наприклад, значення слів халупа (невелика убога житлова будівля), посудина (розмовна, фамільярна , зневажлива назва корабля), шкапа (заморений, слабосилий, худий кінь), дідуган (збільшувальна форма слова дід).

. Відношення слова до інших слів окреслюють обсяг семантики і її межі. Кожне слово, я к і інші мовні одиниці, має два типи відношень: синтагматичні (змінні, несталі поєднання слів у мовленні) і парадигматичні (стійкі, стабільні поєднання слів у мові), які впливають на значення слова. Так, значення лексеми білий у сполученнях білий папір і біле лице не тотожні, відтворюють різні кольори. А в сполученні білий хліб слово білий означає ще інший колір, а також сорт борошна, з якого випечено хліб (сполучення білий хліб прийнято вважати нерозкладним). Відтінки, нюанси семантики лексеми білий у цих сполученнях зумовлені її синтагматичними сусідами — іменниками папір, лице, хліб. Взагалі, відтінкові значення, своєрідні коливання семантики лексеми створюються синтагматичними відношеннями в потоці мовлення, в контексті. Такі відтінки значення слів є контекстуальними значеннями

48. Семантичні процеси.

Семантичні процеси: розширення, звуження, зміщення значення слова

Із перенесенням пов'язані такі явища, як розширення і звуження значення. Напр, слово стріляти спершу мало значення "випускати стріли", згодом, коли було винайдено інші види зброї, розширило своє значення до сучасного "робити постріли". Рос. кожа, що утворене від слова коза(коз+і+а), означало "шкіра з кози", а тепер позначає будь-яку шкіру.

Ще частіше ми стикаємося з випадками звуження значення. Напр, слово пиво, яке утворене від пити, означало все, що можна пити, а тепер означає особливий напій. Англ. room спершу позначало простір, а тепер кімнату, meat мало значення "їжа загалом" а тепер - "м'ясо".

Значення багатозначного слова реалізуються в контексті (пшеничне поле, футбольне поле, поле в шкільному зошиті, капелюх з широкими полями, поле його інтересів, лексико-семантичне поле), у тому числі ситуативному (слово поле у фразі мокре поле матиме різні значення в селі під час сівби і на міському стадіоні).

Переносні значення більшою мірою залежать від контексту. Дуже часто значення слів, особливо дієслів, визначається граматичним контекстом, тобто різні значення слова мають різні граматичні поширювачі. Напр., слово йти в прямому значенні вимагає поширювача - обставину місця (йти додому), у значенні "функціонувати" - обставину способу дії (годинник іде точно), у значенні "личити" - додаток у давальному відмінку (сукня вам іде), у значенні "гаразд, згода" це слово вживається без поширювачів у формі третьої особи однини ("Пообідаємо?" - "Іде").

Переносне значення слова треба відрізняти від переносного вживання, або оказіонального значення (випадкового, не загальноприйнятого вживання слова в якомусь значенні). Наприклад, дівчину хтось може назвати кізочкою, хлопчика - шнурком, але такі значення не є загальноприйнятими і не зафіксовані в словниках. Вони є фактами мовлення, а не мови. На відміну від оказіональних значень переносні значення є одиницями мови і зафіксовані в словниках.

49. Основні типи переносу значення слова.

Є три типи перенесення: за подібністю, за функцією і за суміжністю.

Перенесення за подібністю називається метафоричним. Метафора - є приховане порівняння. Напр. англ. eye "око" і "вушко голки", neck "шия" і "шийка пляшки", arm "рука від кисті до плеча" і "гілка". Метафоричним є перенесення назв тварин на людей: змія, лисиця, осел тощо.