ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 27.03.2024

Просмотров: 155

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

10. Мова і мислення. Їхній взаємозв’язок. Типи мислення.

11. Мова як універсальна знакова система. Характеристика мовного знака.

12. Система та структура мови.

13. Мовні рівні, одиниці мови та їхні функції.

14. Типи відношень у структурі мови.

15. Фонетика як розділ мовознавства. Завдання, які вирішує ця дисципліна.

16. Три аспекти вивчення звука.

Фізіологічна (біологічна):

Лінгвістична (фонологічна):

17. Принципи класифікації голосних звуків.

18. Принципи класифікації приголосних звуків.

19. Різниця між звуком, фонемою і буквою.

20. Інтеґральні та диференційні ознаки фонем.

21. Позиції фонем: сильна і слабка.

22. Інваріант, варіант і варіація фонеми.

23. Позиційні зміни звуків.

24. Комбінаторні зміни звуків.

25. Склад. Теорії, які пояснюють природу складу.

26. Наголос і його типи.

27. Інтонація.

28. Граматика як розділ мовознавства.

29. План змісту і план вираження у граматиці.

30. Граматичні категорії.

31. Граматичні значення.

32. Граматична форма.

33. Граматичний спосіб.

34. Типи граматичних способів.

35. Лексико-граматичні категорії.

36. Відмінність між граматичним і лексичним значенням.

37. Поняття про морфему, типи морфем

38. Частини мови, критерії їх виділення.

39. Розуміння речення у лінгвістиці.

40. Типи речень і типи зв’язків у реченні та словосполученні.

41. Тема та рема.

42. Лексикологія як розділ мовознавства. Широке та вузьке розуміння терміна.

43. Предмет вивчення лексикології. Поняття про лексему.

44. Відмінність терміна „слово” від терміна „лексема”.

45. Лексичне значення слова.

46. Елементи семантичної структури слова

47. Типи лексичних значень.

48. Семантичні процеси.

49. Основні типи переносу значення слова.

50. Лексико-семантичні та лексико-тематичні групи, семантичне поле.

51. Внутрішня форма слова. Деетимологізація, народна етимологія, катахреза.

52. Лексикалізація. Фразеологізми. Різниця між термінами „лексикалізоване словосполучення” та фразеологізм

53. Класифікація фразеологізмів.

54. Типологічна класифікація мов.

55. Генеалогічна класифікація мов.

56. Соціолінгвістична класифікація мов.

Мова може послуговуватися синонімічними граматичними способами (наприклад, на майбутній час однаково вказує допоміжне слово будемо, і афікс мемо: будемо знати, знатимемо)

Бувають у мові й омонімічні граматичнi засоби (наприклад, закінчення е в словах поле, земле, мале, коле передає різні граматичні значення)

Є синтетичнi й аналітичні способи вираження граматичних значень.

Якщо лексичне й граматичне значення виражається в одному слові, то такий спосіб називається синтетичним (наприклад: знатиму, серйозніший)

Якщо граматичне значення виражається окремо від лексичного, то такий спосіб називається аналітичним (наприклад буду знати, більш серйозний).

Залежно від того, який спосіб вираження граматичних значень переважає в мові, розрізняємо мови синтетичні (українська, росiйська, латинська) и аналiтичнi (англійська. французька, іспанська китайська). Бувають і синтетично аналітичні мови (наприклад, німецька)


34. Типи граматичних способів.

Синтетичні граматичні способи:

  • афіксація - найпоширеніший граматичний спосіб. Найважливішу роль відіграє закінчення (флексія). Проте є мови, у яких граматичні значення передаються допомогою трансфіксів, конфіксів, інфіксів, суфіксів, префіксів. суфіксація: укр. перечитатиперечитувати (недоконаний вид), спатиспатоньки (значення пестливості), гарнийгарніший (вищий ступінь), соломасоломина (значення одиничності), нім. Arbeit “робота” – Arbeiter “робітник”. Серед цих наведених прикладів лише суфікси -ува й -іш виражають граматичні значення, тому є граматичними способами, суф. -ина вносить лексико-граматичне значення у слово, а інші суфікси виражають фрагменти лексичного значення, отже є словотвірними суфіксами.

  • Конфіксація – вираження граматичних значень комбінацією з двох афіксів (префікса та суфікса), які діють сукупно та одночасно: machen “робота”– gemacht “зроблений”. Діючи одночасно і сукупно префікс ge- та суфікс -t привносять у нове слово граматичне значення пасивного стану.

  • внутрішня флексія - це такі чергування звуків у корені. які служать для утворення різних форм того самого слова. Наприклад, в англійській мовi: sing співає sang співав sung проспіваний

  • наголос - може бути граматичним способом лише тоді, коли вiн рухомий, нефіксований, як в українських словоформах: вікна (р.в одн), вікна (н. в мн); насипАти (недокон), насИпати (докон). У французькiй мовi наголос не може бути граматичним способом - тут він завжди стоїть на останньому складі.

  • Тон - також іноді виступає в ролі граматичного способу. В індіанській мові тлінгіт (Аляска), якщо слова hum, tin вимовити низьким тоном, вони означатимуть «продавав», «бачив. а якщо високим «продаватиму», «побачу». У китайській мовi тональний наголос визначає семантику слова, а нейтральний тон вказує, що дане слово виконує службову роль.

  • Повтори (редуплікація) – як гр способи бувають

  1. ПОВНІ - повторюється все слово (наприклад, в індонезійській мові: bunga «квітка» bunga-bunga «квiтки», orang «Людина» orang-orang «люди»);

  2. ЧАСТКОВІ - повторюється тільки частина слова (наприклад, у латинській мові: сurrо «біжу» cucurri «я прибіг». do «даю» dedi «я дав»; в одній із філіппінських мов: anak «дитина» ananak «діти»).


  • Суплетивізм - утворення різних форм того самого слова від різних коренів. Проявом суплетивізму є відмінювання займенників в українській мові: я - мене ми - нас; у латинськiй (те саме): ego - me - nos - nostri; у німецькій (те саме) ich - meiner wir – unser. Суплетивним способом творяться й ступені порівняння деяких прикметників в українській мові: добрий — кращий, у латинській (те саме): bonus - melior; у німецькій (те саме). gut - besser; в англійській (те саме): good – better

Аналітичні граматичні способи:

  • Прийменники виражають відношення між словами в мовленнєвому ланцюжку, тобто вказують на відмінок іменника. Пор. Сиджу на г’анку (місцевий відмінок), дивлюся на г’анок (знахідний відмінок).

  • Післяйменники один з найважливіших граматичних показників у тюркських, фіно-угорських, монгольських і японській мовах. У російській мові як післяйменник вживається слово ради в деяких сполученнях: шутки ради, потехи рада тощо.

  • Артиклі вживаються в арабській, романських та германських мовах. Вони виконують такі функції:

  • виступають засобом частиномовного позначення (англ. to play "грати" - the play "гра", фр. diner "обідати" - le diner "обід";)

  • розрізняють граматичні категорії означеності/неозначеності: (англ. the man "певна людина" - a man "якась людина", фр. le table "певний стіл" - un table "якийсь стіл";)

  • виражають категорію роду (la musique, le theatre)

  • виражають категорію числа (le pomme, les pommes)

  • служать способом вираження відношень між словами в реченні, тобто мають функцію вираження категорії відмінка

  • Допоміжні дієслова служать для творення складних (аналітичних) дієслівних форм і використовуються як граматичний спосіб вираження категорії особи, числа, часу, стану і способу в сучасних індоєвропейських мовах.

  • Сполучники виражають граматичні відношення між словами в реченні і між предикативними частинами речень.

  • слова ступеня виступають як спосіб творення ступенів порівняння якісних прикметників і прислівників у мовах різних родин. Такими словами в українській мові є більш, менш, дуже, вельми

  • "пусті слова" це повнозначні слова, які супроводжують інші повнозначні слова, беручи на себе вираження їх граматичних значень. Наприклад: англ. he-cat (він-кіт), she-cat (вона-кіт, "кішка"),

  • Частки передають різні модальні значення, а також деякі інші відтінки граматичних значень (запитання, заперечення, оклик, невизначеність та ін.).

  • Спосіб інтонації. На рівні синтаксису. Виражає:


  • модальність речення (впевненість, запитання, сумнів,

  • групування членів речення.

  • розрізнення простого й складного речення. (Бачу матір в садочку. Бачу: матір - в садочку;)

  • розрізнення сурядності й підрядності (Хмариться, дощ буде і Хмариться - дощ буде)

  • актуальне членування речення (одна з них називає предмет мовлення тема, інша позначає (повідомляє) якусь нову інформацію про нього рема.)

  • виділення вставних слів (Він безперечно має рацію і Він, безперечно, має рацію)

  • Спосіб порядку слів. Розрізняє:

  • підмет і додаток. (Якір зачіпає ланцюг і Ланцюг зачіпає якір)

  • означення и означуване (англ. stone wall "кам'яна стіна", wall stone "стінний камінь»)


35. Лексико-граматичні категорії.

За лексико-граматичними ознаками всі слова поділяються на дві групи: повнозначні (самостійні) і неповнозначні (службові). Такий підхід ґрунтується на протиставленні: повнозначні мають лексичне значення, службові, як правило, не мають, повнозначні виступають членами речення, службові виконують суто граматичну роль. За цими ознаками в українській мові, наприклад, виділяються сполучники, прийменники, частки, в англійській, німецькій і деяких інших — ще й артиклі

Лексико-граматичні розряди (категорії) - це граматично важливі групи слів у межах певної частини мови, які мають такі властивості:

  • об'єднуються за спільною семантичною ознакою. Наприклад, лексико-граматичні розряди становлять збірні іменники, речовинні іменники, іменники - назви істот, іменники - назви неістот, власні назви, загальні назви, зворотні дієслова, бо кожна така група має спільну семантичну ознаку - збірність, речовинність тощо.

  • можуть мати і можуть не мати формальне морфологічне вираження. Якщо, скажімо, деякі збірні іменники мають формальне вираження - суфікси -ств(о), - р’я {студентство, ганчір'я), зворотні дієслова - постфікс -ся (умиватися, листуватися, обніматися), то власні та загальні назви, речовинні назви, назви істот/неістот формальних показників не мають (місто Орел і летить орел, масло і вікно, ворона і корона);

  •  взаємодіють із пов'язаними з ними граматичними категоріями. Так, від зворотності дієслів залежить категорія стану (зворотні дієслова не належать до активного стану); від істоти/неістоти - категорія відмінка (у назвах істот форма знахідного відмінка збігається з формою родового, у назвах неістот форма знахідного відмінка збігається з формою називного);

  • можуть мати і можуть не мати протиставлені всередині розряду ряди форм. Якщо, наприклад, власні назви протиставляються загальним, назви істот - назвам неістот, перехідні дієслова - неперехідним дієсловам, то всередині речовинних і збірних іменників подібного протиставлення немає.

Лексико-грам категорії є синтезом граматичного значення з лексичним. Наприклад, усі слова типу волосся, мишва, гілля, студентство у семантичній структурі містить значення» сукупність, збірність, що зводить їх до однієї лексичної групи. З грам точки зору вони теж становлять одну групу, оскільки можуть мати тільки грам значення однини, бо мисляться як один предмет, що скл з сукупності однотипних предметів. Таким чином, значення множини в цих словах є поняттєвою категорією, а не граматичною. Спільність лексичних і грам ознак поєднують ці слова у лексико-граматичну категорію збірності.