ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.03.2024
Просмотров: 181
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
10. Мова і мислення. Їхній взаємозв’язок. Типи мислення.
11. Мова як універсальна знакова система. Характеристика мовного знака.
12. Система та структура мови.
13. Мовні рівні, одиниці мови та їхні функції.
14. Типи відношень у структурі мови.
15. Фонетика як розділ мовознавства. Завдання, які вирішує ця дисципліна.
16. Три аспекти вивчення звука.
17. Принципи класифікації голосних звуків.
18. Принципи класифікації приголосних звуків.
19. Різниця між звуком, фонемою і буквою.
20. Інтеґральні та диференційні ознаки фонем.
21. Позиції фонем: сильна і слабка.
22. Інваріант, варіант і варіація фонеми.
24. Комбінаторні зміни звуків.
25. Склад. Теорії, які пояснюють природу складу.
28. Граматика як розділ мовознавства.
29. План змісту і план вираження у граматиці.
34. Типи граматичних способів.
35. Лексико-граматичні категорії.
36. Відмінність між граматичним і лексичним значенням.
37. Поняття про морфему, типи морфем
38. Частини мови, критерії їх виділення.
39. Розуміння речення у лінгвістиці.
40. Типи речень і типи зв’язків у реченні та словосполученні.
42. Лексикологія як розділ мовознавства. Широке та вузьке розуміння терміна.
43. Предмет вивчення лексикології. Поняття про лексему.
44. Відмінність терміна „слово” від терміна „лексема”.
46. Елементи семантичної структури слова
49. Основні типи переносу значення слова.
50. Лексико-семантичні та лексико-тематичні групи, семантичне поле.
51. Внутрішня форма слова. Деетимологізація, народна етимологія, катахреза.
53. Класифікація фразеологізмів.
54. Типологічна класифікація мов.
54. Типологічна класифікація мов.
Типологічна класифікація мов — групування мов за особливостями їх структури незалежно від спорідненості.
За морфемною будовою слова В. фон Гумбольдт виокремив чотири типи мов: ізолюючий // афіксуючі: аглютинуючий (аглютинативний), флективний та інкорпоруючий.
Ізолюючі мови. Для них характерні незмінність і морфологічна нерозчленованість слів. Ізолюючі мови мають лише один різновид морфем — корінь . Граматичне значення виражається здебільшого з допомогою порядку слів. До ізолюючих мов належить давньокитайська мова веньянь. Наприклад , китайська фраза во хао означає «я люблю», а хао во — «люби мене»
Аглютинуючі (аглютинативні) мови. В них корінь незмінний і тому внутрішня флексія відсутня. В аглютинативних мовах афікси у межах слова характеризуються високим ступенем самостійності, оскільки чітко відмежовуються один від одного і зберігають своє значення незалежно від місця у слові. Вони завжди виражають те саме значення, причому тільки одне. До аглютинативних мов належать, зокрема, тюркські мови, більшість фінно-угорських, японська, мови банту. Наприклад, у киргизькій мові ата-га — «батькові», ата-лар-га — «батькам», ата-лар-ьшьіз-га — «нашим батькам».
Флективні мови . У них корінь змінний, причому ця змінність може виявлятись і як внутрішня флексія, тобто здатність кореня виражати своїм чергуванням граматичне значення. Наприклад, англ. foot — «нога» feet — «ноги», укр . набрати — доконаний вид і набирати — недоконаний вид.
Поділяються на:
синтетичні — мови, у яких відношення між словами виражаються завдяки формам слів (афіксація, внутрішня флексія, редуплікація, суплетивізм (інший корінь: я мене), наголос), оскільки словоформа у них передає і лексичне, і граматичне значення, зокрема значення відмінків, форми яких відтворюють граматичні відношення слів. Синтетичні мови: українська, російська, польська, литовська, мертві: латинська, готська, давньогрецька.
аналітичні — мови, у яких відношення між словами у реченні виражаються з допомогою службових слів і порядком розташування повнозначних слів. В аналітичних мовах або зовсім немає відмінкових форм, або вони слабко виражені. До аналітичних мов належать англійська, французька, болгарська і деякі інші індоєвропейські мови.
Інкорпоруючі (полісинтетичні) мови . До них входять складні комплекси, які є водночас і словами, і реченнями. Цей тип мов представлений деякими палеоазійськими мовами та більшістю індіанських мов Америки. Наприклад, у мові мексиканських індіанців піпакакша означає «Я їм м'ясо».
55. Генеалогічна класифікація мов.
Генеалогічна класифікація мов — групування мов за спорідненістю. Ця класифікація мов передбачає виокремлення мовних сімей — сукупності мов, основою яких є одна прамова. Мовну сім'ю поділяють на групи за ступенем спорідненості, в яких можуть розрізняти ще й підгрупи. Мовний союз — група мов, які набули деякі спільні риси внаслідок географічної близькості та взаємодії. Ці мови можуть бути неспорідненими чи лише слабо спорідненими. Коли генетичні відносини між мовами невідомі, характерні риси мовного союзу можуть призвести до помилкового враження про існування спорідненості між мовами. Наприклад, українська мова належить до східнослов'янської підгрупи слов'ян, групи індоєвропейської родини мов, яку окремі вчені об'єднують разом з іншими родинами в ностратичну (бореальну) надродину. Нині у світі існує майже 200 мовних сімей, кожна з яких включає від однієї мови до кількох сотень мов. Найчисленнішими за кількістю носіїв є такі мовні сім'ї: індоєвропейська, китайсько-тибетська, афразійська, австронезійська, конгокордофанська, дравідська, японська, тюркська, австразійська, корейська, фінно-угорська, нілосахарська, андо-екваторіальна, кавказька , монгольська, тунгусо-маньчжурська
Генеалогічна класифікація базується на порівняльно-історичному методі, мета якого полягає:
-
у встановленні спорідненості мов, їх спільного походження шляхом порівняння слів, звуків і граматичних форм;
-
у реконструюванні слів і граматичних значень у мові-предку;
-
у встановленні закономірностей у зміні слів, звуків і граматичних форм після розходження мов
56. Соціолінгвістична класифікація мов.
Вивченням соціальних аспектів розвитку мови, її функцій та суспільного використання займається соціолінгвістика. Соціолінгвістичні типи мов: одноосібні, частковогенераційні, частковоетнічні, повноетнічні частковотериторіальні, повноетнічні повнотериторіальні, мови з позатериторіальною монофункційністю, поліфункційні мононаціональні, поліфункційні полінаціональні, поліфункційні поліетнічні мови.
Одноосібні мови . До цього типу належать мови, що наблизилися до вимирання. Одноосібною мовою володіє лише одна людина. Такою, наприклад, була камасинська мова з групи самодійських, якою у 80-ті роки XX ст. володіла лише одна жінка. Мовознавці нараховують 46 таких мов.
Частковогенераційні мови. Це мови, якими користується невелика група людей, як правило, старшого віку. Наприклад, водською мовою (належить до прибалтійсько-фінських) в Ленінградській області Росії у 80-ті роки XX ст. розмовляли ЗО—35 осіб похилого віку.
Частковоетнічні мови . Вони є повногенераційними, тобто ними послуговуються не лише люди похилого віку, а й молодь. Однак не всі представники певного етносу володіють своєю етнічною мовою. Частковоетнічними є українська та білоруська мови, адже 12,3% українців (їх майже 45 млн.) і чверть білорусів (їх понад 8 млн.) російськомовні.
Повноетнічні частковотериторіальні мови. До цього типу належать мови етносів, у яких усі їх представники користуються рідною мовою, але через відсутність державності не можуть поширити її на всю територію свого проживання, тобто стимулювати до її засвоєння національні меншини. Повноетнічними частковотериторіальними були латвійська, литовська й естонська мови за часів існування СРСР.
Повноетнічні повнотериторіальні мови. Цей тип утворюють мови, що є надбанням усього етносу, який має свою державу. Вони мають статус державних і слугують засобом спілкування на території всієї держави. До повноетнічних повнотериторіальних мов належать грецька, албанська, більшість слов'янських мов
Мови з позатериторіальною монофункційністю. До цього типу входять мови, які обслуговують увесь етнос у межах держави (повноетнічні повнотериторіальні), і поширені поза своєю територією, виконуючи якусь одну функцію. Наприклад, італійська мова стала світовою мовою вокалістів і вивчається в консерваторіях усього світу.
Поліфункційні мононаціональні мови. Мова цього типу в межах своєї держави є повноетнічною повнотериторіальною, а за її межами використовується як засіб спілкування, залишаючись рідною лише для однієї нації. Наприклад, російська мова.
Поліфункційні полінаціональні мови. Ними є мови, що функціонують у своїй державі і ще в кількох унаслідок переселення людей чи поширення самих мов. До цього типу мов належать англійська, німецька, арабська, французька. Англійська мова має п'ять варіантів — британський, американський, канадський, австралійський і новозеландський. Вона є державною ще в 25-ти країнах і однією з двох державних — у 19-ти країнах.
Поліфункційні поліетнічні мови. Це мови, що зі своєї етнічної території поширилися на землі інших етносів, цілком витіснивши мови цих етносів. Поліфункційна поліетнічна мова приречена на розпад, оскільки кожен етнос, що оволодів нею, зрештою переробляє її на свій лад, витворює свою мову. Такою є латинська мова, яка породила цілу групу романських мов, а сама стала мертвою