Файл: МОВОЗНАСТВОш.docx

Мова може послуговуватися синонімічними граматичними способами (наприклад, на майбутній час однаково вказує допоміжне слово будемо, і афікс мемо: будемо знати, знатимемо)

Бувають у мові й омонімічні граматичнi засоби (наприклад, закінчення е в словах поле, земле, мале, коле передає різні граматичні значення)

Є синтетичнi й аналітичні способи вираження граматичних значень.

Якщо лексичне й граматичне значення виражається в одному слові, то такий спосіб називається синтетичним (наприклад: знатиму, серйозніший)

Якщо граматичне значення виражається окремо від лексичного, то такий спосіб називається аналітичним (наприклад буду знати, більш серйозний).

Залежно від того, який спосіб вираження граматичних значень переважає в мові, розрізняємо мови синтетичні (українська, росiйська, латинська) и аналiтичнi (англійська. французька, іспанська китайська). Бувають і синтетично аналітичні мови (наприклад, німецька)

34. Типи граматичних способів.

Синтетичні граматичні способи:

• афіксація - найпоширеніший граматичний спосіб. Найважливішу роль відіграє закінчення (флексія). Проте є мови, у яких граматичні значення передаються допомогою трансфіксів, конфіксів, інфіксів, суфіксів, префіксів. суфіксація: укр. перечитати – перечитувати (недоконаний вид), спати – спатоньки (значення пестливості), гарний – гарніший (вищий ступінь), солома – соломина (значення одиничності), нім. Arbeit “робота” – Arbeiter “робітник”. Серед цих наведених прикладів лише суфікси -ува й -іш виражають граматичні значення, тому є граматичними способами, суф. -ина вносить лексико-граматичне значення у слово, а інші суфікси виражають фрагменти лексичного значення, отже є словотвірними суфіксами.

• Конфіксація – вираження граматичних значень комбінацією з двох афіксів (префікса та суфікса), які діють сукупно та одночасно: machen “робота”– gemacht “зроблений”. Діючи одночасно і сукупно префікс ge- та суфікс -t привносять у нове слово граматичне значення пасивного стану.

• внутрішня флексія - це такі чергування звуків у корені. які служать для утворення різних форм того самого слова. Наприклад, в англійській мовi: sing співає sang співав sung проспіваний

• наголос - може бути граматичним способом лише тоді, коли вiн рухомий, нефіксований, як в українських словоформах: вікна (р.в одн), вікна (н. в мн); насипАти (недокон), насИпати (докон). У французькiй мовi наголос не може бути граматичним способом - тут він завжди стоїть на останньому складі.

• Тон - також іноді виступає в ролі граматичного способу. В індіанській мові тлінгіт (Аляска), якщо слова hum, tin вимовити низьким тоном, вони означатимуть «продавав», «бачив. а якщо високим «продаватиму», «побачу». У китайській мовi тональний наголос визначає семантику слова, а нейтральний тон вказує, що дане слово виконує службову роль.

• Повтори (редуплікація) – як гр способи бувають

1. ПОВНІ - повторюється все слово (наприклад, в індонезійській мові: bunga «квітка» bunga-bunga «квiтки», orang «Людина» orang-orang «люди»);

2. ЧАСТКОВІ - повторюється тільки частина слова (наприклад, у латинській мові: сurrо «біжу» cucurri «я прибіг». do «даю» dedi «я дав»; в одній із філіппінських мов: anak «дитина» ananak «діти»).

• Суплетивізм - утворення різних форм того самого слова від різних коренів. Проявом суплетивізму є відмінювання займенників в українській мові: я - мене ми - нас; у латинськiй (те саме): ego - me - nos - nostri; у німецькій (те саме) ich - meiner wir – unser. Суплетивним способом творяться й ступені порівняння деяких прикметників в українській мові: добрий — кращий, у латинській (те саме): bonus - melior; у німецькій (те саме). gut - besser; в англійській (те саме): good – better

Аналітичні граматичні способи:

• Прийменники виражають відношення між словами в мовленнєвому ланцюжку, тобто вказують на відмінок іменника. Пор. Сиджу на г’анку (місцевий відмінок), дивлюся на г’анок (знахідний відмінок).

• Післяйменники один з найважливіших граматичних показників у тюркських, фіно-угорських, монгольських і японській мовах. У російській мові як післяйменник вживається слово ради в деяких сполученнях: шутки ради, потехи рада тощо.

• Артиклі вживаються в арабській, романських та германських мовах. Вони виконують такі функції:

• виступають засобом частиномовного позначення (англ. to play "грати" - the play "гра", фр. diner "обідати" - le diner "обід";)

• розрізняють граматичні категорії означеності/неозначеності: (англ. the man "певна людина" - a man "якась людина", фр. le table "певний стіл" - un table "якийсь стіл";)

• виражають категорію роду (la musique, le theatre)

• виражають категорію числа (le pomme, les pommes)

• служать способом вираження відношень між словами в реченні, тобто мають функцію вираження категорії відмінка

• Допоміжні дієслова служать для творення складних (аналітичних) дієслівних форм і використовуються як граматичний спосіб вираження категорії особи, числа, часу, стану і способу в сучасних індоєвропейських мовах.

• Сполучники виражають граматичні відношення між словами в реченні і між предикативними частинами речень.

• слова ступеня виступають як спосіб творення ступенів порівняння якісних прикметників і прислівників у мовах різних родин. Такими словами в українській мові є більш, менш, дуже, вельми

• "пусті слова" це повнозначні слова, які супроводжують інші повнозначні слова, беручи на себе вираження їх граматичних значень. Наприклад: англ. he-cat (він-кіт), she-cat (вона-кіт, "кішка"),

• Частки передають різні модальні значення, а також деякі інші відтінки граматичних значень (запитання, заперечення, оклик, невизначеність та ін.).

• Спосіб інтонації. На рівні синтаксису. Виражає:

• модальність речення (впевненість, запитання, сумнів,

• групування членів речення.

• розрізнення простого й складного речення. (Бачу матір в садочку. Бачу: матір - в садочку;)

• розрізнення сурядності й підрядності (Хмариться, дощ буде і Хмариться - дощ буде)

• актуальне членування речення (одна з них називає предмет мовлення тема, інша позначає (повідомляє) якусь нову інформацію про нього рема.)

• виділення вставних слів (Він безперечно має рацію і Він, безперечно, має рацію)

• Спосіб порядку слів. Розрізняє:

• підмет і додаток. (Якір зачіпає ланцюг і Ланцюг зачіпає якір)

• означення и означуване (англ. stone wall "кам'яна стіна", wall stone "стінний камінь»)

35. Лексико-граматичні категорії.

За лексико-граматичними ознаками всі слова поділяються на дві групи: повнозначні (самостійні) і неповнозначні (службові). Такий підхід ґрунтується на протиставленні: повнозначні мають лексичне значення, службові, як правило, не мають, повнозначні виступають членами речення, службові виконують суто граматичну роль. За цими ознаками в українській мові, наприклад, виділяються сполучники, прийменники, частки, в англійській, німецькій і деяких інших — ще й артиклі

Лексико-граматичні розряди (категорії) - це граматично важливі групи слів у межах певної частини мови, які мають такі властивості:

• об'єднуються за спільною семантичною ознакою. Наприклад, лексико-граматичні розряди становлять збірні іменники, речовинні іменники, іменники - назви істот, іменники - назви неістот, власні назви, загальні назви, зворотні дієслова, бо кожна така група має спільну семантичну ознаку - збірність, речовинність тощо.

• можуть мати і можуть не мати формальне морфологічне вираження. Якщо, скажімо, деякі збірні іменники мають формальне вираження - суфікси -ств(о), - р’я {студентство, ганчір'я), зворотні дієслова - постфікс -ся (умиватися, листуватися, обніматися), то власні та загальні назви, речовинні назви, назви істот/неістот формальних показників не мають (місто Орел і летить орел, масло і вікно, ворона і корона);

•  взаємодіють із пов'язаними з ними граматичними категоріями. Так, від зворотності дієслів залежить категорія стану (зворотні дієслова не належать до активного стану); від істоти/неістоти - категорія відмінка (у назвах істот форма знахідного відмінка збігається з формою родового, у назвах неістот форма знахідного відмінка збігається з формою називного);

• можуть мати і можуть не мати протиставлені всередині розряду ряди форм. Якщо, наприклад, власні назви протиставляються загальним, назви істот - назвам неістот, перехідні дієслова - неперехідним дієсловам, то всередині речовинних і збірних іменників подібного протиставлення немає.

Лексико-грам категорії є синтезом граматичного значення з лексичним. Наприклад, усі слова типу волосся, мишва, гілля, студентство у семантичній структурі містить значення» сукупність, збірність, що зводить їх до однієї лексичної групи. З грам точки зору вони теж становлять одну групу, оскільки можуть мати тільки грам значення однини, бо мисляться як один предмет, що скл з сукупності однотипних предметів. Таким чином, значення множини в цих словах є поняттєвою категорією, а не граматичною. Спільність лексичних і грам ознак поєднують ці слова у лексико-граматичну категорію збірності.