Файл: Соціологія МК.doc

Соціологічне дослідження, як відомо, вра­ховує соціальні закони, виходить із них. Будь-яке суспільство, навіть будь-яка соціальна група і соціальні дії членів конкретного суспільства чи соціальної групи - настільки різноманітні, що со­ціальні закони реалізуються в діяльності людей як закони-тенденції. Тобто суспільна потреба про­кладає собі дорогу через масу випадковостей, масу відхилень від закономірного шляху розвитку. Ось чому, щоб виявити закон чи правильно оцінити явище, треба враховувати всю сукупність фактів. У зв'язку з цим чи не найголовнішою методичною проблемою соціології є проблема добору одиниць спостереження: як зробити так, щоб висновки, побудовані на аналізі не всіх фактів, поширюва­лись на сукупність фактів і явищ.

Розв'язуючи цю проблему, соціологи зверну­лись до закону великих чисел, згідно з яким зако­номірності об'єктивного світу формуються і чіт­ко виявляються лише в масовому процесі й лише за достатньо великої кількості елементів сукупності. А сукупна дія великої кількості випадкових чинників - за цим законом - за певних достатньо загальних умов приводить до ре­зультату, майже не залежного від випадку. Це означає, що маючи достат­ньо велику кількість подібних елементів сукупності, можна, вивчаючи частину елементів, зробити висновок про властивості й тенденції сукупності. Головне в тому, щоб вибрати ті об'єкти, ті одиниці спостереження, які да­ють уявлення про масу собі подібних. У цьому - суть вибіркового методу.

Отже, вибірка - це добір таких одиниць спос­тереження із усієї маси, які разом дають досить точ­ну характеристику сукупності. Сукупність, яку со­ціолог досліджує і на яку хоче поширити резуль­тати дослідження, називають генеральною сукуп­ністю. Частина генеральної сукупності, яка, діб­рана за спеціальними правилами, відображає ри­си генеральної сукупності, називають вибірковою сукупністю. Часто для зручності соціологи вибір­кову сукупність називають вибіркою. Властивість вибіркової сукупності відображати риси гене­ральної називають репрезентативністю. Репре­зентативність вибірки залежить від правильності її побудови та обсягу.

Опанувавши ви­бірковий метод, соціологи жар­тують: щоб визна­чити, чи добрий борщ, не треба з'ї­дати його повну каструлю. Досить скуштувати кілька ложок. Правда, пе­ред тим добре роз­мішавши страву

Будуючи вибірку, виходять із того, наскільки високий рівень ре­презентативності вона має забезпечити. Якщо перед соціологом стоїть завдання відобразити лише загальні тенденції, без точної, до десятих відсотка, фіксації певних ознак, він створює вибірку меншого обсягу. Якщо ж потрібно забезпечити високу точність, відповідно, зростає і об­сяг вибірки. Він, однак, залежить і від можливостей кадрового, фінансо­вого забезпечення дослідження, його часових рамок тощо. Будуючи ви­бірку, соціолог враховує заданий - мінімально допустимий рівень репре­зентативності та власні фінансово-економічні можливості.

---

Загалом обсяг вибірки - досі дискусійне питання. Існують розра­хунки¹. згідно з якими вибірка деякого обсягу дає відповідну точність одержаних результатів. А саме:

Обсяг вибірки (одиниці)	Точність результатів (у межах вказаних %)
50	20
100	14
150	11,5
200	10
300	8
500	6,3
1000	4,5
5000	2

Якщо наклад га­зети 3 000 примір­ників, то достатньо опитати 150 її чи­тачів, щоб встано­вити, яку частину аудиторії цікав­лять публікації на теми сім'ї. Один примірник газети здебільшого читає більше як одна лю­дина; відповідно, аудиторія газети завжди більша, ніж її тираж. Од­нак для того, щоб із високою точніс­тю встановити, як стать читача впли­ває на інтерес до цієї теми, треба, щоб серед опита­них було щонай­менше по 150 осіб чоловічої та жіно­чої статі, які цікав­ляться цією те­мою. Тобто загаль­на вибіркова су­купність станови­тиме вже щонай­менше 300 осіб

Тобто, якщо потрібно одержати результат із точністю до 10%, слід дослідити 200 одиниць спостереження. Якщо ж соціолога цікавить деяка частина генеральної сукупності (наприклад, пен­сіонери), то їх у вибірці має бути, за згаданого рівня репрезентативності, теж 200, а вся вибірко­ва сукупність - відповідно більшою.

Однак ці розрахунки не враховують обсягу ге­неральної сукупності. Адже з них випливає: якщо в ході опитування на курсі, на якому навчається 50 сту­дентів, опитати всіх студентів, то точність результату буде в межах 20%. До того ж, репрезентативність ви­бірки залежить від правильності її побудови: як зауважив класик практичної соціології Дж. Ґеллап, «річ не в тому, скільки опитати, а кого опитати».

---

Численні соціологічні дослідження свід­чать, що за правильної побудови вибірка досить репрезентативна (точність одержаного результату в межах 3-5 відсотків), якщо вона:

• при обсязі генеральної сукупності до 200 оди­ниць становить половину генеральної сукупності (однак вибірка обсягом менше ніж 25 одиниць втрачає сенс);

• при обсязі генеральної сукупності 2 000 одиниць становить її десяту частину;

• при обсязі генеральної сукупності 10 000 одиниць становить її 1/15-1/20 частину;

• при більших генеральних сукупностях має обсяг не менше 1 000-3 000 одиниць.

ДО

до

Водночас слід мати на увазі, по-перше, що рівень репрезентативності при обсязі вибірки менше ніж 100 одиниць суттєво знижується, по-друге, що при спробі встановити кореляцію (функціональну залежність між двома чи кількома змінними величина­ми) треба, щоб кожна із цих змінних була зафіксована відповідну кіль­кість разів. В іншому разі знижується рівень репрезентативності. Однак рівень репрезентативності можна вважати задовільним, якщо досліджу­вана змінна зафіксована не менше 50 разів. І ще дві особливості, переві­рені на практиці: 1. Що однорідніша генеральна сукупність, то меншою може бути вибірка. Адже численну вибірку створюють, щоб врахувати всю різноманітність одиниць вимірювання. Якщо такої різноманітності немає, то й відпадає потреба у великій вибірці. 2. Що менше відомо про генеральну сукупність, то більшою мас бути вибірка, - знову ж таки, щоб врахувати всю можливу неоднорідність генеральної сукупності.

Вибіркова сукупність може складатися різни­ми шляхами. Найперший і найпростіший - стихій­ний. Дуже економічна, оскільки не вимагає практич­но жодних зусиль для формування, стихійна вибір­ка водночас малорепрезенгативна, принаймні, її репрезентативність не піддається обґрунтуванню. Дослідження газети «Львівський залізничник» пока­зало: до редакції пишуть переважно інженерно- технічні працівники, яких серед читачів лише 21,0%. А людей, зайнятих некваліфікованою фізичною працею, серед дописувачів у п'ять разів мен­ше, ніж серед передплатників¹. Отже, редакційна пошта не відображає соціально-демографічного складу читачів газети.

Не є представницьким й інтерв'ю з випадковими перехожими. Хоча б тому, що ці перехожі, зазвичай, або безробітні, або пенсіонери, або приїж­джі (бо хто ж іще буває на вулицях у робочий час!?). Тому до стихійної ви­бірки вдаються, якщо нема потреби у високій точності, а результати потріб­но мати оперативно.

---

Типові прикла­ди стихійної вибір­ки - редакційна пошта як об'єкт соціологічного аналізу та інтер­в'ю з випадкови­ми перехожими

Люди, які забу­ли математику, вважають, що про­порційно - це по­рівну. Пропорцій­но, насправді, - це коли більшого за­лишається настіль­ки ж більше, а меншого - на­стільки ж менше

У сучасній українській соціології найпо­ширеніша квотна вибірка. Суть її - у дотри­манні пропорцій (квот) у доборі одиниць спос­тереження. Відомо, наприклад, що в генеральній сукупності (скажімо, редакційній пошті) стіль- ки-то листів із такого району, стільки-то скарг, стільки розповідей про людей. Добір одиниць спостереження заквотною вибіркою здійс­нюють довільно, але так, щоби пропорційно було збережено відповідну кількість скарг, роз­повідей про людей, географію тощо. Якщо в редакційній пошті, ска­жімо, скарг - третина, а розповідей про людей - половина, то й у квотній вибірці має бути стільки ж (третина) скарг, а розповідей про людей - половина.

Для формування такої вибірки потрібна достатня інформація про генеральну сукупність. Якщо такої інформації бракує і її, звичайно, не враховують, то репрезентативність квотної вибірки падає на невідому для соціолога величину (бо невідомо, наскільки важливим є отой невідо­мий і не врахований показник). Загалом же репрезентативність квотної вибірки залежить від повноти представлення у квотах типотворчих параметрів генеральної сукупності. Саме ця обставина часом унеможливлює застосування квотної вибір­ки або ж призводить до суттєвого викривлення дійсності в ній.

Найвищого рівня репрезентативності вда­сться досягти, застосувавши одну з ймовірнісних вибірок¹. Принцип їхньої побудови забезпечує всім елементам генеральної сукупності однакові можли­вості потрапити до вибірки. До ймовірнісних ви­бірок належать: проста, або власне ймовірнісна, систематична, серійна, районована.

Просту, або власне ймовірнісну, вибірку застосовують у великих генеральних су­купностях. Добір одиниць спостереження у її побу­дові здійснюють за правилами випадкового добору, з використанням таблиць випадкових чисел". Висо­ку репрезентативність ця вибірка забезпечує, оскіль­ки добір одиниць спостереження до неї здійснюють відповідно до закону великих чисел.

Вивчаючи став­лення до органної музики, скажімо, можна передбача­ти забезпечення різних квот - для певного віку, рівня освіти тощо. І не врахувати, що од­на з газет дуже вміло пропагує орґанну музику, і тому в орґанній залі бувають найчастіше читачі цієї газети. Невра- хування цієї типотворчої оз­наки призведе до неправильно побудованої квот­ної вибірки

Суть систематичної вибірки полягає в тому, що добір ведуть з усієї сукупності з рівними інтервалами. Цей інтервал називають кроком вибірки. Наприк­лад, з усіх мешканців села опитують щоп'ятого (крок вибірки - 5). Слід мати на увазі, що в систематичній вибірці добір ведуть зі списку усієї ге­неральної сукупності (тобто в нашому прикладі опитують щоп'ятого з усього списку мешканців села, а не їхню п'яту частину). Інакше ми мати­мемо справу не із систематичною, а зі стихійною вибіркою. Інколи недоліком систематичної та й інших видів ймовірнісної вибірки називають потребу мати повний список генеральної сукупності, що при великих сукупностях досить складно. Це не зовсім так. Скажімо, коли ми опитуємо щосотого передплатника газети і знаємо, що в поштовому відділенні № 1 є 32 передплатники, у № 2 - 47, у № 3 - 39, у № 4 - 25, у № 5 - 60, то нам потрібні списки передплатників лише в третьому і п ятому відділеннях, а в них - прізвища передплатника, який у третьому відділенні значить­ся за номером 21 (32+47=79; 100-79=21), і пе­редплатника № 57 у п'ятому відділенні (39-21=18; 18+25=43; 100-43=57; неухильне дотримання кроку в систематичній вибірці є обов'язковою умовою, яка запобігає зшіжєнню репрезентативності).

---

До серійної або гніздової вибірки ймовір­нісним шляхом добирають сукупності одиниць спостереження (серії або гнізда), і піддають їх су­цільному обстеженню. Саме вони, а не окремі одиниці спостереження, як у інших вибірках, представляють різні аспекти, різні складники ге­неральної сукупності.

За принципом побудови районована або стратифікована вибірка схожа на серійну. Тут генеральну сукупність теж поділяють на певні «ра­йони» (страти), всередині яких ведуть ймовірнісний добір одиниць спосте­реження. Стратифікацію проводять за певними ознаками, наявність і частка яких у генеральній сукупності відомі ще перед дослідженням. Такими ві­домими ознаками є, наприклад, частка інформаційного, художнього, гро­мадсько-політичного і т. д. мовлення в програмах радіокомпанії.

Немає жодного значення, за яким принципом скла­дено список для систематичної вибірки: алфавіт­ним, якимсь ін­шим чи взагалі випадково. Голов­не, щоб список містив усі, без ви­нятку, елементи сукупності. По- друге, досліднико­ві не завжди потрібний увесь загальний список

У ґрунтовних соціологічних дослідженнях великих генеральних сукупностей для полегшення процедур та їх зде­шевлення використовують комбіновані вибірки, які передбачають застосування принципів побудо­ви різних вибірок. Скажімо, генеральною сукуп­ністю дослідження на тему «Ефективність впливу ЗМ1 на аудиторію» є все населення України. Щоб уникнути величезних витрат на відрядження (дослідження вчені факультету журналістики Львівського університету проводили методом ін­терв'ю), методом експертного опитування було визначено три області, які здатні репрезентувати всю Україну - Львівська, Харківська і Херсонська (квотна вибірка). У кожній із цих областей було ві­дібрано щодругий район (серійна вибірка). Опиту­вання проводили у відібраних районах із певним кроком (систематична вибірка). Високу репрезента­тивність такої вибірки іарантувала тотожність одер­жаних соціально-демографічних показників із від­повідними статистичними відомостями по Україні.

Комбінована вибірка була використана і в дослідженні «Ефективність діяльності газети «Львівський залізничник» («ЛЗ»). Га­зету читали на території семи областей України, в окремих районах було буквально по кілька її передплатників. Щоб уникнути великого розкиду вибіркової сукупності й одночасно зберегти її репрезентативність, вибір­ку (вона в основі була систематичною) побудували так. У великих вуз­лових центрах, де передплатників «ЛЗ» найбільше, застосовували зви­чайну систематичну вибірку. Решту ж населених пунктів, де були перед­платники «ЛЗ», виписали в зростаючій послідовності - залежно від кіль­кості передплатників. Опитування проводили в щодругому населеному пункті з цього списку. Щоб витримати всі пропорції, крок вибірки в цій її частині відповідно було зменшено.

---