Файл: Соціологія МК.doc

Соціологічні дослідження поділяють на емпіричні й теоретичні, прикладні та фундаментальні. Цей поділ залежить від об'єкта, процедури та рівня узагальнення. Якщо об'єктом є універсальні зв'язки і процеси, таке дослідження називають фундаментальним. Емпіричний матеріал у ньому — лише база для загальних, масштабних висновків про нові закономірності та тенденції, які особливо важливі для соціологічної науки. Якщо ж завдання соціологічного дослідження зорієнтовані на розв'язання практичних проблем і непередбачають здобуття нових теоретичних знань, то такі дослідження називають прикладними. Прикладні дослідження найчастіше виконують на замовлення якихось соціальних структур і є емпіричними, тобто такими, які встановлюють і обґрунтовують емпіричні факти. Хоча поняття «емпіричне дослідження» і «прикладне дослідження» близькі за змістом і часто збігаються, але вони не тотожні. Прикладне дослідження може бути теоретичним, емпіричне - стосуватись фундаментальних проблем суспільства. До того ж єдність і взаємозв'язок емпіричного й теоретичного, прикладного і фундаментального дослідження є обов'язковою передумовою ґрунтовного соціологічного дослідження. Залежно від методики виділяють ще такі дослідження: панельні (повторювані через певний період часу для порівняння), ролінгові (повторювані з коротким інтервалом) і моніторингові (постійні). Завдання панельного дослідження - простежити зміни ситуації, об'єкта, а ролінго- вого та моніторингового - ше й динаміку таких змін. У різних галузях соціології, особливо в соціології громадської думки, проводять рейтингові дослідження - щоб встановити рівень важливості певних явищ, осіб із погляду громадської думки (фахівців, фанів, електорату тощо). Екзитполи (опитування виборців на виході з виборчих дільниць), які вперше було застосовано в США всередині XX ст. і які були інформаційною базою для ток-шоу в день виборів, у наших умовах стали чи не найважливішими КСД (див. про це 1.4).

Проведення конкретного (емпіричного) соціологічного дослідження (КСД), про яке йтиметься в цьому розділі, неможливе без теоретичної бази, без урахування набутків соціологічної теорії.

3.1. Програма соціологічного дослідження. Методологічний розділ

Теоретична основа соціологічних процедур дослідження - збору, обробки й аналізу інформації називається програмою КСД. Цільний текст програми конче потрібний, якщо соціологічне дослідження проводить група соціологів: кожен учасник має чітко усвідомлювати значення тієї чи іншої процедури, завдання і цілі, які стоять перед виконавцями КСД. Соціологові ж, який проводить КСД самостійно, не обов'язково самому для себе писати програму. Однак і він мусить з'ясувати для себе, що, для чого і як він збирається досліджувати, тобто сформулювати для себе мету й завдання дослідження, визначити, який метод (методи) збору інформації він використовуватиме, які емпі

На початку соціолог не знає, як розв'язати цю суперечність (з'ясувати це якраз і є завданням КСД), але зафіксувавши таке «знання про незнання» - соціальну проблему, він може визначити носія проблеми - об'єкт дослідження

Підставою, приводом до проведення соціологічного дослідження є проблемна ситуація. І перше, що має бути у програмі, - точно і правильно сформульовані проблема та мета КСД, його об'єкт і предмет.

Проблема соціологічного дослідження окреслює суперечність, яка існує в соціальній дійсності. Предмет КСД містить ті елементи і властивості об'єкта, які в найповнішому вигляді розкривають проблему. Скажімо, проблема КСД пов'язана зі ставленням до музики. Тоді об'єктом будуть носії такого ставлення - конкретні соціальні чи демографічні групи. Пошук же в об'єкті найповніших виявів проблеми неминуче виведе дослідника на зовнішній вплив на ставлення до музики (суспільне та домашнє виховання) і на внутрішні ціннісні орієнтації, соціалізацію особи. Усе це й буде предметом такого КСД.

Усвідомлення проблеми, об'єкта та предмета дослідження дають змогу чітко визначити, що, для чого та и чи треба вивчати. Адже саме на етапі формулювання проблеми та цілі може з'ясуватися, що розв'язання саме цієї конкретної проблеми не потребує соціологічного дослідження. Скажімо, керівництво навчального закладу доручило соціологам вивчити відвідування лекцій із профільних дисциплін. Сформувавши проблему і мету, соціолог дійде висновку, що соціологічне дослідження з цього приводу не потрібне: тут досить подивитися журнали відвідувань чи провести переклички^¹.

Намагаючись виразити суть проблеми і досліджуваного предмета, соціолог виділяє ті поняття й категорії, які становлять цю суть. Вони - своєрідні віхи на шляху дослідження, бо диктують напрям пошуку шляхів розв'язання проблеми і тому потребують особливої уваги, вичерпної інтерпретації. «Інтерпретація понять... здійснюється через низку послідовних етапів. На першому етапі проводиться переведення проблемної ситуації у формулювання наукових термінів. На дальшому етапі кожне поняття цього формулювання розкладають на такі операційні складові, які потім можна досліджувати за допомогою кількісних методів»^². Інтерпретація понять - надзвичайно важливий елемент програми, оскільки помилкова інтерпретація може порушити логіку всього дослідження, звести соціологічна манівці, до характеристики явищ, вивчати яких він не збирався, або які мають другорядне значення^³.

Формулюючи мету дослідження - пізнати певні властивості, зв'язки і відношення, СОЦІОЛОГ володіє певною інформацією шодо суті проблеми, яка вивчається: щось із цього приводу він читав, щось довелося спостерігати, щось знає з інших джерел. Ці знання дають йому змогу робити припущення щодо загальних результатів майбутнього дослідження, причин та наслідків тих явищ, які він вивчає. Тобто исунути гіпотезу, яка є наступним елементом програми.

Відмінність наукової гіпотези від звичайного припущення полягає в тому, що:

Вона мас грунтуватись на засадах загальносоціологічної теорії.
Наукова гіпотеза не має суперечити аргументованим і доведеним науковим твердженням.
Не суперечити дідомим і перевіреним фактам. Якщо серед таких фактів с хоча б один, з яким соціологічна гіпотеза не узгоджується, її слід відкинути або переформулювати.

Факти, з якими співвідноситься гіпотеза, мають бути справді перевіреними. Вважають, наприклад, що пересічний читач починає читати газети з останньої сторінки. Однак результати більшості кваліфікованих соціологічних досліджень доводять, що це не так: інтенсивне і глибоке сприймання газетного тексту маємо тоді, коли аудиторія читає внутрішні сторінки.

Якщо у програмі є кілька гіпотез, то вони не мають суперечити одна одній (якщо вони не альтернативні).
Гіпотезою у науці, зокрема, в соціології, називають наукове припущення, яке висувають для пояснення конкретних явищ дійсності

Гіпотеза має бути доступною перевірці у ході соціологічного дослідження.

Останній пункт важливий з огляду на те, що конкретне соціологічне дослідження проводять як перевірку істинності гіпотези. Встановлення хибності гіпотези не обов'язково означає марність самого КСД. Добре продумана гіпотеза цілком хибною виявляється надзвичайно рідко. Наприклад, гіпотеза про те, що головним чинником успіху роботи бізнесмена є його уміння спілкуватися з людьми, може виявитися хибною. Користь від КСД із такою гіпотезою мінімальна: воно лише встановить, що не це сприяє успіхові бізнесмена. А коли гіпотезу сформулювати ширше: «головним чинником успіху роботи бізнесмена є його підприємливість, особливо уміння спілкуватися з людьми», то така гіпотеза мусить перевірити значення й інших моментів: організаторських здібностей, наполегливості, вимогливості, розуміння суті справи тощо. Одержавши негативний результат стосовно уміння спілкуватися з людьми, соціолог все-таки встановить головний чинник успіху.

Зауважмо, що другий, кращий варіант наведеної вище гіпотези хтозна чи можливий, якщо поставити таку мету: «Встановити, чи вміння спілкуватися с вирішальним чинником успіху бізнесмена» і цілком реальний у такому її формулюванні: «Встановити: що с вирішальним чинником успіху бізнесмена?»

На практиці досить часто трапляється ситуація, коли соціологові для формулювання гіпотези бракує первинної інформації. У такому разі проводять розвідувальне дослідження (або, мовою соціологів, реалізують розвідувальний план дослідження). Його завдання - зібрати інформацію, достатню для формулювання гіпотези. І досягають його методом вивчення літератури, аналізу документів, експертного опитування, спостереження.

Самі ж гіпотези в соціології поділяють на описові та пояснювальні, основні та неосновні, первинні та вторинні (вторинні висувають замість спростованих емпіричними даними).

До описових належать гіпотези, які стосуються структури об'єкта, який вивчають, функцій його компонентів (описові гіпотези ще поділяють на структурні та функціональні). Пояснювальними називають гіпотези стосовно причиново-наслідкових зв'язків у явищі, яке вивчають, і причиново-наслідкових зв'язків його з навколишнім світом.