Файл: Соціологія МК.doc

За таких умов для сучасних соціологів актуальними стають дослідження нових явищ, а саме:

• подолання масового виробництва і споживання індивідуалізова­ним виробництвом і споживанням;

• перетворення інформації на основний виробничий ресурс;

• швидке заміщення праці знаннями;

• заміна трудової діяльності новим типом активності - активності творчої, креативної;

• заміна старих методів організації праці й максимальне викорис­тання творчого потенціалу робітників;

• зміна соціального статусу і ролі виробника на просьюмера і когнітаря (терміни О. Тофлера, перший складається з двох англійських слів - «виробник» і «споживач», а другий походить від «пролетаря» і мас в основі англійський вислів «пізнавальна діяльність, заснована на знаннях та інформації»);

• перехід від екомізованих ринкових принципів та пріоритетів до постекономічних соціологізованих, нематеріальних цінностей та пріоритетів;

• перерозподіл структури часу, зменшення частки робочого часу;

• створення нових форм соціального партнерства, підвищення ролі знань і зміна системи освіти;

• творення нових систем та ієрархій особистісних і групових ідентичностей, в т. ч. етнічних¹.

Запитання для самоконтролю

7. Які Ви знаєте головні засади західної соціології?

2. Які головні відмінності між позитивістською і марксист­ською течіями в соціології?

3. У чому суть органічної теорії суспільства та соціального дарвінізму?

4. У чому суть теорії менедясеральиої революції?

5. Чим відрізняється структурний функціоналізм від академіч­ної соціології?

6. Які завдання стоять перед сучасною соціологією?

7. Як би Ви схарактеризували внесок М. Грушевського у розви­ток соціології?

У чому суть соціологічних поглядів Б. Кістяківського?

9. Який внесок у розвиток соціології зробив М. Ковалевський?

1.4. Сучасний стан розвитку соціології в Україні

У радянські часи, коли Україна була оплотом застою, українська соціологія майже не розвивалася. Особливо сильний занепад переживала теоретична соціологія: хоча соціологічні групи та відділи були створені при академічних інститутах економіки, суспільних наук, вони займалися здебільшого прикладними дослідженнями (КСД). А відсутність теоретичної бази стала причиною низького рівня багатьох КСД. Одержавши такий спадок і опинившись в економічній кризі, соціологія незалежної України переживає скрутні часи. Однак працює Інститут соціології НАН України, який, крім теоретичних розробок, проводить щорічно два-три КСД. Понад десяток конкретних досліджень річно проводить Київський міжнародний інститут соціології при Національ­ному університеті «Києво-Могилянська академія», продуктивно працює Центр економічних і політичних досліджень ім. Разумкова, соціологічні структури під керівництвом Я. Головахи, О. Іващенка. У деяких університетах (Київському, Львівському, Харківському, Одеському) працюють кафедри соціології.

---

Паралельно розвивається і практична соціологія. Правда, всі скільки-небудь відомі соціологічні служби є позабюджетними, недержавними. Найпотужніша серед них - «Соціс-Ґеллап». Півсотні її пра­цівників у середині 90-х років XX ст. проводили 25-30 всеукраїнських досліджень щорічно. Соціологічна і маркетингова служба «Українські опитування і дослідження ринку» (ШМ) проводить 10-12 досліджень річно. Дещо менший обсяг робіт соціологічного центру «Соцінформ»,

агентства маркетингових досліджень при дослідному інституті проблем молоді та соціологічної служби «Демократичні ініціативи».

Особливо активно й помітно соціологічні служби працюють у період виборів. Напередодні президентських виборів 2004 року вони до­сить точно зафіксували передвиборчу тенденцію: стабільність високого рейтингу В. Ющенка та зростання рейтингу В. Януковича. Причому ще 1 вересня для членів консорціуму з проведення екзит-полу було зрозуміло (про це вони заявили на прес-конференції): майже третина електорату В. Ющенка голосуватиме за нього тому, що так порадили люди, яким довіряють. Натомість майже половина (46 відсотків) електо­рату В. Януковича обрала його під впливом телебачення. Ба більше: поважні соціологічні структури (КМІС, Центр ім. Разумкова, «Соціс», деякі інші) з непоганою точністю (з похибкою 2 відсотки) передбачили відрив, з яким переможе В. Ющенко. Нарешті, соціологи передбачили ймовірність Помаранчевої революції (згадайте типові відповіді на їхні запитання: за кого будете голосувати? - за Ющенка; хто переможе? - Янукович; якщо відомості екзит-полу і ЦВК не збігатимуться, кому довірятимете? - екзит-полу).

Екзит-пол консорціуму під час першого туру зафіксував явище, яке науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи» І. Бекешкіна назвала «відсотком страху»: 5 відсотків виборців тільки при таємному опитуванні за допомогою скриньок зізналися, що голосували за В. Ющенка (а незбіговістю результатів екзит-полу з фальсифікованими, як тепер відомо, відомостями ЦВК дивуватись нічого).Отже, українська соціологія виросла з пелюшок і навіть із дитячих штанців, небезпідставно позиційнує себе як самодостатню, варту уваги науку. Однак події, які розгорнулися уже в час виборів, засвідчи­ли, що українській соціології ще треба «вчитися» і що їй ще рано беззастережно довіряти.

Перший дзвінок пролунав у вересні, коли Київський центр полі­тичних досліджень і конфліктології та Київський міжнародний інститут соціології на замовлення та за методикою росіян провели опиту­вання і встановили, що рейтинги В. Ющенка і В. Януковича практично зрівнялися. Українські соціологи також визнали, що запропонована їм методика була некоректною і що досліджували різні частини населення: одні вивчали все населення загалом, інші - лише тих, хто збирався прийти на вибори¹.

---

Другий дзвінок пролунав 31 жовтня о 20.01. Замість розрекламованих заздалегідь остаточних результатів екзит-полу І. Бекешкіна оголосила дані на 14.00.

Третій і дзвінком назвати важко. «Демократичні ініціативи» і Центр ім. Разумкова звинуватили своїх партнерів по консорціуму, зокре­ма президента Центру «Сойіс» Миколу Чурилова, що він повідомив не ті результати, які було насправді одержано. Центри «Соціальний мо­ніторинг» і «Соціс» своїх партнерів натомість звинуватили в нестійкості стосовно тиску замовників (8 посольств і 4 фонди), які начебто вимагали спочатку проводити екзит-пол за певною методикою, а потім - розголосити відомості, вигідні одному з кандидатів. «Тиск», стверджує директор

Київського міжнародного інституту соціології В. Паніотто, було знято за 10 хвилин², однак взаємні претензії залишилися. Дискусія на ІСТУ директора Центру «Соціальний моніторинг» Ольги Балакирєвої та Ірини Бекешкіної з «Демократичних ініціатив» дуже нагадувала полеміку баби Палажки та баби Параски і нічого не прояснила ні загалові, ні професійним соціологам (йшлося ж бо про нормальну, цілком прийнят­ну похибку 2-3 відсотки). Дещо, правда, прояснювалося, коли зважити, що обидвом фаворитам президентських перегонів дуже залежало на тому, щоб за офіційними даними випередити суперника бодай на пів-відсотка. Прояснювалося, по-перше, що принаймні одна половина консорціуму намагалася посприяти в цьому одному з кандидатів. Друге ж сформулювала в передачі на ІСТУ 1. Бекешкіна: «Соціологи перестали чесно давати свої ж власні дані». Тобто перестали бути соціологами, ос­кільки соціолог тим і відрізняється від політтехнолога, що дає об'єктивну інформацію. Проблема сучасного суспільства якраз полягає в тому, щоб відрізнити результати соціології від результатів брудних політтехнологій. Виконувати це, дуже нелегке, завдання, частіше дово­диться журналістам.

Під час другого туру екзит-пол теж більше нагадував погано організоване шоу. «Соціс» показав перемогу В. Януковича, «Соціальний моніторинг»- навпаки, В. Ющенка. Згодом, коли вже почалася Помаранчева революція, президент Ценіру «Соціс» М. Чурилов заявив, що їхній екзит-пол провалився і його результати не варто брати до уваги. Провал свого екзит-полу визнав також керівник проекту «Український екзит-пол» О. Яременко.

---

У ході ж переголосування соціологи знову здивували всіх: консорціум у складі КМІС, Цент­ру ім. Разумкова та «Демократичних ініціатив», а також фірма, яка проводила екзит-пол на замов­лення ІСТУ, показали відрив Ющенка на 15 відсотків, а «Соціальний моніторинг» та УІСД - 20 відсотків. Директор фонду «Демократичні іні­ціативи» І. Кучерів опісля якось виправдовувався. А люди, які знали, що за плечима у всіх згаданих фірм по 4-5 успішних екзит-полів, робили єдиний можливий висновок: ці соціологи не надто успішно спробували стати політтехнологами.

«Соціс»: В. Янукович - 48,2% В. Ющенко - 46,2%

«Соціальний моніторинг»: В. Ющенко - 49,4% В. Янукович - 45,9%

Тож говорити про те, що «у нашій країні соціологія переживає бурхливий розвиток»¹ було б передчасно. Сучасна соціологія справді «характеризується

поглибленим вивченням соціальної дійсності. Її особливість в порівнянні із соціологією XIX ст. полягає передусім у тому, що вона є наукою багатьох вимірів, яка визнає багатоплановість дійсності»², однак вона ще не до кінця позбулася уроків радянської «школи залежності». Процес оздоровлення, щоправда, триває. І буде він успішнішим, якщо суспільство, політики якнайшвидше зрозуміють, що найцінніший товар у суспільних відносинах - об'єктивна, нічим і ніким не спотворена інформація. Соціологічна інформація.

Серед сучасних дослідників, які займаються проблемами соціології, зокрема, загальної соціологічної теорії, особливо помітні імена В. Іванова, Н. Костенко, Б. Осовського.

Запитання для самоконтролю

7. Які Ви знаєте сучасні соціологічні структури в Україні?

2. Яку роль відіграє українська соціологія в період виборів?

3. У чому суть «соціологічного конфлікту» в період президент­ських виборів 2004 р. ?

4. Які причини розбіжностей у результатах різних екзит- полів під час президентських виборів 2004 р.?

*

2. СОЦІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ

Наука як одна із форм суспільної свідомості органічно поєднує в собі два складники: процес одержання нових знань про дійсність і - на основі здобутої інформації - пізнання об'єктивних законів розвит­ку природи, суспільства чи мислення. Тобто наукове пізнання світу зводиться до його вивчення, опису, аналізу та систематизації. Однак кожна людина пізнає світ від моменту свого народження. Чим же тоді наукове пізнання дійсності відрізняється від буденного? Відмінність якраз у методиці - сукупності прийомів і операцій практичного й теоретичного пізнання дійсності.

---

Однак пізнання світу пересічними людьми і його результати можуть залежати, і найчастіше залежать, від настрою людини, її характеру, інтересів тощо. Відповідно і результати такого пізнання можуть бути діаметрально протилежними. А от при справді науковому пізнанні така ситуація практично неможлива. Бо будь-який метод збору інформації (а до них належать спостереження. опитування, експеримент, аналіз документів) стає науковим, коли він відповідає таким критеріям:

• можливість одержати об'єктивні результати, незалежні від поглядів дослідника;

• можливість повторити дослідження;

• порівнюваність результатів.

Ніхто не може пізнати світ інакше, як спостерігаючи за ним, моделюючи конкретні ситуації, аналізуючи якісь документи чи вислуховуючи думку інших людей

Згадані методи збору інформації є загальнонауковими, універсаль­ними, тобто цими методами тією чи іншою мірою послуговуються всі науки - від фізики до теорії літератури. Однак справді, тією чи іншою мірою. І міра ця залежить не стільки від забаганки дослідника, від його знань та умінь, скільки від предмета наукового дослідження. Відтак у фізиці частіше використовують експеримент і спостереження, у теорії літератури - аналіз документів (зокрема художніх текстів). Що ж до соціолог, предметом якої е чи не найскладніша частина світу - суспільне буття, то в ній активно застосовують усі наукові методи збору інформації.

Неважко помітити, що спостереження, опитування, екс­перимент і аналіз документі в застосовують і в журналістиці. Це й зрозуміло, оскільки, згадаймо, інших методів здобути інформацію просто не існує. Однак так само легко помітити, що журналістські мето­ди відповідно до природи самої журналістики (яка не є наукою) часто простіші, вільніші, буденніші й тому багатші, «особистісніші», однак не настільки точні, як наукові. Коли йдеться про особисті відчуття і вра­ження журналіста, то така «особистісність» лише на користь. Коли ж журналіст вивчає якісь колізії, суспільно важливі події чи явища, коли робить якісь висновки, то вони, ці висновки, мають бути точними, аргу­ментованими, грунтуватися на інформації, яка реально, не однобоко і не спотворено відображає життя. Тобто на інформації, здобутій науковими методами. Ось чому журналістові цими методами слід володіти дос­конало, знати, який метод збору інформації слід застосовувати в кожній конкретній ситуації.

---