ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 05.09.2024
Просмотров: 146
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
Тема 1. Філософія, її призначення, зміст та функції в суспільстві
1.1. Поняття, предмет і ознаки філософії та філософування
1.2. Структура та функції філософського знання
1.3. Співвідношення філософії з наукою і релігією
1.4. Історико-філософський процес.«основне питання філософії»: різноманіття підходів
Тема 2. Філософія давнього світу
2.1. Проблема виникнення філософії. Східнии і західнии способи філософування
Тема 3. Філософія середньовічного суспільства та епохи відродження
3.1. Основні ідеї та принципи середньовічної філософії
3.2. Основні етапи розвитку середньовічної філософії Етапи середньовічної філософії
3.3. Людина і суспільство у філософській думці епохи відродження
3.4. Бог і природа у філософській думці епохи відродження
4.2. Раціоналістичний напрям у філософії нового часу
4.3. Французьким матеріалізм і просвітництво другої половини XVIII ст. Поняття просвітництва
Тема 5. Німецька класична філософія та марксизм
5.1. Критична філософія і. Канта
5.2. Філософська система ґ. Геґеля
Тема 6. Традиції та особливості розвитку філософської думки в україні
6.1. Особливості та основні етапи розвитку української філософської думки
6.2. Філософська культура давньої русі
63. Філософська культура українського бароко
6.4. Філософська система г. С. Сковороди
6.5. Класична українська філософія
6.6. Філософія в радянській україні
6.7. Філософія в українській діаспорі у 1920-1980-1 рр.
Тема 7. Сучасна світова філософія
7.1. Особливості сучасної світової філософії
7.2. «Філософія підозри» (ф. Ніцше, 3. Фройд)
7.3. Екзистенціально- антропологічні напрями
7.4. Позитивізм та його різновиди
7.5. Ситуація постмодерну у філософії
8.1. Буття: проблеми, концепції, форми
8.2. Матерія та рух. Простір і час
8.3. Свідомість як ідеальне буття
9.1. Пізнання як предмет філософського аналізу
Пізнання — процес здобуття, переробки, передавання та використання знань про навколишній світ.
9.3. Наука і наукове пізнання Поняття «наука»
9.4. Діалектика як теорія і як метод Поняття діалектики
Тема 10. Філософська антропологія
10.1. Філософська антропологія як розділ філософського знання
10.2. Основні філософські підходи до сенсожиттєвих
10.3. Основні філософські підходи до сутності людини
11.1. Основні сфери і проблеми суспільного життя, IX характеристика
11.2. Людина в суспільній системі: індивід, індивідуальність, особистість
11.3. Філософія історії. Основні теорії історико-культурного
Філософування Поняття філософія слід відрізняти від філософування, запропонованого знаменитим німецьким філософом Мартином Гайдеґґером (1889- 1976). Він вважав, що «філософія — це філософування», яке полягає у глибоко особистісних міркуваннях людини про унікальність і неповторність власного існування на світі. Філософування, за М. Гайдеґґером, є невідворотнім, оскільки воно спричинене ситуацією «закинутості» людини у світ та її «скінченності» (смертності). Дійсно, людина спершу народжується, а тільки потім починає усвідомлювати своє існування. Природно, що в неї виникають запитання: навіщо я існую в цьому світі, навіщо мені цей світ?У пошуках відповідей людина приходить до усвідомлення межі свого буття, своєї смертності. Отже, людина не за власним бажанням приходить у світ і не зі своєї волі його покидає. Що ж їй залишається? Тільки час між народженням і смертю, упродовж якого вона й віддається філософуванню. Таким чином, підсумовував М. Гайдеґґер, філософування є фундаментальним способом людського буття1.
Проте необхідно таки внести певні уточнення у взаемозв’язок між філософією та філософуванням, насправді, притаманним кожній людини саме тому, що вона — людина; філософування як різновид духовної діяльності і спричинило, врешті-решт, появу професійної філософії. У свою чергу, фахово цікавлячись питаннями людського існування у світі (а також оприлюднюючи результати своєї діяльності під час викладання як навчальної дисципліни), філософія тим самим допомагає людині задовольнити найважливішу з її духовних потреб — у сенсожиттєвих пошуках.
1.2. Структура та функції філософського знання
Хоча філософські проблеми, які ми щойно з'ясували, характеризуються всезагальністю та всеохопністю, з часом усе ж таки постала потреба виокремити кілька сфер більш спеціалізованого дослідження. Таким чином, виникли окремі філософські дисципліни, процес формування яких розпочався ще за античних часів і триває до наших днів.
Однак відбувається не тільки поява нових галузей філософського знання, а й повсякчасні зміни його структури в цілому. Одні дисципліни висуваються на перший план, інші відходять на другий. Це залежить від того, які філософські проблеми є найбільш нагальними на тому чи іншому етапі розвитку цивілізації. У давнину частіше за все цікавилися світом у цілому, його походженням, у Середні віки — Богом, у Новий час — природою. З XIX ст. переважають дослідження людського суспільства й самої людини.
До основних філософських дисциплін належать:
Структура філософії
-
онтологія, яка досліджує світ у цілому
та його буття. На ранніх етапах існування філософії, коли ще не було достеменних наукових знань про світ, онтологія уявлялась як метафізика — вчення про ідеальні, надчуттєві основи буття. Згодом набула поширення натурфілософія — філософія природи;
-
гносеологія (епістемологія) — розділ філософії, який вивчає шляхи, можливості, способи та результати процесу пізнання;
-
етика — вчення про мораль;
-
естетика — вчення про прекрасне;
-
аксіологія — вчення про цінності;
-
соціальна філософія та філософія історії — розділи філософії, які вивчають людське суспільство, його устрій, основні закони історичного розвитку, місце і роль людини в суспільстві;
-
логіка — розділ філософії, який досліджує структури і форми правильного мислення;
-
філософська антропологія — вчення про людину;
-
історія філософи простежує шлях виникнення, становлення та функціонування самої філософії, встановлює її основні тенденції її розвитку.
Завдяки постійній мінливості своєї, структури філософія виявляється здатною відповідати актуальним потребам сьогодення, виконувати вкрай важливі для людини та суспільства функції.
Функції філософії
Основні функції філософії такі:
• Світоглядна функція.
Філософія допомагає людині шукати сенс життя. Щоправда, від філософії не варто чекати остаточних відповідей на запитання «для чого я живу?», адже у філософії важливим є не стільки кінцевий результат, скільки сам процес пошуку. Проте, як доводять спостереження всесвітньовідомого австрійського фахівця з психології і психотерапії Віктора Франкла, жодна людина(людина ХХІ ст. у першу чергу) не може жити без усвідомлення бодай якогось сенсу. Інакше на неї чекає «сенсожиттєвий вакуум», який вона заповнюватиме штучним шляхом — пияцтвом, наркоманією, суспільно небезпечною поведінкою2.
Уважається, що філософія покликана сприяти пробудженню творчого, конструктивного осмислення людиною самої себе. Дехто називає таке філософське прозріння «потрясінням свідомості». Потрясіння - пролог до пробудження духу, до самостійного і відповідального життя.
Філософія не готує однозначної відповіді для всіх, вона продукує багато смислів, і ця множинність (плюральність) створює для людини можливості вибору. Таким чином, за допомогою філософії кожен може швидше адаптуватися до життєвих обставин, які в нашому складному світі змінюються з карколомною швидкістю.
-
Методологічна функція. Філософія моделює основні напрями і принципи пізнання світу. Принципи філософії не є настільки точними, як закони науки, однак саме філософія встановлює ті межі, в яких розвивається наука. Філософія ж підсумовує результати діяльності науки, вписує їх у загальну картину світу.
-
Аксіологія на функція. Філософія обґрунтовує всі ті цінності, високі гуманістичні ідеали, що їх людство виробило, а точніше — вистраждало у складному процесі розв'язання проблем і протиріч минулого та сучасності.
Тож, узагальнюючи практичний, інтелектуальний і духовний досвід людства, філософія, як справжня мудрість по полінь, з одного боку, застерігає («не переступайте межі загальнолюдських цінностей, бо це шлях у нікуди»), а з іншого — пропонує («спирайтеся на нагромаджуваний віка ми світоглядний, пізнавальний, методологічний та інший арсенал, збагачуйте його, щоб гідно відповісти на виклики сьогодення»).
У наш час, позначений революційними змінами в усі> сферах життя, філософія покликана проаналізувати перспективи розвитку світової цивілізації та проблеми, як стають на її шляху і загрожують загальною катастрофою зокрема, допустимі межі споживацького ставлення до природного середовища, встановлення справедливого світового порядку для всіх без винятку держав, народів і культур, нарешті, форми взаємодії між реальним людським життям і штучно створеною комп'ютерними засобами віртуальною реальністю.
1.3. Співвідношення філософії з наукою і релігією
У постановці та вирішенні фундаментальних питань, пов'язаних зі світом у цілому та місцем у цьому світі людини, у своїх претензіях на наставницьку місію щодо людського суспільства філософія перетинається з іншими формами духовної діяльності людини — такими, як наука і релігія.
Подібність філософії та науки — в їх універсалізмі: наука теж прагне охопити теоріями та законами всю різноманітність природних та суспільних явищ. Філософія і наука
У давнину - на перших етапах розвитку абстрактних уявлень про світ - філософія та елементи наукових знань становили одне ціле (така єдність зветься синкретизмом). У наші дні філософія і наука співіснують як окремі сфери знання та професійної діяльності, і це дозволяє визначити між ними такі відмінності:
філософія не займається безпосередньо відкриттям законів, а сприяє їх відкриттю, обґрунтовує та узагальнює їх (це її методологічна функція);
філософські концепції, закони, теорії не претендують на таку загальнозначущість та універсальність, як висновки точних та природничих наук;
наука прагне бути об'єктивною, тобто намагається розкрити природу такою, якою вона є безвідносно до суб'єкта дослідника; філософія ж тією чи іншою мірою суб'єктивна, оскільки неможлива без емоційно забарвленого, особистісного компонента — самого філософа.
Спільним для філософії та релігії є пошук першооснови світу. Для релігії таким абсолютним началом є Бог. Філософія не може однозначно відповісти на питання про походження світу, хоча різні мислителі пропонували свої варіанти відповіді. Філософія ненастанно перебуває у пошуку: річ у тім, що вона не може собі дозволити приймати щось на віру, як це робить релігія. Філософія, як ми пам'ятаємо, завжди критична, вона спирається на інтелект, тоді як основою релігії є віра — прийняття Істини (чи то пак Божественного Одкровення) без жодних раціональних підстав. Простіше кажучи, філософія — справа розуму, релігія — справа віри. Детальніше співвідношення між філософією та релігією буде розкрите в модулі II «Релігієзнавство».
Наразі підкреслимо, що взаємовідносини між філософією, релігією та наукою змінювалися з різними культурними епохами в історії людської цивілізації.
Первісне суспільство. У ньому провідною формою духовної діяльності людини поставала релігія. Філософія виникає через тисячі років по тому, причому одним із джерел філософії є саме релігійні міфи про походження світу та людини.