Файл: Філософія підручник.doc

«Філософія життя» — напрям у так званій некласичній філософії кінця XIX — початку XX ст., представники якого проголосили життя (в біологічній чи психологічній формі) основним предметом філософії. Представники — Ніцше, Дільтей, Бергсон, Фрейд.

Філософія історії — сфера філософського знання про загальність і сут- нісність історичного процесу, іманентну логіку розвитку суспільства.

Філософія науки — дисципліна, яка досліджує побудову наукового знання, механізми та форми його розвитку.

Форма — зовнішній вияв предмета, певного змісту, внутрішня структура, певний порядок предмета або перебігу процесу.

Цифрова рівність — проблема забезпечення гарантованого рівного доступу до інформаційних послуг і телекомунікаційних мереж будь-якою людиною в глобальному інформаційному суспільстві.

Чарвака-локаяти — нетрадиційна школа індійської філософії, представники якої стверджували матеріальність навколишнього світу.

Цінність — значимість, яку люди надають речам, явищам і яка складає основу ставлення до них (вибору, надання переваги тощо). Цінність наявна лише в актах оцінки, коли вибирають, вибудовують ієрархічну структуру цінностей. Цінності мотивують поведінку людей.

Якість — сукупність ознак, що вирізняють річ серед інших, відмінних від неї, і споріднють з подібними.

Тестові завдання до модуля і

Яка з рис, на вашу думку, об'єднує філософію та науку:

А) експериментальне підтвердження;

Б) логічність та доказовість обгрунтування;

В) принцип фальсифікації;

Г) парадоксальність судження.

Яке висловлювання, на ваш погляд, характеризує предмет філософії найбільш правильно:

А) «Філософія — це наука наук»;

Б) «Філософія — це всеосяжне зведення знань»;

В)«Філософія — це система найбільш загальних теоретичних поглядів на світ, місце в ньому людини...»;

Г) «Філософія м це фундаментальний спосіб людського буття».

Філософська антропологія — це розділ філософського знання, який вивчає:

А) світ загалом;

Б) шляхи, можливості і результати пізнання;

В) суспільство впродовж усього періоду його існування;

Г) людину як таку, її сутність і місце у світі.

Розділ філософського знання, що вивчає пізнання,

А) феноменологія;

Б) діалектика;

В) гносеологія;

Г) гістологія.

Проблематикою буття спеціалізовано опікується:

А)етика;

Б) онтологія;

В)антропологія;

Г) космологія.

Головна мета філософії - дізнатися:

А) що таке кохання;

Б) чи є життя на інших планетах;

В)що означає - бути людиною;

Г) як усе співвідноситься із Усім.

Головна особливість міфологічної свідомості полягає в:

А) особистісному ставленні до світу — як живого, одушевленого «ТИ»;

Б) соціоантропоцентризмі - перенесенні на пояснення світу рис людини і суспільства;

В) егоцентризмі - сприйнятті усього навколишнього світу за образом І подобою життєвого світу окремої людини;

Г) некритичності і неправдоподібності власних оповідань.

«Офіційно» філософія виникла в:

А) VI ст. до н. е.;

Б) VI ст. н. е.;

В) на початку II тисячоліття до н. е.;

Г) на початку нашої ери.

Основна відмінність між західними і східними способами філософування полягає в тому, що:

А) Захід віддає перевагу мисленню, а Схід - інтуїції;

Б) Захід віддає перевагу світові, а Схід - людині;

В) Захід віддає перевагу практиці, а Схід - теорії;

Г) Захід більше уваги приділяє онтології та гносеології, а Схід — етиці та соціальній філософії.

Засадничим поняттям китайської філософії є:

А) жень;

Б) Піднебесна;

В) природність;

Г) Дао.

У давньоіндійській філософії всесвітній закон залежності май бутніх перероджень від суми хороших і поганих діянь:

А) карма;

Б) мокша;

В) сансара;

Г) крітаюга.

Головне поняття античної філософії:

А) благо;

Б) космос;

В) анамнез;

Г) морфе.

Антропологічний переворот в античній філософії — перенесення центру філософської уваги зі світу на людину здійснили:

А) Епікур і стоїки;

Б) Платон і Арістотель;

В)софісти і Сократ;

Г)представники атомізму.

Платон розділив усе існуюче на:

А) світ ідей і світ речей;

Б) матерію і форму;

В) мікрокосм і макрокосм;

Г) світ земний і світ олімпійських богів.

Арістотель є засновником науки:

А. медицини;

Б. фізики;

В) математики;

Г) логіки.

16.Характерна риса західноєвропейської середньовічної філософії:

А) креаціонізм;

Б) провіденціалізм;

В) теоцентризм;

Г) сотеріологія.

Автором 5 доказів Буття Божого є:

А) Аврелій Августін;

Б) П'єр Абеляр;

В) Фома Аквіпський;

Г) Ансельм Кентерберійський.

Дискусія про універсали в середньовічній філософії — це суперечка про співвідношення:

А) буття і мислення;

Б) людини і Бога;

В) знання і віри;

Г) одиничних речей і загальних понять цих речей.

Вищим етапом розвитку середньовічної філософії вважається:

А) схоластика;

Б) патристика;

В) апологетика;

Г) апофатика.

Основоположний принцип філософської думки епохи Відродження:

А) антропоцентризм;

Б) пантеїзм;

В) прометеїзм;

Г) утопізм.

Бог, розчинений у матеріальному світі та ототожнений з природою, є рисою:

А) неоплатонізму;

Б) пантеїзму;

В) екзистенціалізму;

Г) драматизму.

Творцем геліоцентричної картини світу є:

А) І. Кеплер;

Б) Т. Браге;

В) Ґ. Ґалілей;

Г) Н. Копернік.

23. Автором -«Утопії», назва якої стала загальновживаною, був:

А) Н. Макіавеллі;

Б) Т. Кампанелла;

В) Т. Мор;

Г) Дж. Бруно.

24.Основна проблема філософії Нового часу — це:

А) проблема створення особливого наукового методу;

Б) проблема розробки ідеального суспільного устрою;

В) ваш варіант;

Г) проблема з'ясування співвідношення між тілом і душею.

25.Основні напрями філософії Нового часу:

А) сенсуалізм і суб'єктивний ідеалізм;

Б) емпіризм і раціоналізм;

В) механістичний матеріалізм і Просвіта;

Г) раціоналізм та ірраціоналізм.

26. «Немає нічого у природі такого, чого б спочатку не існувало у розумі» - це визначення характеризує:

А) раціоналізм;

Б) модернізм;

В) емпіризм;

В) агностицизм.

27. Гносеологічний переворот у філософії — перенесення центру дослідницької уваги з об'єкта на суб'єкт — здійснив:

А) Ґ. В. Ф. Геґель;

Б) К. Маркс;

В) Ф. Енгельс;

Г) І. Кант.

28. Наймасштабніиіа в історії західної філософії система називалася:

А) суб'єктивний ідеалізм;

Б) надраціональний ідеалізм;

В) абсолютний ідеалізм;

Г) ідеальний ідеалізм.

29. Моральний імператив І. Канта своїм гарантом убачає:

А) Бога;

Б) абсолют;

В) емоції;

Г) людський розум.

ЗО. Згідно з теорією «суспільного договору» Т. Гоббса держава виникла тому, що:

А) багатії вирішили ввести в оману бідняків;

Б) треба було покласти край «війні всіх проти всіх»;

В) співіснування у державі є ознакою більш еволюційно просунуто»: суспільства;

Г) виникла потреба у розділенні праці та економічній кооперації.

31.Твердження «все дійсне — розумне, а все розумне — дійсне» належить:

А)Ґ. В. Ф. Гєгслю;

Б) Ж.-П. Сартру;

В) 3. Фройду;

Г) Л. Фейєрбаху.

32. Фройд виділив у людській психіці:

А) свідоме, перєдсвідоме, несвідоме;

Б) воно, Я, над-Я;

В) ваш варіант;

Г) типове і архетииове.

33.Концепцію «смерті Бога» висунув:

А) К. Маркс;

Б) М. Гайдеґгер;

В) Ф. НіцШе;

Г) В. І. Ленін.

33.Твердження «буття визначає свідомість» належить:

А) Ф. Ніцше;

Б) Л. Фейєрбаху;

В) Р. Декарту;

Г) К. Марксу.

34.У межах якого філософського напрямку був розроблений принцип верифікації:

А) позитивізму;

Б) марксизму;

В) структуралізму;

Г) феноменології.

Представником філософії постмодерну вважають:

А) Ф. Ніцше;

Б) Ж. Дерріду;

В) В. Соловйова;

Г) Р. Декарта.

Головна особливість української філософської думки:

А) кордоцентризм;

Б) антеїзм;

В) теїстичність;

Г) релігійність.

Першу власне філософську систему в історії філософії в Україні створив:

А) О. Потебня;

Б) П. Юркевич;

В) Г. Сковорода;

Г) П. Копнін.

39. Принцип верифікації в позитивізмі означає:

А) логічну обгрунтованість;

Б) можливість спростування досвідом;

В) необхідність використати тільки реальні факти, а не абстракцій

Г) досвідну перевірку на істинність.

40. «Людина є тим, чим вона ще тільки має стати»- — цей вислів характеризує:

А) прагматизм;

Б) феноменологію;

В) пантеїзм;

Г) екзистенціалізм.

41. Онтологічна концепція, яка визнає матеріальне та духовне рівноправними та взаємодіючими коріннями буття, має назву:

А) ідеалізм;

Б) дуалізм;

В) реїзм;

Г) плюралізм.

42. Діалектику характеризує розуміння світу як такого, в якому:

А) усе вже відбулось;

Б) незрозуміло, що відбувається;

В) усе перебуває у стані руху, становлення;

Г) між подіями немає логічного зв'язку.

43.«Істина — це те, що корисне» — ця концепція має назву:

А) прагматичної;

Б) класичної;

В) конвенційної;

Г) абсурдистської.

44.Сукупність базових теоретичних поглядів, класичних зразків виконання досліджень, методологічних засобів, що визнаються та приймаються як взірець усіма членами «наукової спільноти», має назву:

А) канон;

Б) парадигма;

В) методологія;

Г) дослідницька програма.

45. Який критерій наукового знання є провідним:

А) парадоксальність;

Б) новизна;

В) фундаментальність;

Г) можливість емпіричної перевірки.