ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 05.09.2024
Просмотров: 152
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
Тема 1. Філософія, її призначення, зміст та функції в суспільстві
1.1. Поняття, предмет і ознаки філософії та філософування
1.2. Структура та функції філософського знання
1.3. Співвідношення філософії з наукою і релігією
1.4. Історико-філософський процес.«основне питання філософії»: різноманіття підходів
Тема 2. Філософія давнього світу
2.1. Проблема виникнення філософії. Східнии і західнии способи філософування
Тема 3. Філософія середньовічного суспільства та епохи відродження
3.1. Основні ідеї та принципи середньовічної філософії
3.2. Основні етапи розвитку середньовічної філософії Етапи середньовічної філософії
3.3. Людина і суспільство у філософській думці епохи відродження
3.4. Бог і природа у філософській думці епохи відродження
4.2. Раціоналістичний напрям у філософії нового часу
4.3. Французьким матеріалізм і просвітництво другої половини XVIII ст. Поняття просвітництва
Тема 5. Німецька класична філософія та марксизм
5.1. Критична філософія і. Канта
5.2. Філософська система ґ. Геґеля
Тема 6. Традиції та особливості розвитку філософської думки в україні
6.1. Особливості та основні етапи розвитку української філософської думки
6.2. Філософська культура давньої русі
63. Філософська культура українського бароко
6.4. Філософська система г. С. Сковороди
6.5. Класична українська філософія
6.6. Філософія в радянській україні
6.7. Філософія в українській діаспорі у 1920-1980-1 рр.
Тема 7. Сучасна світова філософія
7.1. Особливості сучасної світової філософії
7.2. «Філософія підозри» (ф. Ніцше, 3. Фройд)
7.3. Екзистенціально- антропологічні напрями
7.4. Позитивізм та його різновиди
7.5. Ситуація постмодерну у філософії
8.1. Буття: проблеми, концепції, форми
8.2. Матерія та рух. Простір і час
8.3. Свідомість як ідеальне буття
9.1. Пізнання як предмет філософського аналізу
Пізнання — процес здобуття, переробки, передавання та використання знань про навколишній світ.
9.3. Наука і наукове пізнання Поняття «наука»
9.4. Діалектика як теорія і як метод Поняття діалектики
Тема 10. Філософська антропологія
10.1. Філософська антропологія як розділ філософського знання
10.2. Основні філософські підходи до сенсожиттєвих
10.3. Основні філософські підходи до сутності людини
11.1. Основні сфери і проблеми суспільного життя, IX характеристика
11.2. Людина в суспільній системі: індивід, індивідуальність, особистість
11.3. Філософія історії. Основні теорії історико-культурного
У культурній сфері домінують дві суперечливі тенденції. З одного боку, має місце процес культурної універсалізації, коли до 80 % усіх культурно-значущих продуктів у світі виробляються у США, з іншого — простежується помітна тенденція до мультикультуралізму, до співіснування найрізноманітніших культурних моделей на всіх організаційних рівнях. Тому дуже часто трапляється так, що високотехнологічні зразки західної масової культури сусідують із відновленими первісними пережитками.
Поза всяким сумнівом, настання стадії глобального інформаційного суспільства є проривним для подальшої долі світової цивілізації. Принаймні вона забезпечує суттєве розширення можливостей для творчої самореалізації кожної людини. Водночас на принципово новій стадій поступу всього людства виникає низка глобальних проблем, відсутніх ще декілька десятиліть тому. Більше того, їх нерозв'язання загрожує найглибшою кризою.
-
У сфері міжнародних відносин сучасне людство стикається із «конфліктом цивілізацій» між кількома великими соціокультурними та релігійними світами (християнська цивілізація, ісламська цивілізація), які намагаються розширити сферу свого впливу за рахунок один одного. Конфлікт цивілізацій, уважає автор цієї концепції американський експерт С. Гантінґтон, відрізняється особливою масштабністю, виявляє себе в мирних і немирних формах протистояння і триватиме до «переможного кінця». Після 2001 року вкрай загострилася проблема міжнародного тероризму. Він загрожує існуванню усталеного світопорядку через діяльність невеличких за чисельністю груп із власними інтересами, обстоюваними насильницьким шляхом.
-
У царині взаємодії між людиною і природою маємо декілька значних проблем. Комплекс екологічних проблем полягає в тому, що розширення масштабів людської діяльності потребує все більших і більших природних ресурсів, все суттєвішого втручання людини в природні процеси. Унаслідок цього глибоко викривлюється їх перебіг, збільшується кількість і розмах природних катаклізмів, швидко вичерпуються традиційні види енергетичних і сировинних ресурсів. Розвіданих запасів деяких з них може пистачити, за сьогоднішніми оцінками, ледве до середини поточного століття. Більше того, життєдіяльність людини негативним чином впливає на перебіг природних процесів. Це призводить до непередбачуваних природно-кліматичних змін, зокрема глобального потепління.
Проблеми, створені науково-технічним прогресом. Небезпечним знатіям може бути визнана отримана у процесі наукових досліджень інформація про людину і навколишній світ, негативні наслідки використання якої суспільство на заданій фазі свого розвитку не здатне ефективно контролювати. Прояви небезпечного знання можуть бути найрізноманітнішими. Це і зростання виробництв, створених унаслідок розвитку фундаментальної науки, але потенційно небезпечних через просту помилку обслуговуючого персоналу (класичні приклади — Чорнобиль, катастрофа на хімічному заводі в індійському місті Бхопал), і створення технологій масового знищення (приклад, біологічнії і генно-технологічна зброя), і успішна розробка технологій «маніпуляцій з життям» — цілеспрямованого і широкомасштабного втручання людини у власну біологічну природу (реконструкція геному Ното тргєпя).
Нарешті, повсюдне застосування інформаційних технологій поставило проблему цифрової рівності — гарантованого рівного доступу до відповідних послуг. Тим часом понад 60 % користувачів мережі Тнтернет походять з Європи та США. Найчастіше споживачами інформаційних послуг виступають люди із певним освітнім рівнем і матеріальними статками, тоді як решта соціальних груп таких можливостей просто не має.
Зрозуміло, що розв'язання згаданих проблем має носити комплексний характер. Воно має базуватися на формуванні нового світогляду, заснованого на принципі самоцінності всього живого на Землі (наприклад, етика «благоговіння перед життям» А. Швейцера). Тільки на такій основі можна говорити про розробку і впровадження ще ефективніших енергетичних, промислових, сільськогосподарських, освітніх, медичних технологій, докорінне реформування або створення нових міжнародних організацій, які б мали наддержавні повноваження та ефективні важелі щодо контролю, планування, координації зусиль різних країн у розв'язанні глобальних проблем сучасності.
Процес включення України в загальносвітове інформаційне суспільство матиме своїм найпершим наслідком зростання багато істотного розриву в усіх сферах життя країни. Одні соціальні прошарки, території, сфери зайнятості значно вирвуться вперед, іншим призначене ще більше відставання. Показова в цьому плані доля освіти: якщо за роки незалежності завдяки комерціалізації (до 70 % українських студентів навчаються за гроші в державних і приватних внз) демонструвало помітне зростання (показник студентської молоді на 10 000 населення подвоївся), то середня загальноосвітня і професійна школа перебувала в стагнації, оскільки переважним чином перебувала на утриманні територіальних громад.
Щоправда, глобальне потепління, яке зараз є найбільш обговорюваною надважливою проблемою, може піти Україні на користь. За поміркованого зростання середньорічної температури прогнозується зростання урожайності й розширення асортименту сільськогосподарських культур, величезна економія енергоносіїв, зменшення витрат на капітальне будівництво і навіть зниження попиту на дорогі зимовий одяг і взуття.
Контрольні запитання
Розкрийте сутність визначення суспільства як «відкритої динамічної системи»? 2. Охарактеризуйте основні структурні компоненти та функціональне призначення кожної з чотирьох основних сфер суспільного життя? 3. Обговоріть проблеми співвідношення матеріального/духовного, рівності/нерівності, свободи/необхідності підносно вашого особистого розуміння стану сучасного українського суспільства. 4. Чим відрізняються поняття «індивід», «індивідуальність» та «особистість»? 5. Які проблеми вивчає філософія історії як розділ філософського знання? б. Які основні концепції історико-культурного розвитку є найпоширенішими у філософській думці? /. Назвіть характерні ознаки інформаційного суспільства? 8.3 якими основними проблемами воно зіштовхується?
Висновки до модуля і
-
Філософія — особлива форма духовної діяльності людини, система теоретичних поглядів на світ і місце у ньому людини. Найбільш значущою ознакою філософії є її всезагальність. Філософія осмислює не проблеми певної людини, а питання, які турбували всіх людей в усі часи.
-
Філософія виникає у середині І тисячоліття до н. е. у Давній Греції, Давньому Китаї, Давній Індії. Відтоді відегежуємо перебіг розвитку філософської думки. У цьому процесі філософія поділяється на велику кіль» кість унікальних і неповторних за своїм змістом напрямів, течій, шкіл і систем деяких мислителів.
-
Одним із різновидів філософії є українська філософська думка ХІ-ХХ ст. їй властиві певні особливості. Українська філософія — кордоценгрична, вона спрямована на осягнення світу не стільки «головок» (розумом), скільки «серцем» — емоціями, почуттями, здоровим глуздом Крім того, упродовж більшої частини своєї історії українська філософія відзначалася непрофесійним характером, була представлена не стільки теоретично довершеними системами, скільки у формі філософськи значущих ідей у літературі, поезії, публіцистиці, мистецтві. В українській філософії чільне місце посідала історіософська проблематика Українська історіософія є різновидом філософського знання, сукупністю поглядів на самобутність і самостійність історії українського народу, його держави, культури і церкви.
-
Серед загальних філософських проблем виділяються своєю масштабністю проблеми буття, пізнання, людини та суспільства. Аналізом цих проблем займаються окремі розділи філософського знання: онтологія, гносеологія, філософська антропологія, соціальна філософія та філософія історії.
-
Традиційно проблема буття формулювалася як проблема існування світу: чи існує він реально, чи нам тільки здається, що він існує. Наразі стає очевидним, що більшість природних і соціальних процесів не має псиної стійкої основи. їх не можна розглядати з позиції класичної картини світу як механічну взаємодію матеріальних часток. Набувають поширених хвильові теорії та концепції взаємодії різних полів. Як наслідок — зростає питома вага онтології людини. Її вихідний принцип формулюється таким чином: «Буття не є існування». Це означає, що треба розрізняти людське буття та існування матеріальних речей. Людське життя — усвідомлене існування.
Проблема пізнання — це питання про шляхи, можливості й засоби здобуття об'єктивного знання про навколишній світ, таким, яким він є насправді. На сьогодні очевидно, що пізнавальна активність людини відбувається одночасно на чуттєвому і раціональному рівнях. Найбільш достеменне знання ми отримуємо в процесі наукового пізнання. Але в будь-якому разі наші знання про світ є відносними. Це означає, що вони є істинними за певних умов можливості. У сучасній науково-пізнавальній діяльності все більш поширеним стає міждисциплінарний підхід до об'єкта дослідження. Необхідним є застосування діалектичного підходу до світу, побудованого на уявленнях про розвиток і взаємодію всього існуючого.
-
З філософської точки зору в сутності людини органічно поєднані три начала — космічне, природне, соціальне. Так само у пошуках відповідей па запитання про сенс життя виокремлюються три основні стратегії сенсожиттєвих пошуків — дати щось світові, узяти щось від світу або додержуватися певної позиції щодо ситуації, яку не можна змінити. Сучасна філософія наголошує на необхідності діалогу між людиною і світом. Де означає, що повноцінне наповнення людського життя сенсом можливе тільки через одночасне застосування всіх стратегій сенсожиттєвих пошуків.
-
Людське суспільство визначається як система всіх можливих зв'язків і відносин між людьми. Нині є очевидним таке:
людське суспільство має будуватися на розумному поєднанні матеріальної і духовної основ, без помітного переважання однієї з них;
найбільш суспільно прийнятною є не абсолютна рівність, а «пропорційна рівність»: кожен має право і можливість отримання повноцінної частки суспільних благ, але насправді отримує їх тільки пропорційно до своїх власних заслуг перед суспільством;
суспільство має прагнути того, щоб якнайменшою мірою регулювати вчинки своїх громадян, щоб в усьому, що не регулюється суспільством, ті могли діяти вільно.
Людина включена в суспільну систему одночасно як індивід (окремо взята людина), індивідуальність (сукупність неповторних фізичних і психічних якостей кожної людинц), особистість (єдність індивідуальних особливостей і соціальних якостей). Крім того, кожна людина має певний соціальний статус і відіїрає декілька суспільних ролей.
-
Найчастіше для позначення сучасного стану розвитку світової цивілізації використовують назву глобальне інформаційне суспільство. У глобальному інформаційному суспільстві головним продуктом виробництва є інформація, знання. На цій новій стадії поступу людства виникає низка глобальних проблем, відсутніх ще декілька десятиліть тому (геополітичних, екологічних, демографічних, ресурсно-сировинних). Розв'язання згаданих проблем має носити комплексний характер. Воно повинне базуватися па формуванні нового світогляду, заснованого на принципі самоцінності всього живого на Землі; розробці і впровадженні різноманітних технологій; докорінному реформуванні або створенні нових міжнародних організацій.