ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.03.2024
Просмотров: 196
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
10. Мова і мислення. Їхній взаємозв’язок. Типи мислення.
11. Мова як універсальна знакова система. Характеристика мовного знака.
12. Система та структура мови.
13. Мовні рівні, одиниці мови та їхні функції.
14. Типи відношень у структурі мови.
15. Фонетика як розділ мовознавства. Завдання, які вирішує ця дисципліна.
16. Три аспекти вивчення звука.
17. Принципи класифікації голосних звуків.
18. Принципи класифікації приголосних звуків.
19. Різниця між звуком, фонемою і буквою.
20. Інтеґральні та диференційні ознаки фонем.
21. Позиції фонем: сильна і слабка.
22. Інваріант, варіант і варіація фонеми.
24. Комбінаторні зміни звуків.
25. Склад. Теорії, які пояснюють природу складу.
28. Граматика як розділ мовознавства.
29. План змісту і план вираження у граматиці.
34. Типи граматичних способів.
35. Лексико-граматичні категорії.
36. Відмінність між граматичним і лексичним значенням.
37. Поняття про морфему, типи морфем
38. Частини мови, критерії їх виділення.
39. Розуміння речення у лінгвістиці.
40. Типи речень і типи зв’язків у реченні та словосполученні.
42. Лексикологія як розділ мовознавства. Широке та вузьке розуміння терміна.
43. Предмет вивчення лексикології. Поняття про лексему.
44. Відмінність терміна „слово” від терміна „лексема”.
46. Елементи семантичної структури слова
49. Основні типи переносу значення слова.
50. Лексико-семантичні та лексико-тематичні групи, семантичне поле.
51. Внутрішня форма слова. Деетимологізація, народна етимологія, катахреза.
53. Класифікація фразеологізмів.
54. Типологічна класифікація мов.
Субституція - підстановка в запозичених словах звуків рідної мови замість іншомовних. Наприклад, англійське слово meeting ['mi:tın] в українськiй мовi звучить мітинг, французьке costume костюм, німецьке Flügel «крило» флігель. Грецький звук ф в українськiй замінено на п, х, т, кв: Пилип, Хома, Тадей, квасоля. Грецький і, латинський р в англійській замінено на дж (Джон, Джозеф, Джуліан), у французькiй на ж (Жан, Жозе, Жулі), в іспанській на х (Хуан, Хосе, Хуліо).
ДИСИМІЛЯЦІЙНІ
Дисиміляція - розподібнення приголосних внаслідок замiни одного звука iншим. Наприклад, при додаванні до кореня рук- суфікса -ник за законами української мови мало б утворитися слово ручник, тим часом маємо рушник - тут усунено збіг двох приголосних із зімкненнями за допомогою заміни зiмкнено-щілинного ч на щілинний ш (регресивна контактна дисиміляція). І навпаки, при творенні вищого ступеня дуж + ший усунено збіг двох щілинних звуків: дужчий (прогресивна контактна дисиміляція). Трапляється й дистантна дисиміляція, як у словах флюгер, лицар, муляр, що походять з німецьких Flügel, Ritter (пор. рицар), Maurer (пор. мурувати).
Епентеза - вставляння звука для роз'єднання двох подiбних. Наприклад, у слові павук, що походить з давнього пажкъ, мiж голосними вставлено приголосний в (у польській мовi тут вставлено j: [pajok]); у слові ідея, що походить- з грецького idea, для роз'єднання голосних вставлено й. Для роздiлення приголосних в українській мові вставляються епентичнi е, о: весна весен, вікно вікон буква буквений (букв + ний), церква - церковний (церка + ний); у - розмовній мові: Олександер тощо.
Дієреза - викидання звука для усунення нагромадження подібних звуків. Наприклад, в українськiй мовi випадають середнi звуки т, д пiд час збігу трьох зубних приголосних: піст пicний, честь чесний, проїзд проїзний, тиждень – тижня.
Гаплологія - викидання одного з двох однакових складiв. Наприклад, під час творення складного слова з двох елементiв мiнерал + логiя мало б закономірно виникнути мінералологія, тим часом маємо мінералогія (випав один склад ло). Російське близорукий виникло з близозоркий внаслідок випадіння одного з двох складiв зо.
25. Склад. Теорії, які пояснюють природу складу.
Склад – частина такту, яка вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря / поєднання звучного елемента з менш звучним. Складоподіл проходить де найменша звучність.
Склад – найменша вимовна одиниця. У слові стільки складів, скільки голосних звуків. Існують різні теорії складу.
1. Найпоширеніша – теорія повітряних поштовхів. За нею склад – це один звук або декілька звуків, що вимовляються одним поштовхом видихуваного повітря.
2. Акад. Л. Щерба висунув теорію м’язового напруження, за якою склад – це частина слова, утворена поєднанням звуків із зростаючим і спадним м’язовим напружененням при їх артикуляції. Найбільше напруження припадає на вершину складу і найменше буває на межі складів.
3. За теорією гучності (сонорності), яку на Заході розвинув О. Єсперсен, склад – частина слова, у якій поєднується більш гучний (сонорний) звук з менш гучним. Найгучніші – голосні, тому вони складотворчі. Голосні є вершиною складу. Межа між складами проходить у місці найбільшого спаду гучності. Проте теорія складоподілу орієнтовна, а не остаточно вирішена. Чеська мова прст – палець і приглосний є вершиною складу
Розрізняють склади відкриті й закриті , прикриті й неприкриті . Прикриті – склади, що починаються на приголосний (вар-та, ра-ма), неприкриті – ті, що починаються голосним (о-ко).
Склад– об’єднувана вимовою фонетична одиниця, що складається з голосного і прилеглих до нього приголосних або лише голосного звука.
Теорії про природу складу (мовознавці висунули декілька теорій щодо природи складу: експіраторна, акустична, фонологічна, комплексна) :
- За експіраторною теорією склад утворюється в результаті м'язового напруження голосових зв'язок, тож видихуваний струмінь повітря утворює своєрідні поштовхи — тобто склади. Проте експериментального підтвердження ця теорія не мала.
- За артикуляторною теорією, яку висунув російський мовознавець Лев Щерба, склад утворюється завдяки артикуляторному м'язовому напруженню, яке зростає у напрямі до вершини складу (тобто голосного), а потім спадає на його межі. Цю теорію поділяли українські мовознавці М. Наконечний, В. Лобода та ін.
- За акустичною теорією, яку ще називають теорією сонорності або гучності, склад є сполученням звуків з більшим чи меншим ступенем гучності. Складотворчий голосний, як гучніший звук, приєднує до себе нескладотворчі приголосні. Кожен склад має два мінімуми гучності, які є його межами. Акустичну теорію розробив данський мовознавець Отто Єсперсен. Її поділяли Р. Аванесов та деякі українські мовознавці.
- За комплексною теорією, яку підтримують українські мовознавці М. Жовтобрюх, В. Брахнов, Н. Тоцька, склад розглядається як комплексне явище, що є наслідком дії низки чинників: акустично-артикуляторних, просодичних та фонологічних.
Типи складів : - Прикритий – починається з приголосного ( гілка ). - Неприкритий – з голосного (ось ). - Відкритий – закінчується на голосний (ночі ). - Закритий – на приголосний (ніч ).
26. Наголос і його типи.
Наголос — виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів.
Залежно від того, з якою сегментною одиницею функціонально співвідноситься наголос, розрізняють словесний (тактовий), фразовий, логічний і емфатичний наголос.
СЛОВЕСНИЙ НАГОЛОС буває :
Динамічний (силовий) - виділення (вимова) одного із складів слова більшою силою, тобто сильнішим видихом струменя повітря (характерний для української мови) . Сила динамічного наголосу в мовах неоднакова. Буває : фіксованим ( в усіх словах падає на певний склад - перший, останній) і вільним (нефіксованим) - може падати на будь-який склад. Фіксований наголос характерний для польської, чеської, французької, естонської мов. Вільний наголос виконує смислорозрізнювальну (замок — замок) і форморозрізнювальну (виходити — виходити) функції. Наголос може бути рухомим і нерухомим (стіл — стола ). Деякі слова можуть мати два наголоси (перекотиполе).
Музикальний (тонічний, мелодійний) - виділення наголошеного складу інтонаційно, підвищенням основного тону. Він властивий норвезькій, шведській, литовській, латиській, словенській, сербській, хорватській, японській мовам. Буває політонічним - наголошений склад може мати різні інтонації ( визхідний і низхідний наголос) .
Кількісний (довготний, квантативний) - виділення складу більшою тривалістю звучання. Такий наголос можливий у тих мовах, де нема розрізнення довгих і коротких голосних. Переважає в індонезійській мові.
За місцем і рухливістю:
Зв’язані – останній склад у французькій
Вільні можуть падати на будь-який склад:
Постійні (на одному складі у всіх словоформах, англійська) та рухомі (українська голова/голови)
Побічний наголос (к’олос’’ок)
ФРАЗОВИЙ НАГОЛОС — виділення певного слова у фразі.
ЛОГІЧНИЙ НАГОЛОС — особливе виділення якогось слова чи кількох слів у всьому висловлюванні. (Брат прийшов до мене).
ЕМФАТИЧНИЙ НАГОЛОС —емоційне виділення тих чи інших слів у висловлюванні напруженою вимовою певних звуків. (Він чу-до-о-ова людина! ).
27. Інтонація.
Інтонація — рух, зміна, динаміка тону, що супроводжує висловлювання, ритміко-мелодійний малюнок мовлення. Членування мовлення на фонетичні відрізки пов'язане з інтонацією.
Інтонація складається з мелодики, інтенсивності, пауз, темпу і тембру мовлення.
МЕЛОДИКА МОВЛЕННЯ— зміна частоти основного тону, його діапазонів, інтервалів, підвищень і понижень, напрямку його руху (вгору, вниз, рівно ).
ІНТЕНСИВНІСТЬ — підвищення і посилення голосу на слові, яке хочуть виділити (логічний наголос).
ПАУЗА — перерва у звучанні, зупинка в потоці мовлення. Паузи впливають на ритміку мовлення, сприяють виділенню певного змісту. (Моя сестра, артистка, в Києві і Моя сестра — артистка в Києві. У першому реченні акцентується на тому, що сестра знаходиться в Києві, а в другому, що вона працює артисткою в Києві) .
ТЕМП МОВЛЕННЯ —швидкість мовлення, вимірювана кількістю виголошуваних за секунду складів. Темп мовлення передає ставлення мовця до висловлюваного: вагоме вимовляється повільніше, неважливе — швидше.
ТЕМБР МОВЛЕННЯ — емоційне забарвлення (схвильоване, веселе, сумне, грайливе).
Усі елементи інтонації взаємопов'язані і становлять єдність.
Інтонація відіграє найважливішу роль у розрізненні й характеристиці фраз.
У фразах розрізняють висхідний і низхідний рухи тону. Висхідний рух тону має попереджу вальну функцію: показує, що речення ще не закінчене (Якби ви вчились так, як треба...) . Низхідний тон має завершальну функцію: вказує, що речення закінчене(...То й мудрість би була своя (Т. Шевченко).
У кожній мові інтонація має свої особливості.
Функції інтонації:
-
розрізняє комунікативні типи висловлювання (розповідь, запитання, спонукання),
-
частини висловлювання за їх смисловою важливістю,
-
оформлює висловлювання в єдине ціле, одночасно розчленовуючи його на ритмічні групи;
-
виражає конкретні емоції;
-
розкриває підтекст висловлювання; характеризує мовця і ситуацію спілкування.
28. Граматика як розділ мовознавства.
Термін граматика має двояке значення: 1) наука про будову мови 2) сама граматична будова мови
Граматика як наука досліджує, описує граматичні значення й форми слів та існуючі в мові засоби поєднання слів у речення для вираження думки.