Файл: Філософія.doc

Такими є і цивілізації, що складають конструктивне начало і творчий процес історії людства. У загрозливій ситуації певна соціальна спільнота (населення регіону, країна, нація) дає від­повідь на виклик зовнішнього середовища і тоді з'являється геном — сукупність детермінант - сил та умов, завдяки яким зароджується цивілізаційний процес. Наслідком реалізації геному стає набуття відповідною цивілізацією своєрідної індиві­дуальності, особливого характеру. Причому, принциповим тут е не ієрархія цивілізацій (від нижчої до вищої), а розгляд їх як своєрідних, неповторних індивідів історичного масштабу. Тоді історичний процес постає як спільнота, цілісність таких індиві­дів і від того він набуває різноманітних форм і багатомірності.

Якщо лінійний підхід до розгляду цивілізації подає істори­чний прогрес у вигляді постійного вдосконалення суспільного життя, ідеал якого знаходиться за його межами, десь попереду, то монадологічне уявлення інше. Нелінійний підхід бачить ци­вілізацію як процес її самовизначення і внутрішньої реалізації суспільного ідеалу, створення самобутніх структур з обов'язковим засвоєнням цінностей загальнолюдського характе­ру. Такі структури і цінності належать лише даній цивілізації і є архетипними утвореннями.

В той же час цивілізація чутливо сприймає всі цінності, що були створені раніше іншими цивілізаціями, тобто залишається відкритою для інших архетипних утворень. Так, кожна цивілі­зація, самоідинтифікуючись, проходить головні ступені людсь­кого поступу, і її критерієм є не щось зовнішнє, неконкретне, а повнота розгорненості та людської доцільності. Таким чином, формується майбутнє людства.

Наявність різноманітних підходів до виявлення сутності культури і цивілізації ускладнює визначення їх співвідноснос­ті. Проте більшість філософських поглядів на цю проблему сходяться на ширшому тлумаченні поняття культури ніж цивілізації. Адже вважається, що лише загальні досягнення куль­тури можуть об'єднати людство в русі до сучасного стану ци­вілізації. Недаремно ще засновник київської філософської шко­ли Микола Бердяев (1874-1948) вказував на необхідність куль­турної цивілізації.

З цієї причини суспільство в наш час вважається тоді циві­лізованим, коли в ньому на найвищому рівні реалізуються усі культурні надбання і розгорнені усі сфери життєдіяльності лю­дей. У такому разі, всім членам суспільства доступні у повній мірі здобутки суспільного виробництва, досягнення науки і техніки, освіта та мистецтво. А соціально-політичні умови жит­тя спонукають та забезпечують вільний розвиток і повну самореалізацію кожного індивіда.

Саме гуманна культура детермінує розгорнення цивілізаційного генома, оскільки вона виховує і соціалізує людину та активізує її творчу діяльність. Тоді культура в цивілізаційному процесі спрямовує людину на добро, красу, істину, любов. Та­ким чином, на засадах гуманістичних досягнень культури за­безпечуються творчий рух людства до сучасної цивілізації. Тому невід'ємною і сутнісною рисою нинішнього цивілізаційного роз­витку має бути гармонійна єдність культури і цивілізації.

3. Соціальне прогнозування

Людство завжди націлене в майбутнє і передбачення прийдешнього завжди було його віковічною мрією. Необхідність в цьому диктується не безпредметною зацікавленістю, а життє­вою необхідністю. Річ у тім, що людям притаманна доцільна діяльність і її мислене продовження (надія). Для досягнення певної мети необхідно узгодити цілі і засоби дії та передбачи­ти їх наслідки.

Передбачення - це знання про прийдешнє, про те , чого ще не має, але воно можливе. Ще в архаїчні часи люди придумали мантику (грецькою - "мистецтво віщування") як засіб визна­чення чогось наперед. Проте лише з розвитком наукових знань про світ і суспільство стало можливим прогнозування майбу­тнього - його передбачення на підставі досягнень наукової тео­рії і практики. Мова йде не про вгадування того, що може на­стати, а про використання сучасних знань, законів і закономірностей світу. На цій підставі прогнозуються зміни як оточуючо­го нас середовища, науки, техніки тощо, так і самого суспільст­ва.

Наприкінці ХХст. на Заході з'явилася футурологія (лати­ною - "вчення про майбутнє"). Нею займається багато дослідни­цьких організацій, наукових об'єднань та установ. Головна мета цього руху, як зазначив перший президент Римського клубу (найважливішої футурологічної організації) А.Печчеї, передба­чити й усвідомити труднощі людства.

В останній час оптимістичні надії футурології на досягнен­ня благополуччя завдяки прогресивним соціальним теоріям чи високим технологіям, робототехніці і кібернетиці і т.п. згаса­ють і з'являються похмурі пророцтва про загибель цивілізації внаслідок безконтрольного розвитку науки і техніки та занепа­ду релігії, моралі, культури взагалі.

У прогнозуванні панує закономірність: чим далі в часі здій­снюється передбачення, тим менш конкретним і точним воно стає. Щоб запобігти тому, майбутнє поділяють на:

- безпосереднє, з прогнозом на 20-30 років (воно най­більш точне);

- найближче, що сягає більшої частини століття і має не­високу вірогідність;

- віддалене, яке бачиться за межами століття і судження про нього є гіпотетичними.

Соціальне прогнозування є найскладнішою частиною науко­вого передбачення. Адже, коли відомий закон існування яко­гось явища природи, то не так важко визначити не лише його теперішній стан, а й майбутні зміни. У соціальному прогнозу­ванні це робити набагато складніше. Тут, в основному, прояв­ляються статистичні, вірогіднісні закони, оскільки прогнозу­ється майбутнє людського життя, в якому переплітається безліч інтересів, цілей, надій як окремих індивідів, так. і соціальних груп, народів.

Від соціального прогнозування чекають відповідей не лише на запитання "що станеться в майбутньому?" а й "коли цього чекати, в яких формах воно здійсниться і на скільки вірним е прогноз?" Це дуже складне завдання і тому напрацьована знач­на кількість різноманітних методів, спеціальних методик і під­ходів, які можна об'єднати в декілька груп.

1. Екстраполяція (латиною - "змінювати за межами"). Це, коли в майбутньому очікуються наявні в даний час стабільні характеристики і тенденції відповідного об'єкта. Наприклад, якщо в ньому спостерігається прискорення, то передбачається його продовження. Для екстраполяції необхідні глибокі і всебі­чні знання об'єкта.

2. Експертні оцінки. Їх проводять групи фахівців шляхом інтуїтивно-логічного вирішення проблеми. Узагальнена думка експертів вважається найбільш вірогідною. Необхідно, щоб со­ціальні об'єкти оцінювали різноманітні фахівці: економісти, політологи, соціологи, правознавці, психологи, історики, філо­софи та ін.

3. Моделювання. Тут досліджується не об'єкт, а його модель (латиною -"взірець"). Моделювання буває предметне, ма­тематичне, імітаційне, комп'ютерне та ін. Воно надає можли­вість проводити різноманітні експерименти, створювати екстре­мальні умови існування моделі, формувати різноманітні ситуа­ції для перевірки й життєздатності. Тоді, відповідно до резуль­татів, робляться висновки щодо майбутнього об'єкта, що моде­лювався.

4. Історична аналогія (грецькою - "подібність") е вияв­ленням закономірностей і тенденцій зміни системи і розрахун­ком таких умов її подальшого розгорнення, які відкидають ви­падковості.

5. Сценарії майбутнього. Це результат використання бага­тьох методів і технологій наукового передбачення. Він являє собою багатоваріантний прогноз з різноманітними, нерідко про­тилежними висновками і пропозиціями. Як правило, він носить описовий характер і розгортається у різних футуристичних тео­ріях та вченнях.

Таким чином, розгорнення культури, цивілізаційні процеси є способом і умовою існування людства. Вони досить суперечли­ві і бувають загрозливими для його існування. Використання наукових досягнень у передбаченні майбутнього - один із най­кращих шляхів соціального розвитку.

Контрольні запитання:

1. Що таке культура? Який її зміст?

2. Як культура реалізується в житті людей?

3. Розкрийте сутність цивілізаційного процесу.

4. Що таке монадологічний підхід до пояснення цивілізації?

5. Охарактеризуйте методи соціального прогнозування.

Навчальне видання

Качуровський Михайло Олександрович

Тарєлкін Юрій Павлович

Цикін Веніаміи Олександрович

Філософія

Навчальний посібник

для студентів заочної форми навчання

Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2001

Свідоцтво ДК №231 від 02.11.2000 р.

Відповідальний за випуск В.В.Бугаєнко

Комп'ютерна верстка О.П.Сидоренка

Здано в набір 10.05.01. Підписано до друку 5.07.01.

Формат 60х84/16. Гарнітура SchoolBook. Папір офсет.

Друк ризогр. Умовн. друк. арк. 12,3. Обл. вид. арк. 11,6.

Тираж 700. Вид № 26. Зам.90

СумДПУ ім. А.С.Макаренка