ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 04.09.2024
Просмотров: 293
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
Тема і. Філософія, її проблематика та функції
1. Основні проблеми філософії. Специфіка філософського знання
2. Світогляд, його суть і структура
3. Історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, філософський
4. Соціальні функції філософії
Тема II. Філософія Стародавнього світу та Середньовіччя
1. Філософія Стародавнього сходу
2. Розвиток філософії у Стародавній Греції
Тема III. Європейська філософія XV - XIX ст.
1. Філософія епохи Відродження та Нового часу
2. Німецька класична філософія
Тема IV. Західна філософія XX ст.
2. Сучасні філософські течії та школи
Тема V. Новітні сфери філософування
1. Філософія постмодерну та діалогу
Тема VI. Філософське розуміння світу
1. Філософське розуміння буття
3. Спосіб та форми існування матерії
1. Виникнення і природа свідомості
2. Структура свідомості, її основні рівні
Тема VIII. Проблема людини в філософії
1. Людина як предмет філософії
2. Проблема антропосоціогенезу. Єдність природного, соціального і духовного в людині
3. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства
Тема iх. Діалектика: принципи і категорії
1. Сутність діалектики та її принципи
Тема X. Діалектика: закони та альтернативи
1. Природа та структура пізнавальної діяльності
2. Поняття практики, її структура
3. Методи та форми наукового пізнання
Тема XII. Соціальна філософія як осмислення суспільного буття
2. Діяльність як спосіб існування соціального. Особливості прояву соціальних заковів
3. Стихійне і випадкове у розвитку суспільства та свобода людини
Тема XIII. Природні умови суспільного буття.
1. Поняття природи. Погляд на природу в історії філософської думки
3. Сучасні екологічні і демографічні проблеми та шляхи їх вирішення
Тема XIV. Суспільне виробництво та суспільний прогрес
1. Потреби, інтереси і цілі людей як мотивація виробництва. Структура суспільного виробництва
2. Проблема прогресу і періодизації суспільного розвитку
Тема XV. Філософський аналіз соціальної структури суспільства
1. Поняття соціальної структури суспільства та й основні елементи
2.Етносоціальді процеси в системі суспільних відносин
3. Функція організації дозвілля і відпочинку. Вільний час
Тема XVI. Філософські аспекти політичної сфери суспільного буття
1. Політика як вид діяльності. Політика і влада
2. Політична система суспільства
3. Держава як соціальний університет політичної влади
Тема XVII. Духовне життя суспільства
1. Поняття "дух", "душа", "духовність", "ментальність"
2. Цінності як ядро духовного світу людини
3. Суспільна свідомість та й рівні
4. Форми та функції суспільної свідомості
Тема XVIII. Цінності і їх роль в житті суспільства та людини
2. Типологія ціннісних орієнтацій
Тема XIX. Культура і цивілізація
1. Сутність, зміст і функції культури
Література:
1. Андреев С.С. Политическая система й политическая организация.
2. общества.// Социально-политические науки.-1992.-№1.
3. Андрушенко В.П. Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія.
4. Курс лекцій.-К., - 1996 - С. 244-267.
5. Аристотель. Політика // Аристотель. Соч.: В 4 - х т. -М., 1983. - Т.4.
6. Вебер М. Политика как призвание й профессия // Вебер М. - Избранньїе произведения . - М., 1990. - с.644-707.
7. Крапивенский С.3. Социальная философия . Учебник. - Волгоград, 1998. - 352 с.
8. Лузан 0.0. Політика і суспільство.// Політологічні читання.-1993- № 1.
9. Пойченко А.М. Політика: теорія і технології. К., 1996. С. 5-36.
10. Рябов С.Г.Політологічна теорія держави.-К.,1996. - С. 11-21,45-69.
Знати основні поняття:
Політика, влада, політична система суспільства, політичний режим, держава, форма правління, форма державного устрою, громадянське суспільство, правова держава.
1. Політика як вид діяльності. Політика і влада
Важливим компонентом життєдіяльності суспільства є політика (грецькою politike - "державні чи суспільні справи", "мистецтво управління державою"). У найбільш загальному визначенні політика — це соціальний вид людської діяльності, пов'язаний із здобуттям і здійсненням влади.
Політика — явище історичне. Вона відокремлюється разом із сімейною, майновою, територіальною, етнічною, класовою диференціацією суспільства. Політика пов'язана з державою і правом. Економічні, класові, національні та інші інтереси спонукають людей до політичної діяльності, що утворює надзвичайно розгалужену систему політичних відносин.
Як історичне явище політика змінюється разом із ускладненням соціальної структури суспільства. Щодо країни, то розрізняють її внутрішню політику і політику зовнішню. В залежності від об'єкта спрямованості політичної діяльності державних органів чи політичних організацій, виділяють економічну, наукову, господарську, правову, молодіжну, освітню та інші види політики. Відомий німецький соціолог М.Вебер, відповідаючи на запитання "Що таке політика?" говорив, що політика означає прагнення до участі у владі. Той, хто займається політикою, той прагне до влади.
Концепція влади є основною в аналізі політики як виду діяльності. Влада — головний зміст політики. Влада — це форма суспільних відносин, що характеризується здатністю і можливістю для окремих людей, груп, класів впливати на діяльність інших людей, соціальних груп, страт або класів економічними, правовими, моральними та іншими засобами. Це можливість або здатність одних примушувати інших робити те, чого вони, можливо, не хотіли б робити.
Влада існує скрізь, де є стійке об'єднання людей: у сім'ї, виробничих колективах, різноманітних організаціях і установах, в усій державі. Вона є способом організації суспільних відносин, побудованих на принципах субординації взаємодіючих суб'єктів і служить одним із головних регуляторів суспільного життя.
Основними формами влади е: політична, економічна, правова, моральна релігійна, батьківська та інші. Різноманітні форми влади взаємозв'язані, доповнюють одна одну.
За час первіснообщинного ладу влада мала суспільний характер. Вона здійснювалася всіма членами роду чи племені, які обирали старійшину. Із посиленням соціальної диференціації, з появою класів і виникненням держави на зміну моральному авторитету старійшин прийшов авторитет публічної влади. Виник апарат влади, особливі примусові установи, які в особі держави відділилися від суспільства і стали над ним. Домінуючою в сучасному суспільстві є державна влада. Вона може офіційно використовувати примус за допомогою спеціального апарату насильства (збройних сил, поліції, суду, прокуратури тощо).
Основними методами реалізації влади є:
1) авторитет ( лат. autoritas - влада, вплив) - одна з форм здійснення влади. На відміну від зовнішнього примусу, влада авторитету гарантується традиціями, законністю, харизмою, тобто загальною потребою суспільства в лідерові, вождеві;
2) насильство — примусове нав'язування волі. Примусовість є одним із найважливіших методів реалізації влади;
3) заохочення, суперництво, співробітництво. Важливою рисою політичної влади е її легітимність. Легітимність (латиною legitimus - "законність") - здатність системи породити і підтримувати віру народу в те, що політичні інститути влади і лідери влади відповідають інтересам народу.
Процедура легітимізації утверджує політику і владу, пояснює і виправдовує політичні рішення державної влади. Вона прагне забезпечити підкорення, згоду, політичну участь без будь-якого примусу. А якщо мета без примусу не досягається, то легітимація виправдовує примус. Отже, легітимна політика і влада авторитетні.
Вивчення феномена влади та пов'язаних з нею проблем має давню історію. В історії влади у XVIII ст. видатний французький просвітитель Шарль Луї Монтеск'є створив теорію розподілу влади, яка функціонує і в сучасних суспільствах. Структурно влада, за Ш. Монтеск'є, поділяється на три системи.
По-перше, законодавча влада (парламент, місцеві органи самоуправління).
По-друге, виконавча влада (уряд і його установи, виконавчі органи на місцях).
По-третє, судова влада (судова система, органи нагляду, тощо).
Слід зазначити, що кількість гілок влади, що взаємодіють і конкурують між собою, може і не обмежуватися вказаною триадою. Так, дуже часто, четвертою владою називають засоби масової інформації.
Таким чином, влада є істотним компонентом соціального управління на всіх ступенях розвитку суспільного організму. Вона забезпечує процеси організації та контролю систем відтворення суспільства, виховання, поведінки, діяльність у різних сферах, способів життя індивідів, соціальних спільностей суспільства. Влада і політика пов'язані круговою причинно-наслідковою залежністю. Як соціально-політичний феномен влада є протилежністю безвладдя, відсутності влади.
Влада має свій механізм, до якого належать:
по-перше, система відносин, структур, інститутів, методів, засобів реалізації влади;
по-друге, політична система суспільства. Про це піде мова у наступному питанні.
2. Політична система суспільства
Сутнісний аналіз політики не може бути повним без виявлення її взаємодії з іншими явищами і процесами політичного простору суспільного життя. Політика - явище системне. Раніше наголошувалося, що система - це певна сукупність взаємопов'язаних елементів, що утворюють стійку цілісність і мають свої внутрішні закономірності.
Політична система - це сукупність політичних інститутів та установ, що взаємодіють з метою реалізації певних політичних цінностей. За своєю суттю, це своєрідний механізм реалізації влади.
До складових елементів будь-якої політичної системи суспільства входять:
1) політичні відносини між суб'єктами (елементами) системи. Це відносини між індивідами, соціальними групами, націями, державами, тощо;
2) політична діяльність, яка виникає з появою того або іншого інтересу і завершується його реалізацією;
3) політичні ролі, тобто коло прав, обов'язків і відповідальності суб'єктів політичної системи;
4) політична свідомість і політична культура. Політична свідомість — це сукупність політичних ідей, поглядів, теорій, що відображає політичні процеси в суспільстві. Політична культура - це система знань і уявлень про владу, державу, політику; вільна орієнтація і активність у сфері політичних відносин. У політичній культурі політичні цінності з'єднуються зі свідомим виконанням законів і свідомими політичними діями;
5) політичні і правові норми. Політичні і правові норми є видами соціальних норм. Норма - сукупність зобов'язуючих принципів, правил, вимог, встановлених суспільством. Політичні і правові норми виступають важливим регулятором суспільних відносин;
6) засоби масової інформації. Вони використовуються для політичного впливу на населення з метою легітимації влади або її захоплення конкуруючими політичними силами;
7) політична організація суспільства. Це останній за рахунком і перший за значенням елемент політичної системи. Політична організація суспільства має складну і розгалужену структуру. Її можна трактувати як систему, що формується завдяки єдності таких елементів:
а) держава зі своїми законодавчими, виконавчими, судовими органами, різними відомствами: армією, органами держбезпеки, підтримки громадського порядку тощо;
б) політичні партії як організовані групи однодумців, які мають за мету досягнення своїх інтересів шляхом завоювання державної влади або участі в й здійсненні.