ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 04.09.2024
Просмотров: 287
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
Тема і. Філософія, її проблематика та функції
1. Основні проблеми філософії. Специфіка філософського знання
2. Світогляд, його суть і структура
3. Історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, філософський
4. Соціальні функції філософії
Тема II. Філософія Стародавнього світу та Середньовіччя
1. Філософія Стародавнього сходу
2. Розвиток філософії у Стародавній Греції
Тема III. Європейська філософія XV - XIX ст.
1. Філософія епохи Відродження та Нового часу
2. Німецька класична філософія
Тема IV. Західна філософія XX ст.
2. Сучасні філософські течії та школи
Тема V. Новітні сфери філософування
1. Філософія постмодерну та діалогу
Тема VI. Філософське розуміння світу
1. Філософське розуміння буття
3. Спосіб та форми існування матерії
1. Виникнення і природа свідомості
2. Структура свідомості, її основні рівні
Тема VIII. Проблема людини в філософії
1. Людина як предмет філософії
2. Проблема антропосоціогенезу. Єдність природного, соціального і духовного в людині
3. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства
Тема iх. Діалектика: принципи і категорії
1. Сутність діалектики та її принципи
Тема X. Діалектика: закони та альтернативи
1. Природа та структура пізнавальної діяльності
2. Поняття практики, її структура
3. Методи та форми наукового пізнання
Тема XII. Соціальна філософія як осмислення суспільного буття
2. Діяльність як спосіб існування соціального. Особливості прояву соціальних заковів
3. Стихійне і випадкове у розвитку суспільства та свобода людини
Тема XIII. Природні умови суспільного буття.
1. Поняття природи. Погляд на природу в історії філософської думки
3. Сучасні екологічні і демографічні проблеми та шляхи їх вирішення
Тема XIV. Суспільне виробництво та суспільний прогрес
1. Потреби, інтереси і цілі людей як мотивація виробництва. Структура суспільного виробництва
2. Проблема прогресу і періодизації суспільного розвитку
Тема XV. Філософський аналіз соціальної структури суспільства
1. Поняття соціальної структури суспільства та й основні елементи
2.Етносоціальді процеси в системі суспільних відносин
3. Функція організації дозвілля і відпочинку. Вільний час
Тема XVI. Філософські аспекти політичної сфери суспільного буття
1. Політика як вид діяльності. Політика і влада
2. Політична система суспільства
3. Держава як соціальний університет політичної влади
Тема XVII. Духовне життя суспільства
1. Поняття "дух", "душа", "духовність", "ментальність"
2. Цінності як ядро духовного світу людини
3. Суспільна свідомість та й рівні
4. Форми та функції суспільної свідомості
Тема XVIII. Цінності і їх роль в житті суспільства та людини
2. Типологія ціннісних орієнтацій
Тема XIX. Культура і цивілізація
1. Сутність, зміст і функції культури
Моральна свідомість існує у вигляді духовних цінностей як уявлень про добро, честь, віру, надію, любов; норм, що виражені у кодексах, заповідях, прислів'ях, а також у вигляді знань, що розкривають та обґрунтовують ці норми та цінності.
Естетична свідомість - це відображення об'єктивної дійсності у художніх образах. На відміну від наукового пізнання, що відображає світ у формі образів, що викликають емоційну реакцію.
Естетичний образ будується за законами і виступає основною формою естетичної свідомості. Естетичний образ формує певний життєвий настрій.
Взірцем естетичної досконалості, що формується в процесі освоєння дійсності за законами краси, є естетичний ідеал. Як всеосяжне мірило естетичного відношення людини до дійсності, ідеал стає найвищим критерієм оцінки предметів і явищ чи прекрасних, чи потворних.
Прекрасним називають таке поєднання певних частин у ціле, яке дає людині естетичну насолоду і задоволення від взаємодії з ним. Воно характеризує явища, які воло діють-вищою духовною цінністю.
Протилежним поняттю "прекрасне" є поняття "потворне" як почуття і усвідомлення людиною того, що здатне принести відразу.
Ключовою цінністю естетичної свідомості визначають красу як символічне чуттєво-емоційне вираження відповідності реальності певному ідеалу.
Краса (гармонія) завжди визнавалася благом. Але різні епохи, різні цивілізації мають різні канони краси. Здатність виявляти красу виховувалась через формування почуття насолоди від споглядання та переживання прекрасного. Так, за допомогою сформованого почуття про гармонійне поєднання окремих звуків у мелодію, кольорів у картину тощо людина набуває здатності викликати у себе певні емоції (суму, веселого настрою, внутрішнього піднесення та ін.).
Історична відносність почуттів прекрасного і потворного наочно виявляється у примхах моди, взаємозаперечних ідеалах краси різних епох та цивілізацій. Наприклад, серед деяких африканських народів існують ідеали жіночої краси, згідно яких жінка стає красунею лише за умови, що вона має не менше 160 кілограмів ваги. А перша красуня племені сягає близько 240 кілограмів.
Отже, прекрасне для людини є джерелом естетичної насолоди, радості від створення гармонії, у який кожна складова частина перебуває на необхідному місці. Без цієї гармонії порушується цілісність предмета чи явища, виявляється його неповнота, незавершеність.
Важливе місце в духовному житті людини і суспільстві посідає релігія та релігійна свідомість.
Релігійна свідомість — це сукупність поглядів, уявлень, настроїв, почуттів, ідей, теорій пов'язаних з вірою в надприродне.
За різноманітними проявами буття релігія бачить їх творця — бога.
- У християн — Трійцю.
- В іудаїзмі — Ягве.
- В ісламі - Аллаха.
- В індуїзмі - Брахму, Вішну, Шиву. Як і наука, релігійна свідомість охоплює увесь світ. Як і мораль, вона оцінює людські стосунки. Як і мистецтво, релігія охоплює світ естетичного.
Суспільна свідомість виконує різноманітні функції, які не можна звести лише до відображення суспільного буття. Відомо, що свідомість не лише відображає світ, а й творить його. Тому суспільну свідомість ми можемо розглядати як поліфункціональний феномен.
Кожна з форм суспільної свідомості виконує пізнавальну функцію. Так, моральна свідомість пізнає світ через призму добра і зла, естетична - за допомогою художніх образів, релігійна - через одкровення Боже.
Прогностична функція формує уявлення про майбутнє. Так, економічна свідомість створює прогнози економічного буття тих чи інших держав, націй і суспільства в цілому. Релігійна свідомість сформувала уявлення про потойбічний світ, в який переселяються померлі, обґрунтовує ідею кінця світу тощо.
Основою формування суспільної свідомості є спілкування разом із людською діяльністю. Тому однією з найважливіших функцій суспільної свідомості є комунікативна функція. Засобами комунікації є усне і друковане слово, міміка, жести, символи тощо.
Пізнаючи і перетворюючи дійсність, люди об'єднуються навколо тих чи інших політичних, моральних, релігійних та інших ідей, поглядів, переконань, створюють відповідні соціальні спільності. У даному випадку суспільна свідомість виконує інтегративну функцію.
Суспільна свідомість виконує функцію ціннісної орієнтації поведінки людини в соціумі. Так, мораль орієнтує людину в межах цінностей, що характеризують добро і зло, справедливість і несправедливість. Естетична свідомість забезпечує ціннісну орієнтацію в межах суперечностей прекрасного і потворного. Наука як суспільна свідомість формує орієнтації, об'єднані прагненням до істини.
Регулятивна функція суспільної свідомості вибудовує правила поведінки людини в суспільстві. Правова свідомість ґрунтує свої регулятивні норми на розумі, мораль і мистецтво більше апелюють до почуття, найвищім виявом якого є совість, а релігія спирається переважно на віру.
Жодна з названих функцій не може бути здійснена без переведення ідей, теорій, норм, символів, знаків тощо у внутрішній світ особистості. Ідея має бути усвідомленою, сприйнятою людиною. Тому суспільна свідомість виконує функцію виховання особистості.
Таким чином, палітра людської свідомості надзвичайно різноманітна, як за своїм змістом, так і за своєю формою. Досвід людської дії і спілкування, взаємин з природою осідає у відповідних формах духовності: моралі, мистецтві, філософії, релігії тощо. Ці об'єктивовані форми, що є духовним досвідом багатьох поколінь людей, існують як відокремлене в суспільному житті надлюдське утворення, як дух.
Об'єктивовані в соціальних формах різні вияви духовності утворюють духовну сферу суспільного життя.
Людина співвідносить себе з космосом, соціумом, іншими людьми. Це породжує такі форми духовності як світогляд, переконання, вірування, сподівання, а також зразки пізнавального, морального та естетичного відношення до світу, найвищим вираженням якого є Істина, Добро, Краса .
Контрольні запитання:
1. Що таке духовність і яка його структура ?
2. Що таке ментальність і менталітет ?
3. Що таке цінності і яка Їх роль у духовному житті ?
4. Що таке суспільна свідомість і як вона співвідноситься з суспільним буттям?
5. Охарактеризуйте рівні суспільної свідомості .
6. Яким є співвідношення суспільної психології та ідеології ?
7. Дайте характеристику основних форм суспільної свідомості.
8. Які функції виконує суспільна свідомість ?
Тема XVIII. Цінності і їх роль в житті суспільства та людини
1. Природа цінностей.
2. Типологія ціннісних орієнтацій.
Література:
1. Бакрадзе А.Т. Ідеал людяності і цінності людського життя. //Філософська думка, - 1989. - №2. - С. 17-23.
2. Бердяев Н.Смысл истории. - М.: Наука, 1990. - С.20-98.
3. Малахов В.А. Цінність як категорія культури //Філософська думка. - 1982. - №5. - С. 76-85.
4. Философия ( Под.ред. В.Н.Лавриненко) -М.:Юристь,2001.-С.492-506..
5. Філософія: Навчальний посібник /І.Ф.Надольний та ін. -К: Вікар. - 1999. - С.554-572.
6. Философия (Под ред. Лавриненко В.Н., Ратникова В.П.). -М.: Юнити.2000 . - С.545-557.
7. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М.: Политиздат, 1992.
Знати основні поняття:
Цінність, ціль, аксіологія, благо, добро, істина, краса, гармонія, свобода, творчість, ідеал, сенс життя, гуманізм, культура.
1. Природа цінностей
Цінність - це людський вимір речей, це ставлення до них людини з позиції своїх потреб та інтересів. Чим більше витратила людина своїх фізичних і духовних сил на освоєння того чи іншого предмета, тим більш небайдужим, небезстороннім є її ставлення до нього. Цінність існує об'єктивно як властивість предмета. Але це не природна властивість, а суспільна. Самі по собі предмети - ні позитивні, ні негативні. Вони отримують ціннісну характеристику лише по відношенню до потреб людини, оцінюється не фізичний, природний зміст предметів, а їх суспільна функція.
Цінність в житті суспільства виступає соціально-значимим орієнтиром діяльності суб'єктів, одним із факторів розгортання політичної історії. Вони є чимось більш високим, ніж звичайна зацікавленість людини. Саме через культурні цінності людина задовольняє свої потреби, і саме існування цінностей відрізняє людину від тварини. Цінності становлять фундамент культури, і предметним полем формування цінностей є культура. Ці категорії невіддільні одна від одної. Культура і визначається через систему цінностей та ідей, що слугують для регулювання поведінки членів даного соціуму.
Культура є цементом будівлі суспільного життя, а цінності - осередком духовного життя суспільства. Культура встановлює, що таке цінність, що - антицінність. Люди, що поділяють однакові цінності, становлять соціальну групу, об'єднуючись у політичній, економічній боротьбі, спрямовуючи, таким чином, історію в певному напрямі. Цінності скріплюють громадську думку, єдність, цілісність соціуму, перешкоджаючи руйнівному впливу ззовні. Особливу роль в суспільстві виконують соціальні цінності, що виступають у формі соціально-політичних ідеалів, ідей, ціннісних настанов, орієнтацій, надцінних ідей, на зразок національної ідеї. Виконуючи роль інтегруючих, соціалізуючих, комунікативних засад у житті суспільства, цінності забезпечують духовно-вольову єдність суспільства, високий рівень самосвідомості й організованості його членів.
Цінності можуть бути предметними і суб'єктивними. Предметні цінності - це ті сторони будь-яких об'єктів людської діяльності, які викликають суб'єктивне відношення до них людини. Предметні цінності - це природне благо і зло споживача, вартість предметів праці (корисність), культурна спадщина, корисний ефект пізнання, моральне добро і зло, естетичні характеристики природних і суспільних об'єктів, предмети релігійного поклоніння тощо. Людський світ, тим самим, не є простою сукупністю об'єктів пізнання або перетворення. Він набуває суб'єктивного значення, переживається людиною як частина її самої, на нього розповсюджуються людські якості і властивості. Предметні цінності і є відображенням значення предметів в людському житті, вони оцінюються людиною в поняттях "позитивного" і "негативного": добра і зла, істинного і хибного, дозволеного і забороненого, справедливого і несправедливого, правди і брехні, прекрасного і потворного, доброго і поганого тощо. Способом і критерієм оцінки виступають суб'єктивні цінності. Вони є сукупністю настанов і оцінок, імперативів і заборон, ідеалів і принципів, цілей і проектів, які виконують функцію норм, усталених орієнтирів поведінки людини, її життєдіяльності. Здатність цінностей бути регуляторами і орієнтирами людських відносин і поведінки індивідів обумовлена їх суспільним характером. Цінності є продуктом колективної діяльності людей, соціальних груп, націй, класів, суспільства.
Світ цінностей - це світ саме практичної діяльності. Нашє емоційне ставлення до явищ зовнішнього буття, їх оцінка здійснюється в практичному житті. Ціннісна свідомість не цікавиться, чим є предмет сам по собі, для неї важливо лише те, яке значення він має для нас, в чому його цінність. Таким чином, аксіологія як теорія цінностей має починати аналіз природи цінностей з дослідження характеру і структури людської діяльності.