ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 04.09.2024

Просмотров: 287

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

Тема і. Філософія, її проблематика та функції

Література:

Знати основні поняття:

1. Основні проблеми філософії. Специфіка філософського знання

2. Світогляд, його суть і структура

3. Історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, філософський

4. Соціальні функції філософії

Контрольні запитання:

Тема II. Філософія Стародавнього світу та Середньовіччя

Література:

Знати основні поняття:

1. Філософія Стародавнього сходу

2. Розвиток філософії у Стародавній Греції

3. Середньовічна філософія

Контрольні запитання:

Тема III. Європейська філософія XV - XIX ст.

Література:

Знати основні поняття:

1. Філософія епохи Відродження та Нового часу

2. Німецька класична філософія

3. Філософія марксизму

4. Українська філософія

Контрольні запитання:

Тема IV. Західна філософія XX ст.

Література:

1. Криза класичної філософії

2. Сучасні філософські течії та школи

Контрольні запитання:

Тема V. Новітні сфери філософування

Література:

1. Філософія постмодерну та діалогу

2. Екофілософія

3. Що чекає філософію

Контрольні запитання:

Тема VI. Філософське розуміння світу

Література:

1. Філософське розуміння буття

2. Матерія

3. Спосіб та форми існування матерії

Контрольні запитання:

Тема VII. Свідомість

Література:

1. Виникнення і природа свідомості

2. Структура свідомості, її основні рівні

Контрольні запитання:

Тема VIII. Проблема людини в філософії

Література:

1. Людина як предмет філософії

2. Проблема антропосоціогенезу. Єдність природного, соціального і духовного в людині

3. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства

Контрольні запитання:

Тема iх. Діалектика: принципи і категорії

Література:

1. Сутність діалектики та її принципи

2. Категорії діалектики

Контрольні запитання:

Тема X. Діалектика: закони та альтернативи

1. Закони діалектики

2. Альтернативи діалектики

Контрольні запитання:

Тема XI. Гносеологія

Література:

1. Природа та структура пізнавальної діяльності

2. Поняття практики, її структура

3. Методи та форми наукового пізнання

Контрольні запитання:

Тема XII. Соціальна філософія як осмислення суспільного буття

Література:

1. Суспільство як самоорганізована система. Основні філософські концепції пояснення суспільного розвитку

2. Діяльність як спосіб існування соціального. Особливості прояву соціальних заковів

3. Стихійне і випадкове у розвитку суспільства та свобода людини

Тема XIII. Природні умови суспільного буття.

Література:

1. Поняття природи. Погляд на природу в історії філософської думки

2. Природа і суспільство

3. Сучасні екологічні і демографічні проблеми та шляхи їх вирішення

Контрольні запитання:

Тема XIV. Суспільне виробництво та суспільний прогрес

Література:

1. Потреби, інтереси і цілі людей як мотивація виробництва. Структура суспільного виробництва

2. Проблема прогресу і періодизації суспільного розвитку

Контрольні запитання:

Тема XV. Філософський аналіз соціальної структури суспільства

Література:

1. Поняття соціальної структури суспільства та й основні елементи

2.Етносоціальді процеси в системі суспільних відносин

3. Функція організації дозвілля і відпочинку. Вільний час

Контрольні запитання:

Тема XVI. Філософські аспекти політичної сфери суспільного буття

Література:

1. Політика як вид діяльності. Політика і влада

2. Політична система суспільства

3. Держава як соціальний університет політичної влади

Контрольні запитання:

Тема XVII. Духовне життя суспільства

Література :

1. Поняття "дух", "душа", "духовність", "ментальність"

2. Цінності як ядро духовного світу людини

3. Суспільна свідомість та й рівні

4. Форми та функції суспільної свідомості

Контрольні запитання:

Тема XVIII. Цінності і їх роль в житті суспільства та людини

Література:

1. Природа цінностей

2. Типологія ціннісних орієнтацій

Контрольні запитання:

Тема XIX. Культура і цивілізація

Література:

1. Сутність, зміст і функції культури

2. Співвідношення культури і цивілізації

3. Соціальне прогнозування

40002, М. Суми, вул. Роменська, 87

Моральна свідомість існує у вигляді духовних цінностей як уявлень про добро, честь, віру, надію, любов; норм, що вираже­ні у кодексах, заповідях, прислів'ях, а також у вигляді знань, що розкривають та обґрунтовують ці норми та цінності.

Естетична свідомість - це відображення об'єктивної дійсно­сті у художніх образах. На відміну від наукового пізнання, що відображає світ у формі образів, що викликають емоційну реа­кцію.

Естетичний образ будується за законами і виступає основ­ною формою естетичної свідомості. Естетичний образ формує певний життєвий настрій.

Взірцем естетичної досконалості, що формується в процесі освоєння дійсності за законами краси, є естетичний ідеал. Як всеосяжне мірило естетичного відношення людини до дійсності, ідеал стає найвищим критерієм оцінки предметів і явищ чи прекрасних, чи потворних.

Прекрасним називають таке поєднання певних частин у ці­ле, яке дає людині естетичну насолоду і задоволення від взає­модії з ним. Воно характеризує явища, які воло діють-вищою духовною цінністю.

Протилежним поняттю "прекрасне" є поняття "потворне" як почуття і усвідомлення людиною того, що здатне принести відразу.

Ключовою цінністю естетичної свідомості визначають красу як символічне чуттєво-емоційне вираження відповідності реа­льності певному ідеалу.

Краса (гармонія) завжди визнавалася благом. Але різні епо­хи, різні цивілізації мають різні канони краси. Здатність вияв­ляти красу виховувалась через формування почуття насолоди від споглядання та переживання прекрасного. Так, за допомо­гою сформованого почуття про гармонійне поєднання окремих звуків у мелодію, кольорів у картину тощо людина набуває зда­тності викликати у себе певні емоції (суму, веселого настрою, внутрішнього піднесення та ін.).

Історична відносність почуттів прекрасного і потворного на­очно виявляється у примхах моди, взаємозаперечних ідеалах краси різних епох та цивілізацій. Наприклад, серед деяких аф­риканських народів існують ідеали жіночої краси, згідно яких жінка стає красунею лише за умови, що вона має не менше 160 кілограмів ваги. А перша красуня племені сягає близько 240 кілограмів.

Отже, прекрасне для людини є джерелом естетичної насо­лоди, радості від створення гармонії, у який кожна складова частина перебуває на необхідному місці. Без цієї гармонії по­рушується цілісність предмета чи явища, виявляється його не­повнота, незавершеність.


Важливе місце в духовному житті людини і суспільстві по­сідає релігія та релігійна свідомість.

Релігійна свідомість — це сукупність поглядів, уявлень, на­строїв, почуттів, ідей, теорій пов'язаних з вірою в надприродне.

За різноманітними проявами буття релігія бачить їх творця — бога.

- У християн — Трійцю.

- В іудаїзмі — Ягве.

- В ісламі - Аллаха.

- В індуїзмі - Брахму, Вішну, Шиву. Як і наука, релігійна свідомість охоплює увесь світ. Як і мораль, вона оцінює людські стосунки. Як і мистецтво, релігія охоплює світ естетичного.

Суспільна свідомість виконує різноманітні функції, які не можна звести лише до відображення суспільного буття. Ві­домо, що свідомість не лише відображає світ, а й творить його. Тому суспільну свідомість ми можемо розглядати як поліфункціональний феномен.

Кожна з форм суспільної свідомості виконує пізнавальну функцію. Так, моральна свідомість пізнає світ через призму добра і зла, естетична - за допомогою художніх образів, релі­гійна - через одкровення Боже.

Прогностична функція формує уявлення про майбутнє. Так, економічна свідомість створює прогнози економічного бут­тя тих чи інших держав, націй і суспільства в цілому. Релігій­на свідомість сформувала уявлення про потойбічний світ, в який переселяються померлі, обґрунтовує ідею кінця світу то­що.

Основою формування суспільної свідомості є спілкування разом із людською діяльністю. Тому однією з найважливіших функцій суспільної свідомості є комунікативна функція. Засо­бами комунікації є усне і друковане слово, міміка, жести, сим­воли тощо.

Пізнаючи і перетворюючи дійсність, люди об'єднуються на­вколо тих чи інших політичних, моральних, релігійних та ін­ших ідей, поглядів, переконань, створюють відповідні соціальні спільності. У даному випадку суспільна свідомість виконує інтегративну функцію.

Суспільна свідомість виконує функцію ціннісної орієнта­ції поведінки людини в соціумі. Так, мораль орієнтує людину в межах цінностей, що характеризують добро і зло, справедли­вість і несправедливість. Естетична свідомість забезпечує цінні­сну орієнтацію в межах суперечностей прекрасного і потворно­го. Наука як суспільна свідомість формує орієнтації, об'єднані прагненням до істини.

Регулятивна функція суспільної свідомості вибудовує пра­вила поведінки людини в суспільстві. Правова свідомість ґрун­тує свої регулятивні норми на розумі, мораль і мистецтво біль­ше апелюють до почуття, найвищім виявом якого є совість, а релігія спирається переважно на віру.


Жодна з названих функцій не може бути здійснена без пе­реведення ідей, теорій, норм, символів, знаків тощо у внутрі­шній світ особистості. Ідея має бути усвідомленою, сприйнятою людиною. Тому суспільна свідомість виконує функцію вихован­ня особистості.

Таким чином, палітра людської свідомості надзвичайно різ­номанітна, як за своїм змістом, так і за своєю формою. Досвід людської дії і спілкування, взаємин з природою осідає у відпо­відних формах духовності: моралі, мистецтві, філософії, релігії тощо. Ці об'єктивовані форми, що є духовним досвідом бага­тьох поколінь людей, існують як відокремлене в суспільному житті надлюдське утворення, як дух.

Об'єктивовані в соціальних формах різні вияви духовності утворюють духовну сферу суспільного життя.

Людина співвідносить себе з космосом, соціумом, іншими людьми. Це породжує такі форми духовності як світогляд, пе­реконання, вірування, сподівання, а також зразки пізнавально­го, морального та естетичного відношення до світу, найвищим вираженням якого є Істина, Добро, Краса .


Контрольні запитання:

1. Що таке духовність і яка його структура ?

2. Що таке ментальність і менталітет ?

3. Що таке цінності і яка Їх роль у духовному житті ?

4. Що таке суспільна свідомість і як вона співвідноситься з суспільним буттям?

5. Охарактеризуйте рівні суспільної свідомості .

6. Яким є співвідношення суспільної психології та ідеології ?

7. Дайте характеристику основних форм суспільної свідомості.

8. Які функції виконує суспільна свідомість ?

Тема XVIII. Цінності і їх роль в житті суспільства та людини

1. Природа цінностей.

2. Типологія ціннісних орієнтацій.

Література:

1. Бакрадзе А.Т. Ідеал людяності і цінності людського життя. //Філософська думка, - 1989. - №2. - С. 17-23.

2. Бердяев Н.Смысл истории. - М.: Наука, 1990. - С.20-98.

3. Малахов В.А. Цінність як категорія культури //Філософська думка. - 1982. - №5. - С. 76-85.

4. Философия ( Под.ред. В.Н.Лавриненко) -М.:Юристь,2001.-С.492-506..

5. Філософія: Навчальний посібник /І.Ф.Надольний та ін. -К: Вікар. - 1999. - С.554-572.

6. Философия (Под ред. Лавриненко В.Н., Ратникова В.П.). -М.: Юнити.2000 . - С.545-557.

7. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М.: Политиздат, 1992.

Знати основні поняття:

Цінність, ціль, аксіологія, благо, добро, істина, краса, гар­монія, свобода, творчість, ідеал, сенс життя, гуманізм, культу­ра.

1. Природа цінностей

Цінність - це людський вимір речей, це ставлення до них людини з позиції своїх потреб та інтересів. Чим більше ви­тратила людина своїх фізичних і духовних сил на освоєння того чи іншого предмета, тим більш небайдужим, небезстороннім є її ставлення до нього. Цінність існує об'єктивно як властивість предмета. Але це не природна властивість, а суспільна. Самі по собі предмети - ні позитивні, ні негативні. Вони отримують ціннісну характеристику лише по відношенню до потреб люди­ни, оцінюється не фізичний, природний зміст предметів, а їх суспільна функція.

Цінність в житті суспільства виступає соціально-значимим орієнтиром діяльності суб'єктів, одним із факторів розгортання політичної історії. Вони є чимось більш високим, ніж звичайна зацікавленість людини. Саме через культурні цінності людина задовольняє свої потреби, і саме існування цінностей відрізняє людину від тварини. Цінності становлять фундамент культури, і предметним полем формування цінностей є культура. Ці кате­горії невіддільні одна від одної. Культура і визначається через систему цінностей та ідей, що слугують для регулювання пове­дінки членів даного соціуму.


Культура є цементом будівлі суспільного життя, а цінності - осередком духовного життя суспільства. Культура встанов­лює, що таке цінність, що - антицінність. Люди, що поділяють однакові цінності, становлять соціальну групу, об'єднуючись у політичній, економічній боротьбі, спрямовуючи, таким чином, історію в певному напрямі. Цінності скріплюють громадську думку, єдність, цілісність соціуму, перешкоджаючи руйнівному впливу ззовні. Особливу роль в суспільстві виконують соціальні цінності, що виступають у формі соціально-політичних ідеалів, ідей, ціннісних настанов, орієнтацій, надцінних ідей, на зразок національної ідеї. Виконуючи роль інтегруючих, соціалізуючих, комунікативних засад у житті суспільства, цінності забезпечу­ють духовно-вольову єдність суспільства, високий рівень само­свідомості й організованості його членів.

Цінності можуть бути предметними і суб'єктивними. Предметні цінності - це ті сторони будь-яких об'єктів людсь­кої діяльності, які викликають суб'єктивне відношення до них людини. Предметні цінності - це природне благо і зло спожива­ча, вартість предметів праці (корисність), культурна спадщина, корисний ефект пізнання, моральне добро і зло, естетичні хара­ктеристики природних і суспільних об'єктів, предмети релігій­ного поклоніння тощо. Людський світ, тим самим, не є простою сукупністю об'єктів пізнання або перетворення. Він набуває суб'єктивного значення, переживається людиною як частина її самої, на нього розповсюджуються людські якості і властивості. Предметні цінності і є відображенням значення предметів в людському житті, вони оцінюються людиною в поняттях "пози­тивного" і "негативного": добра і зла, істинного і хибного, до­зволеного і забороненого, справедливого і несправедливого, пра­вди і брехні, прекрасного і потворного, доброго і поганого тощо. Способом і критерієм оцінки виступають суб'єктивні цінності. Вони є сукупністю настанов і оцінок, імперативів і заборон, іде­алів і принципів, цілей і проектів, які виконують функцію норм, усталених орієнтирів поведінки людини, її життєдіяльно­сті. Здатність цінностей бути регуляторами і орієнтирами люд­ських відносин і поведінки індивідів обумовлена їх суспільним характером. Цінності є продуктом колективної діяльності лю­дей, соціальних груп, націй, класів, суспільства.

Світ цінностей - це світ саме практичної діяльності. Нашє емоційне ставлення до явищ зовнішнього буття, їх оцінка здій­снюється в практичному житті. Ціннісна свідомість не ціка­виться, чим є предмет сам по собі, для неї важливо лише те, яке значення він має для нас, в чому його цінність. Таким чи­ном, аксіологія як теорія цінностей має починати аналіз приро­ди цінностей з дослідження характеру і структури людської ді­яльності.