ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 04.09.2024

Просмотров: 307

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

Тема і. Філософія, її проблематика та функції

Література:

Знати основні поняття:

1. Основні проблеми філософії. Специфіка філософського знання

2. Світогляд, його суть і структура

3. Історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, філософський

4. Соціальні функції філософії

Контрольні запитання:

Тема II. Філософія Стародавнього світу та Середньовіччя

Література:

Знати основні поняття:

1. Філософія Стародавнього сходу

2. Розвиток філософії у Стародавній Греції

3. Середньовічна філософія

Контрольні запитання:

Тема III. Європейська філософія XV - XIX ст.

Література:

Знати основні поняття:

1. Філософія епохи Відродження та Нового часу

2. Німецька класична філософія

3. Філософія марксизму

4. Українська філософія

Контрольні запитання:

Тема IV. Західна філософія XX ст.

Література:

1. Криза класичної філософії

2. Сучасні філософські течії та школи

Контрольні запитання:

Тема V. Новітні сфери філософування

Література:

1. Філософія постмодерну та діалогу

2. Екофілософія

3. Що чекає філософію

Контрольні запитання:

Тема VI. Філософське розуміння світу

Література:

1. Філософське розуміння буття

2. Матерія

3. Спосіб та форми існування матерії

Контрольні запитання:

Тема VII. Свідомість

Література:

1. Виникнення і природа свідомості

2. Структура свідомості, її основні рівні

Контрольні запитання:

Тема VIII. Проблема людини в філософії

Література:

1. Людина як предмет філософії

2. Проблема антропосоціогенезу. Єдність природного, соціального і духовного в людині

3. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства

Контрольні запитання:

Тема iх. Діалектика: принципи і категорії

Література:

1. Сутність діалектики та її принципи

2. Категорії діалектики

Контрольні запитання:

Тема X. Діалектика: закони та альтернативи

1. Закони діалектики

2. Альтернативи діалектики

Контрольні запитання:

Тема XI. Гносеологія

Література:

1. Природа та структура пізнавальної діяльності

2. Поняття практики, її структура

3. Методи та форми наукового пізнання

Контрольні запитання:

Тема XII. Соціальна філософія як осмислення суспільного буття

Література:

1. Суспільство як самоорганізована система. Основні філософські концепції пояснення суспільного розвитку

2. Діяльність як спосіб існування соціального. Особливості прояву соціальних заковів

3. Стихійне і випадкове у розвитку суспільства та свобода людини

Тема XIII. Природні умови суспільного буття.

Література:

1. Поняття природи. Погляд на природу в історії філософської думки

2. Природа і суспільство

3. Сучасні екологічні і демографічні проблеми та шляхи їх вирішення

Контрольні запитання:

Тема XIV. Суспільне виробництво та суспільний прогрес

Література:

1. Потреби, інтереси і цілі людей як мотивація виробництва. Структура суспільного виробництва

2. Проблема прогресу і періодизації суспільного розвитку

Контрольні запитання:

Тема XV. Філософський аналіз соціальної структури суспільства

Література:

1. Поняття соціальної структури суспільства та й основні елементи

2.Етносоціальді процеси в системі суспільних відносин

3. Функція організації дозвілля і відпочинку. Вільний час

Контрольні запитання:

Тема XVI. Філософські аспекти політичної сфери суспільного буття

Література:

1. Політика як вид діяльності. Політика і влада

2. Політична система суспільства

3. Держава як соціальний університет політичної влади

Контрольні запитання:

Тема XVII. Духовне життя суспільства

Література :

1. Поняття "дух", "душа", "духовність", "ментальність"

2. Цінності як ядро духовного світу людини

3. Суспільна свідомість та й рівні

4. Форми та функції суспільної свідомості

Контрольні запитання:

Тема XVIII. Цінності і їх роль в житті суспільства та людини

Література:

1. Природа цінностей

2. Типологія ціннісних орієнтацій

Контрольні запитання:

Тема XIX. Культура і цивілізація

Література:

1. Сутність, зміст і функції культури

2. Співвідношення культури і цивілізації

3. Соціальне прогнозування

40002, М. Суми, вул. Роменська, 87

Порядність - це почуття і усвідомлення людиною своєї причетності до долі інших людей та відповідальності за неї. Порядна людина є носієм загальних духовних цінностей: добра, істини, краси, виявляє себе гідною, чесною. Е порядність виявляється у конкретних позитивних вчинках: відповідально­сті за долю інших людей, особистій причетності до суспільного життя.

В історії філософії, у художній літературі відбито такі ду­ховні цінності як порядність , гідність, честь, совість. Так, мі­фологічна література зображує носія цих якостей як людську істоту, що наділена незвичайними здібностями і силою. Герої-напівбоги, уособлення сили, посередники між людьми та бога­ми.

Такими героями вважаються син Зевса і Алкмени - Геракл, син Посейдона та богині землі Геї велетень Антей, син Пелея та морської богині Фетіди - Ахілл та інші.

Взірцями порядності вважаються філософ Сократ, мудрець Солон та інші.

Таким чином, людські цінності не є похідними від предмет­ного світу. Людина, на відміну від тварини, піднімається над природною необхідністю, і світ вічних цінностей стає мірилом її духовного буття. Універсум духовних цінностей не виводиться безпосередньо з конкретних умов існування людини, а є засобом його спрямування у відповідних напрямках.


3. Суспільна свідомість та й рівні

Гранично широким поняттям соціальної філософії є катего­рія "суспільна свідомість". Суспільна свідомість - це сукупність поглядів, уявлень, настроїв, почуттів, ідей, теорій, які відбива­ють суспільне буття.

Подібно тому, що свідомість взагалі є відображенням мате­ріального буття, то суспільна свідомість є відбиттям суспільного буття. Але процес відображення суспільного буття у свідомості людей є досить складним і суперечливим.

У вирішенні проблеми співвідношення суспільної свідомості та суспільного буття слід подолати крайнощі ідеалізму і вуль­гарного матеріалізму. В ідеалістичних системах абсолютизуєть­ся перетворююча роль свідомості. Але ідеалістичні системи по­глядів не дають відповіді на такі, наприклад, запитання: чому за різних умов історичного розвитку суспільна свідомість набу­ває різного змісту? Чому одні і ті ж самі ідеї (політичні, право­ві, технічні, економічні) за різних об'єктивних умов реалізу­ються, а за інших ні?

Щоб відповісти на ці запитання, необхідно враховувати дію не тільки суспільної свідомості , а й дію суспільного буття.

Хибність вульгарного матеріалізму полягає в тому, що він не в змозі відповісти на інше запитання: чому за одних і тих самих об'єктивних умов у людей залишається можливість вибо­ру? Чому в одних і тих самих обставинах одні люди творять нове, а інші його руйнують?

Щоб з'ясувати взаємодію суспільної свідомості і суспільного буття, слід врахувати ряд моментів.

По-перше, суспільна свідомість є адекватним відображен­ням суспільного буття. У даному аспекті саме об'єктивне суспі­льне буття визначає зміст суспільної свідомості. Демокріт, який жив у V ст. до нашої ери, не міг відкрити сучасну науку кібернетику. Для цього не було об'єктивних матеріальних умов бут­тя.

По-друге, суспільна свідомість визначає хід суспільного буття. Історія людської цивілізації свідчить, що тільки те сус­пільство йшло прогресивним шляхом, яке керувалося передо­вими ідеями, планами, програмами.

По-третє, суспільна свідомість у певних умовах абсолютно не залежить від суспільного буття. Люди, які дотримуються певних моральних або релігійних норм, можуть обрати смерть, але не порушити своїх переконань.

Структура суспільної свідомості зумовлюється структурою суспільного буття. За глибиною, повнотою та систематизованістю відображення суспільного буття суспільна свідомість поділя­ється на два рівні: буденну та теоретичну.


Буденна свідомість - це сукупність знань, почуттів, настроїв, що виникають у процесі повсякденного життя. Вона включає в себе емпіричні знання (народну медицину, при­кмети, погоду тощо).

Крім емпіричних знань до буденного рівня свідомості нале­жить суспільна психологія і народна художня творчість (народ­на музика, народні пісні, казки, легенди, анекдоти тощо). Що ж таке теоретична свідомість?

Теоретична свідомість - це система знань, ідей, теорій, що розкриває сутність буття. Теоретичний рівень суспільної свідомості включає в себе всі природничі науки (хімія, фізика, біологія, географія та інші), а також ідеологію.

Ідеологія разом з суспільною психологією виступають дуже важливими елементами суспільної свідомості.

Суспільна психологія являє собою сукупність поглядів , почуттів, емоцій, настроїв, традицій, що виникають під впливом, безпосередніх умов життя людини.

Це чуттєва сторона духовних цінностей людини. Вона відо­бражає об'єктивну дійсність, як правило, в стихійній, несистематизованій формі (пікетування, мітинги, страйки тощо).

Суспільна психологія в певних умовах може приймати фо­рму масової свідомості. Це широка сукупність поглядів, по­чуттів, настроїв, що охоплюють всі елементи соціальної структури суспільства. Існують масова політика, масова ре­лігія, масова музика, масова пісня тощо.

Масовій свідомості протилежна спеціалізована свідомість. Спеціалізована свідомість - це ідеї, теорії, погляди, концеп­ції, що до певного часу відомі лише вузькому колу спеціалі­стів. Так, мистецтво авангардизму (Сальвадор Далі, Казимир Малевич та ін.) довгий час цінувалося лише вузьким колом спеціалістів.

Суспільна психологія суттєво впливає на формування ідео­логії.

Ідеологія - це система ідей, поглядів, теорій, що у логі­чно стрункій формі відображає соціально-економічні і духо­вні умови життя людей. Як свідома, суспільна і діяльна істо­та людина завжди прагне теоретично обґрунтувати вибір мети свого життя і шлях її досягнення. Ідея шляху до мети потребує логічного визначення . А те, що робить будь-яку ідею логічно визначеною, постає як ідеологія. Інколи говорять, що ідеологія - це теоретично оздоблена мрія. Оскільки без мрії людина жити не може, то закономірним буде висновок, що людське буття без ідеології неможливе.

Ідеологія здатна проникати в усі сфери суспільного життя. Тому ми можемо виділити економічну, політичну, правову, мо­ральну, педагогічну, релігійну та інші види ідеологій.


Економічна ідеологія - це система ідей, теорій, поглядів на відносини власності.

Політична ідеологія - теоретичне окреслення практичного шляху реалізації влади певної соціальної сили у суспільстві.

Правова ідеологія логічно обґрунтована система ідей про взаємні обов'язки держави і громадян. Правова ідеологія вирі­шує питання прав і обов'язків людини, свободи слова, свободи совісті, власності, особистої недоторканності тощо.

Ідеологія моралі окреслюс. практичні шляхи захисту сус­пільства від морального розкладу.

Педагогічна ідеологія - система ідей із проблем освіти, со­ціалізації людини.

Релігійна ідеологія торкається сфери потойбічного буття, вирішує проблему суперечності між всемогутністю Божої волі та свободою волі особистості.

Будь-яка ідеологія може бути прогресивною чи реакційною, конструктивною чи деструктивною.

Слід відзначити, що найбільш впливовою з наведених видів є політична ідеологія. Адже політика, завдяки владі, охоплює усі сфери суспільного буття.

Як особливе явище політична ідеологія може бути власніс­тю держави і недержавних утворень, наприклад, політичних партій. Коли та чи інша політична партія, отримавши держав­ну владу, починає використовувати політичну ідеологію у суто власних інтересах, то починається процес ідеологізації суспіль­ства.

Ідеологізація — це духовний процес, в результаті якого ідеологія певної соціальної сили починає проникати в усі сфери суспільного буття, знищуючи інші ідеологічні систе­ми. А коли ідеологія починає панувати, то вона втрачає праце­здатність і приречена на загибель.

Таким чином, ідеологія здатна жити і постійно вдоскона­люватися тільки у взаємодії, конкуренції з іншими видами іде­ологій. Що стосується політичних ідеологій, то тільки та з них буде життєздатною, яка не тільки привабливо показує людям шлях до щастя, а й не менш вагомо підтверджується реальним сьогоденним життям більшості людей.


4. Форми та функції суспільної свідомості

Крім своїх рівнів суспільна свідомість містить у собі певні форми. Різноманітність форм суспільної свідомості обумовлю­ється багатьма чинниками.

По-перше, складністю суспільного буття. Основні сфери су­спільного буття відбиваються відповідними формами суспільної свідомості.

По-друге, способом відображення суспільного буття. Один і той самий об'єкт людина намагається пізнати з різних сторін. Наприклад, відносини між людьми можна розглядати в мора­льному, правовому, політичному, естетичному і навіть у релі­гійному аспектах.

Кожна з форм суспільної свідомості виникає як наслідок суспільних потреб. Так, мораль і мистецтво виникли разом із появою суспільства. Політична та правова свідомість виникають тоді, коли з'являється держава. У наслідок певних потреб ви­никає наука як форма суспільної свідомості.

Яка ж специфіка основних форм суспільної свідомості ?

Політична свідомість — це відображення політичних відносин. Вона є сукупністю ідей, концепцій, поглядів, полі­тичних установок, за допомогою яких обґрунтовуються і втілюються в життя політичні інтереси певних соціаль­них спільностей (класів, політичних партій, націй, дер­жав).

Суттєву роль у .життєдіяльності суспільства відіграє правова свідомість. Право - це система загальнообов'язкових правил поведінки, які встановлюються, гарантуються і зберіга­ються державою з метою регулювання суспільних відносин.

Правова свідомість - це сукупність ідей, теорій, поглядів на юридичні права та норми, що регулюють пове­дінку людей у суспільстві.

Із правосвідомістю тісно пов'язана моральна свідомість. Мораль — сукупність історично обумовлених правил, норм, звичаїв, принципів співжиття і поведінки людей. Мо­ральні норми - це вимоги і заборони, яких повинна дотримува­тись людина.

На відміну від правових норм, корми моралі не закріплені в юридичних законах. Вони спираються на силу громадської ду­мки, виховання, традиції тощо. Структурно мораль включає такі компоненти, як моральна свідомість, моральні відносини і моральна практика. Основним компонентом моралі є голос сові­сті. Не міркування щодо вигоди, не страх, а саме совість визна­чає моральність чи аморальність того чи іншого вчинку.

Загальнолюдська суть моралі була висловлена ще в "золо­тому правилі" давнього мудреця Конфуція : "Ніколи не роби іншому такого, чого ти не хотів би, щоб це зробили тобі". Осно­вними загальнолюдськими нормами моралі вважаються шану­вання людського життя і гідності, шанування іншого способу життя, доброзичливе ставлення до людей, чесність, працелюб­ність, дбайливе ставлення до тварин, до природи тощо.