ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 11.04.2024
Просмотров: 653
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
2) Специфіка фібрилярного білка амілоїду дозволяє виділити al-, аа-, af- і asc1- амілоїдоз.
3)Враховуючи розповсюдження амілоїдозу,
Грануляційна тканина (макро і мікроскопія)
Класифікація ексудативного запалення
Морфологічна характеристика склеромної гранульоми.
Механізми розвитку реакцій гіперчутливості
Порівняльна характеристика критеріїв злоякісності і доброякісності
Диференційні ознаки доброякісних і злоякісних пухлин
1.Пухлини нейроепітеліальної тканини:
Хронічні лейкози лімфоцитарного походження
Некласичні прояви крупозної пневмонії:
Загальні прояви крупозної пневмонії:
Особливості бронхопневмоній залежно від віку хворих:
Морфологічні особливості залежно від виду інфекційного агента:
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Типові патоморфологічні зміни при бронхоектазах:
Патоморфологічна характеристика
Варіанти розвитку емфіземи легень:
1. Легенева (дихальна) недостатність.
3. Хронічна правошлуночкова серцева недостатність.
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Класифікація Клініко-анатомічна класифікація раку легені:
Патоморфологічна характеристика Клініко-морфологічні форми гострої ангіни:
Патоморфологічна характеристика Морфологічні форми езофагіту:
Патоморфологічна характеристика Макроскопічні форми раку стравоходу:
Мікроскопічні форми раку стравоходу:
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика
IV. За морфологічними змінами:
115. Парагрип – визначення, етіологія, патогенез, клініко-морфологічна характеристика, ускладнення.
116. Респіраторно-синцитіальна інфекція – етіологія, патогенез, патоморфологія. Наслідки.
119. Морфологічні особливості пневмонії обумовленої короновірусною інфекцією.
120. Віл інфекція –– визначення, етіологія, патогенез, клініко-морфологічна характеристика.
121. Кір: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
122. Краснуха. Етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, наслідки.
123. Скарлатина: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
124. Поліомієліт: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
125. Дифтерія: етіологія, класифікація, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
123. Скарлатина: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
Скарлатина - це гостре інфекційне захворювання, що характеризується інтоксикацією, типовим висипом і запальними змінами, переважно в зіві.
Етіологія - B - гемолітичний Strept гр. А, частіше хворіють діти від 3 до 10 років.
Місцевий осередок при скарлатині носить назву первинного скарлатинозного афекту, а в поєднанні з регіонарним лімфаденітом - первинного комплексу. Найбільш часта локалізація - зів і мигдалики. Слизова оболонка повнокровна, червона ( "палаючий зів" і "малиновий язик"). Мигдалики яскраво-червоні, соковиті, збільшені - розвивається катаральна ангіна, потім некротична, яка у важких випадках переходить в фібринозно-некротичну. Залежно від тяжкості хвороби некрози можуть поширюватися на м'яке піднебіння, глотку, середнє вухо. Шийні л / в збільшені, повнокровні, з вогнищами некрозів.
Загальні зміни - пов'язані з токсемією і проявляються утворенням точкових висипів на гіперемованій шкірі. Висип з'являється в перші два дні хвороби і покриває всю поверхню тіла за винятком носогубного трикутника.
Мікроскопічно в шкірі виявляються периваскулярні лімфогістіоцитарні інфільтрати, повнокрів'я судин, набряк, ексудація. У поверхневих шарах епітелію - дистрофія, некроз, паракератоз (незавершене зроговіння). Через 3-4 тижні висип зникає і розвивається пластинчасте злущення у вигляді відторгнення рогового шару, особливо там, де роговий шар товстий (долоні).
У внутрішніх органах (печінці, нирках, міокарді) визначається дистрофія і лімфогістіоцитарна інфільтрація, в органах кровотворення - гіперплазія фолікулів.
Ускладнення 1 періоду - токсичного і гнійного характеру.
- заглотковий абсцес,
- отит,
- остеомієліт скроневої кістки,
- лімфаденіт,
- флегмона шиї,
- абсцес мозку,
- гнійний менінгіт.
Виникнення 2 періоду неможливо передбачити, тому що він наступає незалежно від тяжкості 1 періоду. На 2-3 тижні хвороби після світлого проміжку з'являються ознаки повернення хвороби: місцеві і загальні зміни без висипу.
Ускладнення 2 періоду - алергічні:
- гострий або хронічний гломерулонефрит,
- артрит,
- ендокардит,
- васкуліти
До смерті, як правило, призводять захворювання нирок, ревматична хвороба та артрит.
СКАРЛАТИНА
Скарлатина-одна із форм стрептококової інфекції у вигляді гострого інфекційного захворювання з:
-
місцевими запальними змінами зіву
-
Типовим висипом
Етіологія: Збудником є В-гемолітичний стрептокок групи А.
Патогенез:
Передається повітряно-крапельним шляхом,через їжу(молоко),через предмети.
-
Стрептокок фіксується в мигдаликах-лімфаденіт
-
Розповсюдження по лімфатичних шляхах і проникнення в кров
-
Розпад в крові мікробних тіл і алергія на їх антигени.
-
Прояв алергії з боку шкіри,суглобів,нирок,серця,судин.
-
Проникність тканин збільшується—інвазія стрептокока в органи---сепсис
Патологічна анатомія:
«палаючий зів»-повнокрів’я зіву і мигдаликів
Малиновий язик-повнокрів’я язика
Катаральна ангіна-мигдалики збільшені,соковиті
Некротична ангіна-сірі осередки некрозу
Виразки при відторгненні некротичних мас
Лімфаденіт
Дрібнокраплинний висип по всьому тілу(окрім носо-губного трикутника)
Дистрофічні зімни епітелію,паракератоз
В печінці,міокарді,нирках дистрофічні зміни і інфільтрації
В селезінці,лімфоїдній тканині кишечнику гіперплазія В-зон
Мікроскопічно:
Повнокрів’я,осередки некрозу,фібринозне запалення,ланцюжки стрептококів,лейкоцитарна інфільтрація
Характерним є приєднання гломерулонефриту
Ускладнення:
Отит-зниження слуху
Гломерулонефрит-зниження функції нирок
Смерть від токсемії або септичних ускладнень
124. Поліомієліт: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
Поліомієліт (син. епідемічний дитячий параліч, хвороба Гейне-Медіна) – гостре інфекційне захворювання вірусної етіології, збудник якого, потрапляючи в нервову систему, селективно уражає передні роги спинного мозку і рухові ядра стовбура мозку, внаслідок чого виникають мляві паралічі і м’язові атрофії.
Етіологія: поліовіруси сімейства Picornaviridae роду Enterovirus.
Інкубаційний період складає в середньому 17 днів, після чого може розвиватися препаралітична стадія і стадія паралічів. 1)У препаралітичній стадії можна виділити дві фази. Початковими симптомами є лихоманка, нездужання, потім симптоматика нагадує вірусний менінгіт. При непаралітичних формах хворий видужує, перенісши в тій або іншій формі одну або обидві фази препаралітичної стадії. 2)Паралітична стадія.
Спінальна форма. Розвиток паралічу часто починається м’язовими фасцикуляціями, супроводжується вираженим болем у кінцівках. При меншому об’ємі ураження на перший план виступає асиметричний “плямистий” характер паралічів. У вражених кінцівках сповільнюється ріст кісток; при рентгенографії визначаються ознаки остеопороза.
Стовбурова форма (поліоенцефаліт). Спостерігаються лицеві паралічі, паралічі язика, глотки, гортані.
Найбільше при поліомієліті уражається спинний мозок, м’язи нижніх кінцівок. Характерні особливості м’язів уражених вірусом поліомієліту - атонія, арефлексія, «мозаїчність» ураження м’язів, атрофія, розхитаність суглобів.
Ускладнення: деформація хребта та кінцівок і ,як наслідок, інвалідність, пневмонія, міокардит, важкі шлунково -кишкові розлади з кровотечею, виразками, кишкова непрохідність.
Безпосередньою причиною смерті є дихальний параліч унаслідок прямого ураження дихального центру при бульбарній формі або залучення в процес міжреберних м’язів і діафрагми при висхідному паралічі.
ПОЛІОМІЄЛІТ
Поліомієліт - гостре інфекційне захворювання, яке характеризується загальнотоксичними проявами та ураженнями ЦНС по типу млявих периферичних паралічів.
Етіологія. Збудник -ентеровірус (Poliovirus hominis)
Джерелом інфекції є хворі на поліомієліт або вірусоносії. Вірус виділяється зі слизом із носогорла та з калом. Основні шляхи передачі інфекції — фекально-оральний та повітряно-краплинний. Джерелом інфекції можуть бути і харчові продукти, вода, іграшки білизна, стічні та ґрунтові води, забруднені фекаліями хворих
Після перенесеного захворювання залишається стійкий імунітет (утворюються віруснейтралізуючі антитіла).
Патогенез :
-
Зараження вірусом поліомієліту здійснюється рег os (горлові мигдалики).
-
Вірус активно розмножується в кишечнику та регіональних лімфовузлах (ентеральна фаза)
-
Переходить у кров (гематогенна фаза — вірусемія). Гематогенним шляхом по периневральних, лімфатичних, навколосудинних простоках він потрапляє в нервову систему: передні роги спинного мозку, зона ядер черепномозкових нервів, гіпоталамічна ділянка, мозочок тощо; циркулює також і в спинномозковій рідині.
Однак прорив гематоенцефалічного бар'єра та ураження нервової системи спостерігаються лише в 1% заражених, в інших розвивається лише вірусоносійство.
Патологічна анатомія:
Нервові клітини зазнають тяжких змін (вакуолізація, втрата зернистості, зміни форми клітини і ядра, зникнення фібрил і різний ступінь тигролізу аж до повної дегенерації, атрофія клітин). На місці загиблих клітин утворюються нейрофагічні вузлики. Виявляються порушення структури апаратів міжневрального зв'язку — синапсів.
У м'яких мозкових оболонках виявляються запальні зміни, в корінцях — явища периваскулярного набряку.
Загибель третини мотонейронів призводить до млявого паралічу м'язів.
При повному паралічі весь м'яз блідо-жовтого кольору. При частковому ураженні на блідо-жовтому тлі виділяються ділянки рожевого кольору, де збереглася здорова м'язова тканина.
При гістологічному вивченні уражених м'язів виявляється атрофія м'язових волокон, а між ними скупчення жирових клітин ( «жирове переродження»), розростання сполучної тканини, що негативно позначається на скорочувальної функції м'яза.
Трофічні порушення швидко призводять до атрофії і остеопорозу кісток. У важких випадках вони стають з 2-2,5 рази тонше, ніж на здоровій кінцівці. Одночасно з остеопорозом спостерігається відставання росту кісток в довжину.
Усі ці морфологічні зміни пояснюють клінічні прояви поліомієліту:
морфологічні зміни в передніх рогах спинного мозку — поява млявих паралічів у верхніх чи нижніх кінцівках;
зміни в стовбуровому відділі, мозочку та у великих півкулях — паралічі черепномозкових нервів, мозочкові та пірамідні випадіння функцій нервової системи.
Частіше уражується поперековий відділ спинного мозку, потім грудний та шийний. В уражених м'язах зникають волокна, настає атрофія м'язів.
Відновлений період поліомієліту (1—2 міс) характеризується активним репаративним процесом: регенерація потерпілих нервових клітин і відновлення апаратів міжневрональних зв'язків. У стадії залишкових явищ на місці дефекту виникає гліозний рубець або утворюється порожнина.