ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 11.04.2024
Просмотров: 682
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
2) Специфіка фібрилярного білка амілоїду дозволяє виділити al-, аа-, af- і asc1- амілоїдоз.
3)Враховуючи розповсюдження амілоїдозу,
Грануляційна тканина (макро і мікроскопія)
Класифікація ексудативного запалення
Морфологічна характеристика склеромної гранульоми.
Механізми розвитку реакцій гіперчутливості
Порівняльна характеристика критеріїв злоякісності і доброякісності
Диференційні ознаки доброякісних і злоякісних пухлин
1.Пухлини нейроепітеліальної тканини:
Хронічні лейкози лімфоцитарного походження
Некласичні прояви крупозної пневмонії:
Загальні прояви крупозної пневмонії:
Особливості бронхопневмоній залежно від віку хворих:
Морфологічні особливості залежно від виду інфекційного агента:
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Типові патоморфологічні зміни при бронхоектазах:
Патоморфологічна характеристика
Варіанти розвитку емфіземи легень:
1. Легенева (дихальна) недостатність.
3. Хронічна правошлуночкова серцева недостатність.
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Класифікація Клініко-анатомічна класифікація раку легені:
Патоморфологічна характеристика Клініко-морфологічні форми гострої ангіни:
Патоморфологічна характеристика Морфологічні форми езофагіту:
Патоморфологічна характеристика Макроскопічні форми раку стравоходу:
Мікроскопічні форми раку стравоходу:
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика
IV. За морфологічними змінами:
115. Парагрип – визначення, етіологія, патогенез, клініко-морфологічна характеристика, ускладнення.
116. Респіраторно-синцитіальна інфекція – етіологія, патогенез, патоморфологія. Наслідки.
119. Морфологічні особливості пневмонії обумовленої короновірусною інфекцією.
120. Віл інфекція –– визначення, етіологія, патогенез, клініко-морфологічна характеристика.
121. Кір: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
122. Краснуха. Етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, наслідки.
123. Скарлатина: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
124. Поліомієліт: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
125. Дифтерія: етіологія, класифікація, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
Класифікація
1. За типом
* Непаралітичні (менінгеальна, абортивна) * Паралітичні (спінальна, бульбарна)
* Стерта * Безсимптомна |
2. За тяжкістю перебігу
Критерії важкості :
|
3. За перебігом (характером)
* З ускладненнями * З нашаруванням вторинної інфекції * Із загостренням хронічних захворювань |
Небезпечні ускладнення поліомієліту - центральний параліч дихання, параліч ковтальних м'язів, висхідний параліч (запалення нервів спинного і головного мозку). Ці ускладнення часто призводять до смерті. Відновлення паралізованих кінцівок можливо при застосуванні лікувальної гімнастики (час відновлення від півроку до півтора років).
ПОЛІОМІЄЛІТ
Поліомієліт - гостре інфекційне захворювання, яке характеризується загальнотоксичними проявами та ураженнями ЦНС по типу млявих периферичних паралічів.
Етіологія. Збудник -ентеровірус (Poliovirus hominis)
Джерелом інфекції є хворі на поліомієліт або вірусоносії. Вірус виділяється зі слизом із носогорла та з калом. Основні шляхи передачі інфекції — фекально-оральний та повітряно-краплинний. Джерелом інфекції можуть бути і харчові продукти, вода, іграшки білизна, стічні та ґрунтові води, забруднені фекаліями хворих
Після перенесеного захворювання залишається стійкий імунітет (утворюються віруснейтралізуючі антитіла).
Патогенез :
-
Зараження вірусом поліомієліту здійснюється рег os (горлові мигдалики).
-
Вірус активно розмножується в кишечнику та регіональних лімфовузлах (ентеральна фаза)
-
Переходить у кров (гематогенна фаза — вірусемія). Гематогенним шляхом по периневральних, лімфатичних, навколосудинних простоках він потрапляє в нервову систему: передні роги спинного мозку, зона ядер черепномозкових нервів, гіпоталамічна ділянка, мозочок тощо; циркулює також і в спинномозковій рідині.
Однак прорив гематоенцефалічного бар'єра та ураження нервової системи спостерігаються лише в 1% заражених, в інших розвивається лише вірусоносійство.
Патологічна анатомія:
Нервові клітини зазнають тяжких змін (вакуолізація, втрата зернистості, зміни форми клітини і ядра, зникнення фібрил і різний ступінь тигролізу аж до повної дегенерації, атрофія клітин). На місці загиблих клітин утворюються нейрофагічні вузлики. Виявляються порушення структури апаратів міжневрального зв'язку — синапсів.
У м'яких мозкових оболонках виявляються запальні зміни, в корінцях — явища периваскулярного набряку.
Загибель третини мотонейронів призводить до млявого паралічу м'язів.
При повному паралічі весь м'яз блідо-жовтого кольору. При частковому ураженні на блідо-жовтому тлі виділяються ділянки рожевого кольору, де збереглася здорова м'язова тканина.
При гістологічному вивченні уражених м'язів виявляється атрофія м'язових волокон, а між ними скупчення жирових клітин ( «жирове переродження»), розростання сполучної тканини, що негативно позначається на скорочувальної функції м'яза.
Трофічні порушення швидко призводять до атрофії і остеопорозу кісток. У важких випадках вони стають з 2-2,5 рази тонше, ніж на здоровій кінцівці. Одночасно з остеопорозом спостерігається відставання росту кісток в довжину.
Усі ці морфологічні зміни пояснюють клінічні прояви поліомієліту:
морфологічні зміни в передніх рогах спинного мозку — поява млявих паралічів у верхніх чи нижніх кінцівках;
зміни в стовбуровому відділі, мозочку та у великих півкулях — паралічі черепномозкових нервів, мозочкові та пірамідні випадіння функцій нервової системи.
Частіше уражується поперековий відділ спинного мозку, потім грудний та шийний. В уражених м'язах зникають волокна, настає атрофія м'язів.
Відновлений період поліомієліту (1—2 міс) характеризується активним репаративним процесом: регенерація потерпілих нервових клітин і відновлення апаратів міжневрональних зв'язків. У стадії залишкових явищ на місці дефекту виникає гліозний рубець або утворюється порожнина.
Дифтерія: етіологія, класифікація, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
ДИФТЕРІЯ
- гостре інфекційне захворювання,яке характеризується:
-
Фібринозним запаленням у місці первинної фіксації збудника
-
Загальною інтоксикацією,виникає через всмоктування екзотоксину
-
Локальна інфекція (
гематогенне поширення)
Етіологія:
Збудник-паличка дифтерії(коринебактерія).
Джерело зараження-бацилоносії.
Класифікація :
-
дифтерія носоглотки
-локалізована
-поширена
-субтоксична
-токсична
-гіпертоксична
-
дифтерійний круп
-локалізований круп (гортані)
-поширений круп(гортань+трахея )
-низхідний круп (поширення на бронхи)
-
дифтерія носа ,статевих органів ,очей ,шкіри
-
комбінована
Патогенез:
!Екзотоксин збудника пригнічує біосинтез ферментів дихального циклу(паралізує тканинне дихання,змінює холінергічні процеси,порушує синтез катехоламінів,вони накопичуються в тканинах).Діє переважно на:
-
ССС
-
НС
-
Наднирники
-
Дифтерійна паличка розмножується у слизових і виділяє екзотоксин.
-
Екзотоксин викликає некроз епітелію,підвищення проникності судин,набряк тканин і вихід фібриногену з судинного русла.
-
Тромбопластин тканин+фібриноген=фібринозна плівка
Патологічна анатомія:
Мигдалики і зів
-
збільшені ,повнокровні,набряклі,вкриті плівками
-
запалення дифтеритичне
-
епітелій некротизований
-
слизова просочена фібринозним ексудатом з лейкоцитами
Регіонарні лімфовузли шиї
-
Збільшені,повнокровні,з крововиливами
-
Некроз фолікулів
В серці
-
Токсичний міокардит
-
Порожнини розширені в поперечнику
-
М’яз тьмяний,в’ялий,пістрявий з пристінковими тромбами
-
Жирова дистрофія КМЦ
-
Осередки міолізу
!!!Якщо міокардит призводить до гострої серцевої недостатності,то смерть наступає від раннього паралічу серця при дифтерії.
Наслідком міокардиту є кардіосклероз.
В нервовій системі
-Паренхіматозний неврит з розпадом мієліну нервів-язикоглотковий,блукаючий,діафрагмальний
(з часом розвиваються пізні паралічі)
В нирках-некротичний нефроз
В селезінці-гіперплазія В-фолікулів
Дифтерія дихальних шляхів характеризується:
-
Крупозне запалення гортані,трахеї,бронхів з відгортанням фібринозних плівок,які викидаються при кашлі(легко відходять,бо слизова ВДШ і бронхів вислана призматичним і циліндричним епітелієм)-токсин не всмоктується і загальних токсичних проявів немає.
!!!Крупозне запалення гортані при дифтерії-справжній круп.
Якщо розповсюджується на дрібні бронхи-низхідний круп.
Ускладнення:
При застосуванні інкубації трахеї чи трахеотомії-пролежні---гнійний перихондрит хрящів гортані--флегмони---гнійний медіастиніт.
Смерть:
Від асфіксіЇ(спазм гортані при справжньому крупі або закупоркою ДШ плівкою)
Від пневмонії
Від гнійних ускладнень.
!!!При несвоєчасному введенні антитоксичної сироватки смерть наступає від раннього паралічу або пізнього паралічу.
Менінгококова інфекція: етіологія, класифікація, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
Менінгококова інфекція
Гостре інфекційне захворювання,що проявляється трьома формами:
-
Назофарингіт
-
Гнійний менінгіт
-
Менінгококемія
Етіологія:Збудник –менінгокок.
Класифікація :
1. Локалізована форма :
а) менінгококоносійство
б) гострий назофарингіт
2. Генералізована форма
а) менінгококцемія ( типова, блискавична, хронічна)
б) менінгіт
в) менінгоенцефаліт
г) змішана форма ( менінгіт + кокцемія)
3. Рідкі форми :
а) ендокардит
б) артрит
в) пневмонія
г) іридоцикліт
Патогенез:Передається повітряно-краплинним шляхом від хворого або носія.
-
Якщо інвазія збудника відбувається в слизовій носоглотки—менінгококовий назофарингіт
-
При розповсюдженні гематогенним шляхом ,проникає через ГЕБ і фіксується на мозкових оболонках—гнійний менінгіт(гарячка,раптове блювання фонтаном ,що не приносить полегшення)
-
Може викликати сепсис—менінгококемія
(в основі лежить пошкодження судин-бактеріальний шок)
Патологічна анатомія:
Менінгококовий назофарингіт характеризується:
-
Катаральне запалення слизових
-
Гіперемія
-
Набряк задньої стінки глотки
-
Гіперплазія лімфатичних фолікулів
Менінгококовий менінгіт:
-
Мозкові оболонки повнокровні
-
Просякання серозним ексудатом(пізніше стає гнійним)
-
Розповсюдження гнійного ексудату по півкулях мозку і утворення «зеленого чепця-шапочки»
-
Розвиток гнійного епендиміту
-
Піоцефалія
Мікроскопічно:
-
Судини мозкових оболонок повнокровні
-
Субарахноїдальний простір розширений ,в гнійному ексудаті з нитками фібрину
-
З оболонок процес переходить на тканину мозку—менінгоенцефаліт
-
Гідроцефалія—атрофія мозку
(4 шлуночок облітерується нитками фібрину і не циркулює ліквор)
Менінгококемія характеризується:
-
Ураження мікроциркуляторного русла(васкуліт,некроз)
-
Шкіряний висип(геморагічний на сідницях,нижніх кінцівках,повіках)
-
Зміни суглобів(гнійний артрит)
-
Зміни судинної оболонки ока(гнійний іридоцикліт або увеїт)
-
Зміни наднирників(масивні геморагії-синдром Уотерхауса-Фридериксена)
-
нирок(некротичний нефроз)
-
перикарду
Смерть через:
-
Набухання мозочку з уклиненням мигдаликів мозочка у потиличний отвір і защемлення довгастого мозку
-
Від менінгоенцефаліту,гнійного епендиміту
-
Від загальної церебральної кахексії(гідроцефалія+атрофія)
-
бактеріального шоку
-
ниркової недостатност
-
септикопіемії
-
гнійного менінгіту.
Менінгококова інфекція – гостре антропонозне інфекційне захворювання, спричинене менінгококом – Neisseria meningitidis.
Класифікація менінгококової інфекції.
І. Локалізовані форми:
-
менінгококоносійство;
-
менінгококовий назофарингіт.
ІІ. Генералізовані форми:
-
менінгіт;
-
менінгоенцефаліт;
-
менінгококемія;
-
змішана форма (менінгіт +менінгококемія).
ІІІ. Рідкісні форми (без ураження мозку і мозковихоболонок):
-
менінгококовий ендокардит;
-
менінгококовий артрит (синовіт,поліартрит);
-
менінгококова пневмонія;
-
менінгококовий іридоцикліт;
-
менінгококовий отит.
-Гострий назофарингіт характеризується катаральним запаленням глотки та слизових оболонок носа і проявляється набряком та гіперемією, значним утворенням серозного або слизистого ексудату.