ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 11.04.2024
Просмотров: 705
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
2) Специфіка фібрилярного білка амілоїду дозволяє виділити al-, аа-, af- і asc1- амілоїдоз.
3)Враховуючи розповсюдження амілоїдозу,
Грануляційна тканина (макро і мікроскопія)
Класифікація ексудативного запалення
Морфологічна характеристика склеромної гранульоми.
Механізми розвитку реакцій гіперчутливості
Порівняльна характеристика критеріїв злоякісності і доброякісності
Диференційні ознаки доброякісних і злоякісних пухлин
1.Пухлини нейроепітеліальної тканини:
Хронічні лейкози лімфоцитарного походження
Некласичні прояви крупозної пневмонії:
Загальні прояви крупозної пневмонії:
Особливості бронхопневмоній залежно від віку хворих:
Морфологічні особливості залежно від виду інфекційного агента:
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Типові патоморфологічні зміни при бронхоектазах:
Патоморфологічна характеристика
Варіанти розвитку емфіземи легень:
1. Легенева (дихальна) недостатність.
3. Хронічна правошлуночкова серцева недостатність.
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Класифікація Клініко-анатомічна класифікація раку легені:
Патоморфологічна характеристика Клініко-морфологічні форми гострої ангіни:
Патоморфологічна характеристика Морфологічні форми езофагіту:
Патоморфологічна характеристика Макроскопічні форми раку стравоходу:
Мікроскопічні форми раку стравоходу:
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика
IV. За морфологічними змінами:
115. Парагрип – визначення, етіологія, патогенез, клініко-морфологічна характеристика, ускладнення.
116. Респіраторно-синцитіальна інфекція – етіологія, патогенез, патоморфологія. Наслідки.
119. Морфологічні особливості пневмонії обумовленої короновірусною інфекцією.
120. Віл інфекція –– визначення, етіологія, патогенез, клініко-морфологічна характеристика.
121. Кір: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
122. Краснуха. Етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, наслідки.
123. Скарлатина: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
124. Поліомієліт: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
125. Дифтерія: етіологія, класифікація, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
*Доброякісна гемангіоперицитома – пухлина з кровоносних судин (хаотично розташованих капілярів) з переважною локалізацією в шкірі та міжм’язових прошарках.
-
Гломусна пухлина(гломус ангіома) – складається з щілиноподібних судин, висланих ендотелієм і оточених муфтами з епітеліоїдних (гломусних) клітин.
-
Доброякісні пухлини з лімфатичних судин:
-
Лімфангіома - побудована з лімфатичних судин, які хаотично розростаються в різних напрямках і утворюють вузол, або дифузне потовщення органа (в язику – макроглосія, в губі – макрохейлія).
-
Доброякісні пухлини з синовіальних оболонок:
-
Доброякісна синовіома – виникає з синовіальних елементів сухожиль. Побудована з великих поліморфних клітин, розташованих у вигляді альвеол і багатоядерних гігантських клітин (гігантома).
-
Доброякісні пухлини з мезотеліальної тканини:
-
Доброякісна мезотеліома – пухлина у вигляді вузла в серозних оболонках (плеврі) і за своєю будовою подібна фібромі (фіброзна мезотеліома).
-
Доброякісні пухлини з кісткової тканини:
-
Остеома – розвивається як в трубчастих, так і губчастих кістках, частіше в кістках черепа.
-
Доброякісна остеобластома – складається з дрібних остеоїдних і частково обвапнених кісткових балок, які анастомозують між собою (остеоїд-остеома).
-
Хондрома – виникає з гіалінового хряща.
Варіанти:
*екхондрома – локалізується в периферичних відділах кістки.
*енхондрома – в центральних відділах кістки.
Критерії доброякісності пухлини:
Доброякісні пухлини |
|
|
|
|
|
|
|
Мезенхімальні пухлини – пухлини, які ростуть із тканин, похідних мезенхіми: сполучна, жирова, м¢язова, судинна, кісткова, хрящова тканини, синовіальні та серозні оболонки. Ці пухлини не мають органної специфічності, зустрічаються рідше, ніж епітеліальні пухлини.
Доброякісні пухлини зі сполучної тканини:
фіброма (тверда, м¢яка) – зустрічається в шкірі, матці, яєчниках, кінцівках ( всюди де є сполучна тканина), росте повільно, експансивно;
фіброзна гістіоцитома, або дерматофіброма, – зустрічається в шкірі, підшкірній клітковині;
фіброматози (десмоїд), які мають місцево-деструюючий інфільтративний ріст, але не дають метастазів, виникають за ходом фасцій, апоневрозів.
Доброякісні пухлини з жирової тканини:
ліпома (фіброліпома, ангіоліпома, мієлоліпома),
гібернома – пухлина з бурого жиру.
Доброякісні пухлини з м’язів:
лейоміома – пухлина з гладеньких м¢язів, частіше зустрічається в матці;
рабдоміома – пухлина з поперечно-смугастих м¢язів, зустрічається переважно у дітей; зернисто-клітинна пухлина, або пухлина Абрикосова, локалізується в язиці, шкірі, стравоході.
Доброякісні пухлини з судин:
гемангіоми, до яких відносять капілярну ангіому, кавернозну ангіому, гломусну ангіому (пухлина Барре–Массона) – зустрічаються на пальцях стопи або кисті; доброякісну гемангіоперицитому; лімфангіоми.
Пухлини синовіальної оболонки
представлені синовіомами, які більшість авторів відносять до злоякісних незалежно від морфологічної будови.
Серед пухлин мезотеліальної тканини частіше зустрічається фіброзна мезотеліома.
До пухлин кісток відносять губчасту та компактну остеоми, доброякісні остеобластоми, остеоїд-остеома.
Пухлини з хрящової тканини – хондроми бувають двох варіантів: екхондроми та енхондроми, а також доброякісні хондробластоми.
Етіологія пухлин. Передпухлинні (передракові) стани та зміни.
Передракові стани
Фонові зміни |
Власне передпухлинні осередки |
|
|
Також виділяють:
Облігатний передрак - той, який майже завжди завершується розвитком рака, частіше пов'язаний зі спадковою схильністю. Це природжений поліпоз товстої кишки, пігментна ксеродерма, нейрофіброматоз (хвороба Реклінгхаузена), нейробластома сітківки ока та ін.
Факультативний передрак – гіперпластично-диспластичні процеси, а також деякі дисембріопзазії.
Вірусна етіологія пухлин, приклади, клінічне значення етіології для профілактики пухлин, приклади.
Онкогенні віруси- ті ,що здатні перетворювати нормальну клітину на пухлинну)
можуть бути
-
ДНК/РНК вірусами
-
Екзогенні
-
-герпесоподібний вірус Епстайна –Бар »лімфома Беркіта
-
вірус герпесу»рак шийки матки
-
вірус гепатиту В»рак печінки
-
Ендогенні(в звичайних умовах складають частину геному,але за певних умов здатні перетворювати клітину на пухлину)
Суть вірусіндукованого канцерогенезу зводиться до того, що онкогенні віруси вносять в інфіковану клітину свій геном, до складу якого входить трансформуючий ген – вірусний онкоген. Продукт його діяльності (онкобілок) розпочинає трансформацію клітини й підтримує її в трансформованому вигляді.
Профілактика вірус індукованих пухлин має на меті максимальну активацію та підтримку імунної системи
-
імуностимулятори
-препарати тимусу та їх синтетичні аналоги
-інтерферони
-рекомбінантний людський інтерлейкін-2
-рослинні препарати (ехінацея,жень-шень)
Хімічний канцерогенез, етапи канцерогенезу, які молекулярні механізми можуть бути задіяні в формуванні пухлини.
Хімічний канцерогенез - складний багатоступінчастий процес утворення пухлини, що відбувається під тривалим впливом хімічних речовин - канцерогенів, в основі якого лежить ураження генів і епігенетичні зміни.
Хімічні канцерогени
-
поліциклічні ароматичні вуглеводи (ПАВ);
-
ароматичні азосполуки
-
ароматичні аміносполуки
-
нітрозо сполуки та нітраміни;
-
металів, металоїдів та неорганічних солей
Ендогенні
Метаболіти триптофану та тирозину
Етапи канцерогенезу
1.Ініціація – це швидкі, незворотні, спадкові зміни гено- типу нормальної соматичної клітини, що відбувають- ся при дії нелетальної дози канцерогену (ініціатора).
2.Промоція – стимуляція проліферації трансформо- ваних клітин та закріплення існуючих мутацій в наступних поколіннях.
3.Прогресія – виникнення додаткових змін у структурі генома, що призводять до появи пухлини, яку ми виявляємо морфологічно, та, яка має властивості інвазійного росту та метастазування.
Генетичні структурні компоненти клітини, що залучені до канцерогенезу
-
Протоонкогени
-
гени-супресори
-
мутаторні гени
Молекулярні механізми
-
точкові мутації»вплив на гени-супресори +активація протоонкогенів
-
рекомбінації генів »активація протоонкогенів
-Делеція
-Ампліфікація
-Транслокація
-Метилування днк
-
інактивація мутаторних генів
Напівзлоякісні пухлини, приклади, морфологічна характеристика.
Напівзлоякісні пухлини – це пухлини, які мікроскопічно мають будову зрілих, але клінічно можуть давати рецидиви, рідше, метастази (десмоїд, фіброма носоглотки, метастазуюча лейоміома). Всі пухлини головного мозку в силу своєї локалізації вважаються потенційно злоякісними (напівзлоякісними).
Місцеводеструктуючі пухлини (раніше їх називали "потенційно злоякісними", "напівзлоякісними") за морфологічними ознаками є доброякісними, але за інфільтративним ростом та клінічним перебігом (з частими рецидивами) більше схожі на злоякісні. До них належать:
-
десмоїдна фіброма (агресивний фіброматоз), які незалежно від розмірів пухлини деякі автори називають фібросаркомою І стадії
-
фіброма носоглотки
-
міжм'язові ліпоми, що дифузно інфільтрують сусідні тканини і рецидивують
-
гігантоклітинні пухлини
-
гемангіоендотеліоми
-
аденоми бронхів.
Десмоїд (десмоїдна фіброма) – сполучнотканинне утворення, що мікроскопічно нагадує фіброму, однак, характеризується інфільтративним ростом. Як правило, зустрічається у жінок після пологів. Розрізняють:
-
абдомінальний десмоїд
-
екстраабдомінальний десмоїд (синонім – агресивний фіброматоз; локалізується у зоні фасцій і апоневрозів, відрізняється швидким інфільтративним ростом, часто рецидивує та малігнізується).
Макроскопічно: побудована з щільної волокнистої сполучної тканини, має щільну або щільнувату консистенцію, росте у вигляді окремих вузлів. На розрізі тверда фіброма білувато-перламутрового кольору.
Мікроскопічно: сполучнотканинні (колагенові) волокна, які щільно прилягають одне до одного, не залишаючи між ними проміжків. В одному полі зору мікроскопа можна бачити різноманітне (хаотичне) направлення волокон так, що одні волокна мають повздовжній напрямок, другі – поперечний, треті – косий. Між окремими волокнами можуть знаходитись окремі стиснуті фібробласти. Окремі сполучнотканинні волокна набряклі, гомогенні, інколи вони ніби зливаються разом.
Доброякісна метастазуюча лейоміома матки (ДМЛ) – рідкісна патологія, що відноситься до доброякісних пухлин і діагностується у жінок оперованих з приводу лейоміоми матки, або які мають цю пухлину на момент обстеження. ДМЛ частіше зустрічається у жінок пізнього репродуктивного та пременопаузального віку, частіше з ураженням легень, хоча описані і інші локалізації метастазів. Цю патологію об`єднує тривалий безсимптомний перебіг, повільний ріст, скудність клінічних проявів до появи ускладнень або порушень бронхіальної прохідності.
Макроскопічно: пухлина, як правило, представлена щільними вузлами в легенях або інших органах різного розміру, сіро-білого кольору, слоїстої структури.
Мікроскопічно: пухлина представлена численними пучками гладком`язових клітин з ділянками фіброза і гіаліноза строми. При цьому відмічається певний поліморфізм елементів пухлини, однак численні мітози відсутні, не визначаються ознаки малігнізації.
Які класифікації пухлин ви знаєте? Наведіть приклади.
Пухлини поділяють на:
-
доброякісні
-
злоякісні.
Існує декілька класифікацій пухлин, серед них виділяють дві основні – TNM і гістогенетичну.
Класифікація TNM
T – tumor (пухлина). Відповідає певному розміру та величині первинної пухлини.