ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 11.04.2024
Просмотров: 689
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
2) Специфіка фібрилярного білка амілоїду дозволяє виділити al-, аа-, af- і asc1- амілоїдоз.
3)Враховуючи розповсюдження амілоїдозу,
Грануляційна тканина (макро і мікроскопія)
Класифікація ексудативного запалення
Морфологічна характеристика склеромної гранульоми.
Механізми розвитку реакцій гіперчутливості
Порівняльна характеристика критеріїв злоякісності і доброякісності
Диференційні ознаки доброякісних і злоякісних пухлин
1.Пухлини нейроепітеліальної тканини:
Хронічні лейкози лімфоцитарного походження
Некласичні прояви крупозної пневмонії:
Загальні прояви крупозної пневмонії:
Особливості бронхопневмоній залежно від віку хворих:
Морфологічні особливості залежно від виду інфекційного агента:
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Типові патоморфологічні зміни при бронхоектазах:
Патоморфологічна характеристика
Варіанти розвитку емфіземи легень:
1. Легенева (дихальна) недостатність.
3. Хронічна правошлуночкова серцева недостатність.
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Класифікація Клініко-анатомічна класифікація раку легені:
Патоморфологічна характеристика Клініко-морфологічні форми гострої ангіни:
Патоморфологічна характеристика Морфологічні форми езофагіту:
Патоморфологічна характеристика Макроскопічні форми раку стравоходу:
Мікроскопічні форми раку стравоходу:
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика
IV. За морфологічними змінами:
115. Парагрип – визначення, етіологія, патогенез, клініко-морфологічна характеристика, ускладнення.
116. Респіраторно-синцитіальна інфекція – етіологія, патогенез, патоморфологія. Наслідки.
119. Морфологічні особливості пневмонії обумовленої короновірусною інфекцією.
120. Віл інфекція –– визначення, етіологія, патогенез, клініко-морфологічна характеристика.
121. Кір: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
122. Краснуха. Етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, наслідки.
123. Скарлатина: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
124. Поліомієліт: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
125. Дифтерія: етіологія, класифікація, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
-
Атеросклероз артерій кишечника (кишкова форма) – ускладненюється тромбозом, здебільше закінчується гангреною.
-
Атеросклероз артерій нижніх кінцівок
- частіше уражаються артерії стегна
- тривалий час перебігає безсимптомно завдяки розвитку колатералей.
- при декомпенсації розвиваються атрофічні зміни м'язів, похолодання кінцівки, з'являються характерні болі під час ходи (переміжна кульгавість)
- може ускладнитися тромбозом, тоді розвивається гангрена кінцівки.
Ускладнення атеросклерозу. Найчастіше це:
-
інфаркт міокарда
-
інсульт головного мозку
-
гангрена кишечника або нижніх кінцівок
-
хронічна ІХС
-
розрив аневризми аорти з кровотечою
Гіпертонічна хвороба. Визначення. Фактори ризику, патогенез.
Гіпертонічна хвороба- хронічне захворювання основною клінічною ознакою якої є тривале і стійке підвищення артеріального тиску.
Гіпертонічна хвороба виникає під впливом емоційного, нервового напруження, спадкового фактору, надмірного вживання кухонної солі. Хворіють частіше чоловіки у другій половині життя.
Патогенез
Фактори розвитку хвороби- 1.нервові 2.рефлекторні 3.гормональні 4.ниркові 5.спадкові.
Психоемоційна напруга призводить до виснаження центрів судинної регуляції із залученням в механізм нервових і гуморальних факторів.
Серед рефлекторних факторів враховують виключення депресорних впливів каротидного синуса та дуги аорти і активацію симпатичної нервової системи.
Серед гормональних факторів посилення пресорних впливів гіпофізарно-діенцефальної області, надмірне виділення катехоламінів ,активація ренін-гіпертензивної системи внаслідок ішемії нирок.
Головне значення надається нирковому факторові-(екскреція натрію і води, секреція реніну, кінінів і простагландинів)-один з основних механізмів регуляції тиску.
В залежності від активності пресорних систем розрізняють:
1.Вазоконстрикторну гіпертензію-висока акивність реніну в плазмі крові.
2.Гіперволемічну гіпертензію- низька активність реніну.
Рівень тиску також залежить від активності депресорних систем(кінінової, простагландинової) що приймають участь в екскреції натрію і води.
«Феномен перемикання никри»- обовязковою умовою хронічної артеріальної гіпертензії стає зміщення кривої залежності видільної функції нирок від величини систолічного артеріального тиску в бік більш її високих значень. Це супроводжується скороченням приносних артеріол, гальмуванням роботи протиточно-множинної системи нирок , посиленням реабсорбції водив в дистальних канальця.
Важливу роль в розвитку хвороби відіграють спадкові фактори, що включають детерміновані екскреторні та інкреторні функції нирок, які регулюють артеріальний тиск.
«Мембранна теорія» первинної гіпертензії- первинною ланкою в генезі есенціальної гіпертензії є генетичний дефект клітинних мембран за відношенням до регуляції розподілу внутрішньоклітинного кальцію ,що призводить до: 1.зміни скорочувальних властивостей гладких мязів судин 2. посилення виділення медіаторів нервовими закінченнями 3. посилення впливів периферичної симпатичної нервової системи, це в свою чергу викликає скорочення артеріол і потім артеріальну гіпертензію.
Гіпертонічна хвороба. Визначення, класифікація, морфологічні особливості, наслідки.
Гіпертонічна хвороба (первинна, або есенційна гіпертензія, хвороба високого артеріального тиску) — хронічне захворювання, основною клінічною ознакою якого є тривале і стійке підвищення артеріального тиску – систолічного вище 140 мм рт ст, діастолічного вище 90 мм рт ст
Етіологія. Гіпертонічна хвороба – це поліетіологічна хвороба, яка виникає внаслідок взаємодії шкідливих чинників зовнішнього середовища (факторів ризику) і генетичних (спадкових) чинників.
Чинники ризику: похилий і старечий вік, обтяжена спадковість, психоемоційні стреси, ожиріння, надмірне споживання кухонної солі, зловживання алкоголем, тютюнопаління, низька фізична активність.
-
Есенціальна гіпертензія – реєструється у 90-95% усіх випадків, причини не з'ясовані.
-
Вторинна гіпертензія – розвивається внаслідок супутніх патологій таких як,
Ниркові:
-
Гострий гломерулонефрит
-
Хронічна хвороба нирок
-
Полікістоз нирок
-
Стеноз ниркової артерії
-
Васкуліт нервових судин
-
Ренінпродукувальні пухлини
-
Ендокринна
-
Гіперфункція надниркових залоз
Ендокринні:
-
Феохромоцитома
-
Акромегалія
-
Гіпотиреоз
-
Гіпертиреоз
-
Індукована вагітністю (прееклампсія)
Серцево-судинні
-
Коарктація аорти
-
Вузликовий поліартеріїт
-
Збільшення ОЦК
-
Збільшення серцевого викиду
-
Ригідність аорти
Нейрогенна:
-
Психогенний стрес
-
Підвищений внутрішньочерепний тиск
-
Синдром апное уві сні
-
Гострий стрес, включаючи оперативні втручання
Патогенез гіпертонічної хвороби.
В механізмі розвитку гіпертонічної хвороби приймають участь ряд факторів:
-
нервовий - виснаження центрів судинної регуляції із залучанням в патогенетичний механізм рефлекторних і гуморальних факторів;
-
рефлекторні - можливе виключення депресорних впливів каротидного синусу та дуги аорти, активацію симпатичної нервової системи;
-
гормональні - посилення пресорних впливів гіпофізарно-діенцефальної області (гіперплазія клітин задньої та передньої часток гіпофіза), надмірне виділення катехоламінів (гіперплазія мозкової речовини надниркових залоз) і активація РААС внаслідок зростаючої ішемії нирок (гіперплазія і гіпергранулярність клітин юкста-гломерулярного апарату, атрофія інтерстиційних клітин мозкової речовини нирок);
-
нирковий – знижена екскреція нирками натрію і води, підвищена секреція ними реніна, кінінів і простагландинів
-
спадкові
Гіпертанічна хвороба – визначення, патоморфологічна характеристика стадій розвитку.
Гіпертонічна хвороба (первинна, або есенційна гіпертензія, хвороба високого артеріального тиску) — хронічне захворювання, основною клінічною ознакою якого є тривале і стійке підвищення артеріального тиску – систолічного вище 140 мм рт ст, діастолічного вище 90 мм рт ст
Стадії гіпертонічної хвороби.
Перебіг ГХ може бути злоякісним та доброякісним
При злоякісному перебігу домінують прояви гіпертонічного кризу
-
Спазм артеріоли - гофрованість та деструкція базальної мембрани ендотелію, своєрідне розташування його у вигляді частоколу
-
Плазматичне просякання або фібриноїдний некроз стінки артеріоли
-
Тромбоз
-
Розвиваються інфаркт і крововиливи
При доброякісному перебігу наступні стадії:
-
Доклінічна - тимчасове підвищення кров'яного тиску (транзиторна гіпертензія).
-
гіпертрофію м'язового шару і еластичних структур артеріол і дрібних артерій,
-
морфологічні ознаки спазму артеріол або більш глибокі їх зміни у випадках гіпертонічної кризи;
-
помірна компенсаторна гіпертрофія лівого шлуночка серця;
-
Стадія розповсюджених змін артерій - період стійкого підвищення АТ.
-
Зміни артеріол — проявляються плазматичним просочуванням і гіалінозом, або артеріолосклерозом.
Плазматичне просочування артеріол і дрібних артерій розвивається в зв'язку з гіпоксичним пошкодженням стінки, до якого веде спазм судин. Елементи деструкції стінки судин, білки та ліпіди, що просочують стінку, резорбуються за допомогою макрофагів, розвивається гіаліноз артеріол, або артеріолосклероз. Аналогічні зміни з'являються і в дрібних артеріях м'язового типу. Найбільш часто плазматичному просочуванню і гіалінозу підлягають артеріоли нирок, головного мозку, підшлункової залози, кишечника, сітківки ока та ін.
-
Зміни артерій еластичного, м'язово-еластичного і м'язового типу представлені еластофіброзом та атеросклерозом. Еластофіброз— це гіперплазія і розщеплення внутрішньої еластичної мембрани, які виникають компенсаторно у відповідь на стійке підвищення АТ, Склероз- розростання сполучної тканини між розщепленими мембранами.
При стійкій і тривалій артеріальній гіпертонії розвивається атеросклероз.
Атеросклеротичні зміни судин при ГХ мають більш розповсюджений характер і «спускаються» до артерій м'язового типу; при гіпертонії фіброзні бляшки розташовуються циркулярно, а не сегментарно, що призводить до більш різкого звуження просвіту судин. Еластофіброз і стенозуючий атеросклероз різко виражені в артеріях серця, нирок, мозку, сонних і хребетних артеріях.
-
Гіпертрофія міокарда, маса серця досягає 900—1000 г, а товщина стінки лівого шлуночка — 2—3 см.
-
Ексцентрична гіпертрофія серця через гіпоксію→ некробіотичні та дистрофічні зміни м’язових волокон, → міогенне розширення порожнин гіпертрофованого серця.
-
Гіпертонічний кардіосклероз через зміни в інтрамуральній нервовій системі → дифузний дрібноосередковий кардіосклероз
3) Стадія вторинних змін органів в зв'язку із змінами артерій і розладом внутрішньоорганного кровообігу - такі зміни можуть з'являтися
-
швидко в зв'язку із спазмом, тромбозом → плазматичним просочуванням або фібриноїдним некрозом стінки органа→ крововилив або інфаркт.
-
повільно на основі артеріоло-і атеросклеротичної оклюзії судин, що веде до атрофії паренхіми та склерозу органів.
Гіпертанічна хвороба – визначення, характеристика клініко-морфологічних форм.
Гіпертонічна хвороба (первинна, або есенційна гіпертензія, хвороба високого артеріального тиску) — хронічне захворювання, основною клінічною ознакою якого є тривале і стійке підвищення артеріального тиску – систолічного вище 140 мм рт ст, діастолічного вище 90 мм рт ст.
Клініко-анатомічні форми гіпертонічної хвороби.
1.Серцева форма (ІХС)
2.Мозкова форма (цереброваскулярні захворювання)
3.Ниркова форма
4.Змішана
1.Морфологічні прояви серцевої форми гіпертонічної хвороби. Серцева форма гіпертонічної хвороби, складає сутність ІХС.
-
гостра ІХС морфологічно проявляється ішемічною дистрофією міокарда та інфарктом міокарда;
-
хронічна ІХС — кардіосклерозом (дифузним дрібноосередковим і післяінфарктним великоосередковим), який в ряді випадків ускладнюється хронічною аневризмою серця.
2. Мозкова форма складає суть цереброваскулярних захворювань, обумовлених довготривалими спазмами і гіпоксією.
-
Зміни мозку. Внаслідок гіпоксії розвивається дистрофія і некроз нейронів з наступною проліферацією у вогнищах спустошення елементів глії. Ці зміни ведуть до розвидку енцефалопатії – зниження інтелекту, затруднене набування нових знань.
-
Зміни в артеріолах головного мозку.
1.спазм артеріол
2.плазматичне просочування їх стінок
3.фібриноїдне набухання
4.гіаліноз судин
5.периваскулярний набряк і поодинокі дрібні геморагії
-
транзиторна ішемія головного мозку являє собою судинні розлади (спазм артеріол, плазматичне просочування їх стінок, периваскулярний набряк і поодинокі дрібні геморагії) та осередки зміненої мозкової тканини (набряк, дистрофічні зміни груп клітин). Ці зміни оборотні; на місці дрібних геморагій можуть виявлятися периваскулярні відкладання гемосидерину.
-
Гематома мозку при геморагічному інсульті, знаходять виражену альтерацію стінок артеріол та дрібних артерій з утворенням мікроаневризм і розривом їх стінок. У місці крововиливу тканина мозку руйнується, утворюється порожнина, яка заповнюється згустками крові та розм'якшеною тканиною мозку (червоне розм'якшення мозку).
-
Ішемічний інфаркт виглядає як осередок сірого розм'якшення мозкової тканини. При мікроскопічному дослідженні серед некротизованих мас знаходять загиблі нейрони.