ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 11.04.2024
Просмотров: 698
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
2) Специфіка фібрилярного білка амілоїду дозволяє виділити al-, аа-, af- і asc1- амілоїдоз.
3)Враховуючи розповсюдження амілоїдозу,
Грануляційна тканина (макро і мікроскопія)
Класифікація ексудативного запалення
Морфологічна характеристика склеромної гранульоми.
Механізми розвитку реакцій гіперчутливості
Порівняльна характеристика критеріїв злоякісності і доброякісності
Диференційні ознаки доброякісних і злоякісних пухлин
1.Пухлини нейроепітеліальної тканини:
Хронічні лейкози лімфоцитарного походження
Некласичні прояви крупозної пневмонії:
Загальні прояви крупозної пневмонії:
Особливості бронхопневмоній залежно від віку хворих:
Морфологічні особливості залежно від виду інфекційного агента:
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Типові патоморфологічні зміни при бронхоектазах:
Патоморфологічна характеристика
Варіанти розвитку емфіземи легень:
1. Легенева (дихальна) недостатність.
3. Хронічна правошлуночкова серцева недостатність.
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Класифікація Клініко-анатомічна класифікація раку легені:
Патоморфологічна характеристика Клініко-морфологічні форми гострої ангіни:
Патоморфологічна характеристика Морфологічні форми езофагіту:
Патоморфологічна характеристика Макроскопічні форми раку стравоходу:
Мікроскопічні форми раку стравоходу:
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика
IV. За морфологічними змінами:
115. Парагрип – визначення, етіологія, патогенез, клініко-морфологічна характеристика, ускладнення.
116. Респіраторно-синцитіальна інфекція – етіологія, патогенез, патоморфологія. Наслідки.
119. Морфологічні особливості пневмонії обумовленої короновірусною інфекцією.
120. Віл інфекція –– визначення, етіологія, патогенез, клініко-морфологічна характеристика.
121. Кір: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
122. Краснуха. Етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, наслідки.
123. Скарлатина: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
124. Поліомієліт: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
125. Дифтерія: етіологія, класифікація, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
Ускладнення: токсико-інфекційний шок, гнійні ускладнення, дисбактеріоз при неправильному лікуванні.
Сальмонельоз — це кишкова інфекція, зумовлена сальмонелами, що належить до групи антропозоонозів і характеризується переважним ураженням тонкого кишечника.
Етіологія: Збудниками сальмонельозів можуть бути бактерії сімейства Enterobactericae роду Salmonellae. Найчастіше збудниками сальмонельозів є Salmonella typhimurium, Salmonella enteriditis (Gartneri) та Salmonella cholerae suis. Зараження відбувається аліментарним шляхом. Джерелом зараження можуть бути хворі люди і носії, а також м’ясо худоби і птахів при недотриманні правил забою тварин і зберігання м’яса, курячі яйця.
Патоморфологія окремих форм:
1) Інтестинальна, або токсична форма — розвивається, в основному, при харчовому отруєнні. Для неї характерна картина найгострішого гастроентериту, який призводить до різкого зневоднення організму. Захворювання схоже з холерою, тому його називають «домашня холера».
2) Септична форма — характеризується тим, що при незначно виражених змінах у тонкій кишці (гіперемія, набряк, гіперплазія лімфатичного апарату) має місце гематогенна генералізація збудника з утворенням у багатьох органах (легенях, головному мозку тощо) метастатичних гнійників.
3) Черевнотифозна форма — нагадує черевний тиф. Збудниками є Salmonella paratyphi A i Salmonella paratyphi B. В кишках, лімфовузлах, селезінці розвиваються зміни, подібні до таких при черевному тифі, але слабше виражені. Кишкові ускладнення при черевнотифозній формі зустрічаються рідко.
Ускладнення: колапс, інфекційно-токсичний шок, гостра ниркова недостатність, тромбогеморагічний синдром, токсична енцефалопатія, набряк мозку, набряк легень, кровотечі, перфорації, порушення функції печінки, рестриктивний гастрит. Кровотечі і перфорації зазвичай виникають на 3-4 тиждень.
Дизентерія: визначення, етіологія патоморфологія місцевих та загальних змін, ускладнення та причини смерті.
Дизентерія (також, червона (кровава) дизентерія)– гостре кишкове інфекційне захворювання з переважним ураженням товстої кишки (прямої і сигмоподібної) і явищами інтоксикації. Антропоноз. Шлях зараження – фекально-оральний. Збудник – Shigella.
Патогенез: витримують дію шлункового соку потрапляють у товсту кишку, зокрема дистальний відділ ободової захоплюються М-клітинами епітелію шигели розмножуються всередині цих кл., виходять у власну пластину слизової захоплюються макрофагами викликають їх апоптоз запалення ушкодж. Поверхневого епіт. із просвіту шигели потрапляють у базолатеральну мембр. колоноцитів.
Зміни: а) загальні; б) місцеві.
Загальні зміни:
-
Селезінка незначно збільшена, лімфоїдні кл. гіперплазовані.
-
Серце – жирова дистрофія.
-
Печінка – жирова дистрофія, дрібноосередкові некрози.
-
Нирки – некроз епітелію канальців.
-
Вапнові метастази і утворення мікро- і макролітів.
-
Лімфаденіт (регіонарних лімф. вузлів) з явищами мієлоїдної метаплазії
Стадіїї місцевих змін:
-
Катарального коліту (2-3 дні): Макро-: просвіт кишки зменшений внаслідок спазму, слизова гіперемована, набрякла, ділянки некрозу і крововиливів; Мікро-: злущування епітелію, в ньому – шигели; лейкоцитарні інфільтрати строми.
-
Фібринозного (дифтеричного) коліту (5-10 днів): Макро-: на вершині складок слизової кишки та між ними – фібринозна плівка коричнево-зеленого кольору, стінка кишки потовщена. Мікро-: некроз проникає на різну глибину слизової, підслизової; некротичні маси пронизані нитками фібрину, по периферії некрозу – набряк, лейкоцитарна інфільтрація з фокусами крововиливів; у нервових сплетеннях підслизовому та м*язовому шарах – дистрофічні та некротичні зміни (вакуолізація, каріоліз нервових клітин, розмноження лемоцитів, розпад нервових волокон). Якщо запалення дифтеричне, зміни виражені сильніше.
-
Утворення виразок (виразкового коліту): Макро-: відторгнення фіброзних плівок і некротичних мас призводить до утворення виразок різної глибини та з неправильними краями
-
Загоювання виразок: Макро-: виразки заповнюються грануляційною тканиною —>або повністю загоюються, або рубці ( звуження просвіту кишки), або довго і погано гояться ( псевдополіпи слизової)
Ускладнення
-
Кишкові: 1. (Мікро-)перфорація виразки
2. Парапроктит, перитоніт
3. Флегмона кишки (рідко)
4. Внутрішньокишкова кровотеча
5. Рубцеві стенози
-
Позакишкові 1. Бронхопневмонії 2. Пієліт та пієлонефрит 3. Серозні (токсичні) артрити 4. Пілефлебітичні абсцеси печінки 5. Сепсис 6. Амілоїдоз 7. Виснаження.
Смерть настає у вкрай ослаблених пацієнтів, людей старечого віку і немовлят.
Дизентерія, або шигельоз — це гостре кишкове інфекційне захворювання з переважним ураженням товстої кишки і явищами інтоксикації.
Етіологія: Збудниками є група споріднених бактерій — шигел — з частою зміною їх видів. Зараження відбувається фокально-оральним шляхом. Інкубаційний період складає до 3 діб.
Морфогенез: Виділяють такі стадії в морфогенезі дизентерії:
-
Катарального коліту (2-3 дні) — характеризується гіперемією та набуханням слизової оболонки кишки, в якій знаходяться поверхневі ділянки некрозу і крововиливи. Просвіт кишки звужений через спазм м’язового шару. На мікроскопічному рівні знаходять злущення епітелію, в цитоплазмі якого знаходять шигели, гіперемія, набряк, крововиливи та осередки некрозу слизової оболонки. В стромі — лімфоцитарні інфільтрати.
-
Фібринозного, частіше дифтеричного, коліту (5-10 днів) — стадія змінює катар слизової оболонки. На вершині її складок і між складками з’являється фібринозна плівка коричнево-зеленого кольору. Стінка кишки потовщена, просвіт різко звужений. Слизова оболонка по периферії некротичних осередків, як і підслизовий шар, набрякла, інфільтрована лейкоцитами, з фокусами геморагій. В підслизовому (так званому мейснерівському) та міжм’язовому (так званому ауербаховому) сплетеннях знаходять дистрофічні і невротичні зміни (вакуолізація, каріолізис нервових клітин, розпад нервових волокон, розмноження лемоцитів).
-
Виразкового коліту (10-12-й день захворювання) — характеризується виразками, що виникають насамперед в прямій і сигмовидній кишках у зв’язку з відторгненням плівок і некротичних мас. Виразки мають неправильні контури і різну глибину. В дні виразок некротичні маси, інфільтровані нейтрофілами. Підслизова оболонка набрякла, з вираженою поліморфноядерною інфільтрацією.
-
Загоювання виразок (3-4 тижні) — характеризується переважанням процесів регенерації. Дефекти слизової оболонки заповнюються грануляційною тканиною. Можлива повна регенерація при незначних дефектах слизової оболонки. При глибокій і розповсюдженій деструкції слизової оболонки утворюються рубці, які призводять до звуження просвіту кишки. Можливе в’яле загоювання виразок, при цьому з’являються псевдополіпи слизової оболонки.
У дітей на фоні катарального запалення можливе виникнення змін лімфатичного апарату кишки. Відбувається гіперплазія клітин солітарних фолікулів, вони збільшуються в розмірах і виступають над поверхнею слизової оболонки (фолікулярний коліт). Центральні ділянки фолікулів можуть підлягати некрозу та гнійному розплавленню, на поверхні фолікулів з’являються виразки (фолікулярно-виразковий коліт).
Загальні зміни (не мають будь-яких характерних рис):
-
Регіонарні лімфовузли — виникає запалення (лімфаденіт) з явищами мієлоїдної метаплазії.
-
Селезінка — спостерігається гіперплазія лімфоїдних клітин. Сама селезінка незначно збільшується у розмірах.
-
Серце, печінка — часто виникає жирова дистрофія. У печінці, крім того, можлива поява дрібноосередкових некрозів.
-
Нирки — нерідко спостерігається некроз епітелію канальців.
-
Порушення мінерального обміну — виникають досить часто і ведуть до появи вапнових метастазів, утворення мікро- і макролітів.
Ускладнення:
-
Кишкові
-
Перфорація (мікроперфорація) виразки з розвитком парапроктиту або перитоніту
-
Флегмона кишки
-
Внутрішньокишкова кровотеча
-
Рубцеві стенози кишки
-
Позакишкові
-
Бронхопневмонія
-
Пієліт та пієлонефрит
-
Серозні (токсичні) артрити
-
Пілофлебітичні абсцеси печінки
-
Амілоїдоз
-
Виснаження (кахексія)
Смерть хворих найчастіше настає внаслідок кишкових та поза кишкових ускладнень.
Ієрсиніоз: визначення, етіологія, патоморфологія клініко-морфологічних форм, ускладнення та причини смерті.
Ієрсиніоз – гостре інфекційне захворювання, яке характеризується ураженням шлунку та кишечника зі схильністю до генералізації процесу і ураженням різних органів.
Етіологія і патогенез. Збудник захворювання – Yersinia enterocolitica. Шлях зараження аліментарний через заражені овочі, фрукти, м'ясо, молоко. Після зараження інфект долає шлунково-кишковий бар’єр, проникає в слизову оболонку тонкої кишки, викликає ентерит. Потім проникають мезентеральні вузли, де розмножується і накопичується, - мезентеральний лімфаденіт. Потім проникає в кров, що призводить до дисемінації інфекції, ураженню внутрішніх органів, інтоксикації.
Паталогічна анатомія. Є 3 форми захворювання: абдомінальну, апендикулярну і септичну.
Абдомінальна форма перебігає за типом гастроентероколіту, ентероколіту або ентериту. Слизова оболонка термінального відділу клубової кишки набрякла , просвіт кишки звужений; в ділянці гіперплазованих групових лімфоїдних фолікулів знаходять круглі виразки. Мезентеральні лімфатичні вузли збільшені в розмірах, спаяні в пакети, тканина їх інфільтрована поліморфно-ядерними лейкоцитами, еозинофілами, гістоцитами; інколи є мікроабсцеси. Печінка збільшена, гепатоцити підлягають дистрофічними змінами, рідко розвивається гострий гепатит. Селезінка – гіперплазована, з великими зародковими центрами в лімфоїдних фолікулах і редукцією лімфоїдної тканини. Часто трапляються імунокомплексі ушкодження судин – васкуліти, тромбоваскуліти, фібриноїдний некроз.