Файл: Правознавство конспект лекцій.doc

3. Механізм держави

Кожна держава створює різноманітні організації для здійснення своїх завдань і функцій, які у юридичній науці називають механіз­мом держави.

Механізм держави - це система органів, органі­зацій, інших державних інститутів, які складають її організаційну основу та беруть безпосередню участь у здійсненні завдань і функцій держави.

До механізму держави входять:

• органи державної влади;

• громадянство;

• територіальний устрій;

• бюджетна, грошова, банківська системи;

• Збройні сили та інші військові формування;

• державні символи тощо.

Апарат держави - це система усіх державних ор­ганів, які здійснюють завдання та виконують певні функції держави.

Основними принципами діяльності державного апарату України є:

• демократизм;

• національна рівноправність;

• законність;

• суверенність;

• розподіл повноважень органів держави;

• поділ влади;

• соціальна справедливість;

• гуманізм і милосердя;

• поєднання переконання і примусу;

• гласність, відкритість, врахування громадської думки тощо.

Основними елементами, що складають державний апарат, є органи державної влади.

Орган держави - структурно організований елемент державного механізму, наділений владними повно­важеннями та необхідними матеріальними засобами для здійснення завдань, пов’язаних із реалізацією тієї або іншої функції держави.

Державний орган характеризується наступними ознаками:

• виявляє державну волю;

• в його розпорядженні є державне майно, необхідне для реалізації його повноважень і функцій;

• фінансування здійснюється за рахунок державного бюджету;

• виступає від імені держави;

• має свою компетенцію.

Ст. 6 Конституції України визначає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, вико­навчу та судову.

Отже, до системи держаних органів України належать: зако­нодавчий орган - Верховна Рада України; глава держави - Президент України; органи виконавчої влади, що поділяються на вищі (Кабінет Міністрів України), центральні (міністерства, державні комітети), місцеві (обласні і районні, міст Києва й Севастополя державні адміністрації).

Органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, тобто обласні й районні ради, а також органи місцевого самоврядування: міські, сільські, селищні ради та їх виконавчі органи є самостійною системою об’єднань громадян у громадському суспільстві.

Делеговані органами державної влади державні повноважен­ня здійснюються також виконкомами й головами сільських, се­лищних, міських (міст районного та обласного підпорядкуван­ня) рад.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, криміна­льного, а також конституційного судочинства. Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину сис­тему судів. Конституційний Суд України є єдиним органом кон­ституційної юрисдикції в Україні. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Система судів загальної юрис­дикції відповідно до Конституції України будується за принци­пами територіальності і спеціалізації. Законом України „Про судоустрій” визначено таку систему судів загальної юрисдикції: місцеві суди; апеляційні суди, Апеляційний суд України; Касаційний суд України; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України.

Відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окре­мих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані.

У самостійну систему органів держави виокремлюються кон­трольно-наглядові органи України. До них належать Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори, податкові, санітарні, пожежні, контрольно-ревізійні та інші державні інспекції.

Компетенція органу чи посадової особи – це сукупність прав і обов’язків, що їх має державний орган чи посадова особа як уповноважений орган держави в процесі виконання державних функцій.

Державні підприємства — вид державних організацій, які без­посередньо реалізують функції та завдання держави у сфері ма­теріального виробництва.

Державні установи — вид державних організацій, на які покладено завдання з реалізації функцій держави у сфері не­матеріального виробництва. До них слід віднести установи у сфері культури, освіти, охорони здоров’я тощо.

4. Форми держави

Форма держави характеризує державу, визначає організацію державної влади і має відповідне правове закріплення. Всі її елементи фіксуються в конституції, законах і підзаконних актах. Форма держави об’єднує форму правління, форму державного устрою та державно-правовий (політичний) режим.

Форма правління – це організація верховної державної влади, порядок її утворення і діяльності, компетенція і взаємозв’язок її органів, а також їх взаємовідносини з народом. Розрізняють дві форми державного правління: монархія і республіка.

Монархія – це форма правління, при якій джерелом влади є одна особа, яка отримує владу у спадок (фараон, шах, цар, імператор). Існують дві форми монархії:

• абсолютна монархія (історичний тип монархії, якому влас­тива належність монарху необмеженої влади (Саудівська Ара­вія, Оман);

• обмежена монархія (форма правління, що передбачає чітке обмеження влади монарха конституцією чи парламентом). Се­ред обмежених монархій розрізняють: дуалістичну (у руках монарха зосереджена виконавча і, частково, законодавча влада (Йорданія, Марокко); конституційну (парламентську), яка ха­рактеризується певним співвідношенням повноважень монар­ха й парламенту (Англія, Данія, Швеція, Японія); виборну; теократичну (монархія, у якій релігійний лідер є одночасно і главою держави); принципат (форма рабовласницької монархії, за якої зберігають республіканські установи, але влада фактич­но належить одній особі — принцепсові (першому у списку сенаторів).

Республіка - це форма правління, при якій джерелом влади є народна більшість, а вищі органи влади обираються громадяна­ми. Залежно від особливостей повноважень глави держави та їх співвідношення із повноваженнями парламенту розрізняють республіки:

• парламентські (характерне верховенство влади парламенту (Фінляндія, Індія, Туреччина, Італія);

• президентські (характеризуються наявністю глави держави - президента, який поєднує повноваження глави держави та уряду (США, Російська Федерація, Аргентина, Мексика, Бра­зилія);

• змішані (характеризуються сильною президентською вла­дою та контролем парламенту за діяльністю уряду (Україна, Франція);

• надпрезидентські (характеризуються зосередженням всієї повноти влади в руках президента (латиноамериканські країни, Білорусь, Туркменистан, Узбекистан та ін).

Форма державного устрою - це спосіб територіаль­ного устрою держави, який визначає порядок взаємо­дії центральної, регіональної та місцевої влад.

За формою державного устрою держави поділяються на прості та складні.

Простою або унітарною є держава, яка не містить у собі від­окремлених державних утворень, які користуються певною дер­жавною самостійністю (Україна, Франція, Китай, Японія, Поль­ща). Вони, зокрема, характеризуються:

• цілковитою політичною єдністю;

• єдиною системою державних органів;

• єдиною системою законодавства;

• єдиним громадянством;

• можуть мати автономні утворення.

Складні держави формуються з окремих адміністративно-те­риторіальних одиниць, які володіють певною державною само­стійністю.

Федерація - це союзна держава, що складається з територій-суб’єктів, які мають обмежений суверенітет (США, Мексика, Росія, Канада). Для федерації характерні:

• наявність двох рівнів державного апарату;

• наявність двопалатного парламенту;

• наявність дворівневої системи законодавства;

• можливе подвійне громадянство та ін.

Конфедерація - це договірний союз держав, які об’єдналися для досягнення спільних цілей і зберігають свій суверенітет. Конфедерація характеризується:

• відсутністю єдиного громадянства;

• добровільним об’єднанням необхідних коштів для вирішення спільних справ;

• створенням спільних органів шляхом рівного представ­ництва;

• має здебільшого лише історичний характер (Північна Аме­рика XVIII ст., Німеччина XIX ст.).

Імперія - це складна держава, яка включає суверенну держа­ву-метрополію - і підвладні їй несуверенні держави-колонії (Російська імперія, Османська імперія та ін.).

Політичний режим (державно-правовий) — це сукупність методів і за­собів здійснення державної влади, її взаємодії з на­селенням.

Залежно від наявності демократичних інститутів політичні режими поділяють на демократичні і недемократичні.

Демократичні режими засновані на визнанні принципу рівності та свободи людей. Вони характеризуються:

• гарантованістю проголошених прав і свобод громадян;

• політичним плюралізмом;

• законністю і правопорядком;

• існуванням і рівноправністю всіх форм власності;

• незалежністю правосуддя;

• багатопартійністю та ін.