Файл: Правознавство конспект лекцій.doc

Виборча система регулюється Конституцією та Законами України „Про вибори народних депутатів України”, „Про вибо­ри Президента України”, „Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”.

Виборче право — це сукупність правових норм, що регулюють реалізацію громадянами права обирати (активне виборче право) до представницьких органів влади та на посаду Президента та права бути обраним (пасивне виборче право).

Активним виборчим правом володіють усі дієздатні громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років. Пасивним виборчим правом володіють суб’єкти залежно від виду виборів, а саме:

а) народним депутатом України може бути громадянин Укра­їни, який має право голосу, на день виборів досяг 21-річного віку, постійно проживає на території України протягом останніх п’яти років, не має непогашеної судимості за умисний злочин;

б) Президентом України може бути громадянин України, який на день проведення виборів досяг 35-річного віку, має право го­лосу, постійно проживає на території України протягом останніх 10 років, володіє державною мовою, не має непогашеної суди­мості за умисний злочин;

в) депутатом місцевої ради може бути громадянин України, який на день проведення виборів досяг 18-річного віку, має право голо­су і постійно проживає або працює на території відповідної ради.

Виборче право громадян України реалізується згідно принципів: загальності; прямого виборчого права; рівності; таємності голосування; вільного волевиявлення; гласності; відкритості.

Виборчий процес - це врегульована законом діяльність уповноважених органів і громадян, спрямована на фор­мування органів державної влади та місцевого само­врядування.

Виборчий процес в Україні включає такі стадії: проголошення або призначення виборів; затвердження або утворення виборчих округів і виборчих дільниць; утворення виборчих органів, на які закон покладає керів­ництво всім виборчим процесом. Серед них розрізняють: тери­торіальні, включаючи Центральну, виборчі комісії, окружні та дільничні виборчі комісії; складання списків виборців; висування і реєстрація кандидатів на виборні посади; проведення передвиборчої агітації; голосування; підрахунок голосів і визначення результатів виборів; підведення підсумків виборів.

5. Громадянство України

Громадянство України — це правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках.

Питання громадянства в Україні регулюється Законом Укра­їни „Про громадянство України” від 18.01.2001 р. Зазначе­ний закон визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадян­ства України, порядок оскарження рішень з питань громадян­ства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Громадянином України вважається особа, яка набула грома­дянства України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України, іноземцем — особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підда­ним) іншої держави або держав, особою без громадянства — осо­ба, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вва­жає своїм громадянином.

Законодавство України про громадянство ґрунтується на та­ких принципах:

• єдиного громадянства;

• запобігання виникненню випадків безгромадянства;

• неможливості позбавлення громадянина України громадянства;

• визнання права громадянина України на зміну громадянства;

• неможливості автоматичного набуття і втрати громадянства Укра­їни;

• рівності перед законом громадян України, незалежно від під­став, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

• захисту і піклування про громадян України незалежно від місця їх перебування;

• збереження громадянства України незалежно від місця прожи­вання громадянина України.

Згідно з законодавством, громадянами України є:

• усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголо­шення незалежності України (24.08.91 р.) постійно проживали на території України;

• особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України „Про громадянство України” (13.11.91 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

• особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13.11.91 р. і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено запис „громадянин України”, а також діти таких осіб, які при­були разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

• особи, які набули громадянства України відповідно до за­конів України та міжнародних договорів України.

Документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; свідоцтво про належність до громадянства України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

Громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом не­дієздатною, опіки; у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок встановлення батьківства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними до­говорами України.

Громадянство України припиняється: внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок втрати громадянства України; за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

6. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України, гарантії їх дотримання

Правовий статус людини - це її юридичне закріплене стано­вище у суспільстві, сукупність прав і обов’язків, відповідаль­ності та гарантій. Основу цього статусу складає конституційно-правовий статус, який базується на принципах: загальності прав, свобод і обов’язків людини і громадя­нина; рівності; єдності прав і обов’язків; гарантованості прав і свобод; невід’ємності прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина; взаємної відповідальності держави і громадянина; невичерпності конституційних прав і свобод людини і гро­мадянина; вільного розвитку особистості.

Конституція України визнає можливість громадян здійсню­вати певні дії для задоволення своїх життєво важливих матеріаль­них і духовних інтересів, встановлених державою і закріплених у Конституції та інших нормативних правових актах.

Конституція України визначає такі групи основних прав люди­ни і громадянина:

Особисті права: право на життя, на недоторканність особи, житла (ст. 27, 28, 29, 30); на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної кореспонденції (ст. 31); право на приватне життя, невтручання у нього (ст. 32); на вибір місця проживання, свободу пересування (ст. 33); на свободу власної думки і слова, на вільне волевиявлення своїх поглядів і переконань (ст. 34); на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35).

Політичні права: право брати участь в управлінні державними та громадсь­кими справами (ст. 38); обговорювати і приймати закони та рішення загальнодер­жавного і місцевого значення (ст. 39); надсилати індивідуальні і колективні звернення до дер­жавних органів (ст. 40); утворювати і брати участь у роботі об’єднань громадян (ст. 36, 37); обирати і бути обраним до державних органів та органів місцевого самоврядування тощо (ст. 38).

Економічні права: право на приватну власність (ст. 41); на підприємницьку діяльність, не заборонену зако­ном (ст. 42); право на працю (ст. 43); можливість вибору роду занять і роботи за своїм покли­канням (ст. 43); право на справедливу оплату праці (ст. 43); право на страйк (ст. 44); право на відпочинок (ст. 45).

Соціальні права: право на охорону здоров’я (ст. 49); право на житло (ст. 47); право на матеріальне забезпечення в старості, в разі хво­роби, втрати працездатності (ст. 46); право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї тощо (ст. 48).

Екологічні права: право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50); на екологічно безпечні продукти харчування та предмети побуту (ст. 50); на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50).

Культурні права: право на освіту (ст. 53); на користування досягненнями вітчизняної і світової культури (ст. 54); на свободу наукової, технічної та художньої творчості (ст. 54); право на захист інтелектуальної власності (ст. 54).

Важливе місце серед конституційних прав і свобод в Україні займає право на захист. Так, зокрема ст. 55 Конституції Укра­їни визначає, що права і свободи людини і громадянина захи­щаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, орга­нів місцевого самоврядування, посадових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верхов­ної Ради з прав людини; після використання усіх національ­них засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учас­ником яких є Україна; будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і проти­правних посягань.

Ст. 56 гарантує, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріаль­ної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, дія­ми чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст. 57 кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що виз­начають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’яз­ки громадян, не доведені до відома населення у порядку, вста­новленому законом, є нечинними.

Ст. 59 Конституції гарантує право на правову допомогу.

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного й того ж виду за одне й те ж саме правопорушення.

Основними обов’язками громадян України є: поважати права та законні інтереси інших осіб (ст. 68); дотримуватися Конституції та законів України (ст. 68); зберігати природу і охороняти її багатства (ст. 66); сплачувати податки і збори, подавати декларації про свій майновий стан і доходи (ст. 67); захист Вітчизни, служба у Збройних Силах України (ст. 65).