Файл: Правознавство конспект лекцій.doc

Управління юстиції має право:

• здійснювати перевірки роботи підпорядкованих установ юстиції; залучати до цього науковців, спеціалістів місцевих ор­ганів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за узгодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

• одержувати безоплатно для здійснення функцій, покладе­них на управління юстиції, інформацію від статистичних та контролюючих органів з питань застосування законодавства в господарській діяльності підприємств, установ, організацій, місцевих органів виконавчої влади;

• скликати та проводити наради з питань, що належать до його компетенції;

• перевіряти в районних, районних у містах Києві та Севас­тополі державних адміністраціях, їх управліннях, відділах, інших структурних підрозділах додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, стан організації нормотворчої діяльності, вносити пропозиції про усунення вияв­лених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності винних посадових осіб;

• скасовувати рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів;

• перевіряти стан розгляду звернень громадян у підвідомчих установах щодо усунення причин, що породжують надходжен­ня обгрунтованих скарг на роботу установ юстиції;

• вивчати в районних, районних у містах Києві та Севас­тополі державних адміністраціях, їх відділах, управліннях та інших підрозділах, на підприємствах, в установах і організаціях, розташованих на відповідній території, стан правової роботи, вносити пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і по­рушень.

Управління юстиції взаємодіє з місцевими органами вико­навчої влади та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на відповідній те­риторії з питань, що належать до його компетенції.

Правоохоронній діяльності сприяють органи Державної ви­конавчої служби. Зазначена служба є органом Міністерства юстиції України, що здійснює виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене приму­сове виконання рішень, передбачених законом.

Правову основу діяльності державної виконавчої служби ста­новлять Конституція України, Закон України „Про державну вико­навчу службу”, „Про виконавче провадження” інші закони та підзаконні нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських уп­равлінь юстиції; районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

6. Нотаріат і адвокатура в Україні

Нотаріат в Україні — це система органів і посадо­вих осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значен­ня, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до Закону „Про нотаріат” вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в дер­жавних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Документи, оформлені держав­ними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу. У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчи­няються уповноваженими на це посадовими особами виконав­чих комітетів сільських, селищних, міських рад. Вчинення но­таріальних дій за кордоном покладається на консульські уста­нови України, а у випадках, передбачених чинним законодавст­вом, на дипломатичні представництва України. Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, Закон України „Про нотаріат”, інші законодавчі акти України.

Нотаріусом може бути особа, яка: є громадянином України; має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут); пройшла стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою; склала кваліфікаційний іспит та одержала свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість. Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та гро­мадських підприємств і організацій, займатися підприємниць­кою і посередницькою діяльністю.

Нотаріус має право: витребувати від підприємств, установ і організацій відо­мості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій; складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз’яснення з питань вчинен­ня нотаріальних дій і консультації правового характеру. Чин­ним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.

Нотаріус зобов’язаний: здійснювати свої професійні обов’язки відповідно до за­кону і принесеної присяги; сприяти громадянам, підприємствам, установам і ор­ганізаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз’яснювати права і обов’язки, попереджати про наслідки вчи­нюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не мола бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв’язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповід­ності законодавству України або міжнародним договорам.

У державних нотаріальних конторах вчиняються такі но­таріальні дії:

• посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.);

• вживаються заходи до охорони спадкового майна;

• видаються свідоцтва про право на спадщину;

• видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

• видаються свідоцтва про придбання жилих будинків з при­людних торгів;

• видаються дублікати документів, що зберігаються у спра­вах нотаріальної контори;

• накладається заборона відчуження жилого будинку, квар­тири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

• засвідчується вірність копій документів і виписок з них;

• засвідчується справжність підпису на документах;

• засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

• посвідчується факт, що громадянин є живим;

• посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;

• посвідчується тотожність громадянина з особою, зображе­ною на фотокартці;

• посвідчується час пред’явлення документів;

• передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізич­ним і юридичним особам;

• приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;

• вчиняються виконавчі написи;

• вчиняються протести векселів;

• пред’являються чеки до платежу і посвідчується неоплата чеків;

• вчиняються морські протести;

• приймаються на зберігання документи.

Законодавством України на державних нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій.

Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах вида­ють дублікати і засвідчують вірність копій і виписок із доку­ментів, які зберігаються в справах цих архівів.

Приватний нотаріус вчиняє нотаріальні дії, що й державний нотаріус, за винятком:

• накладання і зняття заборони відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

• видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного із подружжя;

• видачі свідоцтва про право на спадщину;

• вжиття заходів до охорони спадкового майна;

• посвідчення договорів довічного утримання;

• засвідчення справжності підпису на документах, призна­чених для дії за кордоном, та посвідчення доручень для цієї мети, а також засвідчення справжності підпису батьків або опіку­на (піклувальника) на згоді про усиновлення дитини.

Адвокатура України - це добровільне професійне громадське об’єднання, покликане, згідно з Консти­туцією України, сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іно­земних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, Законом України „Про адвокатуру”, іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об’єднань. Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Відповідно до Закону „Про адвокатуру” адвокатом може бути особа, яка: є громадянином України; має вищу юридичну освіту; має стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років; склала кваліфікаційні іспити; одержала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державно­му нотаріаті, органах внутрішніх справ, Служби безпеки, дер­жавного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю інди­відуально, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватися з інши­ми адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об’єднання, які діють відповідно до закону та ста­тутів адвокатських об’єднань.

Види адвокатської діяльності:

• надання консультацій та роз’яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства;

• складання заяв, скарг та інших документів правового ха­рактеру;

• посвідчення копій документів у справах, які вони ведуть;

• здійснення представництва в суді, інших органах державної влади перед громадянами та юридичними особами;

• надання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям;

• здійснення правового забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;

• виконання своїх обов’язків відповідно до кримінально-про­цесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. Адвокат може здійснювати й інші види юридичної до­помоги, передбачені законодавством.

При здійсненні професійної діяльності адвокат має право: