Файл: Правознавство конспект лекцій.doc

4. Служба безпеки України

Служба безпеки України — державний правоохорон­ний орган спеціального призначення, який забезпе­чує державну безпеку України.

На Службу безпеки України покладається у межах визначе­ної законодавством компетенції захист: державного суверенітету; конституційного ладу; територіальної цілісності; економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу; законних інтересів держави та прав громадян від розвіду­вально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, по­сягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

До завдань Служби безпеки України також входить поперед­ження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління та економіки й інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життє­во важливим інтересам України.

В оперативно-службовій діяльності Служба безпеки України дотримується принципів поєднання єдиноначальності і ко­легіальності, гласності і конспірації.

Організаційна структура Служби безпеки України визнача­ється Президентом України. Систему Служби безпеки України складають: Центральне управління Служби безпеки України; підпорядковані йому регіональні органи; Служба безпеки Республіки Крим; органи військової контррозвідки; військові формування; навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби без­пеки України.

До органів Служби безпеки України приймаються на кон­курсній, добровільній і договірній основі громадяни України, здатні за діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я ефективно виконувати службові обов’язки. Критерії професійної придатності, зокрема юридичної обізна­ності, визначаються кваліфікаційно-нормативними документа­ми, які затверджуються Головою Служби безпеки України.

Служба безпеки України, відповідно до своїх основних зав­дань, зобов’язана:

• здійснювати розвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами держав­ної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяль­ності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов’язаних з національною безпекою України;

• здійснювати заходи контр-розвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших держав­них установ, а також заходи, пов’язані з охороною державних інтересів у сфері зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, безпекою громадян України за кордоном;

• виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідуван­ня яких віднесено законодавством до компетенції Служби без­пеки України; проводити дізнання і слідство у цих справах; розшукувати осіб, які переховуються у зв’язку із вчиненням зазначених злочинів;

• здійснювати контр-розвідувальні заходи з метою поперед­ження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України;

• забезпечувати захист державного суверенітету, консти­туційного ладу і територіальної цілісності України від проти­правних посягань з боку окремих осіб та їх об’єднань;

• здійснювати, відповідно до законодавства, профілактику правопорушень у сфері державної безпеки тощо.

Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов’язків надається право:

• вимагати від громадян та посадових осіб припинення пра­вопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Служби безпеки України, перевіряти у зв’язку з цим документи, які посвідчують їх особу, а також проводити огляд осіб, їхніх речей і транспортних засобів, якщо є загроза втечі підозрюваного або знищення чи приховання речових доказів злочинної діяльності;

• подавати органам державного управління обов’язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки України, в тому числі про припинення роботи, пов’язаної з державними таєм­ницями, яка виконується з порушенням встановлених правил;

• одержувати на письмовий запит керівника відповідного органу Служби безпеки України від міністерств, державних ком­ітетів, інших відомств, підприємств, установ, організацій, військо­вих частин, громадян та їх об’єднань дані і відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також користу­ватися з цією метою службовою документацією і звітністю;

• входити у порядку, погодженому з адміністрацією підпри­ємств, установ та організацій і командуванням військових час­тин, на їх територію і в службові приміщення;

• використовувати з наступним відшкодуванням витрат та збитків транспортні засоби, які належать підприємствам, уста­новам і організаціям, військовим частинам і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав і організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, припинення злочинів, переслідування та затримання осіб, які підозрюються в їх учиненні, доставки до лікувальних установ осіб, що потребують термінової медичної допомоги.

5. Судова система та органи юстиції

У системі гілок влади судова посідає особливе місце. Її функ­цією є застосування прийнятих законодавчою владою законів та інших нормативних актів до конкретних умов, життєвих ситу­ацій і забезпечення верховенства права у житті суспільства, здійснення правосуддя.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, криміна­льного, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загаль­ної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі право­відносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та зако­нами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Суди загальної юрисдикції ут­ворюють єдину систему судів. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Порядок організації і діяльності Конституційного Суду Украї­ни встановлюється Конституцією України та законом про Кон­ституційний Суд України.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегу­вання функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Народ без­посередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Участь народних засідателів і присяж­них у здійсненні правосуддя є їхнім громадянським обов’язком.

Справи у судах першої інстанції розглядаються суддею од­ноособово, колегією суддів або суддею і народними засідателя­ми, а у випадках, визначених процесуальним законом, — також судом присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Розгляд справ в апеляційному, касаційному порядку, а також в інших випадках, передбачених законом, здійснюється судом колегіально у складі не менше трьох професійних суддів відповідно до закону. Справи в порядку повторної касації роз­глядаються складом суддів відповідної судової палати (Військової судової колегії) Верховного Суду України згідно з вимогами процесуального закону.

Суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Гарантії самостійності судів і не­залежності суддів визначаються Конституцією та законами Укра­їни.

Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечу­ються:

• особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів;

• незмінюваністю суддів та їх недоторканністю;

• порядком здійснення судочинства, встановленим процесу­альним законом, таємницею постановлення судового рішення;

• забороною втручання у здійснення правосуддя;

• відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановле­ною законом;

• особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом;

• належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів;

• функціонуванням органів суддівського самоврядування;

• визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом. Учасники су­дового розгляду та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові нотатки. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звуко­запису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транс­лювання судового засідання допускається з дозволу суду у по­рядку, встановленому процесуальним законом. Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за рішенням суду у випадках, передбачених процесуальним законом.

Система судів загальної юрисдикції, відповідно до Консти­туції України, будується за принципами територіальності і спец­іалізації. Законом України „Про судоустрій” передбачено таку систему судів: місцеві суди; апеляційні суди, Апеляційний суд України; Касаційний суд України; вищі спеціалізовані суди;

Згідно зі ст. 131 Конституції України у державі діє Вища рада юстиції. Вона складається з 20 членів. Верховна Рада України, Президент України, з’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та на­укових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури — двох.

За посадою до складу Вищої ради юстиції входять Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генераль­ний прокурор України.

До відання Вищої ради юстиції належать: внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; винесення рішення відносно порушення суддями і про­курорами вимог щодо несумісності; здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України та судів вищих спеціалізованих судів і розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також прокурорів.

Систему органів юстиції складають: Міністерство юстиції України; Головне управління юстиції Міністерства юстиції в авто­номній Республіці Крим; обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції; районні, районні у містах управління юстиції; міські (міст обласного значення) управління юстиції (По­станова КМ України „Про систему органів юстиції” від 30 квітня 1998 р., № 592).

Забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина є одним із основних завдань Міністерства юстиції України, яке визначено головним (провідним) органом у системі централь­них органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики.

Основними завданнями управління юстиції є:

• участь у забезпеченні реалізації державної правової політи­ки, державної політики з питань громадянства, міжнаціональ­них та міграційних відносин;

• сприяння розвитку системи надання правової допомоги з метою реалізації прав і свобод громадян, захисту законних інте­ресів фізичних та юридичних осіб;

• забезпечення захисту прав і свобод людини і громадяни­на у визначеній сфері діяльності;

• організація надання юридичних послуг з метою реалізації прав, свобод І законних інтересів громадян та юридичних осіб;

• забезпечення в порядку, установленому законодавством України, своєчасного і неупередженого примусового виконан­ня рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державних виконавців;

• організаційне забезпечення та координація роботи дер­жавної виконавчої служби, установ нотаріату, органів реєст­рації актів громадянського стану, інших органів та установ юс­тиції; реалізація основних завдань, визначених Мін’юстом Ук­раїни, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київсь­ким та Севастопольським міськими управліннями юстиції, щодо діяльності зазначених органів юстиції, здійснення контролю та заходів щодо поліпшення їх роботи;

• державна реєстрація нормативно-правових актів район­них, районних у містах Києві та Севастополі державних адмін­істрацій, їхніх управлінь, відділів, інших структурних підрозділів;

• легалізація місцевих об’єднань громадян та реєстрація інших юридичних осіб у порядку, встановленому чинним зако­нодавством;

• здійснення у випадках, передбачених законодавством, реєстрації прав на нерухоме майно, ведення реєстру застави рухомого майна та реєстру прав на нерухоме майно;

• здійснення контролю за виконанням актів Мін’юсту сто­совно нормативно-методичного забезпечення діяльності бюро технічної інвентаризації щодо проведення реєстрації прав влас­ності на нерухоме майно;

• організація діяльності, пов’язаної з громадянством та реє­страцією фізичних осіб;

• методичне керівництво правовою роботою в місцевих ор­ганах виконавчої влади, на державних підприємствах, в уста­новах і організаціях, надання зазначеним органам методичної допомоги у приведенні нормативних актів у відповідність до чинного законодавства;

• розвиток правової інформатизації, формування у грома­дян правового світогляду;

• організація роботи з кадрами апарату управління юстиції, установ юстиції, підвищення кваліфікації їхніх працівників.