Файл: Правознавство конспект лекцій.doc

6. Управління земельним фондом

У державі існує система контролю за використанням та охороною земель, який полягає у забезпеченні дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Так, розрізняють:

• державний контроль за використанням та охороною земель, який здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за дотриманням вимог законодавства — спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів;

• самоврядний контроль, який здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами;

• громадський контроль, який здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах.

З метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян Закон передбачає встановлення нормативів, стандартів, які визначають вимоги щодо якості земель, допустимого антропологічного навантаження на ґрунт та окремі території тощо.

З метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів законом передбачений моніторинг земель.

У системі моніторингу земель проводиться збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної

безпеки. Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля.

Залежно від цілей, спостережень і охоплення територій моніторинг земель може бути національним, регіональним і локальним. Ведення моніторингу земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з питань екології та природних ресурсів.

З метою забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян і метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою законом передбачений державний земельний кадастр.

Державний земельний кадастр — це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Державний земельний кадастр включає: кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування грунтів; економічну оцінку земель; грошову оцінку земельних ділянок; державну реєстрацію земельних ділянок; облік кількості та якості земель.

Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

Бонітування ґрунтів — це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природнокліматичних умовах.

Економічна оцінка земель — це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Охорона земель — це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості грунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Тема 11. Основи кримінального права україни

1. Кримінальне право України

Кримінальне право — це система правових норм, які визначають основи і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, яка суспільна дія є злочином і яке покарання може бути застосоване до особи, котра його вчинила.

Завдання кримінального права:

• охорона суспільного ладу України, його політичної і еко­номічної систем, захист державного суверенітету від злочинних посягань;

• забезпечення захисту життя, здоров’я, честі і гідності гро­мадян, їх конституційних прав і свобод;

• захист власності, громадського порядку, довкілля;

• викорінювання усіляких порушень правопорядку і, перш за все, злочинів;

• забезпечення миру і безпеки людства;

• усунення причин, що породжують злочини.

Основна функція кримінального права – охоронна. Воно охороняє відносини, що регулюються або виникають в інших галузях права. Регуляція суспільних відносин має сприяти їх розвитку та реалізації.

Охоронна функція кримінального права чітко виражена вже у ст. 1 Кримінального кодексу, де сказано, що він має своїм завданням охорону від злочинних посягань найбільш важливих соціальних цінностей: прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Кримінальному праву властива також регулятивна функція, яка полягає в тому, що спеціальні норми кримінального права дозволяють державним органам не притягати особу до відповідальності або до виконання покарання забороняючи їй вчинювати суспільно небезпечні дії, у той самий час вимагають правомірної поведінки після вчинення злочину.

Деякі громадяни виконують заборони кримінального закону, побоюючись відповідальності та покарання, але більшість громадян не вчиняє злочини тому, що їх поведінка в цілому є позитивною і правомірною. Тим самим кримінальне право виконує запобіжну функцію, про що свідчить недопущення порушення кримінально-правових норм свідомими громадянами.

2. Кримінальний кодекс України

Основним джерелом кримінального права є Кримінальний кодекс України (далі за текстом — КК України), який прийня­тий 05.04.2001 р. і набрав чинності 01.09.2001 р. Він складається з Загальної та Особливої частини.

У Загальній частині представлено норми загального значен­ня, зокрема щодо поняття самого злочину, його ознак, дії КК України у просторі та часі, класифікації та підстав кримінальної відповідальності, кримінального покарання та його видів, при­значення покарання та звільнення від нього тощо.

Особлива частина КК України визначає відповідальність за конкретні види злочинів. Так, закон передбачає такі види зло­чинів:

• злочини проти основ національної безпеки України (посяган­ня на територіальну цілісність і недоторканність України, дер­жавна зрада тощо);

• злочини проти життя та здоров’я особи (умисне вбивство, доведення до самогубства, побої і мордування, погроза вбивством тощо);

• злочини проти волі, честі та гідності особи (захоплен­ня заручників, підміна дитини, торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини, експлуатація дітей тощо);

• злочини проти статевої свободи та статевої недоторкан­ності особи (зґвалтування, розбещення неповнолітніх тощо);

• злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина (перешкоджання здійсненню вибор­чого права, неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок го­лосів чи неправильне оголошення результатів виборів, порушення таємниці голосування, порушення недоторканності житла, ухи­лення від сплати аліментів на утримання дітей, розголошення таємниці усиновлення тощо);

• злочини проти власності (крадіжка, грабіж, вимагання, умис­не знищення або пошкодження майна);

• злочини у сфері господарської діяльності (виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, держав­них цінних паперів, порушення порядку здійснення господар­ської та банківської діяльності, фіктивне підприємництво, ухи­лення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових плате­жів тощо);

• злочини проти довкілля (порушення правил екологічної без­пеки, приховування або перекручення відомостей про екологіч­ний стан або захворюваність населення тощо);

• злочини проти громадської безпеки (створення злочинної організації, сприяння учасникам злочинних організацій та укрит­тя їхньої злочинної діяльності, бандитизм тощо);

• злочини проти громадського порядку та моральності (гру­пове порушення громадського порядку, масові заворушення, хуліганство тощо);

• злочини проти безпеки виробництва (порушення вимог за­конодавства про охорону праці, порушення правил безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою, порушення пра­вил ядерної або радіаційної безпеки, порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд);

• злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення (контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, переси­лання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, посів або вирощування снодійного маку чи конопель тощо);

• злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту, пошкодження шляхів сполу­чення і транспортних засобів, блокування транспортних комуні­кацій, а також захоплення транспортного підприємства тощо);

• злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторкан­ності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації (розголошення державної таємниці, втрата документів, що містять державну таємницю, передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю дер­жави тощо);

• злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян (наруга над державними символами, незаконне перешкоджання органі­зації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, опір представникові влади, працівникові правоохоронного орга­ну, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві);

• злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж (незакон­не втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (ком­п’ютерів), систем та комп’ютерних мереж, викрадення, привлас­нення, вимагання комп’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем, порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем тощо);

• злочини у сфері службової діяльності (зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службова недбалість тощо);

• злочини проти правосуддя (завідомо незаконні затримання, привід або арешт, притягнення завідомо невинного до кримі­нальної відповідальності тощо);

• злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) (невиконання наказу, непокора, опір начальникові або примушування його до порушення службо­вих обов’язків, погроза або насильство щодо начальника, де­зертирство тощо);

• злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного пра­вопорядку (пропаганда війни, порушення законів та звичаїв війни, планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни тощо).