Файл: Правознавство конспект лекцій.doc

2. Трудовий договір

Трудовий договір – це юридичний факт, що виступає основою виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин. Згідно законодавства трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, або фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові, а друга сторона зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Зміст трудового договору – сукупність умов, що визначають взаємні права і обов’язки сторін. Умовами трудового договору є угода про сам факт прийняття на роботу; про місце роботи; про встановлення трудової функції працівника; про розмір оплати праці; про термін дії трудового договору; про час початку роботи.

В основі угоди про прийом на роботу лежить добровільне волевиявлення сторін трудового договору. Під місцем роботи розуміється певне підприємство, хоча може бути конкретизований підрозділ, філія, відділ, робоче місце, де буде трудитися працівник.

Трудова функція визначається шляхом встановлення в трудовому договорі професії, спеціальності, кваліфікації для робітника і посади для службовця. За загальним правилом трудова функція визначається відповідно до Класифікатора професій, затвердженого наказом Держстандарту України. Окрім трудової функції в договорі може бути обумовлене суміщення професій, розширення зони обслуговування, виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.

Оплата праці регулюється Кодексом законів про працю України, Законом України „Про оплату праці” та актами соціального партнерства.

За загальним правилом трудовий договір укладається на невизначений строк.

Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу і вона може бути оскаржена до суду (вагітні жінки, жінки з дітьми до трьох років, пенсіонери, молодь).

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Етапи оформлення трудового договору: подача працівником заяви про прийом на роботу з представленням всіх необхідних документів; візи певних посадових осіб і резолюція власника; видання власником наказу про зарахування на роботу на основі досягнутої угоди; пред’явлення наказу працівнику під розписку; внесення в трудову книжку запису про прийом на роботу, що містить всі необхідні елементи оформлення трудової книжки;ознайомлення працівника з трудовою книжкою під розписку.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ або розпорядження не були видані, але працівник був фактично допущений до роботи.

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний пред’явити паспорт або інший документ, що засвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством – документ про освіту, про стан здоров’я. При укладанні трудового договору може бути встановлене випробування (3-6 міс).

Підстави припинення трудового договору:

1) настання юридичного факту (закінчення строку трудового договору, смерть працівника)

2) волевиявлення суб’єктів: взаємне волевиявлення сторін; ініціатива працівника; ініціатива власника або уповноваженого ним органу (зміни в організації виробництва і праці, невідповідність працівника займаній посаді, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, прогул, поява на роботі в нетверезому стані); ініціатива третіх осіб (набрання законної сили вироком суду, призов на військову службу); порушення правил прийому на роботу.

Припинення трудового договору оформлюється наказом власника. У наказі і трудовій книжці причина звільнення записується у відповідності до закону. У день звільнення роботодавець зобов’язаний провести розрахунок і видати належно оформлену трудову книжку.

3. Робочий час і час відпочинку

Робочий час - встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов’язки.

Види робочого часу:

• нормальний робочий час – не перевищує 40 годин на тиждень (5-ти або 6-ти денний робочий тиждень), у колективних договорах може бути встановлена менша тривалість.

• скорочений робочий час – для працівників, праця яких відбувається на роботах зі шкідливими умовами праці (24 – 36 годин), для педагогічних та медичних працівників (36 годин), для неповнолітніх (від 16 до 18 років – 36 годин, від 15 до 16 – 24 години).

• неповний робочий час – встановлюється угодою сторін як при вступі на роботу, так і в період роботи. Може бути неповний робочий день, неповний робочий тиждень. В обов’язковому порядку – вагітні жінки, жінки, що мають дітей до 18 років, дитину-інваліда, для догляду за відповідним членом сім’ї.

Режим робочого часу – розподіл норми робочого часу протягом конкретного календарного періоду. Елементи режиму: час початку і закінчення роботи; час і тривалість перерви; тривалість і правила чергування змін.

Відповідно до ст. 57 Кодексу законів про працю України час початку і закінчення щоденної роботи передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіком змінності.

При режимі змінної роботи працівники чергуються в змінах рівномірно. Неприпустиме призначення працівника протягом 2 змін підряд.

Режим роботи з роздробленим робочим днем вводиться в таких галузях, де обсяг робіт нерівномірно розподіляється протягом дня (водії міського транспорту).

Гнучкий графік роботи – форма організації робочого часу, при якому для окремих працівників допускається саморегулювання початку, закінчення і загальної тривалості робочого дня. При цьому потрібне відпрацювання сумарної кількості робочих годин.

Режим з вахтовим методом організації робіт. Вахтовий метод – це особлива форма організації робіт, що ґрунтується використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умов, коли щоденна доставка працівників до місця роботи і до місця проживання неможлива (забороняється залучати осіб до 18 років, вагітних жінок і жінок, які мають дітей до 3 років, а також осіб, які мають медичні протипоказання).

Режим ненормованого робочого дня встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.

Час відпочинку – час, коли працівник вільний від виконання трудових функцій і вправ використовувати його на власний розсуд.

Види часу відпочинку:

• перерви протягом робочого дня. Перерва для відпочинку і харчування надається тривалістю не більше 2 годин. Працівники використовують час перерви на свій розсуд. При роботі на відкритому повітрі в холодну пору року за рішенням роботодавця встановлюються перерви для обігрівання. Перерви для обігрівання включаються в робочий час. Жінкам для годування дитини до 1,5 року.

• щоденний відпочинок;

• вихідні дні (тривалість не менше 42 годин, робота у вихідні дні забороняється, у виняткових випадках залучення працівників проводиться за письмовим наказом роботодавця);

• святкові (1 січня, 8 березня, 1 і 2 травня, 9 травня, 28 червня, 24 серпня) і неробочі дні (релігійні свята – 7 січня, один день – Пасха і один – Трійця);

• відпустки.

У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Відпустка – це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати. Право на відпустки мають всі громадяни України, які перебувають у трудових правовідносинах з підприємствами незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Законом України „Про відпустки” передбачені наступні види відпусток:

• щорічні відпустки: основна відпустка, додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, додаткова відпустка за особливий характер праці. Надаються тривалістю не менше як 24 календарні дні за відпрацьований рік, святкові та неробочі дні при цьому не враховуються, особам до 18 років – 31 календарний день;

• додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (на період установчих сесій, складання заліків та іспитів);

• творча відпустка (надаються для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата – на 3 місяці, доктора – 6 місяців);

• соціальні відпустки (відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, додаткові відпустки працівникам, які мають дітей);

• відпустки без збереження заробітної плати (до 14-15 календарних днів щорічно).