Файл: Правознавство конспект лекцій.doc

Тема 12. Судові та правоохоронні органи україни

1. Поняття правоохоронного органу

Одне з центральних місць у різноманітній та багатоплановій діяльності держави займає виконання завдань із захисту прав і свобод людини, охорони прав та законних інтересів державних і недержавних організацій, боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями. Цей різновид державної діяльності у юридичному аспекті отримав назву „правоохоронна діяльність”, а установи, що її здійснюють – „правоохоронні органи”.

Правоохоронні органи — державні органи, основ­ною (спеціальною) функцією яких є охорона право­порядку, попередження правопорушень, захист за­конних прав та інтересів громадян, юридичних осіб, суспільства і держави в цілому.

Характерними рисами правоохоронних органів є:

• здійснення ними зазначених вище функцій, які в сукуп­ності називають правоохоронною діяльністю;

• наявність у них для виконання зазначених функцій відповід­них державно-владних повноважень, зокрема можливості ви­давати правові акти (в основному індивідуального характеру), обов’язкові для виконання;

• можливість безпосередньо застосувати різні заходи при­мусу (затримання особи, арешт, позбавлення волі тощо);

• перебування їхньої діяльності під особливим державним контролем і наглядом, здійснення лише на основі закону й у встановленому ним порядку.

До правоохоронних органів належать: суди; органи прокуратури; міліції; Служби безпеки України; дізнання державної митної служби; охорони державного кордону; податкова міліція; Військові служби правопорядку у Збройних Силах України; Управління державної охорони; дізнання державного пожежного нагляду; Державний департамент України з питань виконання по­карань.

До системи правоохоронних органів включають деякі інші державні установи і громадські організації, які, відповідно до законодавства, наділені значними повноваженнями у сфері пра­воохоронної та правозахисної діяльності. До таких установ і орга­нізацій відносять органи юстиції та адвокатури.

2. Органи прокуратури України

Прокуратура України становить єдину систему, діяльність якої спрямована на всемірне утверд­ження верховенства закону, зміцнення правопоряд­ку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань.

Відповідно до Конституції України та чинного законодавства, на прокуратуру покладаються такі функції: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням осо­бистої свободи громадян.

Прокуратура бере участь у розробленні органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушен­ням, у роботі з удосконалення та роз’яснення законодавства. На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені законами України.

Принципами організації і діяльності органів прокуратури є те, що вони:

• становлять єдину централізовану систему, яку очолює Ге­неральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчих чинів прокуратури вищим;

• здійснюють свої повноваження на підставі дотримання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об’єднань чи їх органів;

• захищають у межах своєї компетенції права і свободи гро­мадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, став­лення до релігії, політичних переконань, службового чи майно­вого стану та інших ознак;

• вживають заходів для усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення;

• діють гласно, інформують державні органи влади, гро­мадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення;

• працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів.

3. Органи внутрішніх справ

Законом України „Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України” затверджено таку струк­туру МВС України:

• Міністерство внутрішніх справ України (центральний орган управління);

• державні департаменти у складі МВС як урядові органи дер­жавного управління за окремими напрямками службової діяльності;

• головні управління, управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління, відділи Міністерства внутріш­ніх справ України на транспорті;

• міські, районні управління та відділи, лінійні управління, відділи, відділення, пункти;

• підрозділи місцевої міліції;

• з’єднання, військові частини, підрозділи, установи внутріш­ніх військ;

• навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприєм­ства та установи забезпечення.

Важливою структурною одиницею органів внутрішніх справ є міліція.

Міліція в Україні — державний озброєний орган вико­навчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інте­реси суспільства і держави від протиправних посягань.

Основними завданнями міліції є:

• забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів;

• запобігання правопорушенням та їх припинення;

• охорона і забезпечення громадського порядку;

• виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх учинили;

• забезпечення безпеки дорожнього руху;

• захист власності від злочинних посягань;

• виконання кримінальних покарань і адміністративних стяг­нень;

• участь у наданні соціальної та правової допомоги грома­дянам, сприяння у межах своєї компетенції державним орга­нам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні по­кладених на них законом обов’язків.

Діяльність міліції будується на принципах: законності; гуманізму; поваги до особи; соціальної справедливості; взаємодії з трудовими колективами, громадськими ор­ганізаціями й населенням.

Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадсь­кого порядку та заходи щодо його зміцнення. За погодженням з міліцією засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають розголошенню відо­мості, що становлять державну або службову таємницю.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань, що мають політич­ну мету. При виконанні службовій обов’язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних, громадських об’єднань. Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відпо­відності до закону. Жодні виняткові обставини або вказівки служ­бових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського по­рядку працівники міліції зобов’язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Для забезпечення громадського порядку на об’єктах і тери­торіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України з дозво­лу Кабінету Міністрів України можуть створюватися спеціальні підрозділи міліції.

На території України забороняється створення військових або інших збройних формувань чи груп, не передбачених законо­давством України.

Відповідно до статті 10 Закону, міліція відповідно до своїх завдань, зокрема, зобов’язана:

• забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

• виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактич­них заходів, передбачених чинним законодавством;

• приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочи­ни та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;

• здійснювати досудову підготовку матеріалів за протоколь­ною формою, провадити дізнання у межах, визначених криміна­льно-процесуальним законодавством;

• припиняти адміністративні правопорушення і здійснюва­ти провадження у справах по них;

• виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню право­порушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усу­нення;

• брати участь у правовому вихованні населення;

• проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких його встановлено, а також контроль за за­судженими до кримінальних покарань, не пов’язаних з по­збавленням волі;

• виконувати в межах своєї компетенції кримінальні пока­рання та адміністративні стягнення;

• розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального пока­рання, зникли безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених законодавством.

Міліції для виконання покладених на неї обов’язків надається право:

• вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені законодавством заходи при­мусу;

• перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопору­шень документи, що посвідчують їх особу, а також інші доку­менти, необхідні для з’ясування питання щодо дотримання пра­вил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;

• викликати громадян і службових осіб у справах про злочи­ни та у зв’язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом підда­вати їх приводу у встановленому законом порядку;

• виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактич­ному впливу на підставі та в порядку, що встановлені законо­давством, виносити їм офіційне застереження про неприпусти­мість протиправної поведінки;

• затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях окремих осіб;

• у випадках, передбачених Кодексом України про адмі­ністративні правопорушення, накладати адміністративні стяг­нення або передавати матеріали про адміністративні правопо­рушення на розгляд інших державних органів, товариських судів, громадських об’єднань або трудових колективів;

• проводити в порядку провадження дізнання і за доручен­ням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуаль­ного законодавства;

• здійснювати на підставах і в порядку, що встановлені за­коном, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з метою розкриття злочинів;

• вести профілактичний облік правопорушників, криміна­лістичний та оперативний облік в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на міліцію Законом;

• здійснювати інші повноваження, покладені на міліцію відповідно до законодавства України.