Файл: Правознавство конспект лекцій.doc

Відповідно до Закону України „Про Уповноваженого Вер­ховної Ради з прав людини” парламентський контроль за до­триманням конституційних прав і свобод людини і громадяни­на та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Вер­ховної Ради України з прав людини, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, чинними між­народними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України таємним голосуванням шля­хом подання бюлетенів. Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40-річного віку, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п’яти років проживає в Україні. Не може бути призначено Уповноваженим особу, яка має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена та не знята в установленому законом порядку. Уповноважений призначається строком на п’ять років, який починається з дня складання ним присяги на сесії Верховної Ради України.

Громадяни України отримали право безпосереднього звер­нення до Європейського суду з прав людини з моменту набуття чинності Конвенції про захист прав людини та основних свобод (11 вересня 1997 р.).

7. Загальна характеристика системи органів державної влади

Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Президент України є главою держави і виступає від її імені. Вищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципом територіальності і спеціалізації.

Конституційний склад Верховної Ради України - 450 народ­них депутатів України, які обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки (ст. 76 Конституції України). Чергові вибори до Верховної Ради України проводяться останньої неділі березня четвертого року повноважень Верховної Ради України.

Народним депутатом України може бути обраний громадя­нин України, який на день виборів досяг 21-річного віку, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років.

Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Вони не можуть бути на державній службі або мати інший представницький мандат, їм гарантується депутатська недоторканність.

Верховна Рада України працює сесійно. Вона є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу. Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше ніж на 30-й день після офіційного оголошення резуль­татів виборів. Перше засідання Верховної Ради України відкри­ває найстарший за віком народний депутат. Чергові сесії Вер­ховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Позачергові сесії Вер­ховної Ради, із зазначенням порядку денного, скликаються Го­ловою Верховної Ради України на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верхов­ної Ради або на вимогу Президента України (ст. 82, 83 Консти­туції України).

Повноваження Верховної Ради України визначає стаття 85 Конституції України.

Закони Верховна Рада приймає більшістю від її конститу­ційного складу. Проте закони, що вносять зміни до Конститу­ції, приймаються не менш як двома третинами від конститу­ційного складу Верховної Ради України.

Закон затверджується Головою Верховної Ради України і невідкладно надсилається Президентові України.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до статті 103 Конституції України Президент оби­рається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Президентом України може бути обраний грома­дянин України, який досяг 35-річного віку, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх років перед днем виборів та володіє державною мовою. Одна й та ж особа не може бути Президентом України більше, ніж два строки підряд.

Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об’єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті отри­мання прибутку.

Чергові вибори Президента України проводяться останньої неділі жовтня п’ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев’яноста днів від дня припинення повноважень. Порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.

Стаття 106 Конституції України визначає повноваження Пре­зидента України. Президент України.

Кабінет Міністрів України (Уряд) — вищий орган у системі органів виконавчої влади — відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.

Основним призначенням Уряду є забезпечення виконання Конституції та законів України, реалізації політики держави, здійснення координації управління у різних сферах суспільного життя.

Кабінет Міністрів України є колегіальним органом, до складу якого входять: Прем’єр-міністр України; перший віце-прем’єр-міністр; три віце-прем’єр-міністри; міністри.

До центральних органів виконавчої влади в Україні належать міністерства, державні комітети та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство чи інший центральний орган державної виконавчої влади очолює міністр або керівник. Спрямовує і координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади Прем’єр-міністр. Головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади є міністерство. Воно забезпечує розробку і впровадження Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері державного управління.

Державний комітет є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем’єр-міністр України або один із віце-прем’єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її

реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють обласні та районні, Київська та Севастопольська місцеві державні адміністрації. Місцеві державні адміністрації — це державні органи виконавчої влади в областях, районах, в районах Автономної Республіки Крим, а також у містах Києві та Севастополі, які наділені правом представляти інтереси держави і приймати від її імені розпорядження, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Тема 4. Основи адміністративного права україни

1. Адміністративне право: поняття, предмет, система, джерела

Адміністративне право – галузь права, предметом регулювання якої є управлінські відносини, що виникають у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності органів держави.

Предметом адміністративного права є державне управління. Воно є частиною соціального управління, тобто управління людьми та їх колективами з боку органів держави. У більш вузькому розумінні державне управління — це управління, яке здійснюється органами виконавчої влади.

До специфічних ознак, які визначають сутність державного управління, належать: загальнодержавний характер; виконавча діяльність, що здійснюється на основі закону; об’єктом виконавчої діяльності є економіка, соціально-культурне й адміністративно-політичне будівництво; організуючий зміст державного управління; безперервність і постійність; розпорядчий характер.

Державне управління в Україні — це підзаконна, юридично-владна, організуюча діяльність державних органів виконавчої влади, яка полягає в практичному виконанні законів у процесі повсякденного управління господарським, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом.

Систему джерел адміністративного права складають: Конституція України; Кодекс України про адміністративні правопорушення; Закони України „Про об’єднання громадян”, „Про державну службу”, „Про місцеве самоврядування в Україні” та ін.; Постанови Верховної Ради України; Укази і розпорядження Президента України; Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; Нормативні акти виконавчих органів влади та органів місцевого самоврядування.

2. Адміністративні правовідносини

Адміністративно-правові відносини можна визначити як відносини:

• між вищими і підпорядкованими їм органами державного управління;

• між органами державного управління і відомчими державними підприємствами, установами і організаціями;

• між органами державного управління і недержавними підприємствами, організаціями;

• між органами державного управління і громадянами.

Адміністративні правовідносини мають складну будову і включають в себе суб’єкт, об’єкт і зміст правовідносин.