Файл: экз патан кафедра 1 (2).docx

Гістологічно цей тип відносять до аденокарцином або до солідного мозкоподібного раку. Від основного вузла пухлина нерідко розростається в різні сторони , утворюючи навкруги виразки дифузне потовщення слизової або ряд невеликих вузликів, що теж можуть піддаватися виразкуванню. Виразкова форма раку частіше за все локалізується в вихідній частині шлунка і досить рано починають переважать прохідності шлункового вмісту.

3. Виразка-рак. Слід розрізнять виразковий рак від хронічної язви шлунка, ускладненоїраком. Така форма «виразка-рак» має характерні ознаки хронічної язви шлунка і разом з цим в одному зі своїх країв (частіще в згладженому, повернутому до вороторя) або на дні містяться ракові розростання типу аденокарциноми чи солідного раку. В тяжких запущених випадках, коли наявне лише одне велике ракове розростання, важко сказати який саме це тип раку.

4. Слизовий або колоїдний рак. В основі цього типу рака лежить ослизнення ракової тканини, що перетворюється в напівпрозору, желеподібну жовто-сіру масу. При різкому слизовому метаморфозі залозистих клітин осередок повністю заповнюється слизом. При цьому епітельальні клатини відпадають від стінок і лежаь посеред слизув формі «серпоподібних утворень» (кругля крапля слизу зсуває ядро і протоплазму та надає їм вигляд серпа». Ці желеподібні маси дифузну пропитують стінку шлунка, викликаючи тим самим її потовщення до 5-6 см; легко переходять на сальник , перетворюючи його на товстий фартух з желеподібної маси. Може переходити на очеревину, в таких випадках утворюється клінічна картина схожа з «несправжньою міксомою».

5. Фіброзний рак, скір. Характеризується тим, що розмноження епітеліальних клітин супроводжується потужним розростанням сполучної тканини, строми, через що пухлина має вигляд суцільної білої рубцевої маси. Дрібні кубічні ракові клітини серед строми утворюють невеликі осередки, тяжі (при надмірній к-ті сполучної тканини іх буває складно побачити. Скір навпаки не утворює рубця, а дифузно інфільтрує стінку шлунка. Скір може переходити на зв’язки шлунка, на сальник, які зморщуються. Сальник часто приймає вид товстого, короткого валика, що лежить біля нижнього краю шлунка. Щільно спаюються зі шлунком за допомогою ракової тканини сусідні органи: поперечно-ободова кишка, печінка, селезінка, підшлункова залоза, діафрагма, передня черевна стінка. Інфільтруючи очеревину, скір викликає суцільне або дрібновузлове потовщення, брижа від проростання скіром коротшає, стає щільною.

6. Плоскоклітинний рак. виникає внаслідок метаплазії залозистого епітелію шлунка в плоский епітелій. Іноді в аденокарциномі відбувається перехід в плоскоклітинний рак.

Рак шлунка – особливості метастазування.

• Лімфогенний шлях

-ортоградним шляхом(за током лімфи)

-ретроградним (проти току лімфи)

• Гематогенний шлях

• Імплантаційний шлях

Важливе діагностичне значення при лімфогенному шляху мають :

-метастази в надключичні лімфатичні вузли –Вірховська залоза

-Лімфатичні вузли параректальної клітковини Шніцлера

-Крукенберівський рак яєчників(збільшені, щільні ,білуваті)

Карциноматоз очеревини – це лімфогенне розповсюдження раку по очеревині+ імплантаційний шлях

Гематогенні метастази у печінку, легені ,підшлункову залозу , нирки ,наднирникові залози.

Метастатичні вузли підлягають некрозу і розплавленню, кровотеча у черевну порожнину.

Розповсюдження раку шлунка відбувається різними шляхами. У місці початкового вузла пухлина росте у сторони під слизовою оболонкою і вглиб, проростаючи м'язовий шар. Далі поширення йде по лімфатичних та кровоносних судинах. Тільки що описане розростання раку по очеревині йде здебільшого по лімфатичних шляхах серозного покриву; при цьому іноді відбувається утворення дрібних вузликів, схожих на туберкули (міліарний карциноз очеревини); нерідко вузлики знаходяться переважно за ходом прикріплення брижі до кишкової трубки. З іншого боку, при проростанні раком серозного покриву шлунка легко відбувається обсіменіння очеревини шляхом прищеплення частинок ракової тканини, що потрапили в черевну порожнину . Так поширюються не тільки колоїдний, але й інші види раку шлунку; зокрема, імплантацією пояснюються метастази раку шлунка на очеревині малого тазу, в дугласовом просторі. При обсіменінні раком очеревини нерідко розвивається асцит геморагічного або псевдохілезного типу. Лімфогенні метастази насамперед утворюються в регіонарних лімфатичних залозах поряд з малою та великою кривизнами шлунка; потім в портальних, заочеревинних, брижових залозах; надалі уражаються залози середостіння, шиї. Характерна поява раннього метастазування в ліву надключичу лімфатичну залозу (Вірховську залозу). Із заочеревинних залоз ретроградно по лімфатичним шляхам утворюються ракові метастази в яєчниках (крукенбергівський рак яєчників). Гематогенно метастази насамперед поширюються по системі ворітної вени в печінку, іноді при дуже маленькому раку в шлунку мають місце величезні метастази в печінці; в клініці така картина іноді приймається за первинний рак печінки. Далі метастази можуть бути в легенях, а також і в інших органах (мозок, кісткова система, нирки, надниркові залози та ін.). М'які форми раку шлунка, а саме аденокарцинома, медуллярнний та колоїдний рак, нерідко піддаються розпаду; такий виразковий розпад може ускладнюватися кровотечею, іноді смертельною; при розпаді іноді відбувається інфекція раку, його нагноення, що переходить у флегмону шлунка. Розпад може привести до перфорації шлунка в черевну порожнину, в товсту або тонку кишку, рідко через передньо-бічну стінку живота назовні.

Гострий ентерит – визначення, етіологія, патоморфологічна характеристика форм, ускладнення.

Гострий ентерит – це гостре запалення тонкої кишки

Етіологія

1. Інфекційні хвороби – холера, черевний тиф, колібацилярна, стафілококві та вірусні інфекції, лямбліоз, сепсис, опісторхоз

2. Харчові токсикоінфекції – ботулізм, сальмонельоз

3. Отруєння – хімічні отрути, отруйні гриби

4. Аліментарне походження – зловживання алкогольними напоями, грубою їжею, приправами

5. Алергічне походження – ідіосинкразія до харчових продуктів, лікарських препаратів

Патоморфологічна характеристика форм

В залежності від характеру запальної реакції ентерит буває: катаральним, фібринозним, гнійним, некротично-виразковим

1. Катаральний ентерит –

• Слизова оболонка набрякає, стає повнокровною, покрита серозним, серозно-слизовим або серозно-гнійним ексудатом.

• Набряк та інфільтрація охоплює також підслизову оболонку.

• Дистрофія і десквамація епітелію, особливо на верхівках ворсин

• Гіперплазія келихоподібних клітин

• Дрібні ерозії та крововиливи

2. Фібринозний ентерит –

• Слизова оболонка некротизована і пронизана фібринозним ексудатом, внаслідок чого на її поверхні з’являються сірі плівки

• В залежності від глибини некрозу запалення може бути:

• Крупозним

• Дифтеричним – після відриву фібринозних плівок утв. глибокі виразки

3. Гнійний ентерит –

• Просочування стінки кишки гноєм (флегмонозний ентерит) або утворення гноячків, особливо на місці лімфоїдних фолікулів (апостематозний ентерит)

4. Некротично-виразковий ентерит –

• Деструктивні процеси групових та солітарних фолікулів кишки – при черевному тифі або охоплення слизової об. без зв’язку з лімф. апаратом кишки

• Некроз і виразкування приймають характер:

• Розповсюджений (сепсис, грип)

• Осередковий (вузликовий періартеріїт, алергічний васкуліт)

При гострому ентериті, незалежно від типу запальних змін слизової об., спостерігається:

• Гіперплазія та ретикуломакрофагальна трансформація лімф. апарату кишки

Ускладнення

1. Кровотечі

2. Перфорація стінки кишки з розвитком перитоніту (напр., при черевному тифі)

3. Збезводнення і демінералізація (напр., при холері)

4. Хронічний ентерит

Хвороби кишечника. Хронічний ентерит – визначення, етіологія, патоморфологічна характеристика форм, ускладнення.

Хронічний ентерит – це хронічне запалення тонкої кишки

Етіологія

1. Екзогенні фактори –

• Збудники інфекційних хвороб – стафілококи, сальмонели, віруси

• Інтоксикації, деякі медикаменти – саліцилати, антибіотики, цитостатичні препарати

• Аліментарні порушення – зловживання гострою та гарячею або недовареною їжею, непомірне вживання рослинної клітковини, вуглеводів, жирів, недостатнє вживання білків та вітамінів

Ендогенні фактори –

• Аутоінтоксикація – при уремії

• Порушення обміну речовин – при хронічному панкреатиті, цирозі печінки

• Спадкова неповноцінність ферментів тонкої кишки

Патоморфологічна характеристика форм

Виділяють 2 форми хронічного ентериту: без атрофії слизової оболонки та атрофічний ентерит