Файл: экз патан кафедра 1 (2).docx

Меланома – злоякісна пухлина з клітин, що продукують меланін. Локалізується в шкірі, райдужній оболонці ока, мозкових оболонках, мозковій речовині надниркових залоз, рідше – в слизових оболонках і внутрішніх органах. Може виникати з невусів.

• Макроскопічно: в органах і тканинах має вигляд круглих чи овальних поодиноких вузлів коричневого або чорного кольору з рожевими вкрапленнями. На шкірі вузли можуть бути приплюснутими або рости на ніжці.

• Мікроскопічно: пухлина складається з веретеноподібних і поліморфних, а іноді – і з пластинчастих клітин. В цитоплазмі більшості з них виявляються гранули меланіну жовто-бурого, коричневого або чорного кольору. Реєструються численні мітози, вогнища крововиливів і некрозів.

Пухлини центральної нервової системи: визначення, класифікація, морфологічна характеристика.

Пухлини ЦНС — гетерогенна група різних внутрішньочерепних новоутворень, доброякісних або злоякісних, що виникають внаслідок запуску процесу аномального неконтрольованого поділу клітин, які в минулому були нормальними складовими самої тканини мозку (нейрони, гліальні клітини, астроцити, олігодендроцити, епендимальні клітини), лімфатичної тканини, кровоносних судин мозку, черепномозкових нервів, мозкових оболонок, черепа, залізистих утворень мозку (гіпофіза та епіфіза), або виникають внаслідок метастазування первинної пухлини, що знаходиться в іншому органі.

Класифікація пухлин ЦНС.

Відповідно до гістогенезу пухлини поділяються на нейроепітеліальні (нейроектодермальні), пухлини оболонок мозку (менінгосудинні) і пухлини черепних і спінальних нервів1.

1.Пухлини нейроепітеліальної тканини:

а. Астроцитарні пухлини:

° астроцитома;

° анапластична астроцитома;

° гліобластома.

б. Олігодендрогліальні пухлини:

° олігодендрогліома;

° анапластична (злоякісна) олігодендрогліома.

в. Пухлини епендими:

° епендимома;

° анапластична (злоякісна) епендимома.

г. Пухлини хоріоїдного сплетення:

° хоріоїдпапіллома;

° хоріоїдкарцинома.

д. Нейрональні і нейронально-гліальні пухлини:

° гангліоцитома;

° гангліогліома;

° анапластична (злоякісна) гангліогліома;

° ольфакторна нейробластома (естезіонейробластома).

е. Пінеальні пухлини:

° пінеоцитома;

° пінеобластома.

ж. Ембріональні пухлини:

° медуллоепітеліома;

° нейробластома;

° ретінобластома;

° примітивні нейроектодермальні пухлини з поліморфізмом клітинного диференціювання: медуллобластома й ін.

2. Пухлини оболонок мозку:

а. Пухлини, що виходять з менінготеліальних клітин оболонок мозку:

° менінгіома;

° анапластична (злоякісна) менінгіома.

б. Неменінгеальні пухлини оболонок мозку:

° мезенхімальні;

° невизначеного генезу.

3. Пухлини черепних і спінальних нервів:

° шваннома (неврілеммома, неврінома);

° нейрофіброма;

° злоякісна пухлина оболонок периферичних нервів (злоякісна шваннома).

Морфологічна характеристика:

Нейроектодермальні пухлини:

Астроцитома- Являє собою повільно зростаючий сірувато-білий вузол, часто не має чітких границь з навколишньою речовиною ГМ. Складається з високодиференційованих пухлинних астроцитів з розгалуженими відростками. Астроцитома схильна до трансформації в більш агресивні пухлини: анапластичну астроцитому і поліморфную гліобластому. При цьому число відростків зменшується.

Поліморфна гліобластома- Може виникати із здорової тканини мозку (первинна поліморфна гліобластома) або з астроцитоми (вторинна поліморфна гліобластома) і буває множинною.

Складається з безладно розташованих поліморфних атипових клітин глії, багатих глікогеном. Відзначається проліферація ендотелію. Пухлина росте швидко, що супроводжується розвитком некрозів і крововиливів.

Олігодендрогліома: Досить рідкісна пухлина, яка найчастіше виникає в лобовій або скроневій долях у 30-40 літніх жінок.

являє собою однорідний сірувато-білий вузол, що містить дрібні кісти, заповнені слизовими масами.

Схильна до рецидивів.

Медулобластома (примітивна нейроектодермальна пухлина) - високо злоякісна пухлина , яка розвивається з медулобластів. Може зустрічається в будь-якому віці, найбільш часто діагностується у дітей. Майже ніколи не з'являється після 40 років.

Локалізується головним чином в задній черепній ямці. Медулобластома володіє інфільтруючим відносно швидким ростом. Часто у хворих розвивається гідроцефалія, через те, що пухлина блокує четвертий шлуночок. У 30-50% випадків медуллобластома метастазує в спинний мозок.

Пухлини периферичної нервової системи: визначення, класифікація, морфологічна характеристика.

У нервовій системі та оболонках мозку виникають пухлини, які утворюються з різних елементів центральної, вегетативної й периферичної нервової систем, а також з мезенхімних елементів, що входять до їх складу.

Всі ці пухлини об’єднують в 11 груп:

1) нейроепітеліальні (нейроектодермальні)

2) пухлини, що походять з оболонок нервів

3) пухлини мозкових оболонок і споріднених тканин

4) первинні злоякісні лімфоми

5) пухлини кровоносних судин

6) гермінативно-клітинні пухлини

7) інші дизонтогенетичні пухлини

8) пухлини передньої частки гіпофізу

9) вторинні пухлини, що проростають з прилеглих тканин

10) метастатичні пухлини

11) некласифіковані пухлини.

Пухлини периферичної нервової системи розвиваються з оболонок нервів.

1. Нейрофіброма. Доброякісна пухлина, яка росте з оболонок нерва, представлена білими щільними вузликами, які складаються зі сполучної тканини. Системне захворювання, що характеризується розвитком множинних нейрофібром, називається хворобою Реклінгхаузена.

2. Неврилемома (шванома). Доброякісна пухлина, клітини якої веретеноподібної форми з паличкоподібними ядрами. Клітини та волокна складаються в пучки, які формують «палісадні» структури паралельно лежачих ядер (тільця Верокаї) і ділянок, які складаються з волокон, що надає мікроскопічно пухлині «строкатого» вигляду.

3. Злоякісна неврилемома (нейрогенна саркома). Зустрічається дуже рідко, для неї характерний виражений клітинний поліморфізм, атипізм. Клітини пухлини найчастіше формують симпласти та «палісадоподібні» структури.

Пухлини оболонок головного мозку: визначення, класифікація, морфологічна характеристика.

Пухлини оболонок головного мозку- це гетерогенна група внутрішньочерепних новоутворень, доброякісних або злоякісних, що виникають внаслідок запуску процесу аномального неконтрольованого поділу клітин, які в минулому були нормальними складовими оболонок головного мозку.

Класифікація:

Пухлини оболонок мозку:

а. Пухлини, що виходять з менінготеліальних клітин оболонок мозку:

° менінгіома;

° анапластична (злоякісна) менінгіома.

б. Неменінгеальні пухлини оболонок мозку:

° мезенхімальні;

° невизначеного генезу.

Морфологічна характеристика:

Менінгіома - доброякісна пухлина м'яких мозкових оболонок, виникає з арахноїдендотеліальних клітин.

Пухлина приростає до твердої мозкової оболонки, частіше в парасагіттальній області уздовж серпа великого мозку. Здавлює ГМ зовні. Являє вузол, добре відмежований від навколишніх тканин або покритий тонкою капсулою. Злоякісні менінгосудинні пухлини зустрічаються рідко.

Пухлини судин: визначення, класифікація, морфологічна характеристика.

Пухлини прийнято поділяти на доброякісні та злоякісні. Доброякісні судинні пухлини складаються з добре оформлених судин, а проліферуючий ендотелій у них не має вираженої атипії та поліморфізму. Злоякісні пухлини мають солідну будову, риси клітинної анаплазії та низькодиференційовані судинні канали. Гемангіома — широко розповсюджена пухлина. Особливо часто вона виникає у дітей. Розрізняють три клінікоморфологічних варіанти пухлини. Капілярна гемангіома побудована із кров’яних судин, які нагадують капіляри. Зустрічаються у шкірі, підшкірних тканинах,слизовій оболонці порожнини рота та губ. Має вигляд темно-червоного чи синюватого вузлика,який ледве піднімається над поверхнею шкіри чи слизової оболонки. Під мікроскопом гемангіома являє собою чітко обмежене, неінкапсульоване скупчення тісно лежачих тонкостінних капілярів, заповнених кров’ю та розділених тонкими прошаркамисполучної тканини. Кавернозна гемангіома характеризується крупними кавернозними судинними порожнинами. Виникає в дитинстві, локалізується у шкірі голови та шиї, у слизових оболонках, а також у багатьох внутрішніх органах. Піогенна гранулема — поліпоподібна форма капілярної гемангіоми, являє собою червоні вузлики, які екзофітно ростуть у шкірі чи слизовій оболонці ясен та порожнині рота, нерідко вкритих виразками, часто виникають після травми. Гломусна пухлина виникає зі змінених гладком’язових клітин гломусних тілець, що являють собою клубочкові артеріоловенозні анастомози. Гломусні тільця розміщуються у будь-якій зоні шкіри; більше за все їх у тканині дистальних частин кінцевих фаланг пальців, особливо під нігтями. У шкірі пухлина виглядає як злегка виступаючий щільний синювато-червоний вузлик, а під нігтем — як дрібний свіжий крововилив; утворення дуже болюче. Судинні пухлини проміжної групи Гемангіоендотеліома побудована із комплексу ендотеліальних клітин, які ростуть усередині пухлинних судин чи навколо них. Найчастіше вони розвиваються у шкірі, інколи — в селезінці та печінці. Виділяють епітеліоїдну гемангіоендотеліому, яка розвивається в м’яких тканинах дорослих осіб із вен середнього та крупного калібру. Її паренхіма представлена численними соковитими, нерідко кубічними клітинами ендотелію. Під мікроскопом у тканині пухлини виявляють численні судинні канали з масами і тяжами веретеноподібних клітин ендотелію з ознаками поліморфізму.

Злоякісні пухлини

Ангіосаркома (гемангіосаркома) частіше вражає шкіру, м’які тканини, молочні залози, печінку в осіб обох статей будьякого віку. Розвиток цієї пухлини пов’язаний із дією відповідних канцерогенів — пестицидів, які містять миш’як, радіоактивні контрастні речовини та полівінілхлориди. Розвиток ангіосаркоми починається із чітко обмежених червонуватих вузлів (інколи численних) із безсимптомним протіканням, які потім перетворюються на великі пухлинні осередки м’ясистої консистенції, білувато-сірі на розрізі, із зонами некрозу та крововиливами. Під мікроскопом можна побачити нові судинні трубки, які інтенсивно формуються, чи малочисленні судини; ендотеліальні клітини із ознаками атипії поліморфізму та підвищеною мітотичною активністю; зустрічаються і атипові гігантські клітини. Гемангіоперицитома — це рідкісна пухлина, яка може зустрічатися у будьякому місці організму; невелика, але може досягати 7–6 см в діаметрі. Вона складається із численних капілярних трубок, вміщених у пласти, гнізда і тяжі та побудованих із веретеноподібних, овальних чи крупних клітин. Під мікроскопом відмічається кошико-відростчаста структура та ефективні нервові закінчення у плазмолемі. Може метастазувати в легені, кістки та печінку. Саркома Капоши. Виділяють 4 форми цієї злоякісної судинної пухлини — класична (європейська); африканська; пов’язана із пересадкою органів; пов’язана зі СНІДом. На сьогодні зустрічається всюди і представлена численними червоними або багряно-фіолетовими бляшками, що поширюються у проксимальному напрямі безсимптомно, а потім виявляють інвазивний ріст та утворення виразок.

Пухлини кісток та хряща: визначення, класифікація, морфологічна характеристика.

Серед доброякісних новоутворень виділяють остеохондрому та фіброзний кортикальний дефект.Остеосаркома — дуже поширена первинна злоякісна пухлина кістки; також виділяють хондросаркому та саркому Юінга. Остеома — овальна чи бугриста пухлина, що росте повільно. Місця локалізації: тканини головного мозку, очі, синуси. Остеоїдна остеома та остеобластома мають ідентичні гістологічні ознаки, але відрізняються розмірами, походженням та симптоматикою. Вони представлені у вигляді округлого вузла. Мікроскопічно — складні сплетіння із хаотично розміщених балок грубоволокнистої кістки. Остеосаркома — злоякісна мезенхіальна пухлина, клітини якої виробляють кістковий матрикс. Вона локалізується у таких зонах скелета (у міру зниження випадків захворювання): дистальні відділи стегнової кістки, проксимальні відділи великогомілкових та плечових кісток, проксимальні відділи стегнових кісток. Остеосаркома — велика пухлина. На розрізі видно, що вона складається зі щільної коричнево-білої тканини з крововиливами та зонами кісткової дегенерації. Мікроскопічно — пухлинні клітини мають різні розміри