Файл: экз патан кафедра 1 (2).docx

Дистрофічні зміни та повнокров’я паренхіматозних органів
Гіперплазія селезінки і кісткового мозку
Повнокров’я та набряк головного мозку
Виражена гіперемія, лейкоцитарна периваскулярна інфільтрація та дистрофічні зміни гангліозних клітин в шийних симпатичних гангліях

Ускладнення

Поділяються на легеневі і позалегеневі

Легеневі ускладнення – виникають у зв’язку з порушенням фібринолітичної функції нейтрофілів –

Карніфікація – при недостатності фібринолітичної функції нейтрофілів маси фібрину в альвеолах проростають грануляційною тканиною, яка з часом перетворюється на дозрілу сполучну тканину. Легеня при цьому перетворюється в безповітряну щільну м’ясисту тканину
Абсцес або гангрена легені – при надмірній активності нейтрофілів
Емпієма плеври – приєднання гнійного запалення легені до фібринозного плевриту

Позалегеневі ускладнення – при генералізації інфекції –

Лімфогенна генералізація –

Гнійний медіастеніт
Гнійний перикардит

Гематогенна генералізація –

Перитоніт
Метастатичні абсцеси в головному мозку
Гнійний менінгіт
Гострий виразковий/поліпозно-виразковий ендокардит (частіше правого серця)
Гнійний артрит

Бронхопневмонія – визначення, етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.

Бронхопневмонія – це вогнищеве запалення легень, яке виникає в зв’язку з бронхітом або бронхіолітом (бронхоальвеолітом)

Етіологія

Мікробні агенти – пневмококи, стафілококи, стрептококи, ентеробактерії, віруси, мікоплазма, патогенні гриби
Хімічні і фізичні фактори – виділяють бронхопневмонію –

Уремічну
Ліпідну
Пилову
Радіаційну

Патогенез

Поширення бронхопневмонії:

Інтрабронхіально – низхідним шляхом, найбільш часто при катаральному бронхіті/бронхіоліті
Перібронхіально – при деструктивному бронхіті/бронхіоліті
Гематогенно (при генералізації інфекції – септична)

В розвитку бронхопневмонії значне місце займає аутоінфекція:

Аспіраційна пневмонія – при аспірації
Гіпостатична пневмонія – при застійних явищах в легенях
Післяопераційна пневмонія – при аспірації та нейрорефлекторних розладах
Імунодефіцитна пневмонія

Патоморфологічна характеристика

Спільне для всіх бронхопневмоній:

Започатковуються гострими бронхітами/бронхіолітами (серозним, слизовим, гнійним, змішаним). В проксимальних відділах – частіше ендомезобронхіт, в дистальних – панбронхіт і панбронхіоліт

Набряк, клітинна інфільтрація стінок бронхів  порушення дренажної функції  аспірація надмірно продукованого інфікованого слизу в дистальні відділи бронхіального дерева. При кашльових поштовхах – транзиторні бронхоектази

Вогнища запалення зазвичай виникають в задніх та задньонижніх сегментах легень – ІІ, VІ, VІІІ, ІХ, Х; різні за розмірами, щільні, сіро-червоні на розрізі

В залежності від розмірів запальних осередків розрізняють бронхопневмонії:

Міліарна (альвеоліт)
Ацинозна
Часточкова
Сегментарна
Полісегментарна

В альвеолах нерівномірне скупчення ексудату: слиз, багато нейтрофілів, макрофаги, еритроцити, злущений альвеолярний епітелій. Міжальвеолярні перегородки просочуються клітинним інфільтратом

Особливості бронхопневмоній залежно від віку хворих:

Новонароджені: характерне утворення т.з. гіалінових мембран (ущільнений фібрин)
Ослаблені діти перших двох років життя: паравертебральне розташування вогнищ запалення здебільшого в неповністю розправлених після народження відділах легень (ІІ, VІ і Х сегменти)
Загалом пацієнти дитячого віку: вогнища порівняно легко розсмоктуються (добра скоротлива спроможність легень, хороша дренажна функція бронхів. рясні лімфатичні судини)
Хворі, старші 50 років: повільне розсмоктування через вікову редукцію лімфатичної системи

Морфологічні особливості залежно від виду інфекційного агента:

Стафілококова бронхопневмонія – збудник – золотистий стафілокок – знаходять після перенесеної вірусної інфекції; перебіг – тяжкий. Запальний процес локалізується в IX і Х сегментах легені, де виникають абсцеси і некроз
Стрептококова бронхопневмонія – збудник – гемолітичний стрептокок; перебіг – гострий. Легені збільшені, з поверхні розтину стікає кров’яниста рідина.
Пневмококова бронхопневмонія – характеризується появою осередків, тісно пов’язаних з бронхіолами; в ексудаті – нейтрофіли, фібрин
Грибкова бронхопневмонія (пневмомікоз) – частіше всього Candida. Осередки різних розмірів, щільні, на розтині сіро-рожевого кольору. В центрі пневмонічних вузлів знаходять розпад, в якому багато ниток міцелію гриба
Вірусна бронхопневмонія –

РНК-віруси – утворюють колонії в цитоплазмі клітин у вигляді базофільних включень, клітини злущуються і проліферують, утв. клітинні скупчення і гігантські клітини
ДНК-віруси – проникають в ядра, клітини злущуються, але не регенерують

Ускладнення

Карніфікація - при недостатності фібринолітичної функції нейтрофілів маси фібрину в альвеолах проростають грануляційною тканиною, яка з часом перетворюється на дозрілу сполучну тканину. Легеня при цьому перетворюється в безповітряну щільну м’ясисту тканину
Нагноєння з утворенням абсцесів
Плеврит

Інтерстиційна пневмонія – визначення, етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.

Інтерстиціальна (проміжна) пневмонія – характеризується розвитком запального процесу в проміжній тканині (стромі) легені

Етіологія

Віруси, які викликають ГРЗ (респіраторно-синцитіальний, грипу, парагрипу, аденовіруси, риновіруси, вірус Коксакі)
Бактерії (найчастіше – Haemophilus Influenzae та Streptococus pneumoniae)
Мікоплазми
При СНІДі цю пневмонію викликають пневмоцисти, цитомегаловірус, вірус герпесу.

Патоморфологічна характеристика

В залежності від локалізації запального процесу в проміжній тканині легені виділяють 3 форми цієї пневмонії:

Перибронхіальна пневмонія– виникає як прояв респіраторних вірусних інфекцій або як ускладнення кору.

Запальний процес, що починається в стінці бронха (панбронхіт), переходить на перибронхіальну тканину і розповсюджується на прилеглі міжальвеолярні перегородки; запальна інфільтрація призводить до їх потовщення.

В альвеолах накопичується ексудат з великою кількістю альвеолярних макрофагів, нейтрофілів, нитками фібрину

Міжлобулярна пневмонія – виникає при ропзовсюдженні запального процесу, спричиненого стрепто- або стафілококом, на міжлобулярні перегородки – з боку легеневої тканини, вісцеральної плеври (при гнійному плевриті), або медіастинальної плеври (гнійний медіастиніт)

Іноді запалення набуває флегмонозного характеру і супроводжується розплавленням міжлобулярних перегородок, з’являється розшарування легені на часточки – розшаровуюча або секвеструюча, проміжна (інтерстиціальна) пневмонія

Міжлобулярна пневмонія, яка виникає при гнійному плевриі або гнійному медіастиніті – плеврогенна пневмонія

Наслідком такого запалення є хронічний інтерлобіт і медіастиніт, який призводить до фіброзу і потовщенню уражених тканин.

При хронічному перебігу міжлобулярної пневмонії на місці зруйнованих міжлобулярних перегородок з’являється грубоволокниста сполучна тканина, що призводить до перилобулярного фіброзу, здавлення часточок, розвитку ателектазів, а далі до пневмофіброзу та пневмоцирозу

Міжальвеолярна пневмонія – вона може приєднуватися до будь-якої гострої пневмоній, набуває в таких випадках гострого перебігу і тимчасового характеру