Файл: экз патан кафедра 1 (2).docx

Патогенез: в основі імунопатологічні механізми

Виділяють: первинний (самостійне захворювання) і вторинний (при синдромі Гудпасчера, СЧВ); гострий і хронічний.

Морфологія:

А) При гострому: набряк та інфільтрація інтерстицію лімфоцитами і макрофагами- лімфогістіоцитарний варіант; плазмобластами та плазмоцитами- плазмоцитарний; еозинофілами- еозинофільний; або утворення епітеліоїдноклітинних гранульом- гранулематозний. Некротичні зміни поєднуються з дистрофічними.

Б) При хронічному: лімфогістіоцитарна інфільтрація строми, яка сполучається з склерозом, а дистрофія нефроцитів з їх регенерацією.

Наслідки: нефросклероз різного ступеня

Хвороби нирок. Пієлонефрит – визначення, класифікація, морфологія гострої та хронічної форми, ускладнення.

Пієлонефрит- інфекційне захворювання, при якому в патологічний процес втягнена ниркова миска, її чашечки і ниркова речовина з переважним ушкодженням проміжної тканини.

Виділяють: гострий та хронічний рецидивуючий

Етіологія: кишкова паличка, стрепто-, стафіло-, ентерококи.

Патогенез:

Висхідний шлях проникнення з сечівника, сечового міхура, сечоводів при дискінезії сечоводів та ниркових мисок, підвищенні внутрішньомискового тиску- урогенний висхідний пієлонефрит.

Гематогенний шлях (при черевному тифі, грипі, сепсисі)- гематогенний низхідний пієлонефрит.

Лімфогенний (джерело інфекції товста кишка статеві органи)- лімфогенний пієлонефрит

Морфологія:

При гострому: гіперемія та лейкоцитарна інфільтрація мисок та чашечок; осередки некрозу слизової. Проміжна тканина набрякла, інфільтрована лейкоцитами; нерідко розвиваються абсцеси та крововиливи. Канальці в дистрофічному стані, в просвіті циліндри.

Макроскопічно: нирки збільшені, набряклі, повнокровні. Порожнини мисок розширені, заповнені каламутною сечею або гноєм.

При хронічному: поєднання склеротичних змін з ексудативно-некротичними. В стінці мисок та чашечок склероз, лімфоплазмоцитарна інфільтрація; в слизовій оболонці метаплазія перехідного епітелію в багатошаровий плоский. В нирковій тканині- хронічне інтерстиціальне запалення з розростанням сполучної тканини, інкапсуляцією абсцесів та макрофагальною резорбцією гнійно-некротичних мас.

Макроскопічно: пієлонефрична зморщена нирка (рівномірне рубцеве зморщування, утворення спайок між нирковою тканиною та капсулою, склероз мисок).

Наслідок: гострий- піонефроз, папілонекроз, карбункул нирки, сепсис (можуть стати причиною смерті)

Хронічний- азотемічна уремія; нефрогенна артеріальна гіпертензія.

Хвороби нирок. Нирково-кам’яна хвороба – визначення, загальна характеристика, ускладнення.

Нирково-кам’яна хвороба- хвороба з хронічним перебігом при якій в чашечках, мисках чи сечоводах утворються камені.

Етіологія: спадкові та набуті порушення мінерального обміну та кислотно-лужного стану, перевага в їжі вуглеводів та природних білків, дефіцит вітамінів.

Патогенез: підвищення концентрації солей в сечі, зміни pH рівноваги сечі що веде до утворення колоїдної основи каменя і власне самого каменю.

Морфологія: камінь в мисці призводить до пієлоектазії а потім до гідронефрозу з атрофією ниркової паренхіми. Нирка перетворюється в тонкостінний мішок з каменнями.

Камінь в чашечці веде до її розширення (гідрокалікоз), атрофії підлягає лише частина паренхіми нирки. Камінь в сечоводі викликає розширення миски та сечовода вище обтурації (гідроуретронефроз), що веде до запалення (уретрит).

Приєднання інфекції спричиняє пієліт, пієлонефрит, апостематозний нерит.

Ускладнення: пієлонефрит, піонефроз, гнійне розтоплення нирки, що може призвести до сепсису. Рідко ГНН. При тривалому перебігу- ХНН.

Хвороби нирок. Хронічна ниркова недостатність – визначення, етіологія, патогенез, морфологія, ускладнення.

Хронічна ниркова недостатність- синдром, морфологічною основою якого є нефросклероз, а найбільш яскравий прояв- уремія.

Етіологія і патогенез: є наслідком багатьох захворювань. В основі патогенезу- прогресуюче зменшення діючих нефронів.

Морфологія: при розтині відчувається запах запах сечі, шкіра сіро-землистого кольору внаслідок накопичення урохрому, часто з’являються крововиливи та висипи. Спостерігаються уремічні ларингіт, трахеїт, гастрит, ентерит та пневмонія; характерний уремічний набряк легень. В печінці жирова дистрофія. Нерідко серозний, серознл-фібринозний або фібринозний перикардит, уремічний міокардит (рідше бородавчастий). Головний мозок блідий, набряклий з осередками розм’якшення та крововиливів. Селезінка збільшена.

Ускладнення: уремічна кома

Хронічна ниркова недостатність (ХНН) – це незворотнє порушення гомеостатичних ниркових функцій, яке пов’язане з важким прогресуючим нирковим захворюванням (спадковим, вродженим, набутим).

Етіологія. До основних причин виникнення ХНН належать:

• Діабетичний гломерулосклероз (31–33%).

• Гіпертензивний нефросклероз (унаслідок АГ — 20%).

• ГН (18–19%):

• первинні ГН;

• вторинні ГН (при системних захворюваннях сполучної тканини, системних васкулітах, амілоїдозі).

• Полікістоз нирок (6%).

• Тубулоінтерстиціальні захворювання (4%):

• хронічний пієлонефрит;

• анальгетична нефропатія;

• обструктивна нефропатія (сечокам’яна хвороба, гіпертрофія передміхурової залози);

• мієломна нефропатія.

• Ураження судин нирок (васкуліти, атеросклероз, тромбози і емболії).

Патогенез ХНН зумовлений зменшенням кількості функціонуючих нефронів (у здоровій нирці міститься близько 2 млн нефронів) і клубочкової фільтрації, розвитком фібропластичних процесів, які супроводжуються заміщенням нефронів сполучною тканиною та збільшенням навантаження на функціонуючі нефрони.

Патоморфологія: нефросклероз-зморщення нирок з двобічним ураженням нирок., в фіналі розвивається уремія, для якої характерно розвиток серозного, геморагічного або фібринозного запалення:фібринозного перикардита (волохате серце), катарального або фібринозного гастриту,ентериту,коліту,набряку легень, селезінка збільшена,нагадує септичну,ГМ блідий, набряклий,з осередками розмякшення та крововиливами. (ускладнення)

Хвороби нирок. Гістологічна класифікація пухлин нирок. Ускладнення.

I. Пухлини ниркової паренхіми.

А. Доброякісні:

• аденома,

• ліпома,

• фіброма,

• лейоміома

• гемангіома,

• дермоїдні пухлини та ін.

Б. Злоякісні пухлини:

• аденокарцинома,

• сарко­ма

• змішана пухлина Вільмса.

В. Метастатичні пухлини нирок.

П. Пухлини ниркової миски.

А. Доброякісні пухлини:

• папілома,

• ендометріома.

Б. Злоякісні пухлини:

• папілярний рак

• плоскоклітинний рак

• саркома.

Більшість пухлин нирки – світлоклітинні раки (аденокарциноми). Виділяють наступні гістологічні варіанти нирковоклітинного раку:

• Світлоклітинний альвеолярний.

• Зернистий (темноклітинний).

• Веретеноподібноклітинний (поліморфноклітинний, саркомоподібний, агресивні карциносаркоми).

• Залозистий (аденокарцинома).

Ракові пухлини нирки характеризують виражена васкуляризація і швидке метастазування. Характерною особливістю раку нирки є про­ростання ниркової та нижньої порожнистої вен у вигляді “язика”.

Захворювання статевих органів. Рак шийки матки – клініко-морфологічна характеристика.

Хвороби статевих органів за походженням розділяються на:

1) дисгормональні (залозиста гіперплазія ендометрію, ендоцервікоз, аденоматоз, поліпи шийки матки, аденома передміхурової залози)

2) пухлинні (різноманітні: епіталіальні та мезенхімальні; злоякісні та доброякісні)

3) запальні (ендометрит, орхіт, простатит)

Рак шийки матки

Злоякісні пухлини шийки матки складають майже 15% і серед уражень органів репродуктивної системи стабільно займають II місце після раку молочної залози і раку ендометрія.

Фактори ризику:

• розрив шийки матки;

• рубцеві зміни;

• гормональні розлади

Фонові захворювання:

• псевдоерозії;

• поліпи;

• папіломи;

• лейкоплакія (проста форма);

• ендометріоз;

• справжня ерозія;

• посттравматичні зміни.

Передракові процеси:

• дисплазія;

• лейкоплакія з атипією;

• еритроплакія;

• аденоматоз.

Розрізняють:

I. Рак піхвової частини шийки матки

II. Рак цервікального каналу

Рак піхвової частини:

• росте екзофітно, в порожнину піхви (рідше - в стінку шийки та оточуючі тканини)

• рано виразкується

Мікроскопічно:

- частіше плоскоклітинний (85% випадків)

- ороговіваючий рак (зріла форма) становить 20-25%

- неороговіваючий рак (середня ступінь зрілості) – 60-65%

- низькодиференційований рак (незріла форма) – 10-15%.

Метастазує лімфогенним шляхом в реґіонарні лімфовузли малого тазу, пахвові та позачеревні (зовнішні і внутрішні клубові, загальні клубові, поперекові

парааортальні лімфатичні вузли). Пізніше – гематогенні метастази.

Більш доброякісний пребіг.

Рак цервікального каналу:

• росте ендофітно, проростає шийку матки, навколишню клітковину і вростає в стінки сечового міхура і прямої кишки, утворюючи піхвово-міхурові або піхвовопрямокишкові нориці

Мікроскопічно:

• частіше всього має будову аденокарциноми – 15-20%

В шийці матки можуть бути також залозисто-плоскоклітинні, недиференційовані раки, а також ендометріоїдна та світлоклітинна аденокарциноми, що виявляють у 1-1,5% пацієнток.

Дає метастази як лімфогенні, так і гематогенні.

Перебіг більш злоякісний.

Захворювання статевих органів. Рак тіла матки – клініко-морфологічна характеристика.

Хвороби статевих органів за походженням розділяються на:

1) дисгормональні (залозиста гіперплазія ендометрію, ендоцервікоз, аденоматоз, поліпи шийки матки, аденома передміхурової залози)