Файл: экз патан кафедра 1 (2).docx

3. Нирокова форма ГХ характеризується як гострими, так і хронічними змінами не тільки в нирках, а й в усьому організмі.

• До гострих змін слід віднести інфаркт нирок (внаслідок тромбоемболії або тромбозу артерій) та їх артеріолонекроз. + некрозу підлягають капілярні петлі клубочків – в стромі нирки – набряк і геморагії, в епітелії канальців- білкова дистрофія →клітинна реакція і склероз. НИРКИ при цьому зменшені, пістряві, поверхня дрібнозерниста. Артеріолонекроз →ГНН→смерть (без гемодіалізу)

• До хронічних змін належать гіаліноз артеріол, артеріолосклероз.

Гіаліноз артеріол супроводжується колапсом капілярних петель і склерозом клубочків (гломерулосклероз).

гіпоксія→ атрофія канальцевої частини нефронів і заміщення сполучною тканиною, яка розростається також навкруги загиблих клубочків. На поверхні нирок - дрібні множинні осередки западіння. Нефрони, в яких відносно збереглися клубочки, підлягають гіпертрофії (регенераційна гіпертрофія нирок) і виступають над поверхнею нирки у вигляді сіро-червоних гранул. Нирки при цьому зменшені, щільні, з дрібногранулярною поверхнею; паренхіма атрофічна, особливо коркова речовина органу. Такі нирки, що з'явились в зв'язку з гіалінозом артеріол (артеріолосклеротичний нефросклероз) називаються ПЕРВИННО-ЗМОРЩЕНИМИ→ХНН→азотемічна уремія

Гіпертонічна хвороба. Морфологічні прояви артеріальної гіпертензії в судинах та серці.

Гіпертонічна хвороба (первинна, або есенційна гіпертензія, хвороба високого артеріального тиску) — хронічне захворювання, основною клінічною ознакою якого є тривале і стійке підвищення артеріального тиску – систолічного вище 140 мм рт ст, діастолічного вище 90 мм рт ст.

Морфологічні прояви серцевої форми гіпертонічної хвороби. Серцева форма гіпертонічної хвороби, складає сутність ІХС.

• гостра ІХС морфологічно проявляється ішемічною дистрофією міокарда та інфарктом міокарда;

• хронічна ІХС — кардіосклерозом (дифузним дрібноосередковим і післяінфарктним великоосередковим), який в ряді випадків ускладнюється хронічною аневризмою серця.

Гіпертонічна хвороба. Морфологічна характеристика ускладнень. Причини смерті.

Гіпертонічна хвороба (первинна, або есенційна гіпертензія, хвороба високого артеріального тиску) — хронічне захворювання, основною клінічною ознакою якого є тривале і стійке підвищення артеріального тиску – систолічного вище 140 мм рт ст, діастолічного вище 90 мм рт ст.

Ускладнення ГХ:

• Гіпертонічний криз

• Гостра ниркова недостатність, хронічна ниркова недостатність

• Гіпертонічна енцефалопатія

• Мозковий інсульт

• ІХС, інфаркт міокарда

• Набряк соска зорового нерва, відшарування сітківки, некроз сітківки

• Гіперплазія наднирників з утворенням в кірковому шарі регенераторних аденом

• Гіперплазія базофільних клітин аденогіпофіза

Основні причини смерті при гіпертонічній хворобі.

•Інфаркт міокарда

• інсульт

•ниркова недостатність (уремія).

Ішемічна хвороба серця – визначення, класифікація, етіологія та патогенез.

Ішемічна хвороба серця – збірне поняття, являє собою групу захворювань, в основі яких лежить абсолютна або відносна недостатність коронарного кровообігу.

Класифікація:

• За тяжкістью:

1. Гостра ішемічна хвороба(проявляється ішемічною дистрофією міокарда та інфарктом міокарда)

2. Хронічна ішемічна хвороба серця(проявляється кардіосклерозом)

• Клінічно:

1. Раптова коронарна смерть

2. Стенокардія

3. Нестабільна стенокардія

4. Гострий інфаркт міокарда

5. Кардіосклероз

6. Безбольова форма ІХС

Етіологія:

• Тривалий спазм

• Тромбоз або тромбоемболія коронарних артерій серця

• Атеросклероз коронарних артерій

• Гіпертонічна хвороба

• Психоемоційна перенапруга

Патогенетичні фактори:

1. Гіперліпідемія

2. Артеріальна гіпертензія

3. Ожиріння

4. Малорухливий спосіб життя

5. Куріння

6. Цукровий діабет

7. Сечокислий діатез

8. Генетична схильність

9. Чоловіча стать

Ішемічна хвороба серця – визначення, класифікація, характеристика форм.

Ішемічна хвороба серця – збірне поняття, являє собою групу захворювань, в основі яких лежить абсолютна або відносна недостатність коронарного кровообігу.

Класифікація:

• За тяжкістью:

1. Гостра ішемічна хвороба(проявляється ішемічною дистрофією міокарда та інфарктом міокарда

2. Хронічна ішемічна хвороба серця(проявляється кардіосклерозом)

• Клінічно:

1. Раптова коронарна смерть

2. Стенокардія

3. Нестабільна стенокардія

4. Гострий інфаркт міокарда

5. Кардіосклероз

6. Безбольова форма ІХС

Раптова коронарна смерть. Такий діагноз встановлюють за наявності критеріїв припинення серцево-легеневої діяльності: відсутність свідомості, «каротидиого» і «феморального» пульсу, дихання, тонів серця, АТ — 0 мм рт. ст.

Стенокардія. Стенокардія (синонім: angina pectoris) – поширене захворювання, основним клінічним симптомом якого є напади загрудинного болю внаслідок ішемії.

Ангіоспатична (варіантна, Принцметала) стенокардія. Для визначення ангіоспастичної стенокардії використовують різні терміни: (не напруження), (нічна), (стенокардія положення). Провокують таку стенокардію паління, безсоння, гіпокаліємія, аритмія, холодне вологе повітря, вітер тощо.

Інфаркт міокарда - це вогнищевий некроз серцевого м’яза внаслідок гострого порушення його кровопостачання.

Кардіосклероз – заміщення пошкодженого міокарда сполучною тканиною.

• Вогнищевий кардіосклероз

• Постінфарктний

• Хронічна аневризма серця

• Дифузний кардіосклероз

Безбольова ішемія міокарда. Значна кількість людей хворіє на атеросклероз коронарних артерій без клінічних симптомів ІХС. Це латентна, «тиха», «німа», або безбольова, ішемія міокарда. Відсутність болю в прекардіальній ділянці в цих хворих пов'язують з тим, що в них «дефектна попереджувальна больова система». Припускають неповноцінність рецепторів міокарда, наявність дефектів у передаванні нервового імпульсу від міокарда до ЦНС.

Інфаркт міокарда – визначення, класифікація.

Інфаркт міокарда – це вогнищевий некроз серцевого м'яза внаслідок гострого порушення коронарного кровообігу.

Класифікація:

1. За часом виникнення

• Первинний

• Повторний

• Рецидивний

2. За локалізацією

• В області верхівки

• Передньої стінки лівого шлуночка

• Бічної стінки лівого шлуночка

• Міжшлуночкова перегородка

• Субендокардіальні

• Субепікардіальні

• Інтрамуральний

• Трансмуральний

3. За розповсюдженістю

• Дрібноосередковий

• Великоосередковий

• Трансмуральний інфаркт міокарда

4. За перебігом

• В некротичній стадії область інфаркту являє собою некротизовану тканину, в якій периваскулярно зберігаються «острівці» незміненого міокарда. Ділянка некрозу відмежована від збереженого міокарда демаркаційним запаленням

• Стадія рубцювання інфаркту починається тоді, коли на зміну лейкоцитам приходять макрофаги і молоді клітини фібропластичного ряду

Інфаркт міокарда – визначення, морфологічна характеристика на різних стадіях.

Інфаркт міокарда – це вогнищевий некроз серцевого м'яза внаслідок гострого порушення коронарного кровообігу.

Інфаркт міокарда має 4 основні стадії:

• Стадія пошкодження

• Гостра стадія

• Підгостра стадія

• Стадія рубцювання

1. Стадія пошкодження характеризується гострим порушенням нормального кровопостачання.

2. Гостра стадія може тривати кілька тижнів, але перші ознаки гострого інфаркту, в індивідуальних випадках, проявляються вже через пару годин після нападу. Зона пошкодження зменшується, бо відмирають клітини.

3. В підгострій стадії спостерігається заключний некроз пошкоджених тканин, триває від кількох місяців до року. По ЕКГ можна оцінити розміри пошкодження.

4. На стадії рубцювання на місці пошкодження відбувається утворення рубця, заміщення сполучною тканиною.

Ускладнення:

• Міомаляція(розплавлення) – виникає в випадках переважання аутолізу некротизованої тканини.

• Гостра аневризма серця – вибухання некротизованої стінки. Виникає розрив серця і гемоперикард.

• Пристінкові тромби утворюються при субендокардіальному і трансмуральному інфарктах, з ними пов’язана небезпека тромбоемболічних ускладнень.

• Перикардит, в основному фібринозний, нерідко виникає при субепікардіальному і трансмуральному інфарктах.

Інфаркт міокарда-це некроз серцевого мяза.

За перебігом інфаркту міокарда розрізняють дві стадії: 1.Некротична 2.Рубцювання.

Некротична стадія

Гістологічно ділянка інфаркту являє собою некротизовану тканину в які зберігаються острівці незміненого міокарда. Від здорового міокарда ділянка некрозу відмежована зоною гіперемії та лейкоцитарної інфільтрації(демаркаційне запалення).

Також характерним для цієї стадії є дисциркуляторні та обмінні порушення поза осередком некрозу. Вони характеризуються: 1.нерівномірним кровонапаповненням 2.крововиливами 3.зникненням глікогенезу з кардіоміоцитів появою у них ліпідів, деструкцією мітохондрій , саркоплазматичної сітки.

Поза серцем можуть виникати судинні порушення, наприклад у головному мозку-1.стаз 2.діапедезні крововиливи 3. Гіперемію

Стадія рубцювання

Розпочинається після заміни лейкоцитів макрофагами і молодими клітинами фібробластичного ряду .

Макрофаги- приймають участь в резорбції некротичних мас, в цитоплазмі у них зявляються ліпіди ,продукти тканинного детриту.

Фібробласти- приймають ферментативну участь у фібрилогенезі.

Організація інфаркту розпочинається із зони демаркації та збереженої тканини в зоні некрозу, триває приблизно 7-8тижнв.

Новоутворена сполучна тканина спочатку пухка, але потім визріває у грубоволокнисту рубцеву в якій навколо судин знаходять острівці гіпертрофованих мязових волокон.

В порожнині перикарду зявляються спайки, в яких утворюються судини, які анастамозують з позасерцевими колатералями, що покращує кровопостачання міокарду.

Таким чином на місці інфаркту утворюється щільний рубець і тоді говорять про післяінфарктний великоосередковий кардіосклероз

Ранні та пізні ускладнення інфаркту міокарда. Морфологічна характеристика.

Ускладнення ІМ

- Ранні (до 3 тиж)

• Набряк легень (швидке зростання застою крові у легеневих венах та підвищення тиску в них)

• Кардіогенний шок (розвивається при раптовому порушенні насосної функції серця (переважно лівого шлуночку) і характеризується недостатнім кровопостачанням життєво важливих органів)

• Порушення ритму і провідності (фібриляція шлуночків, асистолія)

• Розрив міокарду (розрив некротизованого міокарду)

• Гостра аневризма серця (вибухання некротизованої стінки серця)

• Тромбоемболічний синдром

• Відрив некротизованого папілярного м’язу

• Перфорація міжшлуночкової перегородки

- Пізні (4 тиж – 4 міс)

• Хронічна аневризма серця

• Синдром Дреслера (в основі механізму розвитку лежать автоімунний процес аутосенсибілізації до міокардіальних та перикардіальних антигенів. Проявляться перикардитом, плевритом, пневмонітом (реакція переважно сполучної тканини легенів), артритом, гарячкою, лейкоцитозом, збільшенням швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та титрів антиміокардіальних антитіл)

Хронічна право– та лівошлуночкова серцева недостатність. Етіологія, патогенез, морфологічна характеристика.

Лівошлуночкова недостатність

Етіологія: ІХС, гіпертензія, вади аортального та мітрального клапанів, хвороби міокарда.