ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 11.04.2024
Просмотров: 768
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
2) Специфіка фібрилярного білка амілоїду дозволяє виділити al-, аа-, af- і asc1- амілоїдоз.
3)Враховуючи розповсюдження амілоїдозу,
Грануляційна тканина (макро і мікроскопія)
Класифікація ексудативного запалення
Морфологічна характеристика склеромної гранульоми.
Механізми розвитку реакцій гіперчутливості
Порівняльна характеристика критеріїв злоякісності і доброякісності
Диференційні ознаки доброякісних і злоякісних пухлин
1.Пухлини нейроепітеліальної тканини:
Хронічні лейкози лімфоцитарного походження
Некласичні прояви крупозної пневмонії:
Загальні прояви крупозної пневмонії:
Особливості бронхопневмоній залежно від віку хворих:
Морфологічні особливості залежно від виду інфекційного агента:
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Типові патоморфологічні зміни при бронхоектазах:
Патоморфологічна характеристика
Варіанти розвитку емфіземи легень:
1. Легенева (дихальна) недостатність.
3. Хронічна правошлуночкова серцева недостатність.
Патоморфологічна характеристика
Патоморфологічна характеристика
Класифікація Клініко-анатомічна класифікація раку легені:
Патоморфологічна характеристика Клініко-морфологічні форми гострої ангіни:
Патоморфологічна характеристика Морфологічні форми езофагіту:
Патоморфологічна характеристика Макроскопічні форми раку стравоходу:
Мікроскопічні форми раку стравоходу:
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика форм
Патоморфологічна характеристика
IV. За морфологічними змінами:
115. Парагрип – визначення, етіологія, патогенез, клініко-морфологічна характеристика, ускладнення.
116. Респіраторно-синцитіальна інфекція – етіологія, патогенез, патоморфологія. Наслідки.
119. Морфологічні особливості пневмонії обумовленої короновірусною інфекцією.
120. Віл інфекція –– визначення, етіологія, патогенез, клініко-морфологічна характеристика.
121. Кір: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
122. Краснуха. Етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, наслідки.
123. Скарлатина: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
124. Поліомієліт: етіологія, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
125. Дифтерія: етіологія, класифікація, патоморфологія, ускладнення. Причини смерті.
ПАТОМОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА:
-
апоптотичні клітини виглядають як округлі маси з вираженою еозинофілією цитоплазми;
-
в ядрах – різні стадії конденсації та агрегації хроматину з подальшим каріорексисом;
-
швидке зморщення клітин → утворення цитоплазматичних бруньок → фрагментація з утворенням апоптотичних тілець (складаються з мембранозв’язаних везикул цитозолю та органел).
Смерть. Різновиди. Уявлення про танатогенез.
Смерть – незворотнє припинення життєдіяльності організму.
Класифікація за причиною:
фізіологічна; насильницька;
смерть від хвороб.
Класифікація за зворотністю змін:
клінічна смерть;
біологічна смерть.
Термінальні стани:
передагонія;
агонія;
термінальна пауза;
смерть.
Танатологія – це наука про смерть.
Предмет танатології:
1. Термінальні стани.
2. Біохімічні, клінічні та морфологічні порушення, які супроводжують процес вмирання.
3. Танатоґенез – безпосередню причину смерті.
4. Можливості оживлення організму та наслідки оживлення.
5. Евтаназія (легка смерть, уміння полегшити смерть).
Класифікація танатології:
1. Загальна танатологія вивчає процеси вмирання, ґенез і причини, діагностичні можливості встановлення факту та часу смерті.
2. Окрема танатологія вивчає комплекс питань, пов'язаних з окремими, цілком конкретними причинами смерті, перебіг цього процесу за різноманітних ушкоджень та хвороб.
3. Судово-медична танатологія вивчає всі види насильної та раптової смерті.
Смерть. Ознаки біологічної смерті.
Ознаки біологічної смерті:
помутніння та висихання рогівки;
симптом котячого ока (Бєлоглазова): трансформація звичайної форми зіниці на
веретеноподібну при боковому стисненні;
висихання шкіри та слизових оболонок (внаслідок випаровування вологи з поверхні
тіла);
трупне охолодження (внаслідок припинення термогенезу);
трупні плями (внаслідок перерозподілу крові);
трупне заклякання (виникає внаслідок відсутності АТФ, що унеможливлює роз’єднання
актин-міозинового містку → стійка м’язова контрактура, що припиняється після
розкладання м’язової тканини;
розкладання (гниття та аутоліз).
Вірогідні ознаки смерті
І. Припинення функції кровообігу.
ІІ. Припинення функції дихання.
ІІІ. Припинення функції центральної нервової системи:
Ранні і пізні абсолютні ознаки смерті:
І. Ранні абсолютні ознаки смерті:
-
Трупні плями. Після зупинки серця поступово припиняється рух крові по судинах. За законом тяжіння кров починає збиратися у найнижчих частинах тіла. Трупні плями виникають тільки на тих ділянках тіла, які нещільно контактують з поверхнею, на якій лежить тіло. У тих же ділянках тіла, де є такий контакт із поверхнею, трупні плями не утворюються.
-
Трупне охолодження. Після настання смерті перестають діяти регуляторні системи, різко уповільнюється метаболічна активність і припиняється теплопродукція. Внаслідок чого вже через 45-60 хв. температура тіла поступово знижується
-
Трупне заклякання. виникає внаслідок відсутності АТФ, що унеможливлює роз’єднання актин-міозинового містку → стійка м’язова контрактура, що припиняється після розкладання м’язової тканини; заклякання можна виявити в м'язах нижньої щелепи, потім - у м'язах шиї, тулуба, рук і ніг.
-
Трупне висихання. зумовлений випаровуванням рідини з тіла померлого
-
Аутоліз. Після смерті внаслідок того, що реакція середовища організму стає кислою, відбувається активація гідролітичних ферментів, які починають діяти на тканини і перетравлювати їх.
ІІ. Пізні абсолютні ознаки смерті:
1. Руйнівні:
-
Трупне гниття. Це дуже складний процес, що полягає у розкладанні білків під впливом життєдіяльності мікроорганізмів. При цьому утворюються гнильні гази, які роздувають кишки, проходять крізь їх стінки у підшкірну жирову клітковину, внаслідок чого шкіра набуває брудно-зеленого кольору.
-
Ушкодження трупа тваринами і рослинами.
2. Консервувальні:
-
Жировіск. Жири трупа розкладаються на гліцерин та жирні кислоти. Олеїнова кислота та гліцерин вимиваються з організму водою, а пальметинова і стеаринова - вступають у реакцію з лугоземельними елементами (кальцієвими та магнієвими солями) і утворюють мило. Тканини тіла набувають сіро-рудого кольору із зернистою будовою, що нагадує суміш воску з жиром (звідси - жировіск), вони ущільнюються.
-
Муміфікація. Висихання трупа. Воно наявне, якщо труп перебуває в умовах, за яких швидко та інтенсивно втрачає вологу (в піску, крейдяному грунті), або ж коли є хороший протяг (на горищах, у печерах, склепах). Втрачаючи значну кількість вологи (до 80% і більше), труп перетворюється на скелет, обтягнутий шкірою; вона дуже суха, щільна, має рудувато-коричневий колір.
-
Торф'яне дублення. У разі потрапляння мертвого тіла в торф'яні болота та ґрунти. Шкірні покрови стають цупкими, набувають темно-рудого кольору. Білки й вапно розчиняються, внутрішні органи і м'які 6 тканини значно зменшуються в об'ємі або й зовсім руйнуються, кістки м'якнуть.
Штучне консервування. Збереження трупа в певних середовищах (в холоді, соляних чи інших розчинах).
Регенерація: визначення, види та її рівні. Регенерація крові.
РЕГЕНЕРАЦІЯ
-
Регенерація – це відновлення
-
структурних елементів тканини замість загиблих за рахунок самовідновлення живої матерії
-
відновлення функції тканин
-
Значення регенераторного процесу полягає у матеріальному забезпеченні гомеостазу
-
Рівні регенераторного відновлення тканин (або просто рівні регенерації):
-
молекулярний
-
субклітинний
-
клітинний
-
тканинний
-
органний
Форми регенерації:
|
|
Клітинна |
Внутрішньоклітинна |
характерне розмноження клітин мітотичним і амітотичним шляхом |
збільшення кількості (гіперплазія) і розмірів (гіпертрофія) ультраструктур (ядро, ядерце, мітохондрії, КГ, рибосоми) та їх компонентів
|
|
|
|
Регенерація крові
-
Відрізняється високою інтенсивністю
-
Активний ЧКМ зявляється у довгих трубчастих кістках на місці жирового (мієлоїдне перетворення ЖКМ). Жирові клітини витісняються зростаючими острівцями кровотворної тканини, яка заповнює кістково-мозковий канал і має соковитий, темно-червоний вигляд.
-
Осередки екстрамедулярного (покаквстковомозкового) кровотворення внаслідок висилення з кісткового мозку стовбурових клітин зявляється в бвгвтьох органах і тканинах (селезінка, печінка, лімф вузли, жировій клітковині, слиз оболонках)
Патологічна регенерація крові |
|
В кров надходять незрілі, функціонально неповноцінні форменні елементи, що швидко руйнуються |
|
Різко пригнічена |
Спотворена |
При променевій хворобі, апластичній анемії, алейкії, агранулоцитозі
|
При злоякісній анемії, лейкозі, поліцитемії |
-
Регенерація органів кровотворення та імунного захисту
-
Кістковий мозок
-
Дуже високі проліферативні властивості
-
Може відновлюватись навіть при незначних пошкодж
-
Лімфатичні вузли
-
Добре регенерують тільки тоді, коли зберігаються звязки зі приносних і виносних лімфатичних судин з навколишньою сполучною тканиною
-
Селезінка
-
Неповна регенерація (загибла тканина заміщується рубцем)
Іноді регенерація крові може нести патологічий характер , наприклад при лейкемії. При посиленій регенерації в кров надходять незрілі, фунціонально неповноцінні червоні і білі кров,яні тільця, котрі швидко руйнуються.
-
Мієлоїдному перетворенню підлягає жовтий кістковий мозок.
-
Екстрамедулярні вогнища кровотворення – поява острівців кровотворної тканини в інших органах (печінка, нирки і т.д.)
Регенерація: визначення, види та її рівні. Регенерація судин.