Файл: экз патан кафедра 1 (2).docx

Ускладнення

Ускладненням грипу спостерігаються головним чіном з боку легень . Карніфікація ексудату , облітеруючий бронхіт і бронхіоліт , склероз стінки бронхів призводить до бронхоектазів, пневмофіброзу , хронічної обструктивної емфіземи , хронічної пневмонії , легенево-серцевої недостатності .Бронхоектатична хвороба у дітей в 75% спостережень повязана з тяжкою формою грипу в ранньому віці.

Загальні принципи перебігу інфекційних хвороб, особливості патоморфологічної діагностики.

1)Кожне інфекційне захворювання має свого збудника, який знаходиться у крові чи екскретах хворого

2) Збудниник інфекційної хвороби має вхідні ворота , характерні для кожної інфекції

3) При інфекційній хворобі спостерігається утворення первинного афекту , що виникає у вхідних воротах, який призводить до утворення первинного інфекційного комплексу. При одних інфекціях він виражений, при інших-фактично не викикає

4)Шляхи розповсюдження збудника із первинного афекта або комплексу можуть бути-лімфогенними,гематогенними,інтраканалікулярними,периневральними або контактними

5) При інф хворобах виникає ряд загальних змін: висип на шкірі, васкуліти, гіперпластичні процеси у лімфатичних вузлах, селезінці, кістковому мозку , запальні процеси у проміжній тканині та дистрофічні зміни у паренхіматозних органах.

6) Інфекційна хвороба часто перебігає циклічно. При цьому виділяють інкубаційний, продромальний періоди та періодосновних проявів хвороби.

Говорячи про патоморфологічну діагностику інфекційних хвороб, слід зазначити , що вона залежить від виду і характеру інфекційної хвороби. Можливе дослідження уражених тканин , дослідження первинного інфекційного комплексу, виділення збудника з утворюваного ексудату, дослідження імунних реакцій що виникають у відповідь на інфекційний агент та подальше утворення антитіл з подальшим можливим винекненням реакції сенсибілізації організму.

Наведіть приклади інфекційних захворювань з системним ураженням органів.

СНІД , сепсис , сифіліс , черевний тиф

Назвіть інфекційні захворювання, викликані найпростішими

Ехінококоз, цистицеркоз, опісторхоз , шистосомоз .

Назвіть інфекційні захворювання, викликані гельмінтами.

Малярія , амебіаз , балантидіаз .

Які методи патоморфологічної діагностики застосовуються для діагностики інфекційних захворювань

Методи патоморфологічних досліджень: аутопсія, біопсія, електронна мікроскопія, імуногістохімічне дослідження, метод експерименту.

Інші методи детекції мікроорганізмів: *ПЛР (гепатит В та С, ВІЛ ); *гібридизація in situ (виявлення ВПЛ у мазках із шийки матки та у біоптатах орофарингеальних карцином; виявлення Епштейн-Барр віруса у тканині пухлини при лімфопроліферативному процесі); *перспективним методом є виявлення пептидних нуклеїнових кислот (peptide nucleic acid (PNA) – нуклеїнові кислоти, що побудовані із пептидного остову, замість полісахаридного)

Назвіть приклади гістохімічних методів діагностики для веріфікації інфекційних захворювань в гістологічних зрізах.

Методи гістологічного забарвлення мікроорганізмів: 1 -гематоксилін-еозин; 2- забарвлення за Грамом; 3- імпрегнація сріблом (трепонеми, борелії, бартонели, лептоспіри,Calymmatobacterium, хелкобактер, легіонели, франсієли); 4- забарвлення сріблом за Гоморі (Pneumocystis jiroveci, Entamoeba histolytica, ехінококові кісти); 5- забарвлення за Цілем-Нільсеном (мікобактерії); 6- трихромне забарвлення за Массоном (гельмінти, включення цитомегаловірусу); 7- забарвлення за Гімзою; 8- муцикармін (криптококи); 9- забарвлення за Фонтана-Массоном (забарвлює пре меланін у клітинній стінці криптококів); 10- імуногістохімічне забарвлення.

Назвіть інфекційні захворювання, що можуть викликати гранулематозне запалення

Туберкульоз, сифіліс, склерома, лепра, сап, висипний і черевний тиф, ревматизм, вірусний енцефаліт, туляремія, бруцельоз.

Назвіть інфекційні захворювання, що можуть викликати запалення з вираженим еозинофільним інфільтратом.

Паразитарні інвазії (аскарида людська, вугриця кишкова, анкілостома, токсокара, трихінела та цестоди) та гриби.

Загальні закономірності перебігу інфекційних захворювань у людей з імунодефіцитом, особливості морфології.

У людей з імунодефіцитом уражуються Т4-лімфоцити (хелпери) , що характеризується зменшенням їх кількості , а також зниженням співвідношення Т4/Т8 ( хелперно-супресорне співвідношення) це є головною особливістю імунологічного дефекту у таких людей. В результаті вказаних змін відбувається руйнування клітинного, і також гуморального імунітету. Організм стає нездатним протидіяти вторинній інфекції , він стає беззахисним відносно дії багатьох вірусів, грибів та бактерій. Ведучими у людей з імунодефіцитом стають опортуністичні інфекції.

Для яких інфекційних захворювань можна використовувати PAS –реакцію для діагностики.

Грибкові інфекції, лямбліоз, бактеріальний вагіноз. ( можливо ще якісь)

Для яких інфекційних захворювань можна використовувати фарбування на кислотостійкі бактерії для діагностики.

-види бактерій, клітини яких після фарбування їх аніліновими барвниками не знебарвлюються розчином сірчаної кислоти. Для розвитку к. б. оптимальне середовище — нейтральне, проте вони можуть розвиватися і в кислому середовищі.

Кислотостійкість бактерій залежить від наявності у цитоплазмі ненасичених жирних кислот.

Найкраще їх фарбувати за методом Ціль-Нільсена, кислотостійкі бактерії забарвлюються у червоний колір.

Можна використовувати для діагностики:

• Туберкульозу (збудник – мікобактерія туберкульозу).

• Лепри (збудник – мікобактерія лепри).

• Дифтерія (збудник. – коринебактерії дифтерії).

• Актиномікози.

Фарбування за Цілем-Нільсоном. Значення.

Фарбування за Цілем — Нільсеном — метод забарвлення мікроорганізмів для виявлення кислотостійких мікобактерій (збудників туберкульозу, мікобактеріозів, лепри), актиноміцетів та інших кислотостійких мікроорганізмів. Кислотостійкість мікроорганізмів обумовлена ​​наявністю в їх клітинах ненасичених жирних кислот.

Такі мікроорганізми погано фарбуються розведеними розчинами барвників. Для полегшення проникнення барвника в клітини мікроорганізмів нанесений на препарат карболовий фуксин Ціля підігрівають над полум'ям пальника (спиртівки). Пофарбовані мікроорганізми не знебарвлюються слабкими розчинами мінеральних кислот і спирту.

Кислотостійкі бактерії забарвлюються у червоний, а навколишній фон і некислотостійкі бактерії — у синій колір.

Особливості клінічного перебігу та морфологічних особливостей грипу А.

Клінічні ознаки грипу типу А (H1N1) є універсальними для ГРВІ. Це головний біль, біль у м’язах, горлі, підвищення температури тіла, кашель, нежить, закладання носа, в окремих випадках — блювота і пронос.

Захворювання здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах).

Інкубаційний період при грипі коливається від декількох годин до 3 діб.

Здебільшого на другу добу хвороби з'являється сухий кашель, починає турбувати біль у грудях. Через три дні після зараження спостерігається різке підвищення температури з явищами інтоксикації, головний та м'язові болі.На 3-5 добу кашель м'якшає, з'являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.

Патоморфологія грипу:

• Легка форма – пошкодження слизової ВДШ. Вона набрякла, гіперемована,

покрита серозно-слизовими масами. Мікроскопічно – крім гіперемії, набряку, лімфоїдно-клітинна інфільтрація, гідропічна дистрофія клітин миготливого епітелію, вони втрачають війки, посилюється секреторна. Активність келихоподібних клітин і залоз, в цитоплазмі епітеліальних клітин – базофільні та оксифільні включення.

• Середня – пошкодження ВДШ і НДШ. В стінці трахеї і бронхів розвивається

серозно-геморагічне запалення, іноді з некрозом, епітеліальні клітини злущуються і спричиняють ателектази і гостру емфізему легень. Зявляються осередки грипозної пневмонії, у альвеолах накопичується серозний ексудат.

Видуження через 3-4 тижні.

• Тяжка – через загальну інтоксикацію ( в трахеї і бронахах серозно-геморагічне

запалення і некроз. В легенях множинні фокуси серозно-геморагічної пневмонії, гострої емфіземи і ателектази. Крововиливи зявляються і у ГМ, внутрішніх органах, шкірі. Часто такі хворі помирають на 4-5 добу ) і з легеневими ускладненнями, обумовлений приєднанням вторинної інфекції ( запальні і деструктивні зміни, в слизовій гортані і трахеї може бути фібринозно-геморагічне запалення і некрозом і виразками, розвивається деструктивний панбронхіт з формуванням бронхоектазів, ателектазів та емфіземи. Характерна бронхопневмонія. На розтині – «великі пістряві грипозні легені». Часто розвивається плеврит або емпієма плеври ).

У внутрішніх органах – в серці, печінці, нирках – гіперемія, петехії, білкова і жирова дистрофія.

В головному мозку – розлади гемодинаміки спричиняють його набухання і вклинювання мозочка в великий потиличний отвір і смерть хворого. Іноді зустрічається серозний менінгіт, можливо з енцефалітом.

У венах – тромбофлебіт. У артеріях – тромбоартеріїт.

Особливості клінічного перебігу та морфологічних особливостей грипу В.

Інкубаційний період – біля 2 днів. Піднімається температура, головний біль, катаральні ознаки, задишка, можливий геморагічний висип.

Патоморфологія див 14.питання.

Особливості клінічного перебігу та морфологічних особливостей грипу С.

Клініка та патоморфологія така ж як і у грипу А. див питання 14.

Парагрип – визначення, етіологія, патогенез, клініко-морфологічна характеристика, ускладнення.

Парагрип – гостре інфекційне захворювання, збудником якого є вірус парагрипу. Характеризується пошкодженням ДШ і помірною інтоксикацією.

Етіологія – віруси сімейства Параміксовіруси. Захворювання перебігає подібно до легкої форми грипу, при цьому переважають гострий ларингіт і набряк гортані.

Патоморфологія – проліферація епітелію трахеї і бронхів з появою поліморфних клітин, маючих одне або декілька бульбашкових пікнотичних ядер. Вони утворюють подушкоподібні розростання. Зустрічаються також і в уражених легенях в серозно-десквамативному ексудаті.

Ускладнення – спостерігаються в разі приєднання вторинної інфекції. Найчастіше це бронхопневмонія, ангіна, синусити, отит, євстахіїт.

Смерть – від асфіксії, обумовленої несправжнім крупом або вірусною пневмонією, від легеневих ускладнень.

Респіраторно-синцитіальна інфекція – етіологія, патогенез, патоморфологія. Наслідки.

Етіологія і патогенез: РС-вірус належить до РНК-вірусів із сімейства Paramixoviridae. Має здатність до утворення синцитію. Вірус має білки, які перешкоджають дії людського інтерферону.Провідною ланкою в патогенезі респіраторно-синцитіальної інфекції є порушення дренажної функції бронхіального дерева. Вірус спочатку вражає легені, пізніше переходить на верхні дихальні шляхи у дітей. У дорослих вірус вражає лише верхні дихальні шляхи і захворювання протікає легко.

Патоморфологія: при РС розвиваються ларинготрахеобронхіт, бронхіоліт та бронхопневмонія. Морфологічною особливістю є проліферація епітелію трахеї, бронхів, бронхіол, альвеолярних ходів у вигляді сосочків або нашарувань із декількох альвеол. Епітеліальні проліферати можуть призвести до обструкції бронхіального дерева і утворення осередків ателектазу та емфіземи. Клітинна інфільтрація різко виражена та нерідко поєднується з деструктивними змінами стінок альвеол. При бронхопневмонії в ексудаті наявні великі клітини, що утворюють симпласти. При генералізації інфекції знаходять зміни: у кишечнику, печінці, підшлунковій, нирках клітинна запальна інфільтрація поєднується з сосочковими розростаннями епітелію; в ЦНС- з осередковою проліферацією епендими.