Файл: Всесвітня історія (1914 - 1939).doc

"Як у будь-якому гнійникові знайдеш хробака або личинку його, так у будь-якій брудній історії неодмінно наштовхнешся на єврейчика... Єврейське вчення марксизму заперечує аристократичний принцип народження і на місце споконвічної переваги сили індивідуальності ставить чисельність маси та її мертву вагу. Марксизм заперечує в людині цінність особистості, він заперечує значення народності і раси й віднімає таким чином у людства передумови його існування і його культури. Якби марксизм став основою всього світу, це означало б кінець всякої системи, яку досі уявляв собі розум людський. Для жителів нашої планети це означало б кінець існуванню. Якби єврею за допомогою його марксистського символу віри вдалося отримати перемогу над народами світу, його корона стала б вінцем на могилі всього людства. Тоді наша планета, як було з нею мільйони років тому, носилася б в ефірі знову безлюдна і порожня. Вічна природа жорстоко помститься за порушення її законів. Нині я певен, що дію цілком у дусі творця всемогутнього, борючись за знищення єврейства, я борюсь за справу божію".

Запитання до документа

Чому Гітлер боровся за знищення єврейства ?

Тема IV індустріальні країни європи та америки

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

1. Зміна статусу сша у світі після Першої світової війни

Перша світова війна надала потужного поштовху економічному розвитку США й посилила їхній політичний вплив у світі. У США не було такої масової руйнації виробництва, якої зазнавала впродовж чотирьох років Європа. Країна вступила у війну в квітні 1917 р. на боці Антанти, а її армія взяла участь у військових діях тільки з літа 1918 р. Тому людські втрати збройних сил США були порівняно невеликі: приблизно 50 тис. вбитих й близько 250 тис. поранених.

США максимально використали ситуацію, що склалася, для подальшого збагачення. Вони виступили у ролі головного постачальника військових матеріалів, харчів і сировини країнам, що воювали. Загальний чистий прибуток усіх американських монополій впродовж 1914-1919 рр. склав 33,6 млрд. доларів. Гігантські кошти, що були в розпорядженні корпорацій, забезпечили нові великі капіталовкладення в американську економіку, питома вага США в світовому промисловому виробництві значно збільшилася. На початку 20-х років Сполучені Штати забезпечували майже половину світового видобутку кам'яного вугілля, близько 3/5 світового виробництва чавуну та сталі, 2/3 світового видобутку нафти, 85% світового виробництва автомобілів. Та найбільше змінився фінансовий статус США у світі. З боржника європейських країн вони перетворилися на найбільшого кредитора. Загальний розмір позик європейським країнам досяг на початку 20-х років 11,1 млрд. доларів, 7 млрд. доларів склали приватні інвестиції американських підприємців і банкірів. Нью-Йорк став індустріально-фінансовим центром світу.

Війна надала США можливість розширення виробництва, в країні скоротилося безробіття й зросла заробітна плата. Середньорічний заробіток американського робітника 1920 р. склав 1407 доларів, збільшившись порівняно з довоєнним рівнем майже вдвічі. Щоправда, помітно зросла вартість життя, підвищились ціни. За даними міністерства праці, прожитковий мінімум родини з 5 чоловік коливався від 2 до 2,5 тис. доларів на місяць.

Економічне піднесення, спричинене потребами війни, ще більше прискорило процес концентрації виробництва та капіталу у США. 1919 р. на великих підприємствах працювало 57% американських робітників. Внаслідок бурхливого економічного розвитку воєнних років США вступили у нову фазу своєї індустріальної еволюції. На початок 20-х років вони перетворилися на високорозвинену індустріальну державу. З 105,7 млн. американських громадян (перепис 1920 р.) мешканці міст становили 54,2 млн. і вперше перевищили чисельність сільських жителів.

Величезну роль у зміцненні могутності країни відіграла еміграція до США. У 1900-1920 рр. до країни прибуло 14 млн. чоловік з Європи, головним чином з Польщі, Росії, Австрії, Італії, Ірландії, Великої Британії, Німеччини. Рятуючись від політичних катаклізмів, переслідувань, безпросвітних злиднів, відсутності перспективи, на американській землі люди досить швидко знаходили застосування своїм силам і ставали активними громадянами суспільства, посилюючи потенціал нової батьківщини.

Різке зростання частки США в міжнародній економіці створило умови для їхнього активного вторгнення у сфери світової політики. Уряд демократів на чолі з президентом В. Вільсоном взяв курс на завоювання світового лідерства.

Вільсон Томас Вудро (1856-1924 рр.) — державний діяч, президент США. Народився в родині пресвітеріанського пастора. Закінчив Прінстонський університет (1879 р.). У 1890-1902 рр. — професор права, в 1902-1910 рр. — ректор Прінстонського університету, в 1910-1912 рр. — губернатор штату Нью-Джерсі, в 1912-1921 рр. — президент США від Демократичної партії. Здобув славу прогресивного реформатора, був ініціатором серії законів соціального спрямування. Після війни активний поборник світової гегемонії США. Після закінчення терміну президентства (1921 р.) Вільсон залишив політичну діяльність.

Програму рішучої активізації зовнішньополітичної діяльності США було викладено в "14 пунктах" Вільсона, з якими він виступив у посланні до Конгресу 8 січня 1918 р. Висуваючи цю програму повоєнного облаштування світу, правлячі кола СІЛА прагнули укласти вигідні для них договори про переділ світу. Вони домагалися міжнародного визнання принципів "відчинених дверей" і "рівних можливостей" з метою послаблення позицій європейських держав та посилення американського впливу в країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Однак результати Паризької мирної конференції 1919-1920 рр. виявилися несприятливими для адміністрації Вільсона. Велика Британія та Франція зберегли за собою провідні ролі в світовій політиці, особливо в європейських справах. Дипломатична поразка Вільсона на Паризькій конференції посилила опозицію й республіканців під прапором ізоляціонізму, і демократів під гаслом невтручання до європейських справ. Зрештою Версальський договір не був ратифікований Конгресом, США відмовилися щ участі в Лізі Націй. Перебування демократів при владі на чолі з В. Вільсоном йшло до кінця. Серйозна хвороба, що вразила Вільсона восени 1919 р. після повернення з Паризької конференції, ще більш послабила можливості реформаторських сил.

2. Період "просперіті" (процвітання) за президентів-республіканщв в. Гардінга та к. Куліджа

20-ті роки були для Сполучених Штатів роками процвітання (англ. — prosrerity). У 1929 р. обсяг продукції промислового виробництва перевищив рівень кризового 1921 р. на 78%. На кінець 20-х років США виробляли стільки ж промислової продукції, скільки весь інший світ. Надзвичайно швидкі темпи економічного зростання США пояснювалися політичною стабільністю, фінансовою міцністю, величезними резервами внутрішнього ринку, протекціоністською політикою держави. Відбувалося докорінне оновлення основного капіталу, зводилися нові фабрики та заводи. Промислове зростання супроводжувалося колосальним спекулятивним зростанням вартості акцій. За 1924-1929 рр. акції, що катувалися на Нью-Йоркській біржі, збільшилися в ціні з 27 млрд. до 90 млрд. доларів, тобто більш ніж утричі. Мільйони американців в надії збагатитися обертали свої заощадження на цінні папери.

Особливо стрімко розвивалися нові галузі промисловості, які обладнувалися за останнім словом науки та техніки. Найбільш яскравим прикладом є бурхливе зростання автомобільної промисловості. Якщо 1914 р. у країні було випущено 569 тис. автомобілів, то 1929 р. — вже 5358 тис. або 5/6 світового виробництва.

Наслідком промислового буму було нове збільшення національного доходу США. За 1923-1929 рр. він зріс з74,3 млрд. до 86,8 млрд. доларів, тобто на 17%, проте розподілявся нерівномірно. У 1929 р. на великих підприємців, що становили всього 1% населення США, припадало 14,5% національного доходу країни. Однак збільшення прибутків і широке розповсюдження системи продажу у кредит створювали для робітників, службовців, дрібних власників досить великі можливості для придбання, інколи за готівку, а частіше у кредит, автомобілів, радіоприймачів, холодильників, пилососів, пральних машин та іншої побутової техніки. Кожен п'ятий американець, приміром, мав свій автомобіль.

Проте не всі галузі економіки переживали промислове піднесення. Сільське господарство зазнавало кризи перевиробництва, ціни на аграрну продукцію знижувались. Протягом другої половини 20-х років валовий прибуток американських фермерів тримався на рівні 13-14 млрд. доларів, тоді як 1919 р., на початку тривалої аграрної кризи, він становив 17,9 млрд. Фермерські господарства ставали хронічно збитковими. Тільки протягом 1925-1929 рр. було примусово продано з молотка за несплату боргів і податків 547 ферм (8,7% загальної кількості).