Файл: Всесвітня історія (1914 - 1939).doc

Скачать файл
Заказать решение

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 04.09.2024

Просмотров: 786

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

1. Визначальні тенденції світового розвитку у 1914-1939 рр.

2. Періодизація світового розвитку

2.1. Період Першої світової війни (1914-1918 рр.)

2.2. Період повоєнної нестабільності (1919-1923 рр.)

2.3. Період економічної стабілізації (1924-1928 рр.)

2.4. Період великої депресії (1929-1933 рр.)

2.5. Період назрівання Другої світової війни (1933-1939рр.)

Тема і перша світова війна 1914-1918 рр. Початок першої світової війни. 1914 р.

1. Липнева криза 1914 р. У міжнародних відносинах

2. Австро-сербський конфлікт

3. Вступ у війну Німеччини, Австро-Угорщини, Росії, Франції, Великої Британії

4. Стратегічні плани противники.

5. План Шліффена та його крах

6. Східний театр воєнних дій

1. Зі спогадів німецького генерала Людендорфа про

2. З французького офіційного повідомлення

Кампанії 1915-1916 рр.

1. Австро-німецький наступ на сході

2. Невдача союзників у Дарданеллах

3. Вступ у війну Італії

4. Бойові дії 1916 р.

5. Верденська битва

6. Брусилівський прорив

7. Контрнаступ військ Антанти на р. Соммі

8. Підводна війна

1. Зі спогадів Людендорфа про наступ

2. Газета "Русский инвалид" про бої під Верденом

3. З телеграми російського командування про

1. Вплив революції в Росії на хід війни

2. Вступ у війну сіла

3. Воєнні дії на Західному фронті

4. Антивоєнні виступи

5. Закінчення війни

6. Комп'енське перемир'я

7. Поразка Німеччини та її союзників. Масштаби втрат і руйнувань

1. Мирний договір між Росією, з одного боку,

2. З угоди про перемир'я між союзниками

Повторювально-узагальнюючий урок

Тема II

1. Наміри головних держав-переможннць на конференції

2. Створення Ліги Націй

3. Версальський договір з Німеччиною

4. Мирні договори з союзниками Німеччини за підсумка­ми Першої світової війни

5. Українське питання на конференції

6. Проблема досконалості Версальської системи договорів

1. Версальський договір (витяг)

3. Тріанонський мирний договір (витяг)

1. Міжнародні суперечності на Далекому Сході й у зоні Тихого океану

2. Скликання Вашингтонської конференції та її основні рішення

3. Завершення складання Версальсько-Вашингтонської системи, її сильні та слабкі сторони

1. Трактат між Сполученими Штатами Америки,

2. Вашингтонська угода щодо Китаю (витяг)

6 Лютого 1922 р.

Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках

1. Невдоволеність переможених країн повоєнним розпо­ділом територій і сфер впливу

2. Генуезька конференція 1922 р.

3.Радянсько-німецький договір у Рапаллой початок зближення між двома країнами

4. Наслідки реалізації планів Дауеса (1924 р.) та Юнга (1928 р.)

5. Найголовніші постанови Гаагської, Лозаннської та Локарнської конференцій

6. Значення пакту Бріана-Келлога

1. Рапалльська угода між Російською Радянською

2. План Дауеса (доповідь комітетові експертів

3. Пакт Бріана-Келлога (витяг)

Тема III суспільно-політичні рухи

Антивоєнний і національно-визвольний рухи, їхні форми і методи боротьби

1. Угода між Великою Британією та Ірландією

1. Роль профспілок після Першої світової війни

2. Страйкова боротьба

3. Соціалістичні та соціал-демократичні партії. Соціаліс­тичний робітничий Інтернаціонал

Комуністичний рух

1. Утворення, цілі й тактика комуністичних партій

2. Комінтерн

3. Стосунки компартій із соціал-демократією

2. З резолюції за доповіддю т. Єркош, прийнятою

2. Порівняння італійського фашизму та німецького нацизму

1.3 Праці г. Гегеля "Філософія історії

2. Гітлер про євреїв

Тема IV індустріальні країни європи та америки

1. Зміна статусу сша у світі після Першої світової війни

2. Період "просперіті" (процвітання) за президентів-республіканщв в. Гардінга та к. Куліджа

3. "Велика депресія"

4. "Новий курс" ф. Рузвельта

1. Закон про поліпшення становища в сільському

2. Закон про відновлення національної економіки

Велика британія

1. Соціально-економічне становище країни після Першої світової війни

2. Внутрішня політика кабінету д. Ллойд Джорджа та консервативних урядів

3. Правління лейбористів

4. Особливості британського тред-юніонізму

5. Депресія 1929-1933 рр. Та її подолання

1. Лист Генради британських тред-юніонів

1. Наслідки Першої світової війни для Франції

2. Соціальні конфлікти

3. Країна в період стабілізації (1924-1929 рр.)

4. Прояви економічної депресії

1. Програма Народного фронту (витяг)

1. Наслідки поразки у війні

2. Листопадова революція 1918 р.

3. Веймарська республіка

4. Встановлення нацистської диктатури. А. Гітлер

5. Внутрішня політика

1. Веймарська конституція (витяг)

2. Програмні цілі нсдап (витяг)

1. Наслідки Першої світової війни

2. Криза італійського парламентаризму й інститутів мо­нархії

3. Встановлення фашистської диктатури. Б. Муссоліні

4. "Корпоративна система"

5. Фашизація країни

1. Ситуація в Іспанії після Першої світової війни

2. Диктатура м. Прімо де Рівери

3. Революція 1931 р.

4. Уряд Народного фронту та військовий переворот

5. Громадянська війна 1936-1939 рр.

6. Втручання тоталітарних держав до подій в Іспанії

7. Встановлення диктатури ф. Франко

1. "Генералісимус Франко і його час" (витяг із статті

2. "Доля інтербригад в Іспанії" (витяг

Повторювально-узагальнюючий урок

Країни центральної та східної європи польща

1. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудськнй

2, Польсько-українське протистояння у Галичині.

3. "Польське питання" на Паризькій мирній конференції

4. Польсько-більшовицька війна 1920 р.

5. Режим "санації" ("оздоровлення")

1. З Конституції Польської республіки.

Чехословаччина

1. Утворення Чехословаччини

2. Визначення кордонів. Включення Закарпаття до складу Чехословаччини

3. Конституція 1920 р.

4. Внутрішня політика т. Масаріка та е. Бенеша

5. Судетська проблема

6. Становище українського населення

1 Революція 1918 року

2. Доба Угорської Радянської республіки

3. Угорщина за режиму м. Хорті

2. Декрет революційної урядової ради про

2. Анексія Бессарабії й Буковини

3. Конституція 1923 року

4. Внутрішньополітичне становище в Румунії

5. Встановлення режиму і. Антонеску

1. Про румунсько-німецький договір (з книги

Болгарія

1. Революційний рух 1918-1919 рр.

2. Політика уряду о. Стамболійського

3. Червневі та вересневі водії 1923 р.

4. Переворот 1934 р.

Югославія

1. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців

2. Відовданська конституція 1921 р.

3. Національне питання

4. Державні перевороти 1929 р. Та 1941 р.

3 Маніфесту короля до

Росія – срср

1. Російська революція 1917 р., її причини та початок

2. Зречення Миколи II

3. Утворення Тимчасового уряду, його внутрішня і зовнішня політика

4. Серпневий заколот військових

5. Підготовка більшовицького виступу

7. Встановлення влади більшовиків

8. Розпуск Установчих зборів

9. Національно-визвольний рух і утворення незалежних держав

10. Громадянська війна в Росії: причини, найголовніші події, наслідки

11. Терор у роки громадянської війни

13. Нова економічна політика (неп)

14. Проголошення срср

15. Характер сталінського режиму

16. Індустріалізація

17. Колективізація

18. Суспільно-політична обстановка в 20-30-х рр.

1. З книги с. Мельгунова "Червоний терор у Росії?

2. З протоколу засідання Організаційного бюро цк

24 Січня 1919 року

3. З доповіді д. Волкогонова "Сталінізм: сутність,

Повторювально-узагальнюючий урок

Тема VI

1. Наслідки Першої світової війни для Японії

3. Соціально-економічне становище населення

4. Демократичний рух

2. З меморандуму Танака Гиті

1. "Рух 4 травня"

2. Сунь Ятсен

3. Революційні події 1925-1927 рр. Чан Кайші

4. Протиборство між Гоміньданом і комуністами

5. Визвольна війна народів Китаю проти японської інтер­венції

1. Листівка, що розповсюджувалася студентами під

2. Вашингтонський договір щодо Китаю (витяг)

1. Національно-визвольний рух після Першої світової війни

2. М. К. Ганді

3. Кампанії громадянської непокори

4. Ставлення різних політичних сил до проблем деколо­нізації та майбутнього країни

1. Про закон Роулетта

2. Напутні побажання Ганді селянству

3. Про м. К. Ганді

1. Національно-визвольний рух в Індокитаї, Бірмі та Індонезії

1. Економіка колоніального Індокитаю

2. Промова Сукарно перед судом голландських

3. Інвестиції іноземного капіталу в Індонезії.

2. Іран у міжвоєнний період

3. Реза-хан

4. Революція в Туреччині

6. Арабський світ

7. Палестинська проблема

1. Конституція Афганістану (основний закон високої

1. Закон про працю (витяг).

Країни африки

1. Національно-визвольний рух в Північній Африці

2. Здобуття незалежності Єгиптом

1. Особливості економічних і політичних процесів у регіоні

2. Вплив іноземних держав

3. Протиборство демократичних сил і диктаторських режимів

1. Капіталовкладення сша і Великої Британії

2. Маніфест Національно-визвольного альянсу

Повторювально-узагальнюючий урок

Тема VII розвиток культури у I половині XX ст.

I. Освіта. Наука. Техніка

1. Вдосконалення системи освіти

2. Найважливіші досягнення науки

3. Відкриття а. Ейнштейна, н. Бора, м. Планка, е. Резер­форда, 3. Фрейда та ін.

4. Технічний прогрес

II. Література

1. Основні напрями в розвитку світової літератури

2. Творчість р. Тагора, р. Роллана, а. Франса, б. Шоу, т. Манна, Дж. Голсуорсі, і. Буніна

2. Анрі Барбюс. З роману "Вогонь"

III. Мистецтво

2. Реалізм

3. Авангардизм

4. Сюрреалізм

5. Театр і музика

7. Спорт

8. Відмінності в розвитку літератури у демократичних і тоталітарних державах

1. Зі статті н. Л. Мальцевої про творчість

Тема VIII міжнародні відносини

2. Загострення англо-німецьких та англо-японських супе­речностей

3. Зовнішня політика Франції. Франко-німецькі відно­сини

4. Відмова Німеччини від дотримання статей Версаль­ського договору

5. Експансіоністські претензії Італії

6. Зовнішньополітична доктрина срср. Радянсько-французький та радянсько-чехословацький пакти 1935 р.

7. Зовнішня політика Польщі

1. Із договору про взаємну допомогу між Союзом

2 Травня 1935 року

2. З меморандуму німецького уряду, врученого

7 Березня 1936 р. Урядам Франції, Великої Британії,

Виникнення двох вогнищ війни

1. Зростання агресивності Японії, загарбання нею Північ-но-Східного Китаю

2. Підготовка Німеччини та Італії до війни

3. Діяльність Ліги Націй в умовах наростання воєнної небезпеки

1. З виступу Гітлера на секретній нараді

5 Листопада 1937 року

2. З виступу Гітлера

1. Напад Італії на Ефіопію

2. Вторгнення Японії до Центрального Китаю

3. Вісь Берлін—Рим—Токіо

4. Політика умиротворення агресорів

5. Загарбання Німеччиною Австрії

6. Мюнхенська угода і загарбання Чехословаччини

2. Мюнхенська угода (витяг).

29 Вересня 1938 року

1. Ліквідація чехословацької держави

2. Німецькі претензії до Литви і Польщі

3. Англо-франко-радянські переговори 1939 р.

4. Радянсько-німецьке зближення. Радянсько-німецький пакт від 23 серпня 1939 р. Та таємний додатковий протокол до нього

5. Вплив угоди на подальший розвиток подій у Європі

1. Запис бесіди Ріббентропа зі Сталіним

2. Про політичну й правову оцінку

Популярність ХРКП зросла після того, як влітку 1924 р_. її лідер С. Радіч поїхав до СРСР і заявив про вступ партії до Селянського Інтернаціоналу. Прагнучи внести розкол у опозиційний рух, король і сербські партії пішли на ком­проміс з Радічем. Він та інші представники цієї партії були включені до складу уряду, партія перестала називати себе республіканською, визнала Відовданську конституцію й вийшла з Селянського Інтернаціоналу.

Проте компроміс був тимчасовим. 20 червня 1928 р. під час бурхливої дискусії в Скупщині депутатом від правлячої партії було смертельно поранено С. Радіча, а двох інших парламентарів Хорватської Селянської партії убито. В Хор­ватії почалися масові мітинги протесту.

Вибухонебезпечна обстановка складалася сторіччями в Косово, де після поразки від турків в 1389 р. припинила існування Сербська держава. У національному самовизнанні сербів Косово посідало особливе місце, тут знахо­дився центр сербської державності. Проте з кінця XVII ст. з різних причин сербське населення почало залишати свою прабатьківщину, переселяючись головним чином до Воєводіни, а на їхнє місце турецька адміністрація почала посе­ляти албанців. З плином часу албанці стали тут більшістю.

Албанізація Косово — відкрита рана в сербській націо­нальній свідомості. У міжвоєнний період виникали чис­ленні конфлікти між сербами та албанцями в цьому регіоні. Прогресивні сили і в Хорватії, і в Словенії, підій­маючи прапор націоналізму, прагнули суверенітету і неза­лежності, що відповідало настроям значної частини жителів цих районів Королівства. Загострення національ­них суперечностей призвело до військово-монархічного перевороту в січні 1929 р.

4. Державні перевороти 1929 р. Та 1941 р.

6 січня 1929 р. в країні відбувся державний переворот. Того дня король Олександр опублікував маніфест, у якому заявив, що парламентаризм "став перепоною для будь-якої плідної діяльності в державі". Скасувавши Відовданську конституцію й розпустивши Народну скупщину, король взяв усю повноту влади до своїх рук. Усі політичні партії та організації, підозрювані в антидержавній діяльності, розпускалися. Королівство сербів, хорватів і словенців було перейменоване на Королівство Югославія, що мало символізувати державну й національну єдність "трийменного наро­ду". Введення нового адміністративного поділу мало на меті стерти навіть в назвах областей будь-яку згадку про окремі народи. Дев'ять нових областей — "баковій" — було названо за назвами рік. Кордони проведено з таким розрахунком, щоб сербське населення складало в них більшість. Основою всього правопорядку в країні став надзвичайний "Закон про захист держави". Встановлення "диктатури 6 січня", як нази­вали переворот 1929 р. в Югославії, означало перехід від парламентської монархії до абсолютного диктаторського ре­жиму, покликаного зміцнити панування сербської влади. Переворот відбувся порівняно легко, майже без опору.

Встановлення монархічної диктатури збігалося із сві­товою економічною кризою. За умов економічної кризи диктаторський режим змушений був удатися до політич­них маневрів з метою поширити свою масову базу, надати подобу законності сваволі, що царювала в країні. З жовтня 1931 р. король Олександр "дарував" народові конституцію. Нова конституція по суті нічого не змінювала в державно­му устрої. Вона лише закріплювала реакційні порядки в країні, трохи прикривши їх подобою парламентського правління. Певні сили в югославській державі, зацікавлені в розширенні торгівлі сільськогосподарською продукцією й мінеральною сировиною, почали вимагати економічного співробітництва з Німеччиною. В травні 1934 р. обидві сторони підписали торговий договір. Однак король Олек­сандр і більша частина правлячих кіл були схильні продов­жувати традиційний профранцузький курс. Тоді гітлерівці організували в жовтні 1934 р. вбивство в Марселі югослав­ського монарха і французького міністра Л. Варту. Вони стали жертвами терористичного акту хорватських усташів (фашистів), що інспірувався гітлерівською Німеччиною (операція "Тевтонський меч"), але документально це було підтверджено лише 1957 р. (У 30-ті роки відповідальність за вбивство покладалася на Італію та Угорщину, на тери­торії яких знайшли притулок усташі.) Після вбивства Олександра королем було проголошено його 11-річного сина Петра, а на чолі регентства поставлено дядька мало­літнього монарха принца Павла. Підвалини держави по­хитнулися. Диктатура відчувала свою слабість. Активізува­лися опозиційні уряду Стоядіновича сили. Ліві партії вели боротьбу за створення Народного фронту. Укладання до­говорів з Болгарією та Італією 1937 р. значно загострило стосунки між державами Малої Антанти (Югославією, Чехословаччиною, Румунією). Уряд Стоядіновича в берез­ні 1938 р. заявив, що розцінює "аншлюс" Австрії як "суто внутрішню справу німецького народу". Під час чехосло­вацької кризи югославська влада радила своєму союзнику по Малій Антанті налагодити відносини "доброго сусід­ства" з гітлерівською Німеччиною.

1938 р. Мала Антанта припинила своє існування. Крен зовнішньої політики Югославії вбік фашистських держав ставав очевидним.

25 березня 1941 р. уряд Цвєтковича підписав протокол про приєднання до Троїстого пакту, Югославія стала союз­ницею Німеччини, Італії, Японії. Це спричинило вибух невдоволення серед народних мас. Частина офіцерства і правлячих кіл, невдоволених капітулянтською позицією уряду, в ніч на 27 березня 1941 р. здійснила державний переворот. Новий кабінет на чолі з Д. Симовичем уклав договір про дружбу і ненапад з СРСР. Такий перебіг подій не влаштовував Німеччину. 6 квітня німецькі війська вторглись на територію Югославії і за кілька днів окупува­ли п. Політика компромісів і узгодження дій з Німеччиною скінчилася для Югославії трагедією.

Запитання і завдання

  1. За яких обставин було утворене Королівство сербів, хорватів і словенців? Чи було це Королівство штучним державним утворенням?

  2. Чому виявилася неспроможною Держава словенців, хор­ватів і сербів?

  3. Які з перелічених територій, областей, районів входили до складу Королівства сербів, хорватів і словенців? Які не входили?

  • Сербія • Каталонія

  • Герцеговина • Македонія

  • Добруджа • Словенія

  • Баварія • Чорногорія

  • Хорватія • Боснія

  • Далмація • Трансільванія

  1. Назвіть основні положення Відовданської конституції. Яку роль вона відіграла в історії Югославії?

  2. З якими партіями, політичними силами, подіями пов’язані ці імена?

  • С. Радіч • М. Стоядінович

  • Олександр • Д. Симович

  • Д. Цвєткович

  1. Назвіть причини і сутність державного перевороту 1929 р.

  2. Як події міжвоєнного періоду визначили розпад Югославії нашого часу, вплинули на загострення суперечностей між колишніми союзними республіками?

Документи і матеріали

3 Маніфесту короля до

сербо-хорвато-словенського народу.

6 січня 1929 року

"Мої сподівання та сподівання народу, що розвиток нашого внутрішнього політичного життя принесе порядок країні та зміцнить її, не виправдалися. Парламентський лад і усі політичні погляди дедалі більше й більше вика­зують свої негативні властивості, від яких народ і держа­ва зазнають самі лише збитки. Замість того, щоб розви­вати і зміцнювати дух національної й державної єдності, парламентаризм в тому вигляді, яким він є зараз, починає спричиняти духовну дезорганізацію й національний роз­брат. Мій священний обов'язок берегти всіма засобами національну єдність держави. Я впевнений, що цієї відпові­дальної години всі — серби, хорвати і словенці — зрозу­міють це щире слово свого короля і що вони вірно служи­тимуть мені у моїх подальших прагненнях, спрямованих цілковито лише на найскоріше здійснення такого устрою управління й такої організації держави, що найкращим чином відповідатимуть загальним потребам народів і дер­жавним інтересам. Внаслідок цього я вирішив і постано­вив, що Конституція Королівства сербів, хорватів і сло­венців від 28 червня 1921 р. втратила свою чинність. Всі закони країни залишаються в силі до того часу, доки вони не будуть скасовані моїм указом. Якщо знадобиться, то в майбутньому буде оприлюднено таким же чином нові зако­ни. Скупщина, вибрана 11 вересня 1927р., розпускається".

Запитання до документа

  1. Якими мотивами керувався король Олександр, видаючи цей маніфест?

  2. Поясніть, у чому полягає головна ідея маніфесту

Запам'ятайте дати:

  • 20 липня 1917 р. — прийняття Корфської декларації.

• 29 жовтня 1918 р. — проголошення Народним віче Держави словенців, хорватів і сербів.

• 1 грудня 1918 р. — підписання угоди між Державою словенців, хорватів і сербів і Сербією про створення єдиної держави — Королівства сербів, хорватів і словенців.

• 28 червня 1921 р. — прийняття Відовданської конституції.

• 6 січня 1929 р. — державний переворот і встановлення монархічної диктатури.

• 27 березня 1941 р. — державний переворот.

Росія – срср

1. Російська революція 1917 р., її причини та початок

Як уже було сказано, Перша світова війна стала суво­рим випробуванням для Росії. На початок 1917 р. стан економіки, політична ситуація, що склалася в країні, зро­стання соціального напруження, посилення невдоволен­ня, що охопило і ліберальну громадськість, і армію, і переважну частину трудящих, свідчили про складання ре­волюційної ситуації.

Причинами розгортання революції в Росії буде:

  • протиріччя між відсталою надбудовою та прагнен­ням економічно сильної буржуазії захопити владу;

  • протиріччя між працею і капіталом;

  • невирішеність аграрного питання;

— невирішеність національного питання. Завданнями революції в Росії були:

  • ліквідація самодержавної форми правління і перехід до парламентської демократії;

  • створення умов для вільного розвитку ринкової сис­теми на селі;

  • демократизація суспільно-політичного життя країни;

  • гарантія захисту соціальних прав трудящих;

— забезпечення вільного розвитку націй. Основні етапи російської революції:

23 лютого — 3 березня 1917 р. — буржуазно-демокра­тична революція;

березень — липень 1917 р. — двовладдя;

липень — жовтень 1917 р. — революційна криза;

жовтень 1917 р. — червень 1918 р. — встановлення диктатури більшовиків;

червень 1918 р. — березень 1921 р. — громадянська війна.

Революційні події в Росії розпочалися в лютому 1917 р. У подіях, що відбувалися в Петрограді, можна виділити два періоди: 1-й — з 23 по 28 лютого: наростання напруги; 2-Й — з 28 лютого по 3 березня 1917 р.: повалення самодержавства.

23 лютого 1917 року на Путиловському заводі розпо­чався страйк, в якому взяло участь 90 тис. чол. Поступово страйк охопив основні заводи Петрограда, і в суботу 28 лю­того страйкувало вже 240 тис. чол. Історики виділяють дві причини страйку: погіршення забезпечення хлібом Пе­трограда та локаут на Путиловському заводі. Страйк по­клав початок революції у Петрограді.

У ніч з 27 на 28 лютого проходило термінове засідання кабінету міністрів за участю Родзянка (Голова Державної Думи) та брата царя — Михайла. Обговорювався план дій щодо виходу з кризи. Міністри вирішили просити царя направити в столицю вірні війська. О 3 годині ранку Родзянко покинув засідання, а о 4-й міністрам стало відо­мо про утворення Тимчасового комітету Державної Думи, що взяв на себе функції уряду і заарештував Голову Дер­жавної Ради Щегловітова. Великому князеві Родзянко за­пропонував стати регентом при малолітньому сині Миколи II Олексії. Про це повідомили царя. Останній вирішив при­бути до столиці, щоб самому розібратися в ситуації, і згоди на регентство Михайла не дав. 28 лютого Микола II дору­чив Родзянкові сформувати новий Кабінет міністрів. Останній вирішував, до якого табору примкнути — до монархії чи до мас. І все-таки Родзянко дав згоду очолити Тимчасовий комітет Державної Думи, до якого увійшли соціалісти Керенський та Чхеїдзе. В таборі лібералів роз­гортається боротьба за владу між думською фракцією на чолі з Мілюковим, лідерами соціалістів Чхеїдзе та Керенським, а також Родзянко. Не знаючи точної картини роз­витку подій у столиці і вбачаючи в Тимчасовому комітеті реальну силу, російський генералітет на чолі з генералом Алексєєвим вирішив підтримати вимогу про зречення Миколи II трону.

Смотрите также файлы