Файл: Всесвітня історія (1914 - 1939).doc

Наприкінці 20-х років Китаю відкрито загрожувала японська інтервенція. Гоміньданівці на чолі з Чан Кайші неодноразово пропонували китайським комуністам об'єднати свої зусилля в боротьбі проти зростаючої агресивності Японії. Проте єдності в цій боротьбі заважали політичні негаразди. Річ у тім, що КПК виступила проти гоміньданівської політики відразу після перевороту Чан Кайші. Компартія Китаю організувала цілу низку повстань під гаслами врятування революції. 1 серпня 1927 р. таке повстання спалахнуло в Наньчані, відкривши цілий етап протистояння КПК і Гоміньдану. В середині 30-х років КПК та її збройні сили, щоправда, поставили питання про створення спільного фронту з гоміньданівцями у зв'язку з японською агресією, але з приходом до влади в КПК Мао Цзедуна (1935 р.) цей напрямок не розглядався. Боротьбу з японцями комуністи вирішили вести відособлено, самі по собі.

Лідер комуністів Мао Цзедун народився 26 грудня 1893 р. у с. Шаошань провінції Хунань в родині заможного селянина. В 1921 р. він став одним із засновників Комуністичної партії Китаю. Головною соціальною опорою соціалістичної революції вважав селянство. Учасник революції 1911-1913 рр. У 1913-1918 рр. навчався в Хунаньському педагогічному училищі. В 1918 р. працював у бібліотеці Пекінського університету. 1923 р. обраний членом ЦК КПК по селянському руху. Активно співробітничав у ці роки з партією Гоміньдану. Восени 1927 р. — керівник повстання робітників і селян у провінціях Цзянсі й Хунань. У жовтні цього ж року був одним з організаторів Червоної армії Китаю. У 1933 р. — член Політбюро ЦК КПК. З 1935 р. - секретар ЦК КПК і голова Революційної військової Ради при ЦК КПК. З 30-х років займав відкрито ворожу позицію щодо Гоміньдану та його лідера Чан Кайші; був одним з організаторів визвольного руху проти японських загарбників. Помер 1976 р.

Додержуючись стратегії й тактики, розробленої Мао Цзедуном, робітничо-селянська Червона армія Китаю (РСЧАК) розв'язала партизанську війну в ряді провінцій країни. Лідер КПК сформулював китайську революційну стратегію оточення міста селом. Він зробив головну ставку на китайське село, де, на його думку, можна було створити міцну революційну владу, пообіцявши величезній кількості безземельних селян перспективу отримати землю після перемоги революції у загальнонаціональному масштабі.

План Мао складався з того, щоб, заручившись підтримкою сільських жителів, зайнятися поширенням комуністичних ідей у великих містах. 1931 р. він проголосив створення Китайської Радянської Республіки у віддаленій провінції Цзянсі, але через три роки війська Чан Кайші вибили комуністів з цього укріпленого району, що змусило Мао здійснити 8000-кілометровий марш крізь увесь Китай з десятьма тисячами своїх прибічників. Внаслідок ризикованого маневру, що отримав назву "Північно-Західний похід", їм вдалося сформувати комуністичний уряд у захищеному горами районі Яньань на північному заході країни. Мао плекав честолюбні плани щодо загарбання всього Китаю. В перебігу цих подій СРСР відкрито став на бік лідера комуністів, надавав підтримку зброєю, фінансами й продовольством, посилав інструкторів для подання практичної допомоги комуністам.

5. Визвольна війна народів Китаю проти японської інтервенції

Несприятливі тенденції й внутрішні умови боротьби народів Китаю за незалежність, територіальну цілісність і волю з особливою нагальністю вимагали національної єдності. В країні тривала затяжна громадянська війна між військами гоміньданівського уряду і Червоною армією КПК. У грудні 1936 р. в Сіані на зустрічі керівників КПК і Гоміньдану було досягнуто усної угоди про припинення громадянської війни. У квітні 1937 р. КПК і Гоміньдан уклали угоду про співробітництво. Гоміньданівські лідери обіцяли відмовитися від війни проти КПК та її армії. У свою чергу, комуністи зобов'язалися перетворити Червону армію на "військову одиницю" Народно-революційної армії (збройні сили Гоміньдану). Однак обидві сторони виявилися непослідовними у проведенні загальної політики.

А втім, влітку 1937 р. було створено умови для об'єднання всіх сил китайського народу для боротьби з японськими загарбниками. Під тиском народних мас лідери Гоміньдану і керівники КПК були змушені припинити громадянську війну і шукати шляхи для співробітництва. Війна Японії проти Китаю, що почалася в липні 1937 р., прискорила створення єдиного фронту. 23 вересня Чан Кайші офіційно згодився співробітничати з КПК, визнавши легальний стан Компартії, існування особливого прикордонного району і збройних революційних сил, однак надалі, у перебігу боротьби проти японських загарбників, часто-густо верх брали вузькопартійні позиції обох сторін, що безумовно послаблювало опір інтервентам.

Від самого початку антияпонської війни у Китаї склалися два фронти боротьби, що різко відрізнялися за характером, стратегією і тактикою: партизанський фронт у тилу ворога, керований Компартією, і фронт регулярних військ на чолі з Національним урядом Китаю.

У квітні 1938 р. в районі Тайерчжуана відбулася велика битва. Китайські війська завдали удару у фланг японським дивізіям, що наступали, і одержали перемогу. Японці втратили ЗО тис. вбитими і пораненими, 10 тис. солдатів і офіцерів утекли з поля бою. Успіх в цій битві розвіяв легенду про непереможність японських самураїв. Одначе успіх не було закріплено. З червня 1938 р. японці розпочали великомасштабний наступ в районі Уханя, що тривав до жовтня 1938 р. Незважаючи на непохитність китайських солдатів у обороні й сміливість у контратаках, ворогові вдалося захопити Ухань і порт Гуаньчжоу.

Японські війська продовжували наступ і наприкінці 1938 р. фактично окупували більшу частину території Китаю.

Жертви китайського народу, принесені протягом перших двох років війни, становили майже 1,5 млн чол. Тяжкі втрати не похитнули рішучість китайського народу відстояти свою незалежність. Японські агресори, втративши півмільйонну армію, з 1939 р. змушені були переглянути свої плани і перейти від стратегії розтрощення до стратегії лавірування й очікування, накопичення сил і закріплення своїх позицій.

Запитання і завдання

1. Назвіть причини і рушійні сили "Руху 4 травня" в Китаї.

Вкажіть наслідки і значення "Руху 4 травня ".
Складіть політичний портрет Сунь Ятсена.
З якою метою гоміньданівські війська виступили у Північний похід? Які він мав наслідки?
Складіть хронологічний ланцюжок революційних подій 1925-1927рр.
Розкажіть, як відбувалося об'єднання Китаю.
В чому виявилося протистояння Гоміньдану і КПК?
Проаналізуйте визвольну боротьбу народів Китаю проти японських агресорів.