ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 04.09.2024
Просмотров: 771
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
1. Визначальні тенденції світового розвитку у 1914-1939 рр.
2. Періодизація світового розвитку
2.1. Період Першої світової війни (1914-1918 рр.)
2.2. Період повоєнної нестабільності (1919-1923 рр.)
2.3. Період економічної стабілізації (1924-1928 рр.)
2.4. Період великої депресії (1929-1933 рр.)
2.5. Період назрівання Другої світової війни (1933-1939рр.)
Тема і перша світова війна 1914-1918 рр. Початок першої світової війни. 1914 р.
1. Липнева криза 1914 р. У міжнародних відносинах
3. Вступ у війну Німеччини, Австро-Угорщини, Росії, Франції, Великої Британії
4. Стратегічні плани противники.
1. Зі спогадів німецького генерала Людендорфа про
2. З французького офіційного повідомлення
1. Австро-німецький наступ на сході
2. Невдача союзників у Дарданеллах
7. Контрнаступ військ Антанти на р. Соммі
1. Зі спогадів Людендорфа про наступ
2. Газета "Русский инвалид" про бої під Верденом
3. З телеграми російського командування про
1. Вплив революції в Росії на хід війни
3. Воєнні дії на Західному фронті
7. Поразка Німеччини та її союзників. Масштаби втрат і руйнувань
1. Мирний договір між Росією, з одного боку,
2. З угоди про перемир'я між союзниками
Повторювально-узагальнюючий урок
1. Наміри головних держав-переможннць на конференції
3. Версальський договір з Німеччиною
4. Мирні договори з союзниками Німеччини за підсумками Першої світової війни
5. Українське питання на конференції
6. Проблема досконалості Версальської системи договорів
1. Версальський договір (витяг)
3. Тріанонський мирний договір (витяг)
1. Міжнародні суперечності на Далекому Сході й у зоні Тихого океану
2. Скликання Вашингтонської конференції та її основні рішення
3. Завершення складання Версальсько-Вашингтонської системи, її сильні та слабкі сторони
1. Трактат між Сполученими Штатами Америки,
2. Вашингтонська угода щодо Китаю (витяг)
Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках
1. Невдоволеність переможених країн повоєнним розподілом територій і сфер впливу
2. Генуезька конференція 1922 р.
3.Радянсько-німецький договір у Рапаллой початок зближення між двома країнами
4. Наслідки реалізації планів Дауеса (1924 р.) та Юнга (1928 р.)
5. Найголовніші постанови Гаагської, Лозаннської та Локарнської конференцій
6. Значення пакту Бріана-Келлога
1. Рапалльська угода між Російською Радянською
2. План Дауеса (доповідь комітетові експертів
3. Пакт Бріана-Келлога (витяг)
Тема III суспільно-політичні рухи
Антивоєнний і національно-визвольний рухи, їхні форми і методи боротьби
1. Угода між Великою Британією та Ірландією
1. Роль профспілок після Першої світової війни
3. Соціалістичні та соціал-демократичні партії. Соціалістичний робітничий Інтернаціонал
1. Утворення, цілі й тактика комуністичних партій
3. Стосунки компартій із соціал-демократією
2. З резолюції за доповіддю т. Єркош, прийнятою
2. Порівняння італійського фашизму та німецького нацизму
1.3 Праці г. Гегеля "Філософія історії
Тема IV індустріальні країни європи та америки
1. Зміна статусу сша у світі після Першої світової війни
2. Період "просперіті" (процвітання) за президентів-республіканщв в. Гардінга та к. Куліджа
1. Закон про поліпшення становища в сільському
2. Закон про відновлення національної економіки
1. Соціально-економічне становище країни після Першої світової війни
2. Внутрішня політика кабінету д. Ллойд Джорджа та консервативних урядів
4. Особливості британського тред-юніонізму
5. Депресія 1929-1933 рр. Та її подолання
1. Лист Генради британських тред-юніонів
1. Наслідки Першої світової війни для Франції
3. Країна в період стабілізації (1924-1929 рр.)
4. Прояви економічної депресії
1. Програма Народного фронту (витяг)
2. Листопадова революція 1918 р.
4. Встановлення нацистської диктатури. А. Гітлер
1. Веймарська конституція (витяг)
2. Програмні цілі нсдап (витяг)
1. Наслідки Першої світової війни
2. Криза італійського парламентаризму й інститутів монархії
3. Встановлення фашистської диктатури. Б. Муссоліні
1. Ситуація в Іспанії після Першої світової війни
2. Диктатура м. Прімо де Рівери
4. Уряд Народного фронту та військовий переворот
5. Громадянська війна 1936-1939 рр.
6. Втручання тоталітарних держав до подій в Іспанії
7. Встановлення диктатури ф. Франко
1. "Генералісимус Франко і його час" (витяг із статті
2. "Доля інтербригад в Іспанії" (витяг
Повторювально-узагальнюючий урок
Країни центральної та східної європи польща
1. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудськнй
2, Польсько-українське протистояння у Галичині.
3. "Польське питання" на Паризькій мирній конференції
4. Польсько-більшовицька війна 1920 р.
5. Режим "санації" ("оздоровлення")
1. З Конституції Польської республіки.
2. Визначення кордонів. Включення Закарпаття до складу Чехословаччини
4. Внутрішня політика т. Масаріка та е. Бенеша
6. Становище українського населення
2. Доба Угорської Радянської республіки
3. Угорщина за режиму м. Хорті
2. Декрет революційної урядової ради про
2. Анексія Бессарабії й Буковини
4. Внутрішньополітичне становище в Румунії
5. Встановлення режиму і. Антонеску
1. Про румунсько-німецький договір (з книги
1. Революційний рух 1918-1919 рр.
2. Політика уряду о. Стамболійського
3. Червневі та вересневі водії 1923 р.
1. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців
2. Відовданська конституція 1921 р.
4. Державні перевороти 1929 р. Та 1941 р.
1. Російська революція 1917 р., її причини та початок
3. Утворення Тимчасового уряду, його внутрішня і зовнішня політика
4. Серпневий заколот військових
5. Підготовка більшовицького виступу
7. Встановлення влади більшовиків
9. Національно-визвольний рух і утворення незалежних держав
10. Громадянська війна в Росії: причини, найголовніші події, наслідки
11. Терор у роки громадянської війни
13. Нова економічна політика (неп)
15. Характер сталінського режиму
18. Суспільно-політична обстановка в 20-30-х рр.
1. З книги с. Мельгунова "Червоний терор у Росії?
2. З протоколу засідання Організаційного бюро цк
3. З доповіді д. Волкогонова "Сталінізм: сутність,
Повторювально-узагальнюючий урок
1. Наслідки Першої світової війни для Японії
3. Соціально-економічне становище населення
3. Революційні події 1925-1927 рр. Чан Кайші
4. Протиборство між Гоміньданом і комуністами
5. Визвольна війна народів Китаю проти японської інтервенції
1. Листівка, що розповсюджувалася студентами під
2. Вашингтонський договір щодо Китаю (витяг)
1. Національно-визвольний рух після Першої світової війни
3. Кампанії громадянської непокори
4. Ставлення різних політичних сил до проблем деколонізації та майбутнього країни
2. Напутні побажання Ганді селянству
1. Національно-визвольний рух в Індокитаї, Бірмі та Індонезії
1. Економіка колоніального Індокитаю
2. Промова Сукарно перед судом голландських
3. Інвестиції іноземного капіталу в Індонезії.
1. Конституція Афганістану (основний закон високої
1. Національно-визвольний рух в Північній Африці
2. Здобуття незалежності Єгиптом
1. Особливості економічних і політичних процесів у регіоні
3. Протиборство демократичних сил і диктаторських режимів
1. Капіталовкладення сша і Великої Британії
2. Маніфест Національно-визвольного альянсу
Повторювально-узагальнюючий урок
Тема VII розвиток культури у I половині XX ст.
1. Вдосконалення системи освіти
2. Найважливіші досягнення науки
3. Відкриття а. Ейнштейна, н. Бора, м. Планка, е. Резерфорда, 3. Фрейда та ін.
1. Основні напрями в розвитку світової літератури
2. Творчість р. Тагора, р. Роллана, а. Франса, б. Шоу, т. Манна, Дж. Голсуорсі, і. Буніна
2. Анрі Барбюс. З роману "Вогонь"
8. Відмінності в розвитку літератури у демократичних і тоталітарних державах
1. Зі статті н. Л. Мальцевої про творчість
Тема VIII міжнародні відносини
2. Загострення англо-німецьких та англо-японських суперечностей
3. Зовнішня політика Франції. Франко-німецькі відносини
4. Відмова Німеччини від дотримання статей Версальського договору
5. Експансіоністські претензії Італії
6. Зовнішньополітична доктрина срср. Радянсько-французький та радянсько-чехословацький пакти 1935 р.
1. Із договору про взаємну допомогу між Союзом
2. З меморандуму німецького уряду, врученого
7 Березня 1936 р. Урядам Франції, Великої Британії,
1. Зростання агресивності Японії, загарбання нею Північ-но-Східного Китаю
2. Підготовка Німеччини та Італії до війни
3. Діяльність Ліги Націй в умовах наростання воєнної небезпеки
1. З виступу Гітлера на секретній нараді
2. Вторгнення Японії до Центрального Китаю
4. Політика умиротворення агресорів
5. Загарбання Німеччиною Австрії
6. Мюнхенська угода і загарбання Чехословаччини
1. Ліквідація чехословацької держави
2. Німецькі претензії до Литви і Польщі
3. Англо-франко-радянські переговори 1939 р.
5. Вплив угоди на подальший розвиток подій у Європі
Відразу пролилася кров: у Кремоні, Болоньї, Алессандрії сквадрісти зробилися некерованими. Кабінет Міністрів прийняв рішення про відставку, але заздалегідь затвердив і розіслав на місця декрет про облогове становище, за яким армія отримала необхідні повноваження для наведення порядку. Проте король Віктор-Еммануїл III відмовився підписати цей декрет. Коли фашисти 28 жовтня йшли колонами на Рим, дуче знаходився у редакції "Пополо д'Італія" в Мілані. Префект міста виставив біля будинку охорону, і Муссоліні виглядав персоною, яку влада скоріше охороняє, ніж переслідує. Удень 29 жовтня дуче дістав довгоочікувану звістку про призначення його прем'єр-міністром. Ввечері того ж дня в спеціальному поїзді Муссоліні прибув до Рима, з'явився до короля і, вийшовши з ним на балкон, привітав натовп чорносорочечників. Італійські фашисти прийшли до влади.
4. "Корпоративна система"
Стрижнем ідеології італійського фашизму був примат нації над інтересами всіх інших соціальних груп і окремо взятих індивідуумів. Інтегровані інтереси нації повинна була виражати фашистська держава, поза якої не могли існувати ані політичні організації суспільства, ані групи, ані навіть індивідууми. Ґрунтуючись на принципах корпоративізму, держава повинна була примиряти в своїй єдності різноманітні суспільні інтереси. У свою чергу, корпоративізм трактувався фашистами як "новий тип політичної організації суспільства", був протиставлений соціалізму та лібералізму водночас.
Програма фашистів була проста й зрозуміла усім — обивателю, люмпену, інтелігенту, підприємцю. Вона містила скасування сенату, поліції, каст, привілеїв і титулів; загальне виборче право, гарантії громадянських свобод, скликання Установчих зборів, відміну таємної дипломатії та загальне роззброєння; заборону банківських операцій та прогресивний податок на капітал; встановлення для всіх 8-годинного робочого дня та мінімуму зарплати; участь робітників у технічному керуванні підприємствами; націоналізацію військової промисловості; передачу землі селянам; заборону дитячої праці до 16 років; загальну освіту та безкоштовні бібліотеки. Таким чином, фашисти зверталися не до якихось там конкретних соціальних верств, а до усіх італійців, що жадали відчутних соціальних і політичних змін.
Відразу ж після перевороту, незважаючи на збереження парламентських форм, з'явилися два нових державних інститути: в грудні 1922 р. — "Велика фашистська рада" (ВФР), в січні 1923 р. королівським декретом було закріплено створення фашистської міліції, що віднині називалася "Добровільна міліція національної безпеки" (ДМНБ). ВФР контролювала законопроекти перед внесенням їх до парламенту, діяльність самого уряду. Створенням ДМНБ Муссоліні прагнув добитися переваги виконавчої влади в особі фашистського уряду над законодавчою в особі короля та парламенту. Передача ДМНБ у підпорядкування Муссоліні посилювала його особисту владу.
У посиленні фашистської диктатури особливу роль відіграв закон від 3 квітня 1926 р., що затвердив контроль уряду над профспілками. Після замаху наприкінці жовтня на Муссоліні, 5 листопада 1926 р. було видано закон про розпуск усіх "антинаціональних" партій, чим формально завершився перехід до однопартійної системи. В квітні 1927 р. було прийнято так звану "Хартію праці", згідно з якою встановлювався корпоративний принцип структури держави та суспільства Італії. Замість профспілок створювалися корпорації, що об'єднували робітників і підприємців кожної галузі виробництва. Ці корпорації знаходились під державним контролем і повинні були стати наріжним каменем фашистської державності. Кандидатів до парламенту тепер могли висувати тільки корпорації. Нечисленна опозиція не мала жодних можливостей для протиборства фашизму на парламентському терені.
5. Фашизація країни
В основу фашистської доктрини було покладено ідею "загальнонаціональної" влади, що нібито стояла на варті "загальних інтересів". Виходячи з цієї ідеї, фашисти вимагали від народу повної покори. "Усе в державі і нічого поза державою", — ці слова Муссоліні є свого роду формулою фашистського тоталітаризму. В цей період було видано закони про чистку державного апарату від "підозрілих елементів", про заборону всіляких асоціацій, що не контролюються фашистською партією, про право префекта конфіскувати номери газет. Особливе місце посідав закон від 24 грудня 1925 р. про права прем'єр-міністра. Згідно з цим законом глава уряду звільнявся від відповідальності перед парламентом і не був зобов'язаний подавати до відставки в разі висловлення вотуму недовіри.
Фашистські діячі, використовуючи своє становище, самі ставали великими промисловцями та фінансистами. З 400 депутатів фашистського парламенту, обраних 1929 р., 175 обіймали оплачувані посади в адміністративних радах великих акціонерних товариств. Державне регулювання здійснювалося фашистським режимом в інтересах економічної підготовки до війни з метою реалізації агресивних планів італійської держави. Таким чином, терористичні функції фашистської держави, всі її організаційні та економічні заходи були пов'язані із загарбницькими зовнішньополітичними планами.
Запитання і завдання
-
Проаналізуйте, якими були економічні та політичні підсумки Першої світової війни для Італії.
-
Поміркуйте, чим була викликана активізація робітничого і селянського рухів
-
Визначте соціальну базу фашизму в Італії. Чому багатьох італійців привертала ідеологія фашизму?
-
Чому, з вашої точки зору, став можливим переворот Б. Муссоліні?
-
У чому виявлялася криза італійського парламентаризму?
-
Складіть порівняльну таблицю за схемою:
Документи і матеріали
"Беніто Муссоліні: політичний портрет"
(витяг із статті Л. С. Білоусова)
"Для Італії 30-тіроки були порою зміцнення та панування режиму Муссоліні. Дуче був витонченим і розумним диктатором. Він розумів, що одним лише насильством неможливо створити міцний фундамент політичної влади, що необхідна згода людей з існуючою системою. В якийсь момент Муссоліні сам повірив у те, що він людина, "дарована Італії провидінням", що всі її успіхи є наслідком його геніальної творчості. "Італійці, не хвилюйтеся, — заявив він якось, подорожуючи Реджо-Емілією, — я поведу вас все вище і все далі". І чим далі він вів, тим активніше та брутальніше запроваджувався в країні його культ. Серед політичних діячів XX ст. дуче — безперечний чемпіон за кількістю державних постів, які він обіймав. На честь дуче складали поеми та пісні, знімали кінофільми, створювали монументальні скульптури, малювали картини, друкували листівки. Навіть календар повинен був пристосовуватися до ходи "великої людини ". З 1933 р. нове офіційне літочислення почало відраховувати роки "фашистської ери". Фашизм вніс до повсякденного життя італійців серію ритуалів, що об'єднувалися поняттям "фашистський стиль". Щоб створити "новий моральний та фізичний тип італійця", режим почав укорінювати у суспільство норми поведінки. Серед фашистів було скасовано рукостискання, жінкам заборонили вдягати брюки, для пішоходів встановлювався однобічний рух лівою стороною вулиці. За рішенням уряду всі італійці незалежно від віку, сімейного стану та статі повинні були по суботах займатися військово-спортивною й політичною підготовкою. Всюдисущий дуче надихав маси особистим прикладом у "битві за хліб", "за ліру", "за інтегральну меморацію". Він демонстративно брав участь у молотьбі, одержував символічну заробітну плату. Закріпившись при владі, Муссоліні заповзявся перебудовувати Рим. З 1925-го по 1942 рр. з метою вивільнення місця під громадянське будівництво в столиці було розібрано на цеглу 19 церков. У колі рідних і близьких дуче не приховував свого нерозуміння мистецтва та презирства до нього. Ворожість до мистецтва дуче пояснював згідно зі своїм розумінням природи людини: "Перш ніж відчути необхідність в культурному розвитку, людина відчула потребу наказу". В певному розумінні можна сказати, що в історії поліцай передував педагогу".
Запитання до документа
-
Використовуючи текст підручника і даний матеріал, спробуйте дати свою оцінку особистості та діяльності Муссоліні.
Запам'ятайте дати:
• 29 жовтня 1922 р. — Б. Муссоліні призначено главою уряду.
• грудень 1922 р. — створення "Великої фашистської ради".
• 3 квітня 1926 р. — прийняття закону про контроль над профспілками.
• 5 листопада 1926 р.— прийняття закону про роспуск "антинаціональних" партій.
• квітень 1927 р. — прийняття Хартії праці, що закріплювала корпоративну систему в Італії.
ІСПАНІЯ
1. Ситуація в Іспанії після Першої світової війни
У роки Першої світової війни Іспанія зберігала нейтралітет. Війна викликала зростання попиту на іспанські товари й сприяла піднесенню промислового та сільськогосподарського виробництв. Активний зовнішньоторговельний баланс забезпечив значне (у 4 рази) збільшення золотого запасу. Закінчення світової війни позбавило іспанську промисловість вигідної кон'юнктури на світовому та внутрішньому ринках, що й спричинило скорочення виробництва деяких галузей промисловості, від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу, інфляцію й зростання безробіття.
Аграрно-промислова Іспанія за рівнем розвитку промисловості продовжувала відставати від розвинених країн. У 1920 р. населення країни становило 20,3 млн. чоловік. 57% самодіяльного населення було зайнято в сільському господарстві, 21,9% — у промисловості та 20,81% — у сфері обслуговування. Ядро фінансово-поміщицької олігархії складали 100 родин, що володіли величезною частиною ресурсів країни. У селі на 150 тис. поміщиків припадало 12 млн. га землі, тоді як у країні нараховувалось 2,5 млн. безземельних наймитів та 1 млн. бідних селян, що володіли усього 6 млн. га землі.
Для Іспанії була характерна нерівномірність економічного розвитку окремих районів. Області на Півночі — Каталонія, Басконія та Астурія — були центрами текстильної промисловості, машинобудування, електротехнічної, хімічної, гірничодобувної та металургійної галузей промисловості. В інших областях Іспанії існували дрібні підприємства харчової, швейної, скляної та деревообробної галузей. У розвитку іспанської економіки активну участь брав іноземний капітал, головним чином англійський, французький, бельгійський, а після світової війни — американський. 1930 р. сума іноземних капіталовкладень становила 1 млрд. доларів.
Основою політичної системи країни була монархія, що спиралася на католицьку церкву й армію. Католицька церква отримувала від держави вигідні субсидії у 50-70 млн. песет і виступала як найбільший банкір та промисловець. Надійним оплотом монархії була армія, що вирізнялася наявністю великої кількості реакційних офіцерів і генералів, котрі відзначилися, як правило, в колоніальних війнах і мали великі привілеї.
Дуже гострою для Іспанії була національна проблема. З трьох районів, населених національними меншинами — Кататонія, Басконія та Галісія, — два перші були найбільш розвинені в промисловому відношенні, для них уся Іспанія слугувала ринком збуту промислової продукції. Національні меншини не мали політичних прав, умов для розвитку культури, що спричиняло піднесення національно-визвольного руху.