Файл: Всесвітня історія (1914 - 1939).doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 04.09.2024

Просмотров: 789

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

1. Визначальні тенденції світового розвитку у 1914-1939 рр.

2. Періодизація світового розвитку

2.1. Період Першої світової війни (1914-1918 рр.)

2.2. Період повоєнної нестабільності (1919-1923 рр.)

2.3. Період економічної стабілізації (1924-1928 рр.)

2.4. Період великої депресії (1929-1933 рр.)

2.5. Період назрівання Другої світової війни (1933-1939рр.)

Тема і перша світова війна 1914-1918 рр. Початок першої світової війни. 1914 р.

1. Липнева криза 1914 р. У міжнародних відносинах

2. Австро-сербський конфлікт

3. Вступ у війну Німеччини, Австро-Угорщини, Росії, Франції, Великої Британії

4. Стратегічні плани противники.

5. План Шліффена та його крах

6. Східний театр воєнних дій

1. Зі спогадів німецького генерала Людендорфа про

2. З французького офіційного повідомлення

Кампанії 1915-1916 рр.

1. Австро-німецький наступ на сході

2. Невдача союзників у Дарданеллах

3. Вступ у війну Італії

4. Бойові дії 1916 р.

5. Верденська битва

6. Брусилівський прорив

7. Контрнаступ військ Антанти на р. Соммі

8. Підводна війна

1. Зі спогадів Людендорфа про наступ

2. Газета "Русский инвалид" про бої під Верденом

3. З телеграми російського командування про

1. Вплив революції в Росії на хід війни

2. Вступ у війну сіла

3. Воєнні дії на Західному фронті

4. Антивоєнні виступи

5. Закінчення війни

6. Комп'енське перемир'я

7. Поразка Німеччини та її союзників. Масштаби втрат і руйнувань

1. Мирний договір між Росією, з одного боку,

2. З угоди про перемир'я між союзниками

Повторювально-узагальнюючий урок

Тема II

1. Наміри головних держав-переможннць на конференції

2. Створення Ліги Націй

3. Версальський договір з Німеччиною

4. Мирні договори з союзниками Німеччини за підсумка­ми Першої світової війни

5. Українське питання на конференції

6. Проблема досконалості Версальської системи договорів

1. Версальський договір (витяг)

3. Тріанонський мирний договір (витяг)

1. Міжнародні суперечності на Далекому Сході й у зоні Тихого океану

2. Скликання Вашингтонської конференції та її основні рішення

3. Завершення складання Версальсько-Вашингтонської системи, її сильні та слабкі сторони

1. Трактат між Сполученими Штатами Америки,

2. Вашингтонська угода щодо Китаю (витяг)

6 Лютого 1922 р.

Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках

1. Невдоволеність переможених країн повоєнним розпо­ділом територій і сфер впливу

2. Генуезька конференція 1922 р.

3.Радянсько-німецький договір у Рапаллой початок зближення між двома країнами

4. Наслідки реалізації планів Дауеса (1924 р.) та Юнга (1928 р.)

5. Найголовніші постанови Гаагської, Лозаннської та Локарнської конференцій

6. Значення пакту Бріана-Келлога

1. Рапалльська угода між Російською Радянською

2. План Дауеса (доповідь комітетові експертів

3. Пакт Бріана-Келлога (витяг)

Тема III суспільно-політичні рухи

Антивоєнний і національно-визвольний рухи, їхні форми і методи боротьби

1. Угода між Великою Британією та Ірландією

1. Роль профспілок після Першої світової війни

2. Страйкова боротьба

3. Соціалістичні та соціал-демократичні партії. Соціаліс­тичний робітничий Інтернаціонал

Комуністичний рух

1. Утворення, цілі й тактика комуністичних партій

2. Комінтерн

3. Стосунки компартій із соціал-демократією

2. З резолюції за доповіддю т. Єркош, прийнятою

2. Порівняння італійського фашизму та німецького нацизму

1.3 Праці г. Гегеля "Філософія історії

2. Гітлер про євреїв

Тема IV індустріальні країни європи та америки

1. Зміна статусу сша у світі після Першої світової війни

2. Період "просперіті" (процвітання) за президентів-республіканщв в. Гардінга та к. Куліджа

3. "Велика депресія"

4. "Новий курс" ф. Рузвельта

1. Закон про поліпшення становища в сільському

2. Закон про відновлення національної економіки

Велика британія

1. Соціально-економічне становище країни після Першої світової війни

2. Внутрішня політика кабінету д. Ллойд Джорджа та консервативних урядів

3. Правління лейбористів

4. Особливості британського тред-юніонізму

5. Депресія 1929-1933 рр. Та її подолання

1. Лист Генради британських тред-юніонів

1. Наслідки Першої світової війни для Франції

2. Соціальні конфлікти

3. Країна в період стабілізації (1924-1929 рр.)

4. Прояви економічної депресії

1. Програма Народного фронту (витяг)

1. Наслідки поразки у війні

2. Листопадова революція 1918 р.

3. Веймарська республіка

4. Встановлення нацистської диктатури. А. Гітлер

5. Внутрішня політика

1. Веймарська конституція (витяг)

2. Програмні цілі нсдап (витяг)

1. Наслідки Першої світової війни

2. Криза італійського парламентаризму й інститутів мо­нархії

3. Встановлення фашистської диктатури. Б. Муссоліні

4. "Корпоративна система"

5. Фашизація країни

1. Ситуація в Іспанії після Першої світової війни

2. Диктатура м. Прімо де Рівери

3. Революція 1931 р.

4. Уряд Народного фронту та військовий переворот

5. Громадянська війна 1936-1939 рр.

6. Втручання тоталітарних держав до подій в Іспанії

7. Встановлення диктатури ф. Франко

1. "Генералісимус Франко і його час" (витяг із статті

2. "Доля інтербригад в Іспанії" (витяг

Повторювально-узагальнюючий урок

Країни центральної та східної європи польща

1. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудськнй

2, Польсько-українське протистояння у Галичині.

3. "Польське питання" на Паризькій мирній конференції

4. Польсько-більшовицька війна 1920 р.

5. Режим "санації" ("оздоровлення")

1. З Конституції Польської республіки.

Чехословаччина

1. Утворення Чехословаччини

2. Визначення кордонів. Включення Закарпаття до складу Чехословаччини

3. Конституція 1920 р.

4. Внутрішня політика т. Масаріка та е. Бенеша

5. Судетська проблема

6. Становище українського населення

1 Революція 1918 року

2. Доба Угорської Радянської республіки

3. Угорщина за режиму м. Хорті

2. Декрет революційної урядової ради про

2. Анексія Бессарабії й Буковини

3. Конституція 1923 року

4. Внутрішньополітичне становище в Румунії

5. Встановлення режиму і. Антонеску

1. Про румунсько-німецький договір (з книги

Болгарія

1. Революційний рух 1918-1919 рр.

2. Політика уряду о. Стамболійського

3. Червневі та вересневі водії 1923 р.

4. Переворот 1934 р.

Югославія

1. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців

2. Відовданська конституція 1921 р.

3. Національне питання

4. Державні перевороти 1929 р. Та 1941 р.

3 Маніфесту короля до

Росія – срср

1. Російська революція 1917 р., її причини та початок

2. Зречення Миколи II

3. Утворення Тимчасового уряду, його внутрішня і зовнішня політика

4. Серпневий заколот військових

5. Підготовка більшовицького виступу

7. Встановлення влади більшовиків

8. Розпуск Установчих зборів

9. Національно-визвольний рух і утворення незалежних держав

10. Громадянська війна в Росії: причини, найголовніші події, наслідки

11. Терор у роки громадянської війни

13. Нова економічна політика (неп)

14. Проголошення срср

15. Характер сталінського режиму

16. Індустріалізація

17. Колективізація

18. Суспільно-політична обстановка в 20-30-х рр.

1. З книги с. Мельгунова "Червоний терор у Росії?

2. З протоколу засідання Організаційного бюро цк

24 Січня 1919 року

3. З доповіді д. Волкогонова "Сталінізм: сутність,

Повторювально-узагальнюючий урок

Тема VI

1. Наслідки Першої світової війни для Японії

3. Соціально-економічне становище населення

4. Демократичний рух

2. З меморандуму Танака Гиті

1. "Рух 4 травня"

2. Сунь Ятсен

3. Революційні події 1925-1927 рр. Чан Кайші

4. Протиборство між Гоміньданом і комуністами

5. Визвольна війна народів Китаю проти японської інтер­венції

1. Листівка, що розповсюджувалася студентами під

2. Вашингтонський договір щодо Китаю (витяг)

1. Національно-визвольний рух після Першої світової війни

2. М. К. Ганді

3. Кампанії громадянської непокори

4. Ставлення різних політичних сил до проблем деколо­нізації та майбутнього країни

1. Про закон Роулетта

2. Напутні побажання Ганді селянству

3. Про м. К. Ганді

1. Національно-визвольний рух в Індокитаї, Бірмі та Індонезії

1. Економіка колоніального Індокитаю

2. Промова Сукарно перед судом голландських

3. Інвестиції іноземного капіталу в Індонезії.

2. Іран у міжвоєнний період

3. Реза-хан

4. Революція в Туреччині

6. Арабський світ

7. Палестинська проблема

1. Конституція Афганістану (основний закон високої

1. Закон про працю (витяг).

Країни африки

1. Національно-визвольний рух в Північній Африці

2. Здобуття незалежності Єгиптом

1. Особливості економічних і політичних процесів у регіоні

2. Вплив іноземних держав

3. Протиборство демократичних сил і диктаторських режимів

1. Капіталовкладення сша і Великої Британії

2. Маніфест Національно-визвольного альянсу

Повторювально-узагальнюючий урок

Тема VII розвиток культури у I половині XX ст.

I. Освіта. Наука. Техніка

1. Вдосконалення системи освіти

2. Найважливіші досягнення науки

3. Відкриття а. Ейнштейна, н. Бора, м. Планка, е. Резер­форда, 3. Фрейда та ін.

4. Технічний прогрес

II. Література

1. Основні напрями в розвитку світової літератури

2. Творчість р. Тагора, р. Роллана, а. Франса, б. Шоу, т. Манна, Дж. Голсуорсі, і. Буніна

2. Анрі Барбюс. З роману "Вогонь"

III. Мистецтво

2. Реалізм

3. Авангардизм

4. Сюрреалізм

5. Театр і музика

7. Спорт

8. Відмінності в розвитку літератури у демократичних і тоталітарних державах

1. Зі статті н. Л. Мальцевої про творчість

Тема VIII міжнародні відносини

2. Загострення англо-німецьких та англо-японських супе­речностей

3. Зовнішня політика Франції. Франко-німецькі відно­сини

4. Відмова Німеччини від дотримання статей Версаль­ського договору

5. Експансіоністські претензії Італії

6. Зовнішньополітична доктрина срср. Радянсько-французький та радянсько-чехословацький пакти 1935 р.

7. Зовнішня політика Польщі

1. Із договору про взаємну допомогу між Союзом

2 Травня 1935 року

2. З меморандуму німецького уряду, врученого

7 Березня 1936 р. Урядам Франції, Великої Британії,

Виникнення двох вогнищ війни

1. Зростання агресивності Японії, загарбання нею Північ-но-Східного Китаю

2. Підготовка Німеччини та Італії до війни

3. Діяльність Ліги Націй в умовах наростання воєнної небезпеки

1. З виступу Гітлера на секретній нараді

5 Листопада 1937 року

2. З виступу Гітлера

1. Напад Італії на Ефіопію

2. Вторгнення Японії до Центрального Китаю

3. Вісь Берлін—Рим—Токіо

4. Політика умиротворення агресорів

5. Загарбання Німеччиною Австрії

6. Мюнхенська угода і загарбання Чехословаччини

2. Мюнхенська угода (витяг).

29 Вересня 1938 року

1. Ліквідація чехословацької держави

2. Німецькі претензії до Литви і Польщі

3. Англо-франко-радянські переговори 1939 р.

4. Радянсько-німецьке зближення. Радянсько-німецький пакт від 23 серпня 1939 р. Та таємний додатковий протокол до нього

5. Вплив угоди на подальший розвиток подій у Європі

1. Запис бесіди Ріббентропа зі Сталіним

2. Про політичну й правову оцінку

Створена В. Гропіусом у Німеччині школа Баухаух (1912-1932 рр.) проголошувала єдність всіх мистецтв, від­кидала традиційні відміни між ремісником і митцем, праг­нучи створити нові зв'язки між ремеслами й промисло­вістю, виробництвом і науками, між художньою творчістю й технічною творчою думкою. Його лабораторія дизайну опрацьовувала проекти для промисловості. З приходом фашистів до влади у Німеччині школа припинила існуван­ня, але її діячі продовжували творчість в еміграції.

Поряд з цим поворотом до "речовинності", а також до реалізму, в перші повоєнні роки майже в усіх галузях мистецтва і творчості можна помітити характерну рису — спрямованість до майбутнього, сподівання світового роз­квіту й духовного перетворення світу шляхом мистецтва. У цей час розквітає жанр антиутопії (Є. Замятін, А. Платонов, О. Хакслі, Дж. Оруелл). Кандінський мріяв про створення храму Всесвітньої утопії. Ле Корбюз'є будував місто-сад у передмісті Бордо у Франції. Однак реальне життя не дава­ло підстав для оптимізму. Жахи Першої світової війни, її тяжкі наслідки та й загалом умови повоєнного крутого історичного зламу викликали в Європі рухи протесту проти дійсності та самого мистецтва.


4. Сюрреалізм

Наприкінці війни та у перші повоєнні роки на зміну кубізму, футуризму й експресіонізму приходять нові течії — дадаїзм і потім сюрреалізм. Дадаїзм (від безладного дитя­чого бубоніння "дада") об'єднав у роки війни велику групу швейцарських митців, що займали агресивну антиестетичну позицію. Вони відкидали сенс життя, мистецтва як творчої діяльності. Дадаїсти захоплювалися колажем, фо­томонтажем, спорудженням механічних приладів, маска­радними діями. Вони відкидали ідею художнього синтезу, навмисне її пародуючи. Дадаїсти пропонували творчість без усякої мети, виходячи з проявів суті життя. Ця ірраціо­нальна течія незабаром змінилася новою — сюрреалізмом, течією, що виникла 1924 р. і розглядала світ як нагромад­ження парадоксів, кошмарів і соціального безумства. Сюр­реалізм також відкидав художній синтез, створив свою стильову форму та ідейну концепцію безглуздості буття, що уявляються митцю у вигляді жахливих кошмарів або неправдоподібно-фантастичних видінь. Створюючи свої картини, художники цього напряму намагалися, за їх ви­словлюваннями, розірвати "ланцюги розуму", поринути в безодню підсвідомого, дати волю інстинктам, снам і зафік­сувати на полотні або папері ті слова, образи, асоціації, що в них виникають, якими б хаотичними і незв'язними вони не були.

Світової слави набула творчість каталонця Сальвадора Далі, що з 1929 по 1940 рр. жив у Франції. Сюрреалісти на чолі з С. Далі намагалися зобразити ірраціональний світ. На їхніх картинах, на відміну від картин абстракціоністів, при­сутні предмети начебто знайомі, але інколи вони виглядають химерно й поєднані у незвичайній композиції, як це буває в нічних мареннях. Картини С. Далі "Постійність пам'яті" та "Палаюча жирафа" найбільш ясно відбивають цей напрямок у образотворчому мистецтві, центром якого став Париж.

У 30-ті роки вплив сюрреалізму поширився за межі Західної Європи, досягнувши Латинської Америки та Японії.

5. Театр і музика

Після закінчення Першої світової війни значно пожва­вилося театральне життя в Західній Європі та США. В ньому поряд з модерністським "новаторством" виникло багато реалістичних напрямів. Театр Заходу зазнав дуже сильного впливу славетної системи К. С. Станіславського, а також впливу радянської режисерської школи В. Е. Мейєрхольда. Велике значення в міжнародному культурному житті мали гастролі радянських театрів, особливо МХАТ.


У Радянському Союзі в 20-х роках працювало багато талановитих режисерів-новаторів. Найбільш відомими з них були К. Станіславський, що створив свою цілісну театральну систему, в якій кожен працівник театру знав свою роль, а також В. Немирович-Данченко, В. Мейєрхольд, О. Таїров та інші. В Україні найбільш цікавим і талановитим режисером того часу був Лесь Курбас. Вони ставили вистави за творами відомих драматургів М. Островського, А. Чехова, М. Горького, М. Булгакова, Вс. Вишневського. З цими режисерами в кращих театрах Москви та Ленінграда працювали блискучі актори В. Качалов, М. Царьов, А. Нежданова, в Україні — М. Литвиненко-Вольгемут, П. Саксаганський та інші. Найбільш популярними були вистави "Оптимістична трагедія" Вс. Вишневського, "Зойкіна квартира" М. Булгакова, "Машенька", "Салют, Іспаніє" О. Афіногенова. Доля багатьох режисерів та акто­рів трагічна: одних було репресовано сталінським режи­мом, інші покінчили життя самогубством. Проте багато було й псевдореалістичних вистав, в яких оспівувались "трудові подвиги" робітників і колгоспників, прославляла­ся керівна роль Комуністичної партії та її вождів.

Серед музичних вистав світових вершин досяг балет "Ромео і Джульєтта" на музику С. Прокоф'єва з великою балериною сучасності Галиною Улановою в головній ролі. Досяг творчої зрілості й світового визнання видатний ком­позитор і диригент Д. Шостакович. 1938 р. у Ленінграді відбулася прем'єра опери Д. Кабалевського "Кола Брюньон" за Р. Ролланом. Великою популярністю в народі корис­тувалися пісні композиторів І. Дунаєвського, О. Александрова, В. Соловйова-Сєдого та інших. Свої перші симфонії в 30-ті роки написали молоді композитори А. Хачатурян та Т. Хрєнніков.

У театральному мистецтві Німеччини прогресивне зна­чення мала творчість невтомного шукача, майстра яскравої виразності режисера Макса Рейнгардта. Світового визнан­ня дістала новаторська діяльність талановитого драматурга і режисера Б. Брехта, який ще в 20-х роках створив у Берліні "епічний театр" високої художньої якості. Славу принесли Брехту постановки його п'єс "Тригрошова опера" (1928 р.), "Матінка Кураж та її діти" (1938 р.) та ін.

Музична культура Німеччини періоду Веймарської республіки була різноманітною за ідейно-естетичними на­прямами. Багатостороннім був репертуар музичних театрів, концертів, фестивалів. Плідно працювали найбільші ком­позитори Німеччини П. Хіндесміт, К. Вейль, що перебували на гуманістичних позиціях у своїй творчості. Всесвітньої слави набули Берлінський філармонічний оркестр, Лейпцигський симфонічний оркестр, Дрезденська і Берлінська опери.


У Франції в 30-х роках великої популярності набув новаторський театр "Картель", що успадкував також кращі традиції минулого. Найталановитішим режисером цього театру був Шарль Дюллен, що усував з нього натуралізм та декадентські елементи. Велику роль у пропаганді драма­тургії А. Чехова у Франції відіграв Жорж Пітоєв. Продов­жувачем класичних традицій лишається театр "Комеді франсез". Найбільшим центром передового театрального мистецтва став Національний Народний театр, очолюва­ний Ж. Віларом. Кращі режисери (Ж. Сарту, Л. Сельє) ставлять прогресивні, часом гостро соціальні п'єси ("Пол­ковник Фостер визнає себе винним" Р. Вайяна, "Страх" Ж. Соріа та ін.).

Складний творчий шлях пройшов найбільш визначний композитор Франції Артюр Онегер. В 20-х роках разом з іншими композиторами він виступав з вимогою "новатор­ства" в музиці, вважаючи, що сучасна музика повинна відбивати індустріальний ритм великого міста. Однак, коли у Франції розпочалися виступи фашистів, Онегер стає активним учасником Народного фронту, пише музику до п'єси Ромена Роллана "14 липня" й один з кращих своїх творів ораторію "Жанна д'Арк на вогнищі". Головна тема цього твору — протест проти насилля й заклик до бо­ротьби.

У 30-ті роки в Франції набирає сили політична пісня, більшість прогресивних музикантів і співаків співпрацю­ють з Народним фронтом і підтримують його (А. Руссель, Ш. Кеклен та ін.). На цей період припадає розквіт творчості Ж. Ібера, К. Дельвенкура, Ж. Міго, Ж. Рів'є, Е. Бродевіля та інших композиторів. З'являється творча група "Молода Франція", що прагнула створювати живу, зрозумілу, гума­ністичну музику.

В Італії найпопулярнішим драматургом був Луїджі Пірандело. Найближче до народного життя стояв Неаполі­танський театр, на сцені якого йшло багато п'єс місцевого драматурга Рафаеля Вівіані. Музична культура Італії мала глибокі традиції і вважалася однією з провідних у світі. Всесвітньої слави набули італійські майстри оперного мис­тецтва Е. Карузо, Тітто Руффо, Б. Джильї, Т. Даль Монте, Ф. П. Тості та ін. Велику роль у світовій музичній культурі відігравали диригент А. Тосканіні, піаніст і композитор Ф. Бузоні. Дж. Маліп'єро і Р. Піцценеті прагнули відрод­ження традицій старовинної італійської музики. Для твор­чості композиторів О. Респігі та А. Казеллі характерним було захоплення імпресіонізмом і неокласицизмом. Світо­ве визнання дістали театри "Ла Скала" (Мілан), "Сан-Карло" (Неаполь), "Феніче" (Венеція), Римська опера.


У Великій Британії в театральному житті прогресивне новаторство впроваджувалося повільно, тут давався взнаки традиційний консерватизм. Класичні традиції успадкував і розвивав шекспірівський будинок "Одд Вік". Дуже вплину­ла на розвиток англійського театру драматургія Б. Шоу та Д. Прістлі. Серед режисерів виділявся Гордон Крег (син славетної актриси Елен Террі). З акторів найвідоміші Джон Гілгуд, Сібіл Торндайк, Едіт Еванс, Пеггі Ешкрофт, Лоу-ренс Олів'є. Велике значення для пропаганди оперного мистецтва країни мала діяльність Т. Бічема, головного диригента лондонського оперного театру "Ковент-Гарден".

США до світової війни 1914—1918 рр. були країною невисокої театральної культури. Тільки під час війни ви­ник рух за створення самобутнього високохудожнього театру, очолений драматургом Юджіном О'Нейлом. Цент­ром театрального життя став Нью-Йорк. У 1931 р. виник новий театр Тідд", з якого через десяток років виділилася нова трупа, що заснувала свій театр "Групп". Передові принципи режисури в американському театрі утверджували Джо Мілзенер, Лі Сімонсон, Маргарет Вебстер. З акто­рів найбільшу популярність завоювали Джон Баррімор, Кетрін Корнелл, Пол Робсон.

Збагачувалася музична культура Сполучених Штатів. Посилилося зацікавлення у вивченні національного фоль­клору, поширювалися стиль кантрі-мьюзик ("сільська музика"), негритянський фольклор, блюз. Найбільший американський композитор І половини XX ст. Ч. Айве, що поєднав у своїх творах багатства різних стилів і напрямів музики, став першим справжнім національним композито­ром СІЛА. Національну композиторську школу, що сфор­мувалася у 20-30-ті рр., було представлено Р. Харрісом, Р. Сеншинсом, А. Коплендом, У. Пісгоном, Г. Коуеллом та іншими авторами. Незважаючи на індивідуальні творчі особливості цих композиторів, вони виражають амери­канський національний стиль, якому притаманні більш вільне, ніж в Європі, ставлення до музичних традиційних форм, підвищений динамізм і загальна інтенсивність.

Серед виконавців 20-30-х рр. — симфонічні диригенти А. Родзінський, Ю. Орманді, Д. Селл, Д. Мітропулос; керівники симфонічних оркестрів Ф. Уерінг, П. Уатмен; піаніст В. Горовіц, скрипалі Н. Мільштейн, І: Мінухін, І. Стерн; співаки М. Ланца, Дж. Лондон; співачки Е. Стібер, М. Андерсон. Всесвітнє визнання отримала опера Дж. Герш-віна "Поргі та Бесс", що з того часу не сходить зі сцен кращих театрів світу.

Подальший розвиток дістало мистецтво джазу, що на­родилося на межі ХІХ-ХХ ст. у Новому Орлеані й набуло найширшого поширення в Європі.