ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 04.09.2024
Просмотров: 627
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
1. Визначальні тенденції світового розвитку у 1914-1939 рр.
2. Періодизація світового розвитку
2.1. Період Першої світової війни (1914-1918 рр.)
2.2. Період повоєнної нестабільності (1919-1923 рр.)
2.3. Період економічної стабілізації (1924-1928 рр.)
2.4. Період великої депресії (1929-1933 рр.)
2.5. Період назрівання Другої світової війни (1933-1939рр.)
Тема і перша світова війна 1914-1918 рр. Початок першої світової війни. 1914 р.
1. Липнева криза 1914 р. У міжнародних відносинах
3. Вступ у війну Німеччини, Австро-Угорщини, Росії, Франції, Великої Британії
4. Стратегічні плани противники.
1. Зі спогадів німецького генерала Людендорфа про
2. З французького офіційного повідомлення
1. Австро-німецький наступ на сході
2. Невдача союзників у Дарданеллах
7. Контрнаступ військ Антанти на р. Соммі
1. Зі спогадів Людендорфа про наступ
2. Газета "Русский инвалид" про бої під Верденом
3. З телеграми російського командування про
1. Вплив революції в Росії на хід війни
3. Воєнні дії на Західному фронті
7. Поразка Німеччини та її союзників. Масштаби втрат і руйнувань
1. Мирний договір між Росією, з одного боку,
2. З угоди про перемир'я між союзниками
Повторювально-узагальнюючий урок
1. Наміри головних держав-переможннць на конференції
3. Версальський договір з Німеччиною
4. Мирні договори з союзниками Німеччини за підсумками Першої світової війни
5. Українське питання на конференції
6. Проблема досконалості Версальської системи договорів
1. Версальський договір (витяг)
3. Тріанонський мирний договір (витяг)
1. Міжнародні суперечності на Далекому Сході й у зоні Тихого океану
2. Скликання Вашингтонської конференції та її основні рішення
3. Завершення складання Версальсько-Вашингтонської системи, її сильні та слабкі сторони
1. Трактат між Сполученими Штатами Америки,
2. Вашингтонська угода щодо Китаю (витяг)
Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках
1. Невдоволеність переможених країн повоєнним розподілом територій і сфер впливу
2. Генуезька конференція 1922 р.
3.Радянсько-німецький договір у Рапаллой початок зближення між двома країнами
4. Наслідки реалізації планів Дауеса (1924 р.) та Юнга (1928 р.)
5. Найголовніші постанови Гаагської, Лозаннської та Локарнської конференцій
6. Значення пакту Бріана-Келлога
1. Рапалльська угода між Російською Радянською
2. План Дауеса (доповідь комітетові експертів
3. Пакт Бріана-Келлога (витяг)
Тема III суспільно-політичні рухи
Антивоєнний і національно-визвольний рухи, їхні форми і методи боротьби
1. Угода між Великою Британією та Ірландією
1. Роль профспілок після Першої світової війни
3. Соціалістичні та соціал-демократичні партії. Соціалістичний робітничий Інтернаціонал
1. Утворення, цілі й тактика комуністичних партій
3. Стосунки компартій із соціал-демократією
2. З резолюції за доповіддю т. Єркош, прийнятою
2. Порівняння італійського фашизму та німецького нацизму
1.3 Праці г. Гегеля "Філософія історії
Тема IV індустріальні країни європи та америки
1. Зміна статусу сша у світі після Першої світової війни
2. Період "просперіті" (процвітання) за президентів-республіканщв в. Гардінга та к. Куліджа
1. Закон про поліпшення становища в сільському
2. Закон про відновлення національної економіки
1. Соціально-економічне становище країни після Першої світової війни
2. Внутрішня політика кабінету д. Ллойд Джорджа та консервативних урядів
4. Особливості британського тред-юніонізму
5. Депресія 1929-1933 рр. Та її подолання
1. Лист Генради британських тред-юніонів
1. Наслідки Першої світової війни для Франції
3. Країна в період стабілізації (1924-1929 рр.)
4. Прояви економічної депресії
1. Програма Народного фронту (витяг)
2. Листопадова революція 1918 р.
4. Встановлення нацистської диктатури. А. Гітлер
1. Веймарська конституція (витяг)
2. Програмні цілі нсдап (витяг)
1. Наслідки Першої світової війни
2. Криза італійського парламентаризму й інститутів монархії
3. Встановлення фашистської диктатури. Б. Муссоліні
1. Ситуація в Іспанії після Першої світової війни
2. Диктатура м. Прімо де Рівери
4. Уряд Народного фронту та військовий переворот
5. Громадянська війна 1936-1939 рр.
6. Втручання тоталітарних держав до подій в Іспанії
7. Встановлення диктатури ф. Франко
1. "Генералісимус Франко і його час" (витяг із статті
2. "Доля інтербригад в Іспанії" (витяг
Повторювально-узагальнюючий урок
Країни центральної та східної європи польща
1. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудськнй
2, Польсько-українське протистояння у Галичині.
3. "Польське питання" на Паризькій мирній конференції
4. Польсько-більшовицька війна 1920 р.
5. Режим "санації" ("оздоровлення")
1. З Конституції Польської республіки.
2. Визначення кордонів. Включення Закарпаття до складу Чехословаччини
4. Внутрішня політика т. Масаріка та е. Бенеша
6. Становище українського населення
2. Доба Угорської Радянської республіки
3. Угорщина за режиму м. Хорті
2. Декрет революційної урядової ради про
2. Анексія Бессарабії й Буковини
4. Внутрішньополітичне становище в Румунії
5. Встановлення режиму і. Антонеску
1. Про румунсько-німецький договір (з книги
1. Революційний рух 1918-1919 рр.
2. Політика уряду о. Стамболійського
3. Червневі та вересневі водії 1923 р.
1. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців
2. Відовданська конституція 1921 р.
4. Державні перевороти 1929 р. Та 1941 р.
1. Російська революція 1917 р., її причини та початок
3. Утворення Тимчасового уряду, його внутрішня і зовнішня політика
4. Серпневий заколот військових
5. Підготовка більшовицького виступу
7. Встановлення влади більшовиків
9. Національно-визвольний рух і утворення незалежних держав
10. Громадянська війна в Росії: причини, найголовніші події, наслідки
11. Терор у роки громадянської війни
13. Нова економічна політика (неп)
15. Характер сталінського режиму
18. Суспільно-політична обстановка в 20-30-х рр.
1. З книги с. Мельгунова "Червоний терор у Росії?
2. З протоколу засідання Організаційного бюро цк
3. З доповіді д. Волкогонова "Сталінізм: сутність,
Повторювально-узагальнюючий урок
1. Наслідки Першої світової війни для Японії
3. Соціально-економічне становище населення
3. Революційні події 1925-1927 рр. Чан Кайші
4. Протиборство між Гоміньданом і комуністами
5. Визвольна війна народів Китаю проти японської інтервенції
1. Листівка, що розповсюджувалася студентами під
2. Вашингтонський договір щодо Китаю (витяг)
1. Національно-визвольний рух після Першої світової війни
3. Кампанії громадянської непокори
4. Ставлення різних політичних сил до проблем деколонізації та майбутнього країни
2. Напутні побажання Ганді селянству
1. Національно-визвольний рух в Індокитаї, Бірмі та Індонезії
1. Економіка колоніального Індокитаю
2. Промова Сукарно перед судом голландських
3. Інвестиції іноземного капіталу в Індонезії.
1. Конституція Афганістану (основний закон високої
1. Національно-визвольний рух в Північній Африці
2. Здобуття незалежності Єгиптом
1. Особливості економічних і політичних процесів у регіоні
3. Протиборство демократичних сил і диктаторських режимів
1. Капіталовкладення сша і Великої Британії
2. Маніфест Національно-визвольного альянсу
Повторювально-узагальнюючий урок
Тема VII розвиток культури у I половині XX ст.
1. Вдосконалення системи освіти
2. Найважливіші досягнення науки
3. Відкриття а. Ейнштейна, н. Бора, м. Планка, е. Резерфорда, 3. Фрейда та ін.
1. Основні напрями в розвитку світової літератури
2. Творчість р. Тагора, р. Роллана, а. Франса, б. Шоу, т. Манна, Дж. Голсуорсі, і. Буніна
2. Анрі Барбюс. З роману "Вогонь"
8. Відмінності в розвитку літератури у демократичних і тоталітарних державах
1. Зі статті н. Л. Мальцевої про творчість
Тема VIII міжнародні відносини
2. Загострення англо-німецьких та англо-японських суперечностей
3. Зовнішня політика Франції. Франко-німецькі відносини
4. Відмова Німеччини від дотримання статей Версальського договору
5. Експансіоністські претензії Італії
6. Зовнішньополітична доктрина срср. Радянсько-французький та радянсько-чехословацький пакти 1935 р.
1. Із договору про взаємну допомогу між Союзом
2. З меморандуму німецького уряду, врученого
7 Березня 1936 р. Урядам Франції, Великої Британії,
1. Зростання агресивності Японії, загарбання нею Північ-но-Східного Китаю
2. Підготовка Німеччини та Італії до війни
3. Діяльність Ліги Націй в умовах наростання воєнної небезпеки
1. З виступу Гітлера на секретній нараді
2. Вторгнення Японії до Центрального Китаю
4. Політика умиротворення агресорів
5. Загарбання Німеччиною Австрії
6. Мюнхенська угода і загарбання Чехословаччини
1. Ліквідація чехословацької держави
2. Німецькі претензії до Литви і Польщі
3. Англо-франко-радянські переговори 1939 р.
5. Вплив угоди на подальший розвиток подій у Європі
Запитання до документа
-
Виходячи з наведених положень, визначіть, яку мету переслідували країни, укладаючи дану угоду; як можна схарактеризувати їхні дії.
Запам'ятайте дати:
• жовтень 1935 —
травень 1936 р. — італійсько-ефіопська війна; загарбання Італією Ефіопи.
• 23 жовтня 1936 р. — підписання договору про співробітництво між Німеччиною та Італією (вісь Берлін
— Рим).
• 25 листопада 1936 р .- укладення "Антикомінтернівського пакту" Німеччиною та Японією.
• липень 1937 р - розв'язання Японією великомасштабної війни проти Китаю.
• серпень 1937 р- - укладення пакту про ненапад між Китаєм і СРСР
• 6 листопада 1937 р. — приєднання Італії до "Антикомінтенівського пакту".
• 11-12 березня 1938 р. - окупація Австрії німецькими військами, загарбання її Німеччиною ("аншлюс").
• 29-30 вересня 1938 р. — Мюнхенська угода між Великою Британією, Францією, Італією, Німеччиною.
• 15 березня 1939 р. — окупація Чехословаччини німецькими військами.
ПЕРЕДДЕНЬ ВІЙНИ
1. Ліквідація чехословацької держави
Друга республіка — так стали називати залишки чехословацької держави — в економічному й політичному відношеннях виявилася залежною від гітлерівської Німеччини. Населення втратило довіру до керівників колишніх політичних партій. Президент Бенеш залишив свій пост і емігрував до Англії, його місце посів колишній великий австрійський чиновник Е. Гаха. Чеські політичні партії припинили існування. Була створена єдина партія фашистського гатунку "Національна єдність", лідер якої — Р. Беран — став на чолі нового уряду. Уряду Другої республіки не вдалося зберегти єдність країни.
У жовтні 1938 р. у Словакії було створено автономний уряд на чолі з католицьким священиком І. Тісо. Водночас проголосила автономію й Закарпатська Україна. Незважаючи на активну протидію празького уряду, 14 березня 1939 р. словацький сейм проголосив незалежність Словzкії. 23 березня було підписано договір, за яким Німеччина брала на себе "охорону незалежності та інтегральності Словаки", що перетворювало її на сателіта гітлерівців. 15 березня 1939 р. проголосила незалежність і Закарпатська Україна, але до її території, за згодою Гітлера, вдерлися угорські війська.
За таких обставин Гітлер викликав Гаху і зажадав підписання акта про ліквідацію республіки та передання долі чеського народу до рук Німеччини, погрожуючи в разі відмови наразити на бомбардування Прагу. 15 березня Гаха виконав волю фюрера і, всупереч конституції, ліквідував державну незалежність країни. Того ж дня частини вермахту вторглися на територію Другої республіки, що припинила своє існування. Гітлерівці оголосили окуповані землі "протекторатом Богемія та Моравія". Уряди Британії і Франції обмежилися формальними протестами проти порушення Мюнхенської угоди. Так було ліквідовано чехословацьку державу.
2. Німецькі претензії до Литви і Польщі
Через тиждень після окупації Чехії та Моравії німецькі війська зайняли Мемельську область (нині Клайпеда), відторгнувши її від Литви. За Версальським договором Мемельська область підлягала управлінню Лігою Націй, але в січні 1923 р. була приєднана до Литви. Це було єдиним місцем виходу Литви до моря, і тому Мемель користувався широкою місцевою автономією. Тут проживала значна німецька меншина (в самому місті — більшість), і завдяки підтримці Берліна сам Мемель перетворився на оплот3 нацизму. Ті нацисти, що виступали за об'єднання з Рейхом, мали більшість у місцевих органах влади.
21 березня 1939 р. Німеччина оголосила Литві ультиматум про передачу міста і порту Мемеля, а 22-го було підписано відповідний пакт.
Загарбання Німеччиною Чехословаччини та Мемельської області призвели до того, що Польща виявилася з трьох боків охоплена військами агресора. Окупацією Чехословаччини, говорив пізніше Гітлер своїм генералам, "було створено основу для дій проти Польщі".
21 березня 1939 р. міністр закордонних справ Німеччини Ріббентроп у бесіді з польським послом знов висунув вимоги щодо Гданська (Данціга), а також права на будівництво екстериторіальної залізниці та автостради, що з'єднали б Німеччину зі Східною Пруссією. Коли польський уряд відхилив ці претензії, з ситуації вирішив скористатися Гітлер, який лише шукав приводу, щоб позбутися німецько-польського пакту про ненапад та отримати щодо Польщі свободу дій.
Велика Британія і Франція, стурбовані зростанням агресивності Німеччини на Сході, зробили заяву про надання Польщі гарантій для захисту її незалежності. Західні країни прагнули зміцнити свої стратегічні позиції в Центральній Європі, утримати свій вплив у Польщі, інших країнах регіону, змусити Німеччину рахуватися із собою як з реальною силою, нейтралізувати схвильовану громадськість, яка вимагала відставки "вмиротворювачів".
З квітня було визначено термін готовності німецьких збройних сил до нападу на Польщу — 1 вересня 1939 р. 11 квітня Гітлер підписав "Директиву про єдину підготовку вермахту до війни 1939-1940 років", спеціальний розділ якої передбачав великомасштабну підготовку війни проти Польщі — операцію "Вайс". З цього документа випливало, що керівники Німеччини ще в квітні 1939 р. твердо вирішили розгромити Польщу. Загарбання цієї країни розглядалося як необхідна передумова вирішальної сутички з Великою Британією і Францією, як засіб створення плацдарму для майбутнього походу на схід. Враховувалася при цьому і ймовірна реакція з боку західних держав на агресію проти Польщі, В директиві, зокрема, зазначалося: "З огляду подій у Франції, що наближаються до критичної точки розвитку, й зумовленої цим стриманості Англії, сприятлива для вирішення польського питання обстановка може виникнути в недалекому майбутньому".
Гучномовні заяви про захист незалежності Польщі та інших країн сприймалися в Берліні лише як блеф. Насправді у Британії та Франції не було іншого виходу, як цього разу повною мірою виконати свої обіцянки гарантій: дипломатичні поразки у Східній Азії, Ефіопії, Іспанії, Австрії, Мюнхені, Чехословаччині підірвали престиж цих країн, нове зрадництво остаточно позбавило б їх політичного кредиту, посилило Німеччину і призвело до втрати довіри їхніх власних народів. У серпні 1939 р., незадовго перед війною, британські та французькі дипломати з повною відповідальністю говорили про готовність своїх країн надати воєнну підтримку Польщі в разі агресії проти неї Німеччини.
Однак у Берліні до останніх днів розраховували на невтручання західних держав у разі війни з Польщею; у Лондоні і Парижі — на можливість домовитися з Німеччиною, віддавши їй лише Данціг і "коридор"; у Москві виходили з ймовірності змови між державами вісі й західними демократіями, як це було в Мюнхені. Фактично ж Німеччина не бажала приставати на англійські умови, а Британія й Франція не могли не виступити на захист Польщі. Війна стала неминучою.
3. Англо-франко-радянські переговори 1939 р.
Зближення Британії та Франції, з одного боку, і СРСР, з іншого, на спільній платформі протистояння агресивним діям нацистської Німеччини в Європі було останнім шансом відвернути світову катастрофу. Однак після Мюнхена кожна із сторін діяла винятково у власних інтересах, не дбаючи про колективні дії, спрямовані на приборкання агресорів, використовуючи переговорні процеси як ширму для таємних домовленостей з Гітлером, прагнучи відвести від себе удар на якомога довший термін. СРСР після тривалих вагань приєднався до "гарантій" західних країн Польщі, а у квітні 1939 р. одночасно з пропозицією Великої Британії та Франції розпочати тристоронні переговори запропонував Німеччині встановити тісні відносини. Досить згадати про підписання в Берліні 19 серпня 1939 р. радянсько-німецької торговельно-кредитної угоди про надання СРСР 200 млн. марок на 7 років і закупівлю Німеччиною радянських товарів на суму 180 млн. марок. Щоправда, її було укладено після явного зриву переговорів із західними країнами. Не відставала й Велика Британія, що водночас із переговорами в Москві таємно вела подвійну гру з Гітлером. Тому переговори, розпочаті у квітні 1939 р. в Москві між Британією, Францією та СРСР, були приречені на провал.
Протягом березня—липня 1939 р. британський кабінет неодноразово обговорював хід московських переговорів, але ані Чемберлен, ані Галіфакс при цьому не сказали жодного слова на підтримку тристороннього договору. По суті, члени кабінету вели гру в переговори. В середині липня 1939 р. переговори зайшли в безвихідь. Британія і Франція дали згоду включити балтійські країни до сфери "східної гарантії" за умови "західних гарантій" для Голландії, Швейцарії та Люксембургу. Однак без підписання військової конвенції ці наміри лишалися ілюзією.
Радянський уряд не без підстави закидав західним країнам зволікання й запропонував розпочати військові переговори. 25 липня англо-французька сторона відповіла згодою, але до складу британської та французької делегацій входили другорядні особи, які не мали повноважень на підписання документів і не володіли достатньою компетенцією на ведення переговорів. Тільки 11 серпня 1939 р. делегації прибули до Москви. Вони не змогли вирішити ключове питання переговорів: пропуску Червоної Армії через території Польщі та Румунії. СРСР заявляв, що може розгорнути для спільних дій 120 стрілецьких, 16 кавалерійських дивізій, 9-Ю тис. танків, передати 5,5 тис. бойових літаків, але західні країни були добре обізнані з військово-технічними можливостями СРСР і зустріли ці запевнення без ентузіазму. Знову переговори зайшли у безвихідь. Польща категорично відмовлялася дати дозвіл на пропуск радянських військ через свою територію, а Британія й Франція не могли справити на неї необхідний вплив. СРСР запропонував перенести зустріч на більш пізній термін, але відповідальність за зрив переговорів несли всі сторони.
