Файл: Всесвітня історія (1914 - 1939).doc

В Японії існували також профспілковий, соціалістичний і навіть комуністичний рухи. Компартію було утворено 1922 р., але після сильного землетрусу 1 вересня 1923 р., який завдав величезних людських і матеріальних втрат (особливо постраждала столиця — Токіо), і посилення поліцейського режиму — заборонено. Було також заборонено соціалістичну лігу, створену 1920 р., незважаючи на те, що в її лавах переважали студенти та інтелігенція, які вживали винятково легальні методи боротьби.

Профспілковий рух теж мав досить поміркований характер.

Особливе піднесення робітничого й демократичного рухів намітилося в 1929-1931 рр. — під час найбільшої гостроти кризи в Японії. Висувалися вимоги політичного характеру. Великими подіями цих років були двомісячний страйк прядильниць компанії "Канєгафуті" (40 тис. робітниць взяли участь у ньому), страйк 13 тис. токійських трамвайників, тривалий конфлікт на металообробному заводі Сумімото в Осаці.

Найбільшим завоюванням японського народу було прийняття "Закону про загальні вибори", який набрав чинності 1928 р. Кількість, виборців збільшилася з 3,2 до 12,5 млн. чол. Проте цей закон стосувався лише чоловіків. Одночасно було введено закон "Про охорону громадського порядку", який небезпідставно називали законом "Про небезпечні думки" (він передбачав до 10 років каторги за будь-які антимонархічні чи антидержавні дії та ідеї).

Таким чином, Японія у міжвоєнний період була мілітаризованою державою. Велику владу в країні мали "старі монополії" дзайбацу, нові концерни та тісно пов'язане з ними "молоде офіцерство", яке прагнуло завоювання життєвого простору, джерел сировини та ринків збуту товарів. Демократичний рух в країні був обмежений суворими законами та свавіллям поліцейського апарату. Робітники й селяни дуже багато працювали, не маючи відповідної винагороди. Все це робило державний устрій Японії та життя її мешканців дуже схожим на життя в тоталітарних державах.

Запитання і завдання

Схарактеризуйте соціально-економічне становище у Японії після Першої світової війни.
Які економічні позиції в Китаї посідали Велика Британія,США, Японія?
Наведіть факти, що свідчили про підготовку японської агресії на Далекому Сході.
Розкрийте зміст меморандуму генерала Танака.
Доведіть, що в 30-ті роки посилювалася роль армії і військових в країні. Які були наслідки цього впливу?
Назвіть особливості демократичного руху в 20-30-ті рр.
Проаналізуйте систему "патерналізму" в японському суспільстві.

Документи і матеріали

1. "Рисові бунти" в Японії

"Розпочавшись 3 серпня 1918 р. у префектурі Тойяма і закінчившись 17 вересня 1918р., ці бунти охопили 36 префектур (губерній) і 10 млн. чоловік. 90% учасників становили робітники. Бунти відбувалися у 144 містах і супроводжувались безліччю кривавих зіткнень повстанців з поліцією, жандармерією та військами, що придушували силою зброї маси, які боролися. Внаслідок репресій японський пролетаріат зазнав величезних втрат: 7813 чоловік було засуджено до тюремного ув'язнення. Рисові бунти були підтримані боями вуглекопів та інших робітників у вигляді страйків, саботажу

Бунт в Осаці

11 серпня о 7 годині вечора в Теннодзі-парку було скликано "масовий мітинг осакських робітників" для обговорення заходів боротьби проти дорожнечі й браку рису Протягом

декількох хвилин на трибуні побувало більше десяти ораторів, що зверталися до натовпу з промовами. У той час, коли це відбувалося, ззовні стояв тисячний натовп, що не мав можливості увійти. Оскільки настрій цього натовпу ставав дедалі більш загрозливим, поліція почала його розганяти. З'явився загін у 200 поліцейських, що оточили натовп. Але останній прорвав ланцюг поліцейських і рушив до бідняцьких кварталів району Імамійї. Незабаром понад трьох тисяч чоловіків і жінок вироїлося з задушливих і брудних провулків. Натовп почав громити рисові склади, що знаходилися в цьому районі. Такі ж самі дії відбувалися й у інших частинах міста. Аж до наступного ранку в зв'язку з цими бунтами було заарештовано 242 чоловіки. Всього було розгромлено 250 складів. Було видано наказ, що забороняв вуличні зборища. О 8 годині було опубліковано інший наказ — про тимчасове припинення усього місцевого залізничного руху. Це завадило повстанцям мобілізувати подальші сили й призвело бунт до поразки".

Запитання до документа

Назвіть причини "рисових бунтів" в Японії.
Вкажіть рушійні сили повстання.
Якими були наслідки "рисових бунтів"?

2. З меморандуму Танака Гиті

25 липня 1927 року

"Позитивна політика в Маньчжурії та Монголії До Маньчжурії та Монголії входять провінції Финьтянь, Тірін, Хейлунцзян, а також зовнішня Монголія і Внутрішня Монголія. Три східні провінції були недосконалим у політичному відношенні районом на Далекому Сході. В цілях самозахисту і заради захисту інших Японія не зможе усунути утруднення у Східній Азії, якщо не буде провадити політику "крові та заліза". Але, здійснюючи цю політику, ми опинимось один на один з Америкою, що нацьковує на нас Китай, здійснюючи політику боротьби з отрутою за допомогою отрути. Якщо ми в майбутньому схочемо захопити до своїх рук контроль над Китаєм, ми повинні будемо розтрощити Сполучені Штати. Але заради того, щоб завоювати Китай, ми повинні спочатку завоювати Маньчжурію та Монголію. Заради того, щоб завоювати світ, ми повинні спочатку завоювати Китай. Заради того, щоб здобути справжні права у Маньчжурії та Монголії, ми повинні використати цей

район як базу для проникнення до Китаю під приводом розвитку нашої торгівлі. Оволодівши всіма ресурсами Китаю, ми перейдемо до завоювання Індії, країн Південних морів, а після цього до завоювання Малої Азії, Центральної Азії і, нарешті, Європи. Що ж до прав Маньчжурії, то ми повинні здійснити рішучі кроки на основі 21-ї вимоги й добитися для забезпечення прав, що ми здобули, таке:

Після того, як вийде термін договору про торговельну оренду, ми повинні отримати можливість продовжити термін його дії за нашим бажанням.
Японські громадяни повинні мати право роз'їжджати й жити у східній частині Внутрішньої Монголії й займатися там комерційною та промисловою діяльністю.
Ми повинні отримати право на експлуатацію дев'ятнадцяти вугільних шахт і залізних копалень у Финтяні та Гіріні, а також право на експлуатацію лісових багатств.
Ми повинні отримати переважне право на будівництво залізниць у Південній Маньчжурії й Східній Монголії та на розміщення позик для таких цілей'.

Запитання до документа

Як даний документ характеризує агресивні плани японських правлячих кіл?
Виходячи із документа, з'ясуйте, на яких принципах будувалися відносини Японії та Китаю.

Запам'ятайте дати:

• серпень—жовтень 1918 р. — "рисові бунти" в Японії.

1 вересня 1923 р. — сильний землетрус у Токіо.
липень 1927 р. — меморандум генерала Танака.
1928 р. — прийняття “Закону про загальні вибори".

КИТАЙ

1. "Рух 4 травня"

Найважливішим рубежем в новітній історії Китаю був "Рух 4 травня" (1919 р.). Версальський мирний договір, що санкціонував право Японії на німецькі володіння у Шаньдуні, викликав бурю обурення у Китаї, де сподівалися на інші підсумки війни, у якій Китай брав деяку участь, пославши до Європи на тилові роботи своїх громадян.

Обурення набрало форми так званого "Руху 4 травня" — цього дня 1919 р. студенти вийшли демонстрацією протесту з вимогою анулювати поступки Японії ("Двадцять одна вимога"). Виступ пекінських студентів був підтриманий широкими колами китайської молоді та інтелігенції й супроводжувався рухом за "нову культуру", наслідком якого стало створення нової письмової мови "байхуа", відповідної розмовній. Це була справжня культурна й літературна революція, що дала змогу залучити до писемності та полегшити освіту для багатьох мільйонів китайців. Рух висунув до гущі революційної боротьби новий загін китайської молоді, немала частина якої після цього влилася до рядів суньятсеновської партії (Гоміньдан) і Комуністичної партії Китаю (КПК), що сформувалася 1921 р. "Рух 4 травня" сприяв також консолідації молодого китайського робітничого класу, що відбилося в його організованих виступах, страйках. У Шанхаї та інших містах відбулися демонстрації, політичні страйки, бойкотувалися японські товари. Китайський уряд був змушений заявити про відмову підписати Версальський мирний договір і зняти з посад найбільш ненависних народові про-японськи налаштованих сановників. Словом, "Рух 4 травня" став початком нового етапу в революційному процесі у Китаї, причому революційні події 1917 р. у Росії справили неабиякий вплив на форми, яких цей рух почав набувати.

2. Сунь Ятсен

Насамперед це відбилося на формуванні партії Гоміньдан (Національна партія). Для Сунь Ятсена — лідера Гоміндану і демократичної революції в Китаї, з кожним роком ставало дедалі більш зрозумілим, що без власних збройних сил революційна партія у Китаї приречена на невдачу; в 1923 р., коли йому вдалося прийти до влади в Південному Китаї, в провінції Гуандун, столицею якої є місто Гуаньчжоу, він розпочав роботу по створенню нової партії і власної армії.

На першому конгресі Гоміньдану 1924 р., у якому взяли участь і комуністи, було проголошено політику спільного фронту, осередком якого мала стати згуртована дисципліною й суворо централізована за радянським зразком група революціонерів радикального спрямування. За допомогою радянських військових радників — М. Бородіна, П. Павлова, В. Блюхера — було створено військову школу у Вампу, що стала кузнею кадрів революційних командирів і комісарів. Авторитет уряду Сунь Ятсена в Гуаньчжоу зростав.

Смерть Сунь Ятсена в березні 1925 р. була великою втратою для революції, але не припинила вже помітного процесу. Створилися умови для виступів у похід на Північ, причому першою з них була міцна революційна армія.

3. Революційні події 1925-1927 рр. Чан Кайші

1 липня 1925 р. в Гуаньчжоу уряд проголосив себе Національним урядом Китаю й розпочав боротьбу за об'єднання країни. Спочатку це була боротьба за зміцнення позицій на Півдні. Після другого конгресу Гоміньдану навесні 1926 р. намітилося певне перегрупування сил у партії, внаслідок якого фактична влада опинилася в руках Чан Кайші, що став головнокомандувачем.

Чан Кайші (1888-1975 рр.) — державний і політичний діяч Китаю. Освіту отримав у Баотянській військовій академії та військовій академії у Токіо. Брав активну участь в політичній боротьбі проти Маньчжурської династії. Активний учасник революції 1911-1913 рр. Один з лідерів Гоміньдану, керівник збройних сил Гоміньданівської партії. Після декількох років нестабільності й негараздів у країні Чан Кайші в 1928 р. став президентом Китаю. Йому вдалося утриматися при владі під час японської окупації (1938-1945 рр.), проте згодом він зазнав поразки у боротьбі з комуністами. Після 1949 р. Чан зі своїми прибічниками перебрався на невеликий острів Тайвань, де за період його правління спостерігалося бурхливе економічне піднесення.

У липні 1926 р. гоміньданівські війська виступили у свій славнозвісний Північний похід, план якого було розроблено за участю радянських спеціалістів, зокрема В. Блюхера. Наслідком походу було приєднання до територій, контрольованих Чан Кайші, Шанхая, Нанкіна, Ухані та ряду інших великих міст і провінцій Китаю. В міру просування і нових завоювань до гоміньданівської армії вливалися переформовані загони розгромлених армій генералів-мілітаристів, тож навесні 1927 р. чисельність її зросла майже утричі. До цього можна додати, що армія ставала опорою нової влади у завойованих провінціях, де відбувалося зрощення військової й адміністративно-політичної функцій, партійного й державного апаратів, що завжди було нормою для Китаю (конфуціанство як ідейна течія і бюрократія як апарат влади були у стародавньому Китаї синонімами). Усі ці процеси посилювали позиції головнокомандувача Чан Кайші, який навесні 1927 р. проголосив у Шанхаї власний Національний уряд. Лідери гоміньданівців в Ухані, куди ще раніше перемістилася столиця колишнього Національного уряду з Гуаньчжоу, спочатку намагалися чинити опір цьому перевороту, але восени того ж року Чан Кайші здобув Ухань. Об'єднання Китаю на цьому було фактично завершене. Всі політичні сили в країні, крім комуністів, що різко засудили переворот і розпочали власну революційну боротьбу, визнали уряд Чан Кайші. Наприкінці 1928 р. ЦВК Гоміньдану прийняв офіційне рішення про завершення військового етапу революції й про початок політичних перетворень.