Файл: Всесвітня історія (1914 - 1939).doc

Локарнська конференція склала Рейнський гарантійний пакт, що забезпечував недоторканість кордонів між Францією, Бельгією та Німеччиною. Франція та Бельгія брали на себе зобов'язання не розпочинати війни. Велика Британія та Італія виступали у якості головних гарантів Локарнської угоди. Однак гарантії не поширювались на кордони Німеччини з Чехословаччиною та Польщею.

Німеччину вперше після війни було визнано рівноправним партнером. 1926 р. її було прийнято до Ліги Націй постійним членом Ради. На конференції було схвалено план Дауеса.

Тим часом радянське керівництво продовжувало розширювати контакти з Німеччиною. 13 жовтня 1925 р. між двома державами було укладено торговий договір. Далі, 24 квітня 1926 р., обидві сторони уклали договір про нейтралітет і ненапад. Таким чином, Німеччина за активної допомоги західних країн і у потрібному для себе напрямку виходила з міжнародної ізоляції.

6. Значення пакту Бріана-Келлога

У 20-ті роки відбувалися два суперечливі та взаємовиключні процеси: прагнення до роззброєння й нестримна гонка озброєнь, що відповідала інтересам великого капіталу та обіцяла збільшення прибутків. У ці роки вперше широко та на міжнародному рівні обговорювалися проблеми роззброєння. Вони, щоправда, були приречені на невдачу, оскільки Версальсько-Вашингтонська система встановила нерівність в озброєннях і всі переговори фактично зводились до закріплення цієї нерівності. Разом з тим у 1925 р. вдалося підписати Женевську конвенцію про заборону застосування хімічної та бактеріологічної зброї (у роки Першої світової війни від газових атак загинуло майже 40 тис. солдатів). Міністр закордонних справ Франції А. Бріан 6 квітня 1927 р. запропонував укласти франко-американський договір, що забороняв використання війни як засобу національної політики. Французькі правлячі кола розраховували забезпечити цією угодою доброзичливе ставлення світової громадськості до своєї політики і таким чином зміцнити позиції в Європі.

Державний секретар СІЛА Келлог 28 грудня 1928 р., схваливши в принципі ідею Бріана, запропонував укласти не двосторонній, а багатосторонній договір. Подальші переговори завершилися 27 серпня 192(§р. підписанням в Парижі угоди між США, Великою Британією, Францією, Німеччиною, Італією, Японією та іншими країнами. Того ж дня США надіслали ноту 48 державам із запрошенням приєднатися до "пакту Бріана-Келлога". США розраховували пов'язати країни, що залучалися до угоди, зобов'язаннями і посилити свій вплив на світовій арені. СРСР не отримав запрошення до участі в переговорах про укладення пакту, однак у серпні 1928 р. був запрошений приєднатися до угоди і перший серед інших країн ратифікував його. Західні країни не поспішали надавати Пакту чинності. СРСР звернувся з пропозицією достроково ввести угоду до дії в Польщі, Литві, Латвії, Естонії, Фінляндії. 1929 р. було підписано Московський протокол, у якому СРСР, Латвія, Польща, Румунія, Естонія, а також Литва, Іран та Туреччина заявили про дострокове набрання чинності Паризьким договором. Однак, як показали наступні події, подібні однобічні акції успіху не мали.

Запитання і завдання

1. Схарактеризуйте становище в Європі після укладення

повоєнних угод. "2. З'ясуйте, які протиріччя сформувалися в ході створення

Версальсько-Вашингтонської системи.

З якою метою було скликано Генуезьку конференцію?
Вкажіть особливості радянсько-німецьких відносин.

5. Що було причиною Рурського конфлікту? Чому він став можливий?

6. Що являв собою план Дауеса ? Яку мету він переслідував ?

7. Рейнський гарантійний пакт було прийнято на: • Генуезькій?

Локарнській?
Лондонській конференціях?

8. Німеччину було прийнято до Ліги Націй:

1922 р.?
1925 р.?
1926 р.?

9. Чиї інтереси враховувалися при підписанні пакту Бріана-Келлога?

Документи і матеріали

1. Рапалльська угода між Російською Радянською

Федеративною Соціалістичною Республікою

та Німеччиною (витяг)

16 квітня 1922 р.

"Стаття 1. Обидва уряди згодні, що суперечності між Німеччиною і Російською Радянською Республікою у питаннях, що виникли за час перебування цих держав у стані війни, регулюються на таких підставах: а) Німецька держава і РРФСР навзаєм відмовляться від відшкодування їхніх воєнних витрат, рівно як і від відшкодування їхніх воєнних збитків, інакше кажучи, тих збитків, що були завдані їм та їхнім громадянам у районах воєнних дій внаслідок заходів, включаючи й вжиті на території супротивної сторони реквізиції.

в) Німеччина та Росія навзаєм відмовляються від відшкодування їхніх витрат на військовополонених...

Стаття 3. Дипломатичні та консульські стосунки між Німеччиною та РРФСР негайно відновлюються...

Стаття 5. Обидва уряди будуть у доброзичливому дусі навзаєм іти назустріч господарським потребам обох країн..."

Запитання до документа

1. Яке значення мала угода для РРФСР та Німеччини?

2. План Дауеса (доповідь комітетові експертів

репараційної комісії, витяг)

ЗО серпня 1924 р.

"... //. Економічна єдність Німеччини, Для стабілізації своєї валюти заради приведення до рівноваги свого бюджету Німеччині необхідні ресурси всієї німецької території в кордонах, що були встановлені Версальським договором, та необхідна свобода економічної діяльності на означеній території...

XII. Засіб здійснення платежів. Всі платежі у рахунок репарацій... будуть вноситися золотими марками або в рівноцінній німецькій валюті до нового банку на кредит "агента з репараційних виплат"...

XIV. Зовнішня позика, п умови та мета. Зовнішня позика у 800 мільйонів золотих марок має на меті:

а) забезпечити новий банк золотим запасом; б) здійснити у 1924-1925 рр. найважливіші внутрішні виплати, що виникають з угоди...

Проект має на меті:

1) Встановити таку організацію, завдяки якій було б можливим отримати з Німеччини максимум виплат..."

Запитання до документа

1. Що передбачав план Дауеса?

3. Пакт Бріана-Келлога (витяг)

Париж, 27 серпня 1928 р.

"Стаття 1. Високі Сторони, що домовляються, урочисто оголошують від імені своїх народів, що вони засуджують засіб вживання війни для врегулювання міжнародних конфліктів і відмовляються у своїх взаємовідносинах від війни у якості знаряддя національної політики.

Стаття 2. Високі Сторони, що домовляються, визнають, що врегулювання або вирішення усіх протиріч або конфліктів..., що можуть виникнути між ними, повинні здійснюватися тільки мирними засобами.

Стаття 3. Ця угода буде ратифікована Високими Сторонами, що домовляються..., згідно з конституціями цих країн, і вона набере чинності у відносинах між ними, щойно всі документи про ратифікацію буде депоновано у Вашингтоні.

Ця угода, щойно вона набере чинності, як це передбачено в попередньому абзаці, залишиться відкритою так довго, скільки буде потрібно для приєднання до неї інших держав світу".

Запитання до документа

1. З якою метою було укладено пакт Бріана-Келлога?

Запам'ятайте дати:

• 10 квітня —

13 травня 1922 р. — Генуезька конференція.

• 16 квітня 1922 р. — договір у Рапалло між РРФСР та Німеччиною.

ЗО серпня 1924 р. — прийняття плану Дауеса.
5-16 жовтня 1925 р. — Локарнська конференція.
12 жовтня 1925 р. — підписання торговельної угоди

між Німеччиною та СРСР.

• 24 квітня 1926 р. — укладення між Німеччиною та СРСР угоди про ненапад та нейтралітет.

27 серпня 1928 р. — прийняття пакту Бріана-Келлога.

Тема III суспільно-політичні рухи

ЛІБЕРАЛІЗМ ТА КОНСЕРВАТИЗМ, ЇХНІ ПРІОРИТЕТИ І СОЦІАЛЬНА БАЗА

Ліберали (від лат. liberalis — вільний) боролися за свободу слова, друку, віросповідання, вільну політичну діяльність. Одним з головних пунктів їхньої доктрини була критика державного втручання у торгівлю та приватне підприємництво. Ліберали виступали проти революції, протиставляючи закликам до повалення існуючого ладу політику соціальних реформ. На їхню думку, це надавало можливість зменшити соціальну напруженість, поліпшити життя трудового народу і поступово перетворити суспільство на більш справедливе за умови збереження влади правлячих верств.

За часів боротьби народжуваної буржуазії проти абсолютизму лібералізм був світоглядним обґрунтуванням вимог про обмеження прерогатив монарха становим представництвом, парламентом, про встановлення конституційного ладу й залучення вихідців з третього стану до участі в управлінні державою, про впровадження демократичних свобод, скасування привілеїв дворянства й духівництва.

Теоретичні настанови лібералізму зазнали відчутного впливу ідеї природних прав людини, складовою якої є, зокрема, визнання переважності прав громадянина перед правами держави, яка не створює й не надає прав людині, а тільки зобов'язана захищати й забезпечувати дотримання її прав. Економічна функція держави, згідно з ліберальною доктриною, має бути якомога більш обмеженою (принцип laisser faire). Звідси, зміст ліберального принципу заведено зводити до визнання пріоритету вільного підприємництва й приватної власності на засоби виробництва, вільної конкуренції та ринкової економіки, встановлення парламентської форми державного правління, проголошення громадянських свобод (слова, совісті, асоціацій тощо).

Лібералізм як політичний принцип зазнав еволюції від схарактеризованого вище класичного стану до сучасних, дещо компромісних форм, які припускають поєднання свободи дії з обмежувальним впливом держави в інтересах усього суспільства. Яскравим прикладом такого втручання держави в економіку на засадах неолібералізму став "новий курс" Ф. Рузвельта в 30-х роках у США. Держава, на думку Кейнса, чиї погляди було покладено в основу цієї економічної стратегії, повинна брати на себе відповідальність за долю своїх громадян у скрутні часи й відповідними заходами регулювати економічне життя країни.